Невидимий фронт війни: чого та якою ціною досягнули українські дипломати в 2022

Російська агресія поставила Україну в скрутне становище, адже повномасштабне вторгнення передбачало атаку не лише на полі бою, а й по всіх можливих напрямках. Державні інституції теж пережили потужний стрес-тест. 24 канал спільно з МЗС та віцепрем'єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною проаналізували цей доленосний для української дипломатії рік. 

Цікаво Азійські тигри та нові горизонти: як візит Кулеби на саміт АСЕАН зміцнив позиції України

Як Україна створювала антипутінську коаліцію

Вторгнення Росії 24 лютого почалося з певного скептицизму союзників, щодо того, чи  здатна взагалі наша країна протистояти російській агресії. Зброя, яку постачав Захід з кінця минулого року була призначена більше для партизанської війни, а президенту навіть запропонували евакуацію з країни.

Втім, коли Володимир Зеленський публічно заявив, що їхати він нікуди не збирається, а Україна боротиметься до кінця за власне виживання, риторика міжнародної спільноти та її ставлення до України почали активно змінюватись.

У перші дні повномасштабного вторгнення, чимало наших партнерів просто вичікували та розглядали різні варіанти дій, з огляду на те чи вистоїть Україна. Глава МЗС Дмитро Кулеба неодноразово наголошував: було дуже важливо протриматися у цей перший період до 10 днів, аби переконати світ у тому, що Україна здатна вистояти,
– розповідає радник з комунікацій міністра закордонних справ Георгій Тихий.

Жорсткі умови, в яких тоді перебувала країна, вимагали від міністерств, політиків та суспільства миттєво реорганізувати власне життя і роботу, переставивши його на воєнні рейки. Україна перебувала на межі, проте фактично всі державні інституції показали свою життєздатність, а суспільство згуртувалося навколо боротьби з агресором, що також стало потужним сигналом для світу.

Те, що ми сьогодні втілюємо політичні реформи для членства у ЄС, стало можливим саме тому, що ми зберегли повну керованість державою – від місцевого до центрального рівня, стійкість банківського сектору та загалом функціональність всіх державних органів. Наше громадянське суспільство також було мобілізованим, активізувався потужний волонтерський рух. Власне, це й стало базою для того, аби ми вижили, втрималися та продовжували боротися, 
– наголошує віцепрем'єр-міністерка Ольга Стефанішина.

Згодом стало очевидно, що план росіян захопити всю Україну за кілька днів, приречений на провал, тож одразу постало питання потужної відповіді загарбникам на їхню  невмотивовану агресію. На рівні Офісу Президента та МЗС вирішили звертатися напряму до урядів та суспільств багатьох країн світу, щоб привернути їхню увагу до України та активізувати підтримку нашої держави по усіх можливих напрямках. 

Зверніть увагу! Президент України виступав зі зверненнями у головних столицях світу, і його слова почула не лише обмежена аудиторія політиків та бюрократів. Свої звернення Зеленський також спрямовував до громадянського суспільства тих країн, де виступав.

Таким чином на політиків створювався додатковий тиск, у хорошому сенсі, адже суспільство починало ставити прямі питання, чому допомога Україні йде такими повільними темпами.


Трансляція знаменитого виступу Зеленського в Грузії / скриншот з відео

Постачання зброї – це питання, яким одночасно займається багато державних інституцій:

• Офіс Президента,
• Міноборони,
• МЗС,
• Мінінфраструктури,
• ГУР,
• СЗР.

Ключове завдання дипломатичного відомства на чолі з Дмитром Кулебою полягає саме в тому, щоб розблокувати політичні рішення: допомогти нашим партнерам подолати будь-які політичні чи психологічні бар'єри та зробити постачання тих, чи інших типів зброї можливим, 
– заявив радник з комунікацій міністра закордонних справ Георгій Тихий.

