Атаки на НПЗ Росії серйозно впливають на її можливості виробляти пальне у значних обсягах. Це означає, що Кремль суттєво недоотримує вкрай потрібних йому грошей. Але це не єдиний наслідок успішних ударів Сил оборони по нафтопереробних потужностях, від яких сильно потерпає Кремль.

Полковник армії Великої Британії у відставці Геміш де Бреттон-Гордон в інтерв'ю 24 Каналу розповів про нову проблему Кремля, а також розкрив, що означає для Росії зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна та як Україні вдалося знайти власний ефективний спосіб ведення війни. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

Не пропустіть Уже є перші результати: Україна серйозно змінила стратегію війни, – Foreign Policy

Усі великі нафтопереробні заводи в Центральній Росії були змушені зупинити або скоротити виробництво пального після українських ударів дронами за останні тижні, згідно з підрахунками Reuters. Мовиться про приблизно 25% усієї нафтопереробної потужності Росії. Чи схоже це на переломний момент, коли Україна змінює хід цієї війни?

Google Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Я гадаю, що ця статистика вражає. Зараз ми дізнаємося, наскільки серйозної шкоди Україна здатна завдавати російській нафтовій галузі. Деякі цифри просто вражають.

Путін покладався на експорт нафти, щоби фінансувати свою воєнну машину. Тепер очевидно, що, крім санкційного тиску, Росія має ще одну проблему – вона не може виробляти пальне у значних обсягах.

Отже, вони не отримують тієї іноземної валюти, яка їм необхідна. Думаю, це також показує російському суспільству, в якому відчайдушному становищі перебуває російська економіка.

Повне інтерв'ю з полковником армії Великої Британії у відставці: дивіться відео

З Москви надходять цікаві повідомлення про те, що депутати в Думі вже відкрито критикують Путіна. Представники оборонного та фінансового відомств кажуть, що економіка фактично перебуває у вільному падінні. Це якщо дивитися з геополітичного та економічного боку.

Але якщо подивитися з військового погляду, то сам факт, що Україна змогла це зробити, феноменальний. Ми розуміємо, що нафтопереробні заводи – одні з найзахищеніших об'єктів у Росії. Саме туди було переміщено багато засобів ППО.

Ми також знаємо, що Україні вдалося атакувати великий російський нафтопереробний об'єкт у Москві. Таке просто неможливо приховати. Ми знаємо, що інтернет у Росії жорстко обмежують та вимикають, але люди все одно починають розуміти, що відбувається.

Тому я думаю, ця стратегічна тактика України справді перерізати російську логістику у глибині Росії має два головні наслідки: душить російську економіку, а також дуже чітко показує кожному росіянину, навіть тим, хто хоче заховати голову в пісок і забути, що вони перебувають у стані війни, яку вони програють. Протести, скарги людей – усе це накопичується.

Сьогодні в британській газеті The Telegraph було опубліковано опитування, згідно з яким рейтинг Путіна стрімко падає. Раніше у нього було нібито 99% підтримки. Зараз показник упав приблизно до 70% і нижче, а для Росії це нечувано.

До речі Лише до двох великих НПЗ в Росії ще не долетіли українські дрони, – ЗМІ

Тому так, я гадаю, це був дуже мудрий крок. Це також показує, наскільки українці сильні у війні дронів. Фактично вони стали світовими лідерами у цій сфері.

Ми вже обговорювали, як президент Володимир Зеленський їздив на Близький Схід та пропонував підтримку. Зараз ми розуміємо, що українські потужності з виробництва дронів становлять близько чотирьох мільйонів. Це набагато більше, ніж у будь-кого іншого. Україна вже фактично експортує цю продукцію.

Якщо пов'язати це з тим, що відбувається на фронті, видно, що Україна просувається на схід дедалі швидшими темпами. Тому так, те, що ми бачимо зараз, надзвичайно важливо. Ми всі сподіваємось, що це змусить Путіна сісти за стіл переговорів.

