Парламентські виборчі перегони в Угорщині виходять на фінішну пряму. Є великий шанс, що сьогодні, 12 квітня, на них переможе не партія Віктора Орбана "Фідес". Утім, це не означає миттєвого покращення стосунків між Угорщиною та Україною.

Ця маленька країна й надалі, принаймні впродовж кількох наступних місяців, залишиться великою проблемою як для Києва, так і для Брюсселя.

Чому так відбувається, що буде далі з Орбаном та чого чекати від нового улюбленця угорців Петера Мадяра – відповіді на всі ці питання 24 Канал шукав у розмові з політичним експертом і лідером Think-Tank-спільноти Resurgam Дмитром Корнієнком, який сам несподівано став мішенню для проросійської та відверто антиукраїнської кампанії Орбана.

Читайте також Як угорська опозиція готується до історичних виборів в Угорщині

Віктор Орбан перебуває у владі безперервно з 2010 року й за цей час дуже багатьом набрид, заглибив Угорщину в системну кризу та, як свідчать дані прослушки розмов із Путіним і Лавровим, передав державу на аутсорс росіянам.

Але позбутися цього одіозного чиновника дуже непросто. Талановитий популіст зумів хакнути угорську демократію та встановити свої порядки, створивши в Угорщині режим фактичної диктатури своєї партії "Фідес".

Допомогла йому також у цьому й традиційна демократична опозиція, яка довго сварилася між собою, а коли нарешті об’єдналася, виявилося, що роки внутрішніх чвар знищили довіру до неї суспільства та посіяли розчарування.

Орбан та орбаністи цим вміло скористалися, встановили контроль над державними інститутами та перетворили Угорщину на електоральну автократію, а Орбана – на диктатора з усім відповідним набором у вигляді державної корупції, маєтками із зебрами та глибокою кризою, в яку занурила Угорщину політика "Фідес".

Але найгіршим було те, що Орбан є агентом впливу Росії. Останні зливи прослушки розмов Орбана й Путіна, де угорський автократ називає патрона левом, а себе – мишею, це яскраво підтвердили, хоча докази були й раніше. Ба більше, сам Орбан і його підручні не приховували та вели себе не як уряд європейської країни, а як новий Кадиров. З тією різницею, що називали себе не піхотинцями Путіна, а його гризунами.


Віктор Орбан і Володимир Путін / фото Hungary Today

Насправді ж для Путіна Орбан був не мишею, а конем – троянським. Саме завдяки йому Росія знищувала єдність НАТО та ЄС, а також усіляко викручувала руки Україні.

Дійшло до того, що виборчу кампанію – 2026 Орбан і "Фідес" побудували на ненависті до України та особисто президента Зеленського, ніби це його мали обирати угорці (деякі, мабуть, досі в цьому впевнені). Усе це перетворилося на відвертий фарс, але саме за такими правилами грає російський агент.


Весь Будапешт обклеєний плакатами із Зеленським як загрозою для угорців / фото росЗМІ

На думку Дмитра Корнієнка, це не агонія, а чітко продумана стратегія. Вона вже принесла успіх Орбану на виборах-2022, але тоді об'єднана демократична опозиція сама зробила подарунок, коли напередодні російського вторгнення в Україну лідер опозиції Петер Маркі-Зай необережно припустив, що НАТО, частиною якого є Угорщина, може надіслати війська до України.

Орбан вхопився за цю тезу та розкрутив її на максимум, зобразивши опонентів монстрами. Ця стратегія принесла Орбану успіх. А згодом її вдало використали на виборах у Словаччині (парламентських і президентських) його ідеологічні союзники. Нині Орбан просто використовує те, що, на його думку, працює, але за законами шоубізу викручує другий сезон на максимум.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Це продумана стратегія. У нас прийнято вважати, оскільки Орбан має відповідну репутацію та створює відповідні дії, то ми проявляємо до нього емоції, недооцінюючи. Орбан як політична тварина (це політологічний термін, а не образа – 24 Канал) дуже інтуїтивно грає на почуттях угорського виборця й робить те, що може теоретично приносити йому перемогу… Орбан впроваджує цю стратегію з розумінням, що так він може перекласти медійний фокус проблем внутрішніх на зовнішнього ворога. А нагнітання, зовнішній ворог, загрози, погрози – це те, що в моменті людей може мобілізовувати прийти на вибори, особливо електорат Орбана.