До теми Ілюзії мирного часу: чи вистачить у Європи зброї для самозахисту та підтримки України

Публічний образ, який Україна створила, борючись із російськими загарбниками полягає не лише в захисті української держави, а загалом свободи, демократії та міжнародного права. Тобто це база, на якій нині тримається весь вільний світ. Саме акцент на цих основних ідеях мав пряме відлуння у свідомості громадян усіх цивілізованих країн.

Українська дипломатія показала зуби

Умови воєнного часу, особливо на початку вторгнення, коли кожен день мав вирішальне значення, змусив українських дипломатів та урядовців перейти до жорсткішої риторики щодо західних союзників. Україні потрібна була зброя та посилений тиск на Росію, через що заклики про допомогу до країн Заходу подекуди переростали в прямі вимоги.

Цьогоріч дипломати стали зброярами. Ми розібралися в усьому: де який калібр, де його взяти, як і з ким домовитися, які особливості експлуатації цезарів та крабів і які міжнародні комбінації треба побудувати, щоб довезти до нас зброю. Навіть навчилися пакувати танки таким чином, щоб вони не виглядали, як танки. Колись я про це ще напишу,
– наголошував Дмитро Кулеба. 

Здавалося б, що така наполегливість могла відштовхнути партнерів, адже деякі політики навіть розцінювали таку риторику, як тиск на їхні уряди. Втім, зрештою це мало позитивний ефект.

Зміна тону, який обрала українська дипломатія цього року є цілком природною. Від президента Зеленського до дипломатів у столицях – голос України вимогливий та жорсткий. Це зумовлено воєнною дипломатією, тобто тим, що в нас просто зараз йде війна та гинуть наші люди. Нам потрібно, щоб рішення ухвалювалися якомога швидше. Саме тому місцями наша позиція може буде жорсткою, вимогливою та дуже наполегливою,
– зауважив Георгій Тихий. 

Західні країни звикли до мирного часу, коли всі рішення ухвалюються та втілюються доволі довго та поступово, з великою кількістю обговорень та дебатів на цю тему. Україна такого часу не мала, тож наші дипломати повинні були активно змушувати союзників підтримувати Україну, подобалося їм це, чи ні.

Жорстка позиція України досягла свого апогею, коли росіяни вже відступили від Києва, а столиця стала більш-менш безпечною для візитів іноземних політиків. Тоді президент Зеленський прямо заявив, що приїздити просто так, заради піару не варто. Він закликав союзників одразу везти конкретні пропозиції про підтримку нашої держави.

Маріо Драґі, Клаус Йоганніс і Еммануель Макрон в Ірпені / фото EPA

Зрештою це спричинило доволі скандальну ситуацію, коли в Києві відмовилися приймати президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра. Він був автором так званої "формули Штайнмаєра" з виконання мінських домовленостей. В Україні його формула сприймалася як покрокова капітуляція України, тож сам Штайнмаєр отримав репутацію німецького політика з проросійськими поглядами.

Як позиція Німеччини розвернулася на 180 градусів

Канцлер Олаф Шольц, який приходив до влади, фактично під гаслами продовження "мудрої політики" Ангели Меркель, зіткнувшись з новою реальністю, був змушений переглянути власні погляди на Росію та Україну. Початок повномасштабного вторгнення став відвертим шоком для Олафа Шольца, адже буквально за кілька днів до цього він відвідав Москву, де провів особисту зустріч з Владіміром Путіним та виклав спільне з Україною бачення мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. Путін особисто запевняв Шольца в тому, що ніякого вторгнення Росія не планує.

Варто прочитати Еволюція Шольца: як війна та імперські амбіції Путіна змінили Німеччину

Останніми роками політика Німеччини щодо Росії була нереалістичною та самі німці згодом це визнали. Це стосується і побудови "Потоків", і загалом ставлення до Росії та ілюзій про те, що з росіянами можна про щось домовитися дипломатичним шляхом. За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, поворотним моментом стало те, що Путін набрехав канцлеру ФРН Олафу Шольцу прямо в обличчя – за лічені дні до вторгнення, кажучи, що не збирається нападати під час телефонних переговорів. Це мало серйозний вплив на зміну позиції Німеччини. Вони зрозуміли, що з цим російським керівництвом не можна мати справ, якщо вони так відверто брешуть,
– заявив радник з комунікацій міністра закордонних справ Георгій Тихий.

