Що відомо про турецького президента і чому він так прагне влади, читайте на 24 Каналі.

Дивіться також Ердоган чи Киличдароглу: хто переміг за остаточними результатами виборів президента Туреччини

12-й президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган народився в стамбульському районі Бейоглу 26 лютого 1954 року. Його батьки мають грузинське коріння. У 1965 році він закінчив початкову школу Пійале Паша, а в 1973 році релігійний ліцей імама Хатіпа (Imam Hatip Lisesi) в Стамбулі. Для вступу в університет релігійного диплома було недостатньо, тому Ердоган також склав додаткові іспити в ліцеї Ейюп (Eyup Lisesi).

Його родина була бідною, тому ще у школі він підробляв вуличною торгівлею. При цьому вже юнаком він був дуже релігійним. Власне через це 1975 – 1976 роках Ердоган навіть очолював молодіжний осередок проісламістської Партії національного порятунку Milli Selamet Partisi в стамбульському районі Бейоглу й молодіжне відділення партії в Стамбулі.

Ердоган в молодості
Ердоган в молодості / Busines Insider

Також він полюбляв футбол, яким активно займався у складі ряду юнацьких команд в таємниці від свого батька, адже той не схвалював це захоплення. Крім того, він був активістом "Національної турецької студентської асоціації".

Ердоган з дружиною
Ердоган з дружиною / Фото AP

У 1981 році майбутній президент Туреччини здобув вищу освіту на факультеті економіки й комерційних наук Університету Мармара.

Після військового перевороту 1980 року, коли діяльність всіх чинних політичних партій заборонили, Ердоган працював менеджером у приватному секторі і займався бізнесом, а у 1982 році пішов в армію.

Ердоган повернувся в політику у 1983 році, коли була заснована "Партія добробуту" Refah Partisi, яка ідеологічно була схожою на "Партію національного порятунку". Вже за рік він очолив цю партію в Бейоглу, а у 1985 стрімко увірвався до вищої керівної ради партії. Згодом він кілька разів намагався протиснутись в парламент, проте не вдавалось.

Проте політична кар'єра Ердогана піднялась у 1994 році, коли він став мером Стамбула. Йому вдалось озеленити місто, розібратися з соціальними проблемами й розв'язати низку проблем з вивозом сміття і забезпеченням водою. Ердоган швидко здобув популярність серед містян, та це не заважало йому підтримувати політику ісламізму. Наприклад, обмежуючи споживання алкогольних напоїв у Стамбулі.

У 1998 році Ердогана публічно засудили за декламування віршів ісламського змісту на мітингу, який проходив в грудні 1997 року в провінції Сіїрт. Тож він пішов з посади мера. Цікаво, що сам вірш не був заборонений і навіть входив до книги, рекомендованої міністерством освіти Туреччини. Проте суд засудив Ердогана до десятимісячного ув'язнення, але його достроково звільнили за 4 місяці. Після цього він вступив у партію, яку теж швидко заборонили.

У серпні того 2001 року утворилась "Партія справедливості і розвитку" Adalet ve Kalkinma Partisi, Ердоган був одним з її засновників та очолив партію. Через рік ця партія отримала більшість місць в парламенті, що дозволило їй сформувати однопартійний уряд. Це дало можливість проводити реформи незалежно від інших політичних партій.

Одним із найважливіших досягнень Ердогана на посту прем'єр-міністра вважається грошова реформа, яка пройшла у 2004 – 2005 роках і привела до зменшення інфляції та розвитку інфраструктури. При цьому не все було так радісно – в країні утискали свободу слова. Інакодумців переслідували за статтею 301 кримінального кодексу, що забороняє образу "турецькості". Зокрема переслідували відомого письменника Орхана Памука – лауреата Нобелівської премії, а ще журналіста вірменського походження Гранта Дінка, якого згодом вбили.

Крім цього, у Ердогана були неоднозначні стосунки з США. Хоча Туреччина постійно представлялася як один з основних американських союзників на Близькому Сході, зовнішній курс уряду Ердогана був направлений у протилежний бік. Зокрема у 2003 році він не пропустив американські війська до Іраку, через що йому вдалось побудувати тісні зв'язки з країнами Близького Сходу.

Також уряд Ердогана намагався якось розв'язати проблему курдського сепаратизму на південному сході країни, хоч спершу його партія заперечувала цю проблему. У другій половині 2007 року Ердоган відмовився збільшити обсяг викладання курдською мовою й того ж року турецька армія почала проводити бойові операції проти Робітничої партії Курдистану, зокрема на території Іраку, а у 2008 році Ердоган вирішив спробувати "метод пряника", заявивши про нові інвестиції в економіку курдських районів.

У березні 2008 року генеральний прокурор Туреччини зажадав припинити діяльність "Партії справедливості і розвитку". Також він хотів заборонити її очільникам, зокрема Ердогану, брати участь в будь-яких партіях протягом п'яти років. Через це уряд з подачі партії Ердогана символічну поправку до статті 301, що нібито пом'якшило покарання за її порушення. Після цього року Верховний суд Туреччини оголосив незаконною вимогу генерального прокурора.

