1 
Журналісти The New York Times встановили, що операцією керує секретний підрозділ ГРУ, який працює під прикриттям державної авіакомпанії "Аерофлот".
Що відомо про роботу шпигунської мережі ГРУ?
За словами нинішніх і колишніх представників п'яти західних спецслужб, саме цей підрозділ спеціалізується на пошуку, закупівлі або викраденні високотехнологічного обладнання подвійного призначення, необхідного російській оборонній промисловості.
Працівники управління працюють під прикриттям дипломатичних місій або комерційних структур. Одним із таких прикриттів став офіс російської державної авіакомпанії "Аерофлот", розташований у токійському хмарочосі Toranomon Kotohira Tower. Саме звідти координуються закупівлі та вивезення технологій до Росії.
Журналісти називають ім'я людини, яка контролює діяльність російської мережі у Японії. Йдеться про Максима Володимировича Фільченкова, якого західні спецслужби ідентифікують як кадрового офіцера ГРУ.
Він прибув до Японії у лютому 2024 року, офіційно працюючи співробітником "Аерофлоту". За інформацією розвідки, Фільченков уже мав попередній досвід роботи в Японії та добре знав місцевий ринок високих технологій. Саме після його повернення російська мережа почала активно вибудовувати нові логістичні канали для доставки обладнання.
За оцінками української сторони, до 90% російських ракет і безпілотників містять електронні компоненти Японії.
Після одного з масованих ударів по Києву у травні 2026 року українські слідчі дослідили уламки крилатої ракети Х-101. Вони встановили, що її системи наведення містили комп'ютерний модуль японського виробництва, експорт якого до Росії офіційно заборонений.
Українська влада наголошує, що йдеться не про прямі поставки виробників до Росії, а про складні схеми реекспорту через треті країни. Ключову роль у схемах відіграють логістичні компанії, які офіційно займаються міжнародними перевезеннями.
Однією з них стала японська компанія Proco Air, яка відкрито позиціонує себе як "міст між Японією та Росією". Компанія орендує вантажні місця у міжнародних авіаперевізників, що літають до країн, куди "