Точки дотику Білорусі з сусідами
Це об'єктивні процеси враховуючи ймовірність виходу на початок переговорного процесу з питань російсько-української війни.
Читайте також Не оцінить жодна зі сторін: проблема плану Трампа щодо війни в України
Для Алєксандра Лукашенка однаково небезпечні як поразка України (тоді Росія його зжирає остаточно), так і політична поразка Росії (тоді Кремль його теж зжирає, бо потрібна зовнішньополітична історія успіху). Шанс – знайти баланс для свого існування. Точніше, баланс російського впливу, що виріс до неподобства.
Один із напрямків роботи – Китай. Але для КНР Білорусь цікава як точка пріоритетної присутності лише у форматі нормальних відносин із сусідами. Простіше кажучи, це вихід із пікірування ескалації з країнами Заходу.
В іншому випадку Пекін кидати Білорусь не буде – стратегічна ставка зроблена – він просто зачекає і в кращому разі не дасть Росії її остаточно проковтнути. Але й не захистить від зростання російського впливу, оскільки відіграти завжди може, враховуючи зростання свого впливу на Росію.
Тим паче що КНР знайшла нову країну докладання зусиль – Сербію, з якої поступово робитиме другу точку входу до "великої Європи". Для збереження білоруської державності (про розвиток за такого сценарію не мовиться: це інкапсуляція стану перманентної кризи), можливо, така позиція китайських товаришів прийнятна. Для збереження влади (та й майбутнього, зокрема й фізичного існування) Лукашенка це погано. Тому треба шукати точки дотику з сусідами.
Тут можна згадати що:
- уже як пів року Лукашенко знову почав називати Зеленського "Володимир Олександрович". Звичайно, говорячи про те, що той "залежить від країн Заходу", але що далі, то менш агресивно;
- міністр закордонних справ Білорусі Сєргєй Алейник (вже колишній) раптом зробив заяви на адресу Польщі про необхідність виходу зі стану ескалації та готовності до діалогу. Щоправда, як тему назвав обговорення відновлення програм прикордонного співробітництва (припинення яких, до речі, і стало відправною точкою кризи з мігрантами). Але, хай там як, це перша така заява за останні 2 роки;
- Лукашенко виступаючи днями перед делегацією китайських університетів заявив, що для КНР важлива співпраця з основними "центрами опори сучасного світу – США та ЄС". І – "якщо Китаю потрібно, то використовуйте Білорусь для просування своїх інтересів на європейський ринок".
Цікаво Жила-була собі країна, або як Росія уявила себе центром всесвіту
Кумедна зміна риторики. Але ключові чинники, які впливають на рівень відносин Білорусі з сусідами, не зникли. Це і конфлікт, який розпочався після 2020 року, та співучасть Білорусі у російській агресії проти України.
Є ще й інтереси Росії, для якої спроба Мінська вислизнути з "братніх обіймів" виглядає як загроза. Я вже наводив кілька прикладів з обстрілами української території у серпні та вересні 2022 року – саме після спроб Мінська тією чи іншою мірою приєднатися до "зернової угоди", пропонуючи транзит до портів країн Балтії.
Москва тоді продемонструвала можливість впливати, адже якщо з твоєї території третя сторона здійснює пуски ракет, про які гарантії безпеки вантажів може йтися? Те саме відбувалося із затягуванням Лукашенка на темі окупованих українських територій, визнання, як заявляє Кремль, "нових кордонів". Поки що не дотисли, але напрям докладання зусиль очевидний.
Інтереси Росії vs інтереси Китаю
На цьому підходимо до кризи з мігрантами на кордоні з Польщею та країнами Балтії. Нагадаю, що після припинення програм прикордонного співробітництва (одна з цілей яких була якраз протидія нелегальній міграції), білоруська сторона почала активно завозити мігрантів з країн Азії та Північної Африки з метою їхнього подальшого перекидання до суміжних держав. Це, звісно, різко погіршило й без того не безхмарні стосунки з сусідами.
Але наприкінці 2023 року з Пекіна прийшло перше "попередження". Серед іншого, питання було порушене на зустрічі Сі Цзіньпіна та Лукашенка. У результаті потоки нелегальних мігрантів різко пішли на спад. Різниця була у рази. Частина мігрантів із Білорусі раптом опинилися на російсько-фінському кордоні й вже звідти намагалася потрапити на Захід. На цьому можна було поставити крапку, якби не одне "але" – інтереси Росії.