Втім, Україна потребувала набагато більшої підтримки, ніж та, яку Німеччина почала втілювати з початком повномасштабного вторгнення. На той час посол України в Німеччині Андрій Мельник навіть зробив кілька різких заяв з прямою критикою нерішучого німецького канцлера. Схоже, що німці до такого не звикли, тож це навіть стало холодним душем для доброї частини німецьких бюрократів. Планування першого візиту Шольца до Києва ЗМІ також охрестили, як можливі заклики до капітуляції України. Втім, зрештою українським дипломатам вдалося подолати й цей бар'єр.

Зверніть увагу! Німеччина почала постачати Україні важку зброю та артилерію та врешті стала одним з найбільших постачальників озброєнь в Україну. Згодом свою позицію змінив і президент Штайнмаєр. Відвідавши Київ він повернувся назад до Берліна з абсолютно новим поглядом на події. У своїй історичній промові він визнав помилки минулого та зобов'язався підтримувати Україну по всіх можливих напрямках.

Франк-Вальтер Штайнмаєр у Києві, 25 жовтня / фото dpa

Сьогодні основним питанням, навколо якого точаться дискусії в Німеччині, є постачання німецьких танків Leopard. Німеччина та США намагаються перекидати право першості один одному, що суттєво сповільнює процес. Штати запевняють: вони не проти такої ініціативи з боку Німеччини, а німці ж кажуть, що самі не збираються робити це.

Зокрема, Олаф Шольц посилається на суспільну думку німців у цьому питанні, яка наразі не грає на руку Україні. Більшість німців виступають проти передачі німецьких танків Україні, але є великий прошарок людей, котрі ще не визначилися, і вони можуть зіграти ключову роль. Все залежить від того, наскільки німецька опозиція буде акцентувати на цьому увагу суспільства.

Втім, навіть з огляду на певні затримки в ухваленні рішень з боку Німеччини не варто недооцінювати їхній внесок у санкційний тиск проти Кремля. Хрест на проєкті "Північний потік-2" та суттєве обмеження використання російських енергоносіїв сильно вдарило по економічних потужностях росіян, хоча цей процес має більш віддалену перспективу, ніж прямі військові постачання.

Антиросійська коаліція переросла в зустрічі в Рамштайні

Невизначеність перших тижнів війни пройшла. Перед світовою спільнотою постало питання, як саме Україні досягти перемоги в цій війні. Для прямого обговорення цього питання міністр оборони США Ллойд Остін скликав засідання у форматі Рамштайн на найбільшій американській військовій базі в Німеччині та Європі загалом.

26 квітня відбулося історичне перше засідання, у якому взяли участь керівники оборонних відомств з 42 країн світу, включно з головою Міноборони України Олексієм Резніковим. Учасники зустрічі домовилися про масштабну фінансову допомогу для України, та що найважливіше, домовилися про передачу Україні важкої зброї.

Зустріч у Рамштайні / фото Getty Images

Зустріч у Рамштайні засвідчила, що західні союзники України готові не лише в риторичному та політичному полі підтримувати українську оборону, а й надати необхідне технічне забезпечення для повернення окупованих росіянами територій. В Україну почала надходити важка артилерія, модернізовані радянські танки та західні бронемашини.

Особливим здобутком для України стали системи РСЗВ Himars, які суттєво змінили ситуацію на полі бою та дозволили українським військам здійснити два потужних контрнаступи у Харківській та Херсонській областях і звільнити єдиний вагомий здобуток росіян від початку вторгнення – місто Херсон.

