Яку спадщину Байден залишить після себе та до чого тут Україна

Як Байден може отримати свій історичний спадок

І українці, і американці хочуть миру. Дійсно, ніхто не може прагнути миру більше, ніж українці.

Читайте також Як Камала Гарріс вдало скористалася пасом від Адміністрації США

Останні два тижні українські лідери намагалися переконати американських журналістів та адміністрацію Джо Байдена у тому, як це може статися. Вони намагалися донести просту стратегічну істину: Росія укладе мир лише тоді, коли Владімір Путін вважатиме, що Росія програє. Зараз вони представляють те, що називають планом перемоги, щоб спробувати потрапити в цю позицію.

Це реалізм. Використання слова "переговори" в будь-якому іншому значенні вводить в оману, оскільки самі росіяни неодноразово давали зрозуміти, що їхньою метою є приниження та знищення України, що стане першим кроком до світового порядку, у якому такі дії нормальні.

За межами України можна почути думку про те, що можна просто вибрати переговори в будь-який момент, не змінюючи належним чином позицію влади. Це не реалізм. Це видавання бажаного за дійсне.

Не можна просто вибрати переговори з владою, яка відкрито прагне знищити вашу націю та державу. Спочатку ви повинні показати, що спроба знищити вас закінчиться провалом. З додатковою допомогою з американської сторони, доповнюючи попередню допомогу та, звісно, ​​підтримку з боку європейських та інших союзників, Україна мала б хороші шанси зробити це.

Нині питання в тому, чи буде ця допомога. Президент Володимир Зеленський у США намагався викласти свою позицію. Адміністрація Байдена має шанс використати останні кілька місяців при владі, щоб запровадити рішучі заходи та покласти край цій війні.

Це її можливість отримати історичний спадок у зовнішній політиці. Звичайно, союзники добре пам'ятають Байдена та його команду за їхню дипломатію та компетентність, а також за відновлення відчуття нормальності та надійності. Це не дрібниця, це дійсно колосальне досягнення. Але Україна – це виклик, який кинула історія. Поки що з цим викликом не справилися.

Був момент, коли Україна могла виграти, якби США надали зброю

Це була війна двох масштабів і двох реальностей. Похвально те, що Байден відвідав Київ під час війни, а вищі американські посадовці відвідують його регулярно. Проте ця війна відрізнялася від війн минулого тим, що було налагоджено надто мало особистих стосунків. Надто мало американців із суттєвим досвідом є в Україні під час цієї війни.

У той час як українці воювали в найбільшій сухопутній війні в Європі з 1945 року, надто мало американців були фізично присутні, щоб спостерігати, як це роблять, і вчитися. У той час як росіяни бомбили, катували та страчували українців у жахливих кількостях, американська розмова надто часто велася про професійну репутацію та образливі почуття всередині DC Beltway.

Зауважте Росіяни спробують за місяць відбити Курську область

Хоча ми були на правильному боці цієї війни, ми почали з неправильної передумови, і це напряму пов'язано з помилками консенсусу.

Адміністрація Байдена була абсолютно права, повіривши та поділившись власними розвідданими про план Росії напасти на Україну. Це сміливе нововведення допомогло відновити довіру до Америки та створило основу для коаліції для допомоги Україні після вторгнення.

Однак цей прогноз був пов'язаний із загальним переконанням, заснованим на консенсусі російських експертів і неправильних припущеннях щодо російської могутності та слабкості України, що коли Росія справді нападе на Україну, то переможе за 3 дні.

Коли США тоді озброювали Україну, то це було для партизанського опору, який мав настати після швидкої перемоги Росії та розпаду української держави. Але Україна, звісно, ​​чинила опір як держава і як суспільство, до того ж із великим ефектом, даючи американцям шанс, яким ми на третій рік війни ще не скористалися.

Коли українці використали цю зброю (і свою власну), щоб зупинити початкове російське вторгнення в лютому та березні 2022 року, у нас виникла аналітична проблема, яку ми ще не розв'язали. Оскільки наше беззаперечне припущення полягало в тому, що Україна програє, ми мали та досі маємо проблеми, думаючи, що Україна може виграти. Поки ми не дійдемо до цієї думки, ми не зможемо досягти миру.

Важливо Ворог активізував БпЛА "Оріон": у чому проблема збиття цих дронів

Україна справді мала план протидії російському вторгненню та застосувала його в лютому та березні 2022 року. Загалом цей план спрацював. Українці виграли битви під Києвом і Харковом, змусивши росіян зосередитися на південному сході. У вересні 2022 року Україна здійснила раптовий контрнаступ і повернула собі велику частину Харківської області.