Що змінилося, якщо порівнювати 2022 рік із сьогоднішньою ситуацією? З урахуванням українських ударів дронами та цієї асиметричної війни глибоко всередині Росії. Що б ви назвали головною зміною у цій війні?

Думаю, ви маєте рацію. Зараз ситуація дуже відрізняється від початку вторгнення. Тоді Україна фактично ще не знала, як воювати. Звичайно, у неї була регулярна армія, Повітряні сили та все інше. Але це була лише дуже мала тінь російської армії, яка тоді напала.

У Великій Британії ми кажемо, що необхідність диктує свої умови. Коли ви опиняєтесь у складній ситуації, єдиний спосіб вибратися з неї – почати прокладати шлях самому. Мені здається, Україні вдалося знайти такий спосіб ведення війни, який підходить саме їй.

Більшість людей, які зараз служать в українській армії, у 2022 році були цивільними. Як військовий, я знаю, що для традиційної підготовки військових потрібно багато часу.

Але те, що ви зробили за останні чотири роки, швидкість цих інновацій просто вражає. Хоча дрони існували і чотири, і п'ять років тому. Саме Україна навчилась використовувати їх найефективніше. Звісно, знайшлися дуже грамотні люди, які зрозуміли, як отримати з них максимальну користь.

Усе змінилося. Два або три роки тому ми говорили про FPV-дрони та гранати, які залітали в люки танків. Але тепер це вийшло на новий рівень. Україна вже створила власні дрони, які можуть летіти на тисячі миль, залишатися непоміченими російською розвідкою та не бути збитими російською протиповітряною обороною. Тому це був феноменальний крок уперед.

Зараз практично немає іншої країни, яка здатна зробити щось схоже. Я близький до британських військових кіл і знаю, що ми намагаємося якнайбільше вчитися в України цього способу ведення війни. Очевидно, що росіяни теж досягли певного прогресу у цій сфері, але вони й близько не досягли того рівня, який демонструє Україна.

Тому думаю, що за ці чотири роки Україна справді перетворилася з країни мирного часу на країну, яка веде війну. Ми бачили таке під час Другої світової війни у багатьох країнах, зокрема, у Британії. А зараз уся Україна залучена до війни.

У Британії є 100 тисяч військовослужбовців, але армія майже не впливає на життя всіх інших. Але в Україні залучені всі. Отже, ціла країна бореться, використовуючи всі свої інновації та навички. Її розвиток є феноменальним.

Але я сказав би, що мовиться не тільки про техніку, не лише про різні процедури. Мовиться також про стратегічне мислення. Без сумніву, в Міністерстві оборони та спецслужбах є люди, які розробляють цей спосіб ведення війни. Ці глибокі удари визначають, які цілі вдарять по Росії найболючіше. Отже, я впевнений, коли війна закінчиться, ми дізнаємося точні деталі.

Тобто це цілий комплекс факторів. Але дивлячись з боку Заходу, ми вражені інноваціями, стійкістю українського народу. Ви в Україні швидше впроваджуєте інновації, витримуєте більше й фактично виснажуєте росіян. Думаю, саме у цьому реальна відмінність.

І найголовніше – ініціатива. Зараз Україна перехопила ініціативу, а у військовій справі ми протягом усієї історії бачили, що коли ініціатива за вами, то ворогові дуже важко щось змінити.

Це схоже на супертанкер. Український супертанкер рухається на схід. Супертанкери рухаються дуже повільно, як бачимо, але вони набирають імпульсу. Думаю, саме це вирішальне. Інновації, ініціативи – це дуже корисні навички. І люди, які ухвалюють дуже правильні рішення.

За даними Bloomberg, зараз США просять Україну допомогти їм з виробництвом дронів. Штати прагнуть отримати передачу технологій та доступ до прав інтелектуальної власності України у межах великої дронової угоди. Також США хочуть закупити велику кількість українських дронів та використати їх у своїй армії. Як ви оцінюєте цей розвиток подій після того, як Дональд Трамп говорив, що йому не потрібна допомога від України?