На сьогодні відбулося вже 7 зустрічей у форматі Рамштайн. Остання пройшла в листопаді, а наступна запланована на січень 2023 року. В українському Міноборони наголошують, що така доволі тривала затримка зумовлена періодом новорічних свят, але весь цей час Україна знаходиться на двосторонньому зв'язку з учасниками Рамштайну.

Битва за ООН

Владімір Путін оголосив війну Україні майже одночасно з тим, як в ООН проходило засідання Ради Безпеки по Україні. Це не лише стало зухвалим плювком на цей міжнародний орган, а також стало черговою спробою росіян самоствердитися. Втім, через 10 місяців війни вже остаточно зрозуміло, що Росія здатна лише голосно себе представляти, а коли доходить до реальних дій, увесь їхній пафос кудись зникає.

Одна з найгостріших битв між Україною та Росією точилася в ООН. Представник України Сергій Кислиця з головної трибуни світу неодноразово називав Росію державою-терористом та навіть закликав Владіміра Путіна пустити собі кулю в лоба в своєму бункері, за аналогією з Адольфом Гітлером наприкінці Другої світової війни.

 

Кислиця представляв міжнародній спільності чисельні докази воєнних злочинів росіян та закликав приєднатися до України у боротьбі проти Росії. Гострі виступи Кислиці та подекуди епатажні дії зіграли на руку Україні. На виступах російських представників зал ООН пустішав, адже ніхто не хотів слухати чергову порцію брехні від росіян.

Натомість українські ініціативи загалом сприймаються в ООН позитивно. Більшістю голосів організація ухвалила резолюції із засудження російської агресії проти України. Згодом вона підтримала й доволі гостру резолюцію з питань виплати репарацій. Навколо цього питання точилися гострі дискусії, адже мова йшла про безліч юридичних нюансів. Втім, ООН резолюцію ухвалила, а згодом до подібного кроку вдалися і Сполучені Штати.

Останньою гучною темою, яку підняла Україна в ООН стало виключення Росії з Ради Безпеки цієї організації. Терористичні методи ведення війни, атаки проти цивільних та чисельні воєнні злочини підривають легітимність участі Росії в цьому органі.

Річ у тім, що право вето, яке надається постійним членам Радбезу, дозволяє Кремлю уникати відповідальності за власні дії. Сьогодні наші дипломати працюють над тим, щоб якщо не виключити, то призупинити участь Росії у Раді Безпеки, або принаймні відібрати у Кремля право ветувати рішення Радбезу.

МЗС України сьогодні посилається на те, що Російська Федерація просто підмінила місце Радянського Союзу у Раді Безпеки ООН. В українському дипломатичному відомстві наголошують: росіяни дарма вважають питання статусу постійного члена Радбезу ООН вирішеним, адже ця підміна відбувалася  з порушенням необхідних процедур.

Російська Федерація зайняла крісло постійного члена Радбезу ООН в обхід визначених Статутом ООН процедур. Це відбулося на підставі звичайного листа президента РРФСР Бориса Єльцина, на ім'я Генерального секретаря ООН, який був відправлений 24 грудня 31 рік тому. Чинний Статут ООН не містить слів "Російська Федерація,
– мовиться у заяві МЗС України.

Наскільки реальним може бути виключення Росії з ООН або хоча б з Радбезу — поки невідомо. МЗС України наголошує: в статуті ООН чітко прописано, що це організація створена для всіх "миролюбних держав", але поняття Росія та миролюбність на сьогодні є фактично антонімами. При цьому, Росія продовжує порушувати як міжнародне право, так і безліч рішень, схвалених в ООН.

16 березня Міжнародний Суд ООН наказав Росії негайно вивести свої війська з території України та припинити бойові дії. Втім, росіяни поки здатні йти лише під тиском українських збройних сил. Фактично Росія саботує ті рішення ООН, до яких вона не може дістатися своїм правом вето.