В першій половині 2010 року Реджеп Ердоган із кількома міністрами приїхав в Афіни. Голова МЗС Туреччини Ахмет Давутоглу заявив, що турецький уряд працює над створенням "атмосфери психологічних змін" у відносинах між двома країнами. Проте під кінець того ж року міжнародна організація "Wikileaks" опублікувала дані про те, що Туреччина планує війну з Грецією та підтримує Аль-Каїду. Ердоган пообіцяв у піти у відставку, якщо ці обвинувачення підтвердяться, але почав вимагати США покарати організацію за "наклеп".

  • 10 серпня 2014 Ердоган вперше став президентом Туреччини. Ці вибори були першими всенародними виборами президента країни – раніше лідер обирався парламентом.
  • 24 червня 2018 року у Туреччині пройшли дострокові президентські та парламентські вибори, які оголосив Ердоган, заявляючи, що хоче позбавити країну від "хвороб старої системи". На мітинг проти президента вийшли мільйони турків, проте все ж він вдруге переміг у першому турі (за нього проголосували 53% виборців).
  • 14 травня 2023 року відбувались нові вибори у Туреччині. У першому турі Ердоган не набрав більш ніж 50% голосів і вийшов у другий тур зі своїм головним опонентом Кемалем Киличдароглу. 28 травня відбувся другий тур, у якому переміг Ердоган, втретє ставши президентом.

Дивіться також Мирні перемовини протягом 5 років: в Ердогана заявили, що знають, як зупинити війну в Україні

20 липня 2016 року Ердоган оголосив надзвичайний стан, заявивши, що в країні планується переворот. Він повинен був тривати 2 місяці, але тривав аж до 2018 року. В цей період відбувалися комплексні чистки незалежних ЗМІ та налаштованих проти Ердогана громадян. До березня 2018 року було заарештовано понад 50 000 осіб, понад 160 000 звільнено з роботи.

У січні 2016 року понад тисячу вчених підписали петицію, яка критикує військові дії Туреччини проти етнічних курдських міст і районів на сході країни. Науковці закликали припинити насилля. Ердоган звинуватив їх у "терористичній пропаганді". Протягом кількох днів було заарештовано понад 30 підписантів.

8 липня 2018 року Ердоган звільнив 18 000 чиновників за зв'язки з американським священнослужителем Фетхуллахом Гюленом. Також було звільнено 9000 офіцерів поліції, 5000 – зі збройних сил, а також сотні вчених.

  • Як Ердоган ставиться до Росії

У травні 2010 року Туреччина та Росія підписали 17 угод про зміцнення співробітництва в енергетичній та інших галузях, серед них договори про будівництво першої в Туреччині атомної електростанції та будівництво нафтопроводу від Чорного моря до Середземного моря. Лідери двох країн також підписали угоду про безвізовий режим, яка дозволяє туристам безкоштовно в'їжджати в іншу країну та перебувати там до 30 днів.

У стосунках Ердогана з Путіним було кілька сварок, пов'язаних з політикою Росії у Вірменії та Сирії. Зокрема у листопаді 2015 року Туреччина збила російський літак Су-24, який порушив повітряний простір країни на кордоні з Сирією. Це був перший випадок за 62 роки, коли російський військовий літак був збитий винищувачами НАТО. Тоді Ердоган заявив, що його країна може купувати газ десь в іншому місці, проте згодом політики помирились.

Після повномасштабного вторгнення в Україні стосунки між країнами збереглися й Туреччина продовжує економічні відносини з агресоркою, щоправда, країна таки закрила Босфор і Дарданелли для всіх російських військових кораблів, що дуже допомогло Україні.

  • Підтримка України у війні

Попри те, що Ердоган підтримує зв'язок із Путіним, він засуджує російську агресію, підтримує Україну та допомагає Києву, зокрема зброєю. Також за його допомогою запрацював "зерновий коридор" й вдалося провести евакуацію героїв "Азовсталі". Проте, на жаль, багато з них досі перебувають в полоні. Варто зауважити, що 5 звільнених з російського полону командирів полку "Азов" перебувають в Туреччині під протекцією президента.

18 серпня 2022 Ердоган вперше від початку повномасштабної війни приїхав в Україну до Львова. Там він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським.

Ердоган та Зеленський
Ердоган та Зеленський у Львові / Фото Офіс Президента

Але, звичайно, не без ложки дьогтю. Ердоган є головним лобістом ідеї "мирних переговорів" України та Росії. Хоч основа мирного плану України проста – виведення російських військ з території України у межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року.

  • Незгода з НАТО: чому Ердоган проти вступу Швеції в Альянс

Швеція хоче стати членом НАТО, проте Ердоган твердо заявив, що не підтримує вступ країни. Річ у тім, що Швеція переховує членів Робітничої партії Курдистану, яка в Туреччині визнана терористичною групою. Ердоган вимагає екстрадиції всіх членів партії, однак шведи на таке не погоджуються. Стосунки між обома країнами дуже напружені, проте Альянс сподівається переконати турецького лідера.