Вже 18 травня у Польщі відбудеться перший тур президентських виборів. Всього у виборах президента Польщі беруть участь 13 кандидатів. Наразі соціологія показує, що другий тур на польських виборах президента фактично є невідворотнім, адже ніхто з кандидатів не зможе взяти понад 50% 18 травня.

Як та в якому настрої найближчий сусід України підходить до виборів, хто є фаворитами перегонів та чого чекати далі – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Читайте також Як ключові кандидати у президенти Польщі ставляться до України

Дані опитувань виводять у другий тур, який може відбутися 1 червня 2025 року, представника партії влади в особі "Громадянської коаліції", проєвропейського та проукраїнського політика Рафала Тшасковського.

А його суперником вважає формально незалежного голову Інституту Національної пам'яті та патентованого борця з "бандеризмом" Кароля Навроцького, афілійованого з головною опозиційною силою – правоцентристською популістичною партією "Право та справедливість" (ПіС).

Наразі маємо наступну диспозицію (опитування IBRiS, проведене для Польського радіо 24):

  • Рафал Тшасковський – 31,5%;
  • Кароль Навроцький – 23,6%;
  • Славомір Менцен – 12,6%;
  • Шимон Головня – 8,6%;
  • Магдалена Беят – 6,3%;
  • Адріан Зандберг – 5,4%;
  • Гжегож Браун – 2,6%;
  • Кшиштоф Становський – 1,6%;
  • Марек Якубяк – 1,1%;
  • Йоанна Сенишин – 0,9%;
  • Мацей Мацяк – 0,4%;
  • Артур Бартошевич – 0,3%;
  • Марек Вох – 0,0%;
  • Не знаю/важко відповісти – 5,1%.

При цьому в порівнянні з попередніми опитуванням, проведеними наприкінці квітня 2025 року, Тшасковський втратив 1,7%. Це некритично, але ще восени минулого року мер Варшави мав тверді 40%.

До теми Хто такий Рафал Тшасковський і які шанси має виграти вибори в Польщі

Цікаво! Навроцький у рейтингах просів ще драматичніше – на цілих 2%. Не врятувало кандидата від ПіС навіть показне ручкання 1 травня з Трампом, якого фактично був позбавлений президент Дуда. Його, нагадаємо, Трамп змусив кілька годин чекати на аудієнцію, яка потім завершилась практично миттєво.

Директора ж Інституту Нацпам'яті та практикуючого боксера Трамп прийняв як рок-зірку і всіляко тому підігрував, хоча, очевидно, дізнався про існування цього пана приблизно тоді ж.


Кароль Навроцький (зліва) та Рафал Тшасковський / Фото Mateusz Włodarczyk / колаж FORUM

Також не додали балів пану Каролю поїздка до Москви у 2018 році на "мутну" наукову конференцію і скандал з "віджатою" у 80-річного пенсіонера квартирою, якого кандидат запроторив за порушення договору про піклування до будинку соціального забезпечення.

Найкращу позитивну динаміку має спікер Сейму Шимон Головня (2,5%), проте другий тур йому вочевидь "не світить". Хоча це був би дуже цікавий варіант.

  • За даними все того ж опитування IBRiS, Тшасковський може розраховувати у гіпотетичному другому турі 55,6%.
  • Натомість Навроцький – лише 36,6% голосів. Тож реваншу "ПіС", очевидно, не відбудеться.

До теми Хто такий Кароль Навроцький і що казав про Україну

Якщо ж станеться аномалія і замість Навроцького до другого туру потрапить ультраправий фанат Путіна Славомір Менцен, очікується, що представник "Конфедерації", в разі появи в другому турі, набере лише 31,7%. Тоді як Тшасковський матиме ті ж комфортні 55%.


Проросійський популіст Славомір Менцен / Фото Andrzej Jackowski / PAP

Попри те, що в Польщі реальну владу має прем'єр-міністр, якого обирають за підсумками парламентських виборів, позиція президента країни також важлива.

Чинний президент країни Анджей Дуда, хоч і не є членом "ПіС", вважається прихильним до цієї політсили та свого часу переміг на перших виборах президента саме як кандидат, якого благословив духовний лідер "Права і справедливості" Ярослав Качинський.

Після перемоги проєвропейських сил на парламентських виборах восени 2023 року та усунення "ПіС" від влади саме Дуда залишився для коаліції на чолі з Дональдом Туском найбільшою перешкодою з власним баченням кадрових питання щодо послів, правом помилування, а також правом вето законодавчих ініціатив доволі хиткої коаліції. Нині ж демократи мають реальний шанс отримати "свого" президента.


Дуда і Качинський / фото Kuba Atys / Agencja Wyborcza.pl

Але крім політичних розкладів пост президента Польщі є таким собі моральним дороговказом і "батьком нації". Анджей Дуда з цією роллю успішно справлявся і показав себе сильним політиком, доклавши чимало зусиль до того, щоб уникнути розколу всередині держави та тримати баланс.