У Кремлі всіма своїми діями довели, що не можуть вважатися миролюбною країною, як того вимагає від держав-членів ООН Статут Організації. Повномасштабна агресія проти України – це вже фінальний акт, якому передувало багато збройних нападів, агресій, війн, терористичних актів тощо. Росія не лише нелегітимно окупувала місце СРСР у Радбезі ООН в грудні 1991 року, а в принципі не задовольняє критеріям членства у цій організації, 
– заявив радник з комунікацій міністра закордонних справ Георгій Тихий.

Євроатлантична інтеграція, або коли Україна стане членом ЄС і НАТО

Дуже потужного поштовху отримала також інтеграція України в структури Євросоюзу та НАТО. До 24 лютого Захід загалом підтримував прагнення України стати членом цих об'єднань, проте там робили прогнози на роки та навіть десятиліття вперед.

Минулого року Росія активно просувала ідею, щодо недопущення вступу України в НАТО. Тобто фактично намагалася зафіксувати свою "зону впливу" серед колишніх радянських республік. Однак провальне вторгнення росіян спричинило зворотній ефект.

Від обіцянок про членство України НАТО в якомусь далекому майбутньому, Альянс перейшов до дій. Вже 30 вересня Україна подала заявку на вступ до НАТО за пришвидшеною процедурою. Згодом, генсек Альянсу Єнс Столтенберг почав відкрито заявляти про те, що Україна обов'язково приєднається до НАТО після завершення війни.

На сьогодні ми маємо чітке підтвердження всіх 30 союзників, що Україна стане членом НАТО. На жаль, сьогодні важко говорити про будь-які часові рамки, але нарешті ми стали прямим учасником всіх діалогів і стосовно безпеки, і стосовно економіки. Ми стали голосом правди та тих цінностей, які сповідує цивілізований світ. Саме тому ми бачимо таку мобілізацію навколо підтримки України,
– заявила віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Така ж ситуація сталася і з вступом України до Європейського Союзу. Далека перспектива змінилася на повністю реалістичну мету. Вже 28 лютого ЄС прийняв заявку України на статус кандидата в члени блоку, і завдяки потужній роботі наших дипломатів, урядовців та законотворців, протягом наступних кількох місяців Україна виконала попередні умови, заповнила необхідні документи та все ж отримала статус кандидата.

Одна з основних цілей на момент закінчення війни – забезпечити повну інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС, повну політичну трансформацію нашої держави, з точки зору боротьби з корупцією та верховенства права. Саме тому наш президент, політики, уряд та парламент, як ті люди, які сьогодні не стоять зі зброєю в руках, ми тримаємо політичний фронт та підвищуємо статус України на міжнародній арені,
– наголосила Ольга Стефанішина.

Зверніть увагу! З боку деяких членів ЄС досі лунають слова про те, що Євросоюз сьогодні не готовий до розширення, або що деякі держави мають стати повноправними членами ЄС до України, адже вони раніше отримали статус кандидатів. Втім, подібні заяви не є консолідованою думкою всього Євросоюзу, а в самого ЄС сьогодні немає реальних підстав відмовити Україні у членстві.

Ми змінилися, наша країна також змінилася. Сьогодні ми вже не просимося до ЄС, це рішення є фактично безальтернативним. Питання лише в часових рамках. Ми вважаємо, що фактично найбільшим здобутком і посиленнями ЄС буде саме членство України, тому що сьогодні ми є гарантом регіональної безпеки, останнім рубежем на східному фланзі Європи та НАТО,
– переконана Ольга Стефанішина.

Історичний візит Зеленського до США

Завершує рік дипломатичних перемог України історичний візит президента Володимира Зеленського до США. Особиста зустріч лідерів України та США остаточно зафіксувала відданість Вашингтона підтримці України та перехід до нового рівня союзництва зі Сполученими Штатами.

