Мало хто знає, що дівоче прізвище Політковської — Мазепа. ЇЇ батько Степан працював у представництві Української РСР при ООН і походив із Чернігівської області. В їхньому генеалогічному дереві можна знайти навіть Міністра УНР часів Директорії — Ісака Мазепу. Можливо, на силу характеру журналістки вплинули гени славетного роду.

Вона описувала факти так, як є: не ефектно, не сенсаційно, а просто. Матеріали Політковської без прикрас приголомшували. У виданні "Новая газета з'явились понад 500 критичних матеріалів, причому, 40 із них стали приводом відкрити кримінальну справу.

У 2000-х роках вона обрала найважчі теми для своїх статей — війна у Чечні, тероризм, Путін. Журналістка розповідала з епіцентру подій: виїжджала до зони бойових дій і табори біженців у Дагестані та Інгушетії, збирала докази про причетність міліціонерів до вбивств мирного населення.

Масштабні події описувала через долі простих людей і не могла не пройнятись їхнім горем: організувала вивіз з-під бомбувань 89 мешканців грозненського будинку для літніх людей, допомагала матерям загиблих солдатів у суді, вела переговори із терористами, що захопили глядачів мюзиклу "Норд-Ост".

Її боялись і поважали. І дуже часто самі ж офіцери надавали їй секретну інформацію. Бо знали, що Політковська не побоїться її опублікувати. "Сила зла — в анонімності, тому все потрібно називати своїми іменами", — повторювала Політковська.

Не боялась вона й критично висловлювати свою думку щодо головних дійових осіб у Росії. Політковська звинувачувала Путіна у расизмі, брехні, використанні отруйного газу в театрі під час вистави "Норд-Ост", загибель дітей у Чечні. Рамзан Кадиров, за словами журналістки, був сучасним Сталіним і "маленький драконом", якого виховав Кремль, а тепер постійно підгодовує, щоби стримати його вогонь.

Політковська зізнавалась, що з роками страх притуплюється, але не зникає.

"Диву" настав кінець 7 жовтня 2006 року — невідомі випустили одну кулю у голову, три — у серце Анни Політковської. У цей час у Кремлі якраз відбувалися святкування дня народження Володимира Путіна.

Імена замовників досі не назвали.

Дивіться також: Українського художника зарахували до ТОП-100 геніїв сучасності