"На початку було дуже тяжко. Це зараз вже виплакали всі сльози. А раніше – кожна друга жінка, що приносила щось для фронту, — просто ревіла. І ти вже сам не витримуєш, тікаєш у гримерку і витираєш сльози. Або приходить мати і дає 300 доларів. Каже: діти збирали на фотоапарат, але вирішили віддати "воїнам світла, воїнам добра". І як тут не плакати, тоді просто ревеш як кінь" , — зізнався волонтер.
Та зараз, додає Притула, вже до цього трохи звик, більше "якоїсь черствості з’явилось".
До слова, подружжя волонтерів з 2 маленькими дітьми вирушили у місячну подорож Україною заради популяризації волонтерського руху. Наважилися на таку подорож, адже помічникам армії зараз важко. Люди стали менше допомагати.