Пізніше того ж року вона повернула собі значні території на півдні, включно з містом Херсон. Це був момент, коли Україна мала найбільші шанси виграти війну. Якби США до того моменту поставили зброю, яку вони згодом погодилися постачати, Україна цілком могла б виграти.

Успіх України, який у США не помітили

Ілон Маск також долучився до уповільнення українського просування тієї осені, вирішивши через особисті занепокоєння відрізати українські підрозділи від Starlink. Він боявся, що українські атаки на російський флот у Чорному морі призведуть до кінця світу чи чогось у цьому роді. Зрештою Україна здійснила ці морські атаки та витіснила більшу частину російського флоту з Чорного моря.

Це мало тільки хороші стратегічні наслідки і дозволило українським фермерам відновити забезпечення продовольством сотень мільйонів людей в Африці та Азії. Ця українська морська перемога привернула занадто мало уваги в США, і я підозрюю, що через погані причини. Цього не очікували більшість наших експертів, а українці цього досягли за допомогою власних систем.

Щоправда, сухопутна війна коштувала жахливо дорого. Жодна зі сторін не змогла досягти важливих успіхів з кінця 2022 року, попри один український контрнаступ влітку 2023 року та кілька російських. Нині росіяни повільно і величезною ціною просуваються на Донбасі, водночас українці здійснили несподіваний прорив на російську територію в районі Курська.

Путін може, принаймні на деякий час, відправити своїх людей на безкарну смерть. Росія має велику військову промисловість, яка може копіювати українські інновації, а потім виробляти у більших масштабах. Росія утримує територію в Україні, яка нині повністю замінована та укріплена.

Україна не може перемогти, просто зіткнувшись із Росією в окопах і ​​караючи її міста день за днем. Вона має боротися розумно й отримувати належну допомогу від своїх друзів, що натепер є відкритим питанням. Україна повинна мати можливість вражати російські аеродроми та інші об'єкти, звідки завдаються щоденні удари по її території.

Більші держави (не)виграють війни

Американцям у їхній оцінці цієї війни заважає власна первісна недооцінка України. Мовляв, оскільки ми думали, що вона програє на початку, нам досі важко сприйняти ідею, що вона може і повинна виграти.

Цікаво Два варіанти розвитку ситуації на Близькому Сході після ліквідації лідера "Хезболли"

Деякий час ми, здається, думали, що більша держава, або імперська держава, або ядерна держава завжди виграє війни. Насправді історичні дані показують, що вони дуже часто програють. Росія (в різних державних утвореннях) програла:

• Кримську війну,
• російсько-японську війну,
• свою частину Першої світової війни,
• польсько-більшовицьку війну,
• Афганську війну,
• Першу чеченську війну.

У тому, що вони називають своїм планом перемоги, українці сьогодні наводять дуже конкретну позицію, що ґрунтується на правильному прочитанні політики війни загалом і режиму Путіна. Мир можливий, коли одна політична система прогинається, і тому тим, хто хоче миру, доведеться вибрати сторону та допомогти з цим прогинанням.

Дональд Трамп це розуміє. Він чітко дав зрозуміти, що його сторона – це Росія, і, якщо його оберуть, він використовуватиме американську силу, щоб чинити тиск на Київ, а не на Москву, змусивши Україну здатися.

Окрім величезних страждань всередині України, це стане й ударом по світовому порядку та американській безпеці та процвітанню, від якого ми не скоро оговтаємося. Це продемонструє, що боротися за демократію безглуздо, адже ніхто вам не допоможе. Це покаже, що міжнародний правопорядок нічого не означає, оскільки порушувати кордони, захоплювати території та знищувати держави дозволяють США.

Це сприятиме китайській агресії в Тихому океані, яку досі Україна стримувала, демонструючи, що наступальні операції приносять витрати. Це зробить ядерну війну більш вірогідною, оскільки уроки знищення України полягатимуть у тому, що лише ядерна зброя стримає ядерну державу, що призведе до розповсюдження ядерної зброї.

Визнання помилок – не сильна сторона США

Варто пам'ятати, що США змушували Україну відмовитися від ядерної зброї у 1994 році разом із ракетами великої дальності. Тоді Україна віддала свої ракети Росії, яка вважалася надійним партнером. Зараз Росія запускає ракети цих типів – цілком ймовірно, що і деякі з тих самих ракет – по Україні.