Успішним був Дуда й на міжнародній арені як дипломат. Президенту Польщі вдалося побудувати гарну комунікацію з президентом Зеленським і стати великим другом та навіть "адвокатом" України. Цю репутацію не змогли зіпсувати навіть численні проблеми в стосунках двох держав, які раз по раз почали виникати з кінця 2022 року. Дуді здебільшого вдалося бути "вищим" за суперечки та взаємні звинувачення, тримати баланс і бути "добрим до всіх".

Чогось такого українцям хотілося б бачити й від його спадкоємця. Україна зі зрозумілих причин не бере участі в кампанії та демонструє рівновіддаленість. Ну, майже. У січні 2025 року президент Зеленський зустрівся з Рафалом Тшасковським, але тоді всіляко підкреслювалося, що це була зустріч не з кандидатом у президенти, а виключно з мером Варшави.


Зеленський і Тшасковський / Фото ОП

Читайте також Хто такий Славомір Менцен і чи виграє вибори в Польщі

Надалі Україна не втручалася, хоча "українське питання" постійно з'являлося на порядку денному та в заявах кандидатів у президенти, а Славомір Менцен навіть наважився на антиукраїнську провокацію у Львові, яка, до слова, йому ніяк особливо не допомогла. Як і не допомогла нова спроба блокади українського кордону – стояння "конфедератів" на пункті пропуску "Ягодин – Дорогуськ", який Менцен розглядав як фінального боса своєї виборчої кампанії, вже за кілька годин припинив польський суд.

Не зумів розкрутити "антиукраїнізм" і Кароль Навроцький: його головний козир у вигляді "бану Шредінгера" на ексгумацію жертв українсько-польського протистояння на заході України в роки Другої світової війни був нівельований порозумінням між Києвом і Варшавою та успішним проведенням спільних розкопок на Тернопільщині.

З огляду на це спокійна риторика Тшасковського, спрямована не на пошуки винних у минулому, а на плани на майбутнє, знайшла логічний відклик у виборців.

Але зачаровуватись потенційним новим президентом українцям не варто. Передовсім через те, що він не наш політик, а польський. Це означає, що він завжди буде відстоювати інтереси Польщі й відштовхуватись саме від них. А також буде реагувати на громадську думку в Польщі та підлаштовуватись під ці тренди. А вони для нас не дуже втішні.

Так, за даними опитування соціологічної лабораторії ARC Rynek i Opinia, проведеного на замовлення Центру Юліуша Мєрошевського (видатного польського публіциста і прихильника примирення між поляками та українцями – 24 Канал), протягом останнього року кількість громадян Польщі, які негативно ставляться до українців, зросла з 27% до 30%, а частка тих, хто ставиться добре, навпаки, зменшилась – з 25% до 23%.

Детальніше зі звітом та методологією можна ознайомитися за посиланням.

Тому зимові ініціативи з обмеження соціальних виплат для українців і свіжі заяви про "буферну зону" від Тшасковського – це саме про це, а саме – слідування трендам.

Нагадаємо, під час останніх дебатів, організованих TVP, TVN та Polsat 12 травня, "проукраїнський кандидат" заявив, що за час своєї роботи в ЄС він послідовно заявляв, що "Росія є загрозою, а Україна має бути буферною зоною". Натомість головний опонент мера Варшави Навроцький тоді ж взагалі сказав, що "не варто поспішати з оптимізмом щодо вступу України до ЄС чи НАТО".


Дебати Тшасковського і Навроцького / Фото PAP / Marcin Obara

Також нагадаємо, що навіть натяк на можливість відправлення польських військових до України, в будь-кого з топових кандидатів миттєво викликало паніку та шок, що вони неодноразово демонстрували за місяці кампанії. Те саме, до речі, робить і чинний уряд. Тому польський прем’єр на історичній зустрічі в Києві 10 травня сидить обабіч і тримає обережну дистанцію, а в міністерстві оборони не реагують навіть на натяки з США. І це попри те, що за визнанням російської пропаганди, "чобіт польського найманця" вже давно топче українську, а подекуди й російську землю.

Насправді в цих заявах кандидатів у президенти Польщі ворожого для України мало – це звичайні заяви політиків, які хочуть, щоб їх обрали. Про свої слова вони забудуть, якщо буде така потреба. А вона буде, коли почнеться відбудова України. Або коли прийде усвідомлення та розуміння того, що без реального бойового досвіду та адаптації до сучасної війни мільярдні інвестиції в оборону варті небагато. Або коли українські біженці, які вже стали важливим економічним фактором, отримають польські паспорти та стануть у додаток політичною силою, з якою неможливо буде не рахуватися.

Власне, таке розуміння вже є. Про це обережно нагадував на тих же дебатах 12 травня спікер Сейму Шимон Головня. Тому під час вступу України до ЄС поляки руки нам обов’язково повикручують, але в ногу собі стріляти не стануть.

Бо велика дружба краща за дрібні образи, і ким би не був новий президент Польщі, у підсумку він так само буде посміхатися та обіймати свого (чи свою) колегу з України. Але так само продовжить думати про Польщу.