Дійсно, під час кампанії-2026 Орбан давно перейшов межу, тому не треба дивуватися взяттю в заручники українських інкасаторів та продукуванню все нових і нових скандалів. Як казали у старенькій антиутопії "Космічний десант": "Воно боїться…" У цьому разі – втратити владу, а тому готове і здатне піти на будь-які кроки.

На думку Дмитра Корнієнка, нині Орбан фактично створює для своїх виборців альтернативну реальність – аналог чи то "Матриці", чи то "Шоу Трумена". І головним подразником у ньому виступає Україна. Як не дивно, це може спрацювати. Але на відміну від попередніх виборів, тепер в Орбана немає гарантії перемоги.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Його електорат – це переважно сільська місцевість, невеличкі міста, а також покоління, яке має меншу схильність до інформаційної гігієни й вірить тому, що доноситься пропагандою. А 80% угорського медіаполя – це провладні ЗМІ, і вони створюють відповідну картинку. Фактично це постреальність: Орбан моделює нову реальність для угорського виборця, якої в реальності не існує. Він створює такий вакуум навколо себе, і воно може дати свій результат. Це означає, що списувати Орбана зарано, він має всі шанси втриматися у владі.

Але на цих виборах в Орбана рівні йому за ступенем винахідливості противники. Доказом цього є зливи розмов із російськими лідерами. Це знак, що в гру вступили дуже серйозні сили з потужним ресурсом. Це, звісно, не жаба Буданова, але також хтось впливовий.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Ми бачимо, що провокації Орбана натикаються на очевидно підготовлені та сплановані зливи переговорів із Лавровим і Путіним. Уже мемними стали миша і лев. Точніше, мабуть, не миша, а щур і лев.

Ще півтора року тому здавалося, що Віктор Орбан буде у владі вічно і жодна політична сила не здатна скинути цього упиря, який намертво присмоктався до тіла Угорщини. Але виявилося, що це не так. Криптонітом проти популіста став інший популіст і колишній активіст "Фідес" Петер Мадяр.

Він кинув виклик Орбану буквально на його території, а нині фактично очолив усю опозицію режиму угорського автократа.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Мадяр вийшов просто з "Фідес" і перетягнув частину людей, які розуміли, що занадто великі корупційні скандали довкола Орбана можуть зруйнувати кар'єру молодому крилу партії. Це покоління розуміло, що Орбан нехай буде ще п'ять – десять років, а далі буде вакуум, тобто імідж уже буде не дозволяти. І вони вийшли.

Мадяра, який вискочив на політичну арену фактично нізвідки, підтримали як ліберальне місто, так і консервативне село. І для цього йому не були потрібні угорські ЗМІ, переважна більшість яких давно контролюється орбаністами.

Мадяр використав рецепти інших правих популістів (закордонних союзників Орбана – 24 Канал) і скористався соцмережами. Нині він там просто король.


Оптимістичні дані підтримки Петера Мадяра та його партії "Тиса" / інфографіка Polymarket

Станом на зараз він має незаперечну перевагу, а соціологія дає йому та його політичній силі – партії "Тиса" – впевнену першість на виборах 12 квітня. Але є нюанси. Про них читайте далі.

"Тиса" випереджає партію Орбана "Фідес" / інфографіка Europe elects

Варто зазначити, що понад 15 років із часу, коли Орбан у владі, в Угорщині дуже деградували політичні інститути, тому в країні є дві соціології: офіційна та дуже крива досі дає перевагу Орбану, а те, що залишилось від незалежної, – Мадяру.

Ця ситуація закладає під майбутні вибори міну сповільненої дії та створює варіант, коли Орбан не визнає своєї поразки. Адже програвати для нього – не варіант. На кону буквально все, а програш може означати не лише втрату замку із зебрами, але й цілком реальну в'язницю для нього, членів його родини та численних поплічників.

Підстав для цього безліч – від державної зради та роботи на Путіна до різнобарвної корупції, хабарів і махінацій із вуглеводнями. І це лише початок.

Орбан це розуміє, тому і вдається до всіх можливих варіантів. Навіть запросив агітувати за себе Джей Ді Венса – віцепрезидента США та емісара Трампа.


