Втім, минуло два роки, а мир на сході країни все такий же нездійсненний. Про що домовилися лідери країн на саміті, чи вдалося виконати те, що планувалося, та яке майбутнє у нормандського формату – читайте у матеріалі сайту 24 каналу.

Читайте "Головне, щоб був результат": на Банковій виступили за будь-які формати переговорів із Москвою

Про що йшлося на саміті

У 2019 році на саміті "нормандська четвірка" домовилася про:

  • розведення війська на трьох ділянках;
  • повне припинення вогню на Донбасі до 31 грудня 2019 року;
  • відкриття нових пунктів пропуску на Донбасі за 30 днів після зустрічі;
  • новий план про розмінування територій;
  • обмін полоненими у форматі "всіх на всіх";
  • продовження дії закону про особливий статус Донбасу на рік;
  • закріплення "формули Штайнмаєра" в українському законодавстві.

Окрім того, лідери країн домовилися провести наступну зустріч за чотири місяці, яка так і не відбулася.

Чи були виконані домовленості

Деякі пункти із зазначеного переліку дійсно були виконані. Наприклад, ще у грудні 2019 року Верховна Рада проголосувала за продовження на рік закону про особливий статус Донбасу, пізніше його дію також продовжували – до грудня 2021 року. Втім, особливий порядок місцевого самоврядування там так і не був запроваджений, оскільки Росія не виконала свою частину домовленостей.

Весною 2020 року Володимир Зеленський заявив, що Україна буде домагатися повернення своїх громадян після завершення епідемії COVID-19. Про черговий обмін говорили постійно, але наразі перемовини заблоковані.

Домовленості нормандського саміту так і не були досягнуті / Фото Getty Images

  • Щодо переліку нових ділянок розмінування, а також розведення сил і військ, то українська сторона погодила всі моменти, тоді як Росія продовжує блокувати остаточні рішення, як і відкриття нових пунктів пропуску.
  • Про припинення вогню в Україні оголосили 27 липня 2020 року, але відтоді режим тиші на Донбасі неодноразово зривали, а зараз ситуація на сході країни взагалі суттєво загострилася, тому вже ні про яке перемир'я не йдеться.
  • Формула Штайнмаєра стала наріжним каменем дискусії, адже в українському законодавстві її так і не закріпили, а Росія використовує цей факт, щоб звинуватити українську сторону в невиконанні встановлених умов.

Що кажуть експерти

Політолог Володимир Фесенко зазначив, що загострення на Донбасі виникло не сьогодні. Про нього говорили ще з січня, тоді вже остаточно стало зрозуміло, що велике перемир'я, яке було у серпні – вересні 2020 року остаточно зруйноване. Щодо наслідків паризького саміту, то вони дуже неоднозначні. Український президент змушений був переоцінити свої підходи до врегулювання конфлікту на Донбасі й до перемовин з Володимиром Путіним. І відповідні переоцінки відбулися й з російського боку.

Як ми знаємо, Зеленський хотів домовитися якомога швидше, він сподівався на взаємоприйнятний компроміс, що Путін також піде на якісь поступки заради миру. Він вважав, трохи наївно, на мій погляд, що Путін теж хоче миру. Але після Парижу Зеленський зрозумів, що ситуація набагато складніша і Путін не готовий до взаємоприйнятних компромісів. Пропозиції Зеленського оновити мінські угоди та зробити їх більш реалістичними й компромісними зустріли негативну відповідь. І це розчарувало Зеленського, але змусило цього інакше дивитися на перспективи й форми розв'язання конфлікту на Донбасі,
– пояснив Фесенко.

Він додав, що саме тому у 2021 році після того, як було зірване перемир'я на Донбасі, Зеленський став більш жорстким у питаннях перемовин. Але й у Путіна відбулися трансформації. До Парижу в Кремлі вважали, що Зеленський – некомпетентний хлопчик, тому не буде проблем, щоб переконати його грати за російськими правилами. Але це не спрацювало – у Кремлі недооцінили Зеленського.

У Кремлі недооцінили Зеленського / Фото з архіву сайту 24 каналу

Зеленський не погоджується на російські умови розв'язання конфлікту на Донбасі, тому, коли росіяни остаточно це зрозуміли, вони вийшли з перемир'я та почали атаки на Зеленського. Це триває з січня 2021 року. Зеленський у Москві викликає величезне роздратування, мені здається, що навіть більше, ніж Порошенко. Бо на Порошенка у Москві не було стільки сподівань. Роздратування Зеленським сильно відчувається у статті Путіна й у статті Медведєва. А все це почалося з Парижу,
– впевнений політолог.

