У цьому розібрався Роберт Форсайт Ворт у статті The Atlantic.
Дивіться також Уперше за багато років російські депутати відвідали США: зустріч ініціювала прихильниця Москви
Що пов'язує Путіна та Дмитрієва?
Автор зазначає, що підсанкційний російський фінансист Кирило Дмитрієв регулярно подорожує Москвою та Флоридою для зустрічей із американськими переговірниками Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером на приватному острові, відомому як "Бункер мільярдерів", а також у його околицях.
Під час цих контактів, як стверджується в матеріалі, Дмитрієв просуває ідею обміну суверенітету України на масштабні економічні проєкти для російських і американських компаній, зокрема, у сфері видобутку корисних копалин в Арктиці або спільних космічних ініціатив, включно з місіями на Марс.
Ворт зазначає, що такі уявлення Кремля базуються на переконанні, нібито американську сторону можна змусити ігнорувати ключові реалії сучасної Росії. Водночас він ставить під сумнів готовність інвесторів вкладати довгострокові кошти в державу, де правова система є формальністю, спецслужби можуть фактично забирати бізнес після його зростання, а нові імперські війни здатні раптово змінити ситуацію.
То чому ж для переговорів щодо війни в Україні Путін обрав саме Дмитрієва без дипломатичного досвіду. Як зазначає автор статті, головним аргументом на користь Дмитрієва було не лише його вражаюче американське резюме, зокрема дипломи Стенфорда та Гарвардської школи бізнесу, досвід роботи в McKinsey та Goldman Sachs. Важливим фактором також міг стати профіль фінансиста, який, на думку Ворта, перегукується із образом двох ключових американських переговірників.
Він – олігарх, чия гламурна блондинка-дружина є близькою подругою молодшої дочки Путіна. Це робить його фактичним зятем правителя, і, можливо, саме це є причиною того, що лише вартість його нерухомості за останнє десятиліття злетіла з приблизно 5 до 100 мільйонів доларів,
– розповів Ворт.
Автор назвав Дмитрієва талановитим кремлівським ілюзіоністом та живим доказом того, як за бажання можна ігнорувати контраст між вільним суспільством та системою, де домінують страх та контроль.
Можна переконати себе, що все, за що українці борються з 2014 року – демократія, громадянські права, європейське майбутнє – не має сенсу,
– наголосив автор статті.
Цікаво, що ще донедавна Дмитрієв звертався до західних інвесторів із зовсім іншим меседжем. Він позиціонував себе як прихильник економічних реформ і просував образ Росії як держави верховенства права, де буде подолано корупцію й олігархічні практики, а іноземний капітал отримає захист і стабільність.
"Він прагнув того ж, чого прагнуть українці", – підсумував Ворт.
Автор додав, що, імовірно, Дмитрієв змусив себе забути про все це, так само як змусив себе забути, що народився і виріс в Україні, і що серед тих, хто воює і гине на передовій, є його колишні однокласники.
І він хоче, щоб Віткофф, Кушнер, президент Трамп та решта з нас теж про все це забули. Якщо Олексій Навальний є визначальною фігурою того, що потрібно для опору тиранії в наш час, Дмитрієв, можливо, колись запам'ятається як його протилежність: людина, яка зробить усе, щоб залишатися близько до влади,
– констатує Ворт.
У статті зазначається, що Дмитрієв поступово зближався з найближчим оточенням Володимира Путіна. Його дружина, телеведуча та колишня модель Наталія Попова, підтримує тісні особисті й ділові зв'язки з донькою Путіна Катериною Тихоновою, разом із якою входить до керівних органів кількох компаній.
Ймовірно, це може частково пояснити стрімке збагачення Дмитрієва. За даними розслідування Фонду боротьби з корупцією Навального, вартість його нерухомості, яка сягає близько 100 мільйонів доларів, суттєво перевищує доходи, отримані ним у вигляді зарплат та винагород за роботу в наглядових радах.
До 2016 року, як зазначається, Путін настільки довіряв Дмитрієву, що доручав йому виконувати місії, не пов'язані з фінансовою сферою. Зокрема, він намагався налагодити контакт із командою Дональда Трампа, і вже за два місяці – ще до інавгурації – Дмитрієв зустрічався в готелі на Сейшельських островах з Еріком Принсом, засновником Blackwater і соратником Трампа. Під час розмови вони обговорювали можливість відкинути політичні розбіжності між США та Росією й зосередитися на спільних економічних інтересах.
Ворт пояснив, що повідомлення Дмитрієва були опубліковані у 2019 році в звіті Мюллера про спроби Росії втрутитися у вибори 2016 року. Це гучне розслідування завадило зусиллям Дмитрієва, але він ніколи не втратив довіри Путіна.
Пізніше в 2020 році Путін доручив Дмитрієву очолити виробництво та експорт російської вакцини проти COVID-19 "Спутник".
Фінансист без досвіду роботи в галузі охорони здоров'я був досить дивним вибором на цю посаду. Дмитрієв доклав чимало зусиль до проведення гучної рекламної кампанії, результати якої виявилися дуже неоднозначними,
– розповів Ворт.
Автор зазначає, що батько Дмитрієва проживав у Києві навіть тоді, коли на початку 2022 року російські війська вже концентрувалися біля українських кордонів.
За словами Ворта, за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення батько фінансиста раптово виїхав з України – ймовірно, за наполяганням сина, про що також розповідали сусіди родини.
Також автор поспілкувався з однокласниками Дмитрієва й був здивований тим, що вони не були здивовані тим, що сталося з їхнім старим другом.
"У нас є назва для таких людей. "Зрадник" – це, мабуть, занадто м'який переклад", – сказав колишній друг банкіра.
Ще один колишній однокласник та один із найближчих друзів дитинства Дмитрієва Олександр Лісніченко був серйозно поранений на фронті. Він відмовився давати інтерв'ю журналісту й лиш додав:
"Я не хочу говорити про Кирила. Я просто хочу вистрілити йому в коліна".
Останні новини щодо мирних переговорів
Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що США виходять із тристороннього формату переговорів із Україною та Росією. У Вашингтоні пояснили таке рішення відсутністю результатів дипломатичних зустрічей.
Тоді Європа повідомила, що шукає спеціального посланника для мирних переговорів з Росією, оскільки США зосереджені на Близькому Сході.
Серед можливих кандидатів розглядаються Кая Каллас, Ангела Меркель, Александр Стубб та Маріо Драгі, але кожен з них має свої недоліки та проблеми.