Рекомендуємо Життєво важливий процес для України вже розпочався
У Кремлі явно не раділи такому розвитку подій, тому потоки мігрантів відновилися. Однак з одним цікавим "але": для мешканців більшості країн-донорів міграції потрібна віза для прибуття у Білорусь. Робота візових центрів в Іраку, Сирії, Єгипті була доказом участі білоруської влади у кризі. Цей потік у 2024 році вичерпався. Але ж у Білорусі відкритий кордон із Росією. Тобто Кремль може завезти будь-яку кількість нелегалів і переправити їх до Білорусі.
Тут Лукашенко на розтяжці: закривати кордон із Росією (навіть для мігрантів) означає розізлити Путіна, від якого залежить. Не закривати, але стримувати на західному кордоні – отримати проблеми всередині країни й те саме незадоволення з Росії.
Єдиним можливим виходом було продовжувати міграційну кризу, просто пропускаючи потоки транзитом. Але й тут були свої ризики. Сталося те, що мало статися – один з нелегалів убив польського військовослужбовця. Це різко змінило позицію Варшави. Якщо до трагедії Дональд Туск допускав можливість відкриття одного із закритих раніше пунктів пропуску, то після смерті солдата заговорив про можливість повного закриття кордону.
Це чудово для Росії і погано для політики Китаю щодо розвитку відносин із країнами ЄС, та й для частини європейських країн. До речі, включно з Польщею, адже через польсько-білоруський кордон йде 90% сухопутного транзиту товарів з ЄС до КНР і назад.
Мінськ намагається надіслати сигнали – під Мінськом "раптово" знаходять і затримують 54 нелегалів, які збиралися далі рухатися до кордону. Інформацію показово роздмухують ЗМІ. До речі, це перше таке затримання за кілька років. Водночас йде згадана вище заява вже колишнього керівника білоруського МЗС щодо готовності до діалогу з польською стороною.
Але мігранти на кордоні є і їх намагаються оперативно витіснити. Про що свідчить зростання кількості спроб перетину білорусько-польського кордону.
Тим часом до КНР полетів польський президент Анджей Дуда. І там, серед інших тем, торкнулися питання Білорусі та кордону. Причому МЗС КНР виступило з окремою заявою, закликавши польську та білоруську сторони вирішити конфлікт шляхом переговорів.
Цікаво Балада про не чорно-білий світ
Трохи раніше були контакти китайської сторони з російським МЗС, де Сєргєю Лаврову також дали зрозуміти бажання Пекіна. Для офіційного Мінська це щось в стилі "останнього китайського попередження". Потрібна термінова демонстрація готовності до зміни політики. Одного показового затримання явно мало. Потрібні масштабні сигнали. Що й трапилося 27 червня.
Гучні призначення у Білорусі
Раптом пресслужба Лукашенка заявила про гучні призначення, де серед іншого вказані посади міністра закордонних справ та керівника адміністрації президента. Показово, що жоден із чиновників, які ще вранці обіймали посаду, не писали заяв про відставку. Можливо, для них це стало сюрпризом останніх днів.
Новим керівником МЗС Білорусі призначили Максіма Риженкова, який мав досвід роботи у відомстві з 1994 по 2006 роки. У цей період він був одним із секретарів посольства Білорусі в Ізраїлі, керівником відділу ОБСЄ та Ради Європи (колись Білорусь розглядала можливість вступу до Ради Європи), радником-міністром посольства в Польщі і навіть начальником "управління Америки" при центральному апараті МЗС. З 2006 до 2012 року управлінець керував відділом зовнішньої політики адміністрації президента.
Після погіршення відносин з ЄС та США у 2011 – 2012 роках Риженкова відправили до "почесного заслання": спочатку помічником Лукашенка з питань фізкультури та спорту, а потім віцепрезидентом НОК Білорусі.
Друге гучне призначення – зміна глави адміністрації президента. Новий призначенець – Дмітрій Крутой. Один з небагатьох управлінців, що належить до "технократів". До 2020 року він був першим віцепрем'єром, після заступника глави адміністрації президента, а у 2022 році його відправили послом до Росії. Як пріоритети роботи для Крутого Лукашенко, окрім логічного "подальшого розвитку відносин з Росією", окреслив пріоритет у розвитку відносин з Китаєм.
Обидва призначені чиновники сприймаються серед низки європейських політиків як потенційно "рукостискальні". Крутой більш ніж задовольняє Китай і формально прийнятний для Росії.
Нові призначення не призведуть до миттєвого розвороту в повітрі. Але бекраунд чиновників цікавий. Можна припустити, що на білоруському напрямку починаючи з середини липня з'являтимуться новини, що вибиваються зі звичної канви. Колишній міністр закордонних справ Алейник, зважаючи на все, просто став цапом-відбувайлом, на якого для зовнішніх гравців вішатимуть частину минулого негативу.