Київ та Москва сперечаються за газ протягом років. Поточні контракти на постачання та транзит були укладені в 2009 році – після найгострішого на той час конфлікту обох сусідів за паливо, під час якого Росія "закрутила газовий кран" Україні, а та, в свою чергу, кілька днів забирала газ, який йшов транзитом до Європи.
Цей контракт, щоправда, не виконується обома сторонами – саме через те арбітражний суд у Стокгольмі нещодавно вирішив, що український енергоконцерн "Нафтогаз" має сплатити 2 млрд доларів компенсації "Газпрому", а потім – що "Газпром" має сплатити аж 4,6 млрд доларів "Нафтогазу"...
Позаяк російський газовий гігант, таким чином, має сплатити "Нафтогазу" 2,6 млрд доларів, шеф концерну Олексій Міллєр відреагував ображено: вирок, мовляв – несправедливий, і виходить, що українські економічні проблеми мають бути вирішені на російський кошт.
Читайте також: Україна і "блакитне паливо": у кого купуємо газ та на що він йде
В якості реакції, "Газпром" скасував не лише заплановане та вже сплачене наперед відновлення газопостачання до України, а ще й проголосив відмову від контракту з Україною. Подібний контракт не має жодного сенсу, – пояснила Москва цей крок.
Ця відмова має, скоріш, символічне значення. Юридичні формальності потребуватимуть ще багато часу, а угода завершується так чи інакше наприкінці 2019 року. Проте, Газпром бажає цим кроком ще раз підкреслити, що продовження газового транзиту до Європи через Україну не стоїть для росіян на порядку денному.
Тим більше, прикро для Москви, що запланований обхідний шлях через Балтійське море, відомий ще, як "Північний потік-2", не спрацьовує – принаймні, поки що.
Хоча проект "Північний потік-2", який "заважив" 8 млрд євро, має бути завершеним наприкінці 2019 року – якщо, звичайно, процедури з дозволами не затягнуться на ще довший термін – але 55 млрд кубічних метрів газу, які цей газогін може постачати, забуксували. Позаяк труби, які мають приймати цей газ у німецькому Грайфсвальді, мають бути готові лише в 2020-му році.
Газогін Eugal має бути прокладений від Балтійського моря до чеського кордону. Перш за все, він має розподіляти газ далі в напрямку Південної Європи. За словами консорціуму, який його прокладає, він має нараховувати 480 км та коштувати "всього однозначну мільярдну суму".
Газопостачання до Європи вигідніші, аніж постачання до Китаю
"Газпром" не зможе повністю відмовитися від транзит через Україну
Керувати цим будівництвом має газовий концерн Gascade, спільне підприємство Газпрому та німецького газового підприємства Wintershall. Інші 49,5% проекту були восені продані німецьким "дочкам" енергокомпаній Fluxys та Gasunie, а також "дочці" концерну VNG, Ontrans. Потужність Еugal становитиме біля 50 млрд кубічних метрів – але з кінця 2020 року.
Схожі проволочки мали місце під час будування газогону Opal, який теж був повністю введений до експлуатації лише через рік після збудови першого "Північного потоку". Для "Північного потоку-2" це означає, що через нього можна буде переганяти максимум лише 34 млрд кубічних метрів газу. Цього аж ніяк недостатньо, аби замінити український транзит: в 2017 році через Україну пройшли 93 млрд кубічних метрів газу.
Читайте також: ТОП-5 тез щодо газового конфлікту між Україною та Росією
Так само й потенційна розбудова газогону "Турецький потік" не може заповнити "дірку". Було задумано, що цей, запланований наразі виключно в Туреччині, газогін пізніш буде протягнуто через Чорне море та отримає подовження в напрямку Південної Європи. Обидві ці гілки мали б разом потужність в 33 млрд кубічних метрів.
Але втілення в життя "Турецького потоку" в напрямку Європи теж вилами по воді писане: жодна з маючих до нього стосунок балканських країн не дала на нього дозволу. Незрозумілим залишається також і фінансування.
Концерн "Газпром", який ще роки тому встиг "попалитися" на "Південному потоці", не бажає будувати це продовження самотуж та вимагає від європейців, аби ті самі будували газогін. "Газпром" більш не довіряє цьому проектові – через те знову розмонтовує вже прокладені на російському узбережжі Чорного моря труби – ті, які були змонтовані, аби забезпечити газовий коридор в напрямку Південної Європи.
Загалом, на відрізкові Починки – Анапа будуть демонтовані 506 кілометрів газових труб, а також газова вимірна станція. Втрати концерну сягають через це приблизно 650 мільйонів євро.
Якщо Росія й далі бажає постачати газ на європейський ринок, то їй не залишається нічого іншого, як порозумітися з Україною. Від цього "Газпром" не бажає відмовлятися – незважаючи на розмови про "розворот до Сходу". Газопостачання до Європи є набагато вигіднішими для Росії, ніж доправка газу до Китаю – хоча б тому, що європейський ринок, після довгого періоду падіння, знову зростає.
Можливо, нам доведеться навіть після введення "Північного потоку-2" та "Турецького потоку" зберегти певні обсяги транзиту (через Україну – Прим. ред.), – вважає російський експерт з енергетики Костянтин Симонов.
Втім, за його даними, обсяги транзиту через Україну після 2020 року набагато зменшаться. Наразі заплановані 110 млрд кубічних метрів на рік, а, за його викладками, після реалізації обох проектів, ці обсяги складатимуть приблизно 15 млрд кубічних метрів.
Джерело: Andrе Ballin, Handelsblatt
Переклад для "24": Борис Немировський
Читайте також: Перемога "Нафтогазу": хто справжній герой у суперечці та на що образився Гройсман