На думку експерта, певні компроміси відтоді були досягнуті. Наприклад, в газовому питанні дійшли домовленостей. Росіяни також погодилися віддати нам 3 мільярди доларів боргу за рішенням Стокгольмського арбітражу та продовжити транзит газу на 5 років. І це – чи не єдиний позитивний наслідок. Він стосується не так саміту "нормандської четвірки", як прямого діалогу між Путіним та Зеленським.

Росія розчарувалася у Зеленському після зустрічі у Парижі / Фото Getty Images

Головні наслідки нормандської зустрічі – це зміна ставлення обох президентів один до одного. І це взаємне розчарування передалося й до нормандського формату. Є думка, що у Москві зробили ставку на поступову руйнацію нормандського формату, вони не покладають на нього великих надій. Також вони бачать, що Німеччина та Франція не хочуть підігравати Кремлю,
– додав Володимир Фесенко.

Максим Джигун, політолог, наголосив, що з приводу домовленостей нічого нового у цьому напрямку не було досягнуто – ні припинення вогню, ні продовження комунікації, ні продовження засідань Тристоронньої контактної групи. До того ж зараз повністю дискредитований мінський формат

Його нереально продовжувати, про що казала й українська сторона. Особливо у тому контексті, що засідання мінського формату у Мінську – це все одно, що провести засідання на Червоній площі. Воно не матиме жодного змісту. Тому що ми розуміємо, мінський формат був мертвонародженим утворенням, який не мав перспектив на успіх, тим паче у сучасних умовах. Адже він тотально розходиться з інтересами України,
– додав експерт.

Яке майбутнє у нормандського формату

Володимир Фесенко зазначив, що нормандський формат не працює так, як цього хоче Москва, і це підштовхує їх до того, що краще зробити ставку на Тристоронню контактну групу та на примус Києва до перемовин з Донецьком та Луганськом на російських умовах. Вони хочуть примусити Київ через Вашингтон, звідси ставка на прямі переговори з Байденом, хоча поки це теж не працює. Для себе у Росії прийшли до помилкового висновку, що Київ нічого не вирішує, а все вирішує Вашингтон, тому треба домовлятися з останнім. І саме цю логіку вони зараз намагаються реалізувати. Це їхня нова стратегія.

Щодо нормандського формату, то з січня 2021 року ці перемовини фактично поставлені на паузу та заблоковані. Це пов'язано ще й зі зміною уряду у Німеччині, тому Росії потрібно налагодити контакти з новим урядом. Також у Москві чекають президентських виборів у Франції. Тому до весни наступного року ніяких великих зрушень та особливої активності у нормандському форматі не буде,
– пояснив експерт.

Поки що перемовини у нормандському форматі не мають майбутнього / Фото з сайту президента України

Політолог Максим Джигун зазначив, що зараз нормандський формат, якщо не повністю заблокований, то поставлений на серйозну паузу саме керівництвом Російської Федерації, яке не вважає за потрібне проведення зустрічей саме у такому форматі.

З приводу майбутніх зустрічей у нормандському форматі – я сумніваюся, що ситуація якось зміниться, особливо насторожує те, що Росія відкидає пропозиції інших перемовин. Відсутність зацікавленості у процесі перемовин вказує на те, що нам не скоро варто очікувати на прорив у цьому питання. Зараз ми бачимо початок комунікації між Росією та США, бачимо брязкання зброєю на Сході та продаж страху, яким багато років поспіль торгує Путін. Це загострює ситуацію та мало б призвести до пошуку нового компромісу та діалогу, але політичної волі у Росії на це немає і розраховувати на те, що він з'явиться найближчим часом не варто,
– уточнив експерт.

Він впевнений, що ідея залученості США до перемовин – з одного боку позитивна для України, тому що це участь ще одного стратегічного партнера України, який беззаперечно підтримує українську незалежність. Але з іншого боку – погодження зі сторони Росії на участь США у перемовинах трохи насторожує.

На думку Максима Джигуна, США інакше сприймають війну на Донбасі й спостерігають за усім ніби згори. Тому присутність США на переговорах з українського питання критично не вплине на сформовану ситуацію.