З кожним місяцем в Білорусі збільшується кількість політв'язнів, і стає все більше дружин арештованих опозиціонерів та блогерів, які заради повернення чоловіків готові стати великими політичними фігурами або принаймні долучитись до "гри".
Читайте також Роман Протасевич: хто це та чому Лукашенко ненавидить блогера
Почалося все з об'єднаного штабу опозиції, до якого увійшли три дружини головних суперників президента Лукашенка на виборах, які опинились під арештом. Мова про Світлану Тихановську, Марію Колєснікову та Вероніку Цепкало.
До цього ці жінки не мали жодного стосунку до політики, однак хто як не другі половинки зможуть чесно продовжувати справи своїх чоловіків, а тим паче до кінця захищати їх на міжнародному рівні та вимагати звільнення з в'язниці?
Переслідування за правду
Героїня інтерв'ю – Дарина Лосік, дружина засновника телеграм-каналу "Білорусь головного мозку" Ігоря Лосіка. У часи масових антиурядових виступів аудиторія каналу сягала 700 тисяч підписників. Це був другий за впливовістю медіаресурс (після Nexta Степана Путила та Романа Протасевича).
Популярний нині канал створили ще 5 років тому як хобі, і це зовсім не мала бути опозиційна спільнота для координації мітингів. Однак коли телеграм-канали почали набувати все більшого впливу у політичному житті, як і будь-які інтернет-медіа, їхніх адміністраторів почали переслідувати.
25 червня минулого року Дарина, як завжди, поверталась з дитиною з прогулянки. На сходах власного будинку її зустріли правоохоронці. До квартири слідчих Дарина одразу не впустила, адже це помешкання належить батьку Дарини, на що силовики при однорічній дитині пригрозили підірвати двері.
До теми Без душу та в одній камері з хворими: як у Білорусі поводяться з політв'язнями
Правоохоронців все ж впустили на обшук. Разом із технікою вони забрали самого Ігоря Лосіка. З того часу чоловіка не бачила ані дружина, ані маленька донька.
Згодом канал "Білорусь головного мозку" визнали екстремістським, тепер за репости з нього можна отримати покарання аж до арешту. А самого Ігоря звинуватили за статтями 130 (розпалювання ненависті) та 293 (організація масових заворушень). Коли блогеру пред'явили чергове звинувачення, він просто на очах у слідчого на знак протесту намагався перерізати собі вени. Він також неодноразово оголошував голодування.
Дарина та Ігор Лосіки оголошують голодування / Інстаграм дружини політв'язня
Весь рік Дарина підтримує чоловіка, шукає допомоги у міжнародних організаціях, робить публічні звернення та навіть голодувала разом із ним.
Що таке бути дружиною білоруського політв'язня та на що готова жінка для звільнення чоловіка з в'язниці – читайте в інтерв'ю Дарини Лосік для 24 каналу.
"Востаннє бачила чоловіка рік тому"
Як вашому чоловіку прийшла ідея створити Telegram-канал? З самого початку це був медіапроєкт чи опозиційна спільнота для координування дій?
Мій чоловік завжди цікавився подіями, які відбуваються в Білорусі та світі. Канал створили давно просто з метою публікації новин, і в жодному разі не для координації протестів. Поки мій чоловік був на свободі, канал залишався інформаційним.
Хто зараз веде канал?
Зараз каналом займається Роман Протасевич – колишній редактор Nexta.live (інтерв'ю записувалось до викрадення Романа – ред.)
Що вам відомо про умови вашого чоловіка у в'язниці?
Наразі нічого критичного немає, посилки отримує, контактувати з адвокатом дозволяють. Єдине, що дуже погано доходять листи. На це жаліється багато політв'язнів. Місяць ані до мене, ані до нього листи взагалі не доходили.
Минулого тижня йому принесли одразу 25 листів, це, я вважаю, наша маленька перемога.
Чи дозволяють зустрічатись із чоловіком?
Ні. На жаль, я отримую відмови від центрального управління слідчого комітету без будь-яких пояснень причин. Хоча за законом в мене є право на побачення, і відмови в них – це порушення прав людини. Востаннє ми бачились 25 червня 2020-го, майже рік тому.
Важливо Влаштували катівню, – дружина білоруського блогера розповіла про умови його ув'язнення
"Припинила голодування, бо був ризик втратити дитину"
Ви припинили голодування на 6-й день. З ваших слів, зробили це через тиск на вашу сім'ю. Що саме трапилось в цей період?
Загроза була не мені, а моїй доньці. Оскільки я зараз є єдиним опікуном для своєї доньки, вийшло так, що вона опинилась в соціально-небезпечному становищі, поки я голодувала.
З іншого боку, таку акцію могли розцінити як одиночне пікетування.
Ви вважаєте, що факт вашого голодування міг привернути увагу органів опіки, які могли позбавити вас батьківських прав?