До теми Карти, гроші, батарея Patriot: як Зеленський об'єднав Конгрес і чому настає новий етап війни

Поїздка Зеленського у Вашингтон стала першим закордонним візитом президента України від початку повномасштабного вторгнення. З огляду на безпеку президента, про візит було оголошено лише в останній момент. Втім, як наголосили в МЗС, це було вперше, коли американці взяли на себе усі організаційні моменти цієї зустрічі.

Новий рівень у відносинах між Зеленським та Байденом, який також президенти продемонстрували на спільній пресконференції, одразу дав суттєвий поштовх у питанні постачань американської зброї. Батарея ППО Patriot, яку погодилися поставити Сполучені Штати засвідчила, що черговий бар'єр у постачаннях зброї був пройдений. Наступний крок – постачання західних танків.

Днями Дмитро Кулеба казав, що танки західного зразка – це остання перепона в типах озброєння, яку нам треба подолати. Ми, дипломати, активно працюємо над її подоланням і переконані у тому, що ми зможемо розблокувати західні танки. Це питання підіймається на всіх рівнях та практично щодня. За цей рік, думаю, дипломатична команда президента Зеленського неодноразово довела, що вміє долати бар'єри та досягати результатів, так буде і в цьому випадку,
– переконаний Георгій Тихий.

/
Перемоги і досягнення українських дипломатів у 2022 році / Інфографіка 24 каналу

Україна розширює горизонти та вплив у світі

Безумовно цей рік для України та зокрема української дипломатії був насичений великою кількістю здобутків, про які ще минулого року ми могли лише мріяти. Західні партнери сьогодні згуртовані навколо підтримки нашої держави, як ніколи до цього.

Суб'єктність, котру здобула наша держава даючи відсіч російській агресії змінює не лише ставлення наших традиційних партнерів та союзників до України, а й навіть тих держав, що намагаються утримувати певний рівень нейтралітету.

Китай, який міг би прямо допомагати Росії постачаннями зброї або обходом санкцій сьогодні заявляє про те, що не хоче сваритися з жодною зі сторін. Водночас Пекін змушений приєднуватися до західних санкцій та навіть здійснювати тиск на Москву, аби росіяни нарешті закінчили свою безглузду авантюру.

При цьому, Україна продовжує розширювати своє партнерство з тими регіонами, які ми до цього фактично ігнорували. Турне Дмитра Кулеби Африкою та договір про партнерство з АСЕАН відкривають для України не лише нові ринки та укріплюють економічні зв'язки. Покращення відносин з новими регіонами допомагають просувати наші ініціативи у міжнародних організаціях, тобто покращують і політичні позиції України.

Важливо Для чого Україні Африка та чому турне Кулеби має шанс увійти в історію

Україна сьогодні виступає під гаслами боротьби за свободу та демократію з  антиколоніальними ідеями. Західний світ власноруч змінив ставлення до цього складного питання та визнав свої помилки. Натомість решта світу, яка стикалася з подібними проблемами у минулому, також знаходить відлуння власної історії у тій боротьбі українців проти Росії.

Особливо доречними та сильними прозвучали слова президента Зеленського, з якими він звернувся до дипломатів: 

24 години на добу й 365 днів на рік усі ми маємо бути з Україною. У нас із вами немає права на вихідні, немає права на відпочинок, немає права на відпустку, немає права на восьмигодинний робочий день. Усі ті права, які гарантує Конституція України, для нас із вами зараз особисто як для представників нашої держави – вони на паузі. Бо якщо ми будемо відпочивати чи легковажити, якщо ми з вами будемо розслаблені, у нас не буде ні Конституції України, ні нашої держави. Ми з вами маємо спати менше, ніж ворог, думати більше, ніж ворог, ризикувати ефективніше, ніж ворог, та спілкуватися зі світом якісніше, постійно, на іншому рівні, ніж узагалі будь-хто інший у цьому світі,
– наголосив президент.

Зеленський звернувся до дипломатів з важливою промовою: дивіться відео