Орбан і Венс на передвиборчому мітингу в Будапешті / фото Peter Kohalmi / AFP / Getty Images

Це, нагадаємо, пряме втручання у виборчий процес іноземної держави. Тобто рівно те саме, в чому Обран і Венс звинувачували Україну.

…Я люблю Угорщину і люблю цього Віктора. Я вам скажу, він фантастична людина, у нас склалися чудові стосунки. Він робить свою роботу... Пам'ятайте ось що: він не дозволив людям штурмувати вашу країну та вторгатися в неї, як це зробили інші, відверто кажучи, розваливши свої країни. Він зберіг вашу країну в хорошому стані, він зберіг угорський народ у вашій країні, і він зробив фантастичну роботу,
– Трамп грає з угорцями в зіпсований телефон і передає через Венса на мітингу Орбана своє послання.

Венс у прямому ефірі зателефонував Трампу з Будапешта: дивіться відео

Водночас дуже сумнівно, що Трамп зможе показати цю саму Угорщину на мапі. Раніше він взагалі постійно плутав Угорщину з Туреччиною. Але незаперечно пробачить Орбану той факт, що його уряд активно співпрацює з Іраном. До речі, геть не факт, що втручання Трампа у вибори в Угорщині піде на користь Орбану. Уже були схожі приклади з Румунією та Німеччиною, й все було рівно навпаки.

Але навіть у разі, коли Орбан визнає поразку, це не означає його миттєвий остракізм. Ба більше, він залишиться ще на певний час прем'єром (поки формуватиметься нова урядова конфігурація), а "Фідес" може відігравати роль золотої акції в майбутніх справах.

Також не варто забувати, що вибори в Угорщині проходять за змішаною системою, де за партійними списками обиратимуть менше половини парламенту.

В Угорщині їх лише 199, до 2014 року було 386, але вони потрапили під скорочення, ініційоване Орбаном. Лише 93 мандати за бар’єра в 5%. Водночас 106 мандатів – це мажоритарка, де є велика корупційна складова, адмінресурс і роль персоналій.

Саме на ці вузькі місця вказує Корнієнко та прогнозує, що Орбан обов'язково буде за них чіплятися.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Зараз унікальний шанс, що Орбан не втримається, але важко враховувати, бо є такі індикатори, які не відображають зараз соціологію. По-перше, соціологія гірше описує невеличкі сільські місцевості й маленькі міста. Там завжди похибка йде в бік того, за кого електорат у цих районах. Другий момент: соціологія може помилятись. Третій момент: соціологія включає тільки пропорційну систему, тобто 93 депутати. Але 106 – це мажоритарні вибори, тобто мінівибори в кожному окремому випадку, де значним фактором стає саме адміністративний і фінансовий ресурс, який в Орбана більш ніж достатній.

Соціологія може не відображати тенденції останніх двох тижнів, і ми не можемо сказати, чи ті останні провокації мали вплив позитивно-негативний на передвиборчу кампанію Орбана. Адміністративний ресурс не відображається в соціології. А він в умовах Угорщини може давати провладним кандидатам у мажоритарній системі від 3 до 5% додаткових голосів, які не покаже соціологія. Тому тут 50 на 50.

Експерт говорить про три основні сценарії на 12 квітня.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Є три базових сценарії: це перемога "Тиси" й фактична монобільшість. Другий варіант – перемога "Тиси", але Орбан і Mi Hazánk Mozgalom формують коаліцію меншості через маніпуляції та через неможливість сформувати коаліцію "Тисою". Третій варіант – те, що Орбан може перемогти, але точно не матиме, як раніше, конституційної більшості.

Як бачимо, попри оптимізм європейських ЗМІ, велика перемога з відривом або навіть просто перемога "Тисі" не гарантована. Тому цій політсилі та іншим потенційним переможцям доведеться зважати на Орбана та його капризи. А якщо до парламенту потраплять ультраправі з партії "Наша Батьківщина" (Mi Hazánk Mozgalom – це фактичний ребрендинг іншої ультраправої, але менш майстерної в популізмі партії "Йоббік", що нині балансує на межі 5%), то орбаністи можуть навіть розраховувати на золоту акцію.