Саме так.
Звернення Дарини Лосік:
А це ваше особисте побоювання чи, за вашою інформацією, влада дійсно мала подібні плани?
Скажімо, пташка на хвості принесла.
Як пройшли ваші 6 днів голодування? Що фізично відчували?
Фізично це зовсім не складно. Дискомфорт відчувала перші два дні, та й не дуже критично. Єдиний дискомфорт протягом голодування – дуже хотілося кави. Головне – пити багато води та електролітів. Змогла б протриматись довше, якби не тиск на доньку.
Правда, якщо триматись так довго, як Ігор, то можуть початись серйозні проблеми зі здоров'ям.
Ваш чоловік припинив голодування на 42-й день. Це було якось пов'язано зі станом здоров'я?
Проблеми зі здоров'ям у нього почались раніше. Він жалівся, що в нього великий тиск та боліли нирки.
Я думаю він продовжував би й далі, однак він дізнався, що інші активісти почали голодувати паралельно з ним. Він вважав, що це не нормально, що люди заради нього ризикують своїм здоров'ям, тому вирішив зупинитись.
Чи досягли ви методом голодування того, чого хотіли з самого початку?
Звісно ні, адже головна мета – це звільнення мого чоловіка або принаймні зміна запобіжного заходу. За нинішньої влади я навіть не знаю що зробити, щоб такого досягти.
Однак ми отримали міжнародний розголос. На нас одразу звернули увагу в Сполучених Штатах, я давала інтерв'ю американським ЗМІ. Також справою Ігоря зацікавились в Amnesty International. Мені дзвонили звідти, запевняли, що справу мого чоловіка будуть піднімати все активніше.
"Якщо поїду за кордон, то хто допомагатиме чоловіку?"
Ви зараз перебуваєте у Білорусі?
Так.
А чому ви лишаєтесь на батьківщині? Невже вам не страшно?
Страшно, коли в тебе на очах забирають чоловіка при доньці. Оце насправді страшно. Я не можу кинути Білорусь та свого чоловіка. Якщо я поїду, то як я зможу допомагати?
Тут я принаймні вожу йому продукти два рази на тиждень. Якщо в Ігоря щось відбувається, як тоді, коли він різав собі вени після чергового обвинувачення, я про це можу повідомити, дати коментар, записати інтерв'ю.
Автопортрет Ігоря Лосіка:
Чи не лякає вас репресивна атмосфера, що зараз панує у вашій країні, або ж до цього, як на війні, швидко звикаєш?
Насправді зараз мені абсолютно не страшно. Що вони можуть зробити? Забрати мене? Ну, хай приходять, адресу знають, подивимось що після цього буде.
У своєму зверненні ви сказали, що готові особисто зустрітись із Лукашенком, якщо це буде потрібно для звільнення вашого чоловіка. Припустимо, він захотів провести з вами показову зустріч на камеру. Вам дають перше слово. Що ви скажете?
Першим моїм проханням було б запросити слідчих, які ведуть справу Ігоря і щоб вони, дивлячись в очі своєму босу, розповіли в чому винен мій чоловік з усією своєю сумнівною аргументацією. Мені можна брехати, а чи зможуть вони збрехати своєму босу?
Ось подивимось спочатку на їхню реакцію від такої очної ставки, а вже після цього буде розмова.
"Для звільнення чоловіка я готова на все і навіть більше"
Після арештів блогерів та інших опозиціонерів у Білорусі все більше стає популярним образ дружини опозиціонерів та блогерів, які вимушені продовжувати справи своїх чоловіків задля їхнього визволення з в'язниці. А чи готові ви, спираючись на свій бекграунд, свої зв'язки та медійність, зануритись у політику, щоб врятувати чоловіка?
Жодних політичних амбіцій в мене не було і немає. Але якщо це дасть свої плоди у звільненні мого чоловіка, я готова піти на все і навіть більше. Тут не було б розмови про те, що це буде вартувати особисто для мене і чим це може для мене закінчитись.
Якщо мова суто про звільнення чоловіка – так, я згодна. Якщо йти далі та розвиватись як політик – то ні, я не хочу в це втягуватись.
Малюнки Ігоря Лосіка, які він надсилає з в'язниці дружині та донечці:
Чи готові ви в такому випадку закликати людей на нові мирні мітинги, от як були у серпні минулого року?
Напевно, ні, бо ми всі знаємо, чим це закінчиться. Ми почнемо з 342 статті кримінального кодексу і так далі. Давати привід забирати мене я не хочу.
І це не тому, що мені страшно, просто для них це буде надто легко. "Ось вона вийшла, ось вона закликала на мітинги, забирайте".
Тобто ви найбільше бачите надію у міжнародному розголосі та тиску на Лукашенка?
Так, я вважаю що міжнародний тиск на чинний режим допоможе звільнити мого чоловіка та інших політв'язнів.