Зрозуміло, що українці вважають, що ця дія з їхнього боку породила моральне зобов'язання з боку США допомогти під час цієї війни, не в останню чергу тому, що про це насправді говорилося в Будапештському меморандумі.

Однак глибшою проблемою було розповсюдження ядерної зброї. У той час було розумно вважати, що США діяли, щоб уповільнити це. Це виявилося помилкою. Та сама зацікавленість в уповільненні розповсюдження ядерної зброї зараз виступає за надання Україні зброї, необхідної для перемоги над ядерним хуліганом, яким стала Росія.

Визнання помилок не є сильною стороною Америки, а також слухати інших під час стресу. Росіяни розуміють наші слабкості, мабуть, краще, ніж ми самі. Їхні успіхи у цій війні є майже повністю результатом їхніх послідовних перемог у психологічній війні.

Для росіян національна та індивідуальна психологія є поверхнею атаки. Одним з вразливих місць американців є потреба постійно бути в центрі уваги. Тому щоразу, коли Україна просить щось у США, Путін змінює тему на розпливчасті погрози, які можуть нас стосуватися, щоб ми відчували особисту тривогу. Тоді ми граємо Гамлета в поганому сенсі, перетворюючи нагальний стратегічний момент на монолог.

Як Путін створив нові правила ведення війни

Там, де американські лідери вірять, що вони керують ескалацією, росіяни знають, що вони керують (нашою) тривогою. Це те, що вони добре роблять. Вони роблять це з палкою рішучістю, тому що вірять у це і знають, що це їхній єдиний шанс перемогти.

Американці також багато чого добре зробили, і американська матеріальна допомога була незамінною, що українці визнають на кожному кроці. Останній додатковий пакет підтримки України був прийнятий Конгресом після виняткової політичної роботи Білого дому. Рада національної безпеки зробила неймовірну працю, координуючи постачання зброї та не особливо визнаючи складність цього завдання. Американська зброя зазвичай на полі бою працює краще, ніж очікувалося.

Але Росії вдалося зробити так, щоб рішення щодо цих постачань зброї були повільніші, ніж вони мали бути. Оперативна швидкість не може компенсувати стратегічну повільність. У плані перемоги України ми або знову побачимо цю модель – український запит, російська погроза, американське звільнення, – або ми розірвемо цикл і змінимо війну, давши українцям шанс. Осінь 2024 року – останній шанс адміністрації Байдена досягти стратегічного темпу.

У цій війні Путін не тільки впорався з нашою тривогою, він створив абсолютно нові правила ведення війни, які багато хто з нас зараз сприймає як належні, навіть якщо вони не мають прецедентів і є абсурдними.

Чомусь здається, що це правильна журналістська практика називати українську зброю натовською чи американською, хоча, коли зброя американського чи європейського виробництва застосовується іншими країнами, ми не використовуємо цей термін.

Ми також не називаємо зброю, яку використовує Росія, але створила Північна Корея чи Іран, північнокорейською та іранською зброєю. Якось нормально, що війна ведеться лише на українській території (чи не так?), навіть якщо це суперечить будь-якій стратегічній логіці та базовому почуттю справедливості та міжнародного права війни щодо самооборони.

Щойно Росії вдається перетворити ці дивні приписи на американські риторичні та ментальні звички, американці починають захищатися від них, навіть якщо вони були породжені ззовні, створені, щоб завдати нам шкоди. Коли ми використовуємо їх у мові та на письмі, ми сповільнюємо себе.

Звичайно, російська військова магія не працює повністю. Ядерний шантаж діє на все меншу кількість людей. З часом Росія повільно втрачає свою репутацію нестримної військової сили, принаймні серед тих, хто знає історію або приділяє їй увагу. Зрештою ми майже завжди давали українцям те, що вони хотіли, але після зволікань, які втримували Росію у війні.

Часу не залишилося, принаймні для цієї адміністрації. Мета Росії полягає в тому, щоб змусити команду Байдена рухатися повільно, щоб Росія могла продовжувати боротьбу, поки не прибуде Трамп, щоб врятувати її. Наступні кілька місяців покажуть, чи спрацював цей план.

"Бути чи не бути". Для адміністрації Байдена це питання спадщини, питання того, щоб його запам'ятали як людину, яка змінила світ на краще. Для України це питання виживання.