На думку Корнієнка, цілком вірогідно, що Орбан, попри те що реально всіх дістав, у підсумку збереже владу. Можливо, вже не абсолютну, але владу. Такий ризик цілком реальний.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Є загроза, що навіть перемога Мадяра може створити такі умови, за яких він не зможе створити коаліцію більшості та, відповідно, уряд. Дуже важливо слідкувати, чи пройде партія Mi Hazánk Mozgalom ("Наша Батьківщина" – 24 Канал), ультрарадикали, які фактично вже створили коаліцію з Орбаном, тобто є домовленості, поки неформальні. Шансів, що Мадяр домовиться з цією партією, практично нульові, а Орбан розглядається як союзник. Може бути таке, що переможе "Тиса", але коаліцію створить Орбан. Дуже важливо зазначити, що мандат на формування коаліції надає президент, а він із "Фідес".

Тобто Орбан і після виборів зможе шкодити Україні та відпрацьовувати "московські плюшки". Саме така стратегія дасть змогу йому уникнути кримінальної відповідальності за свої злочини.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Проблема цієї дезінформаційної кампанії та кампанії нагнітання, що вона створює довгострокові наслідки між українським і угорським суспільством. Орбан може програти, але Орбан не зникне й залишиться впливовою опозицією, Орбан залишиться лідером впливової фракції у Європейському парламенті ("Патріоти за Європу" – 24 Канал). І він буде намагатися повернутися до влади, навіть якщо ситуативно її втратить. Досвід Роберта Фіцо показує, що це можливо.

Але навіть це дасть Україні передихнути та сподіватися на те, що Угорщина не стане на рівні ЄС блокувати важливі для нас і всієї безпекової архітектури Європи рішення. Тобто це така собі тактика мінімізації шкоди та переведення її з міжнародного на внутрішній рівень.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Якщо дивитися на ситуацію з точки зору України, то нині будь-хто, крім Mi Hazánk Mozgalom, в Угорщині краще за Орбана. Мадяр – це можливість перетасувати колоду, спробувати перезапустити відносини. Це не означає, що це буде зроблено успішно, але це означає шанс. З Орбаном ці шанси мінімальні.

Також усунення Орбана з позиції прем’єра й те, що "Фідес" тепер точно не матиме конституційної більшості (як нині) – це незаперечний плюс для Угорщини. Нагадаємо, що нині через демарші Орбана і "Фідес" Єврокомісія блокує виділення грошей для Угорщини, без яких та не може подолати кризу, у яку її занурили "міцні господарники".

Дмитро Корнієнко застерігає від того, щоб робити з Петера Мадяра нового героя та рятівника демократії, а тим більше – великого друга України, але це точно набагато кращий варіант.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

Мадяр не буде для нас комфортним. Він буде угорським політиком… Ці вибори є вирішальними в плані ситуативних моментів. 90 мільярдів, блокування санкцій, відкриття кластерів (переговорних для вступу в ЄС – 24 Канал) для України. Угорщина зараз перебуває в економічній стагнації. Це одна з найменш активних економік Європи в плані росту та об'ємів росту. Ця країна потребує дотацій. І це країна, де 19 мільярдів євро (від ЄС – 24 Канал), навіть вже більше, кажуть, перебувають замороженими, які можуть стимулювати економіку. І це те, що може Брюссель дати Мадяру. Брюссель розуміє, що Мадяр – це та людина, з якою можна спробувати побудувати відносини, оскільки Орбан, якщо дуже спрощено, набрид усім.

Нормалізація Будапешта розблокує ці мільярди євро та дасть країні шанс розв'язати численні проблеми та провести реформи. Потенційний успіх реформ може остаточно поховати "Фідес", і лише тоді очищення Угорщини від внутрішнього ворога стане реальністю.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичного центру Resurgam

В очах ЄС Мадяр – це шанс на нове. Це нове буде із присмаком старого, тобто якісь там заяви, провокації – вони не зникнуть абсолютно. Це не будуть відносини партнерства та дружби, але це буде шанс. І тому це все ж таки ставка на Мадяра як найменше зло, і ефективно побудувати прагматичні відносини.

Усе це виглядає як довгий і складний процес, але інших варіантів не існує. Це ціна за роки правління російського агента, який не думав про свою країну, а винятково про те, як набити собі пузо.