У вересні 1990 року 5 східних районів лівобережжя вийшли зі складу Молдовської РСР й утворили так звану Придністровську Молдавську республіку.
Спроби офіційного Кишинева повернути територіальну цілісність держави були безрезультатними. До того ж у конфлікт почала втручатися потужна російська армія, розміщена у Придністров'ї. За її підтримки придністровці поступово витіснили з лівого берега Дністра офіційну владу.
У відповідь на такі дії Молдова запровадила надзвичайний стан і вирішила повернути територіальний статус-кво військовим шляхом. Збройне протистояння тривало 4 місяці. Обидві сторони втратили близько 1200 осіб. Не обійшлося без жертв і серед мирного населення.
В день, коли випускники міста Бендер готувалися до шкільного балу, в місто увійшла молдовська військова техніка. Тоді лише за перші 2 дні сутичок загинуло 37 жителів міста.
Зусиллями міжнародних посередників уздовж річки Дністер встановили миротворчі блокпости, представлені переважно військами Російської Федерації. Розпочався переговорний процес, у якому гарантами врегулювання стали Україна, Росія та ОБСЄ.
1999 року на Стамбульському саміті ОБСЄ Росія обіцяла вивести свої війська та озброєння із Придністров'я. Втім, під приводом забезпечення миротворчого контингенту в регіон і надалі поставляла нову зброю.
На початку двохтисячних росіяни розробили "Меморандум Козака", який передбачав надання регіону особливого статусу в складі Молдови, при цьому зберігаючи присутність російських військ до 2020 року. Тодішній президент Молдови відмовився, за що згодом довелося дорого заплатити. Москва ввела цілковиту заборону на поставку молдовських вин та коньяків.
Росія й надалі відмовляється виводити з території Придністров'я частини 14-ї армії, що володіють величезним арсеналом зброї. До того ж, не визнана світом республіка існує завдяки фінансовим дотаціям Росії.