Я вважаю, що це неймовірно. До багато чого з того, що говорить президент Трамп, потрібно ставитися скептично. Не думаю, що він справді розуміє, що потрібно американській армії. Але очевидно, що американські військові чудово розуміють, що їм потрібно і наскільки це важливо.

Американська армія – це люди, які створили винищувачі п'ятого покоління, стелс-технології. Ця країна відправляє людей у ​​космос тощо. Що б про них не подумали, американці досить розумні. Вони розуміють: якщо вони хочуть отримати найкращі дрони у світі, їм потрібно йти до тих, хто виробляє їх. Очевидно, що зараз це Україна.

Читайте також Українські дрони вразили США: Вашингтон розглядає закупівлю та передачу технологій

Думаю, саме це стоїть за тим, що відбувається. Навіщо витрачати мільярди доларів на розробку власних дронів, якщо можна звернутися до України та отримати передові зразки? Україна постійно перебуває в контакті з реальним полем бою, змінює та розвиває свої дрони. Два чи три роки тому ми говорили про FPV-дрони, керовані електронним сигналом, зараз це вже змінилося. Тепер для керування такими системами використовуються оптоволоконні кабелі або штучний інтелект.

Оскільки Україна робить це у промислових масштабах, навіть такі гравці, як США, визнають цю перевагу і приходять купувати. Те саме роблять багато країн Близького Сходу, які теж купують українські дрони.

Але, мабуть, якщо дивитися із Західної Європи, найбільше приголомшує те, що Україна здатна робити все це і водночас вести війну. Президент Зеленський нещодавно казав, що Україна виробляє на 50% більше дронів, ніж їй зараз потрібно, тому вона може продавати їх на Близький Схід та у США. Це визнання. Якщо Америка приходить до України за військовою технікою, то ця техніка справді хороша.

А як щодо танків? Чи мають вони все ще значення в бою, з огляду на війну дронів? Адже зараз танку дуже важко рухатися вперед, робити якийсь великий прорив, коли над українським полем бою літають сто тисяч дронів.

Це справді гарне питання. У мене дуже скоро виходить книга про танки. Багато в ній пов'язано з тим, що зараз відбувається в Україні. Варто згадати, що танки існують на полі бою вже 110 років. Практично щороку впродовж цього часу хтось казав, що це кінець для танків.

Згадаємо Першу світову війну. Британці тоді дуже боялися, що німці кидатимуть ручні гранати на танки згори. Це було їхнє вразливе місце. Тому вони будували зверху залізні клітки.

В Україні ми бачили, як українські танкісти ставлять залізні решітки для захисту від дронів. Думаю, якщо ви можете діяти в цьому середовищі, заповненому дронами – тоді можете просуватися.

Були певні ознаки того, що українські танкові підрозділи нещодавно проводили операції. Зокрема, я вивчав новий британський танк Challenger 3, який має дуже серйозні комплекси активного захисту від дронів, що ми називаємо системами hard-kill.

Саме це є ключовим. Якщо танк може ефективно захищати себе, то з урахуванням того, що у нього все ще є велика гармата й потужна броня, він може маневрувати та рухатися вперед.

Ще рік чи півтора року тому танки не могли діяти в такому просторі, насиченому дронами. Але технології розвиваються, все рухається вперед. Так звана "свята трійця" танка – це вогнева міць, захист та мобільність, які створюють те, що ми називаємо ударною дією чи маневром.

За останні приблизно три з половиною роки в Україні ми здебільшого бачили статичну війну. Була система окопів довжиною приблизно 800 – 900 миль. Але останнім часом Україна завдяки використанню дронів для глибоких ударів отримала можливість просуватися вперед.

Думаю, фундамент війни завжди полягав у маневрі, здатності рухатися швидше ніж противник. Танк завжди був ключовим елементом цього.

Тому я вважаю, що танки все ще мають своє місце та матимуть його в майбутньому. Я впевнений, остання думка у моїй книзі буде приблизно такою.

Через 100 років хтось на кшталт мене все ще говоритиме про щось, що називається танком або має вигляд танка. На всіх полях технології бою змінюються. Одні речі виходять із моди, інші повертаються.

Попри те, що росіяни втратили понад 6 тисяч танків, я думаю, танки все одно гратимуть певну роль. Але якщо ви не можете протидіяти й не знаходите ефективного способу обійти великі загрози – вам буде дуже важко.

Усе, що я бачив з України, все, що я бачив, коли мені показували новітні розроблені танки, демонструє, що захист від дронів став абсолютно фундаментальним. Тому так, танки вже не настільки значущі, як раніше, але я не думаю, що вони зникнуть. Думаю, вони все ще матимуть свою роль.

Також обговоримо результати саміту Трампа та Сі Цзіньпіна у Китаї . За даними джерел Financial Times, Сі Цзіньпін сказав Трампу, що Путін може пошкодувати про вторгнення в Україну. Ця заява виходить за межі будь-яких його публічних заяв про війну. Що ви думаєте з цього приводу? Наскільки значущим це може бути?

Думаю, це надзвичайно важливо одразу з кількох причин. Досі Путін, як мені здається, сприймав китайського лідера як союзника та людину, яка його підтримує. Ймовірно, Китай постачав йому якісь електронні технології та все інше. Натомість Пекін розраховував на дешеву нафту та інші ресурси.

Зараз цілком очевидно, що Китай уже не отримує цю дешеву нафту та газ із Росії в колишньому обсязі, тому що Україна практично завдала удару по цій схемі. Це б'є по китайській економіці.

Думаю, із зустрічі Трампа та Сі також зрозуміли, що для Китаю все будується навколо економіки. Вони хочуть домінувати у світі через власну економіку та власну промисловість. Вони не особливо зацікавлені в агресивних бойових діях як таких. Вони знають, що дії Путіна серйозно вплинули на світову економіку. Це завдає шкоди Китаю. Думаю, саме тому він каже, що Путін про це пошкодує.

Думаю, це ще й своєрідний тривожний сигнал для Путіна. Є натяки на те, що глава Кремля вже на межі свого правління. Тому він справді пошкодує про це.

Якщо останній великий союзник, який міг би допомогти Путіну, тепер фактично дав зрозуміти, що цього не робитиме, то це ще один удар по Путіну. Тому, на мою думку, це надзвичайно важливо.

Трамп, без сумніву, намагається укладати угоди. Китай розуміє, що американська економіка – найбільша у світі та найважливіша для Пекіна. Що б китайський лідер не думав про президента Штатів, їм доводиться працювати разом.

Вони обидва орієнтовані на фінанси та матеріальні інтереси. Думаю, Сі також сказав, що їм потрібно працювати разом, а не один проти одного, але для цього фактично потрібно відсунути Росію убік.

Цікаво Символічний натяк на крах імперії: Сі увімкнув Путіну "Лебедине озеро"

Отже, ми хвилину тому говорили про ініціативу, яка зараз є в України. Це посилює її ініціативу. Ми розуміємо, що Володимир Путін зараз фактично ховається. Він боїться, що його можуть ліквідувати дронами або чимось іншим. Потім він ще чує, що китайський лідер теж кидає його напризволяще.

Думаю, настрій у Кремлі зараз досить похмурий. Тому я вважаю це надзвичайно важливим. Усі негативні фактори для Путіна зараз накопичуються і наростають, наче гігантська хвиля перед супертанкером.

Думаю, для Путіна цей візит просто не міг пройти гірше. Звісно, Путін поїхав до Китаю. Але попри елементи урочистості та військові заходи, усе це не мало вигляду важливої та значної події для світу.

Враховуючи цей тиск на Володимира Путіна, як ви вважаєте, скільки він ще зможе продовжувати війну? Чи очікуєте припинення вогню до кінця цього року? З'являлися повідомлення про можливий візит Стіва Віткоффа, спецпосланця Дональда Трампа з питань Близького Сходу, до Москви. Також ми чуємо припущення щодо можливості відновлення переговорів між США, Україною та Росією.

Я вважаю, що зараз ситуація досить складна. У ній можна побачити все, що завгодно. Ми знаємо, що Стів Віткофф часто бував у Москві, але досяг дуже мало. Однак, звісно, ​​діалог важливий.

Скільки Путін зможе продовжувати? Він же автократичний лідер. Він, як сказали б іранці, верховний лідер: що скаже, те й відбувається.

Але, як ми обговорювали на початку цього інтерв'ю, дедалі більше голосів звучить уже серед політиків кола Путіна. Вони кажуть, що ця війна – божевілля, що її треба зупинити.

З урахуванням ініціативи України та загального настрою створюється відчуття, що, можливо, ми вже не так далеко від мирних переговорів.

Звичайно, якщо повернутися на два тижні тому до "параду перемоги", який став для Путіна катастрофою та приниженням. Він сам на пресконференції після цього сказав, що війна, ймовірно, йде до завершення.

Можливо, вона справді близька до завершення. Але критично важливим є те, що тепер Україна, якщо можна так сказати, перебуває за кермом. Ми зараз в іншій позиції порівняно з тим, де були на Алясці багато місяців тому.

Я не хочу говорити за президента Володимира Зеленського, але я впевнений, що зараз ситуація зовсім інша. Саме Україна має визначати умови, аж ніяк не Росія.

Як довго це може тривати? Звичайно, якщо ви не цінуєте людське життя, власних людей та втрати, ви можете продовжувати кидати їх на фронт. Але зрештою Росія не може існувати на порожньому повітрі. Їй потрібні гроші, фінанси, промисловість. Усе це зараз руйнується.

Тому за нормальних обставин можна було б припустити чи очікувати, що мирні переговори вже зовсім близько. Я невиправний оптиміст і сподіваюся, що це станеться.

Але саме Україна має диктувати умови. Це має бути справедливий мир для України, а не якась угода, вигадана Віткоффом, Трампом і Путіним просто заради того, щоб замовкли гармати. Створюється відчуття, що українське керівництво зараз це розуміє. Адже до цього вони виконали досить хорошу роботу, і я впевнений, що продовжать рухатися далі.

Нещодавно Пентагон заявив, що скорочує кількість бригадних бойових груп армії США у Європі з трьох до чотирьох. Головний представник Пентагону Шон Парнелл заявив, що Штати скорочують чисельність своїх військовослужбовців за підсумками комплексного багаторівневого процесу, зосередженого на військовій позиції США у Європі. Наскільки шкідливим це може бути для американської військової позиції у світі та для самих Сполучених Штатів?

Думаю, з цього можна зробити різні висновки, залежно від того, з якого погляду дивитися. З погляду публічної подачі, зараз це має не дуже добрий вигляд: США нібито кидають Європу.

Але, з іншого боку, з моменту приходу Трампа до влади фокус змістився від Європи. США заявляли, що Європа має брати на себе більше відповідальності за власну оборону. Європа справді це зробила.

Якщо подивитися на німецьку армію, яка розширюється на 200 тисяч військових та витрачає 200 мільярдів євро на оборону, це набагато перевищує те, що скорочує Америка. Якщо подивитися на інші сили, наприклад, фінів та шведів, на те, як вони нарощують свої армії, то як презентаційний та стратегічний момент це не допомагає.

Але думаю, з погляду військової спроможності це взагалі нічого не змінює. Звичайно, важливо те, які саме можливості вам потрібні. Упевнений, зараз усі дивляться на Україну. Навіть британський стратегічний огляд оборони тепер каже, що 80% наших сил мають бути пов'язані з дронами, а не обов'язково з танками та всім іншим.

Тому я не думаю, що це суттєво вплине на оборону Європи. Адже Європа після 30 років уже вичерпала дивіденди миру після закінчення Холодної війни. Тепер їм потрібно відновлюватись.

Якщо Америка зосереджуватиметься на інших напрямках, то Європі потрібно підвищувати свій рівень. Можливо, росіяни спробують щось із цим зробити, але зараз у них є значно серйозніші проблеми, ніж кілька американських військових у Німеччині.