"Ничего не будет – ни кино, ни театра, ни книг, ни газет. Одно сплошное телевидение", – так запевняв один із героїв оскароносної радянської стрічки "Москва сльозам не вірить". Так він стверджував у 1979 році, і мав він певну рацію – втім, його прогнози таки не справдилися.
Зараз випуски новин 24 телеканалу, окрім телеефіру, показують також на сайті, в соцмережі Facebook, а трохи згодом викладають на YouTube.
Веду до того, що глядацька аудиторія каналу потроху відходить від телевізора й переміщується в інтерент. Такими є сучасні тенденції, за чим ми власне спостерігаємо і намагаємося адекватно реагувати, щоб не прогавити момент, коли останній глядач вже вимкне телевізор і почне дивитися нас лише з планшета, телефона чи комп'ютера.
Читайте також: Кому "належать" гроші українців
Мушу зізнатися, що такі зміни й необхідність бути на вістрі сучасних технологій, мені особисто даються важко. Наприклад, мені подобається Facebook, чи то я просто до нього звик і постійно ним користуюсь, але я так і не зміг второпати – навіщо більшості простих людей сервіс коротких повідомлень Twitter! Ні, я розумію для чого він Дональду Трампу, який є справжнім ньюсмейкером, і йому є що оперативно та коротко сказати світу. Але решті мільйонам користувачів Twitter нащо? І нащо більшості простих людей, які не мають сідниць Кім Кардашн, той Instagram? Я не розумію... Ще я так і не зміг розібратися з Telegram, кажуть там якісь боти, дуже зручно, але продовжую сидіти як і раніше у Viber...
Зате багатьом українцям вдлося розібратися у PornHub, кажуть, дійсно зручний цей безкоштовний сервіс. Можливо, саме тому ним і користуються так багато наших громадян, тому ми цього року навіть посіли перші місця у топі переглядів порнографічних роликів.
Почав помічати, що, напевно, через вік мені все важче й важче встигати за сучасними технологіями. А от на кого роки не мають жодного впливу – на вітчизняних політиків. Наприклад, бачу, що 58-річна Юлія Тимошенко нині усюди – і в YouTube, і в Instagram, і Twitter... Як тільки встигає?! Я не знаю. До її численних рекламних білбордів вже наче й призвичаївся: мій мозок просто вмикає біля пляму там, де виринає її рекламний плакат.
Читайте також: Історія про Єдину помісну церкву повторюється – і це лякає
З інтернетом важче, хоч не ходи в мережу, бо всюди лізе й лізе реклама Тимошенко. Думаю, може в церкву сходити й окропити свої девайси святою водою? Чи може підписатися в інтернеті на платні сервіси, де її реклами немає? Смішна ситуація!
Я готовий платити більше, лише щоби не бачити тієї набридливої політичної реклами! Чесно, дуже втішений, що наші політики такі прогресивні, йдуть в ногу з часом й перемістилися в інтернет, що вони хочуть бути ближчими до потенційних виборців. Але ж треба якусь міру знати, бо політична реклама вже настільки набридлива й нав'язлива, що викликає абсолютно протилежні емоції від тих, що очікують політики, коли проплачують рекламу для показу в інтернеті.
Читайте також: Страшно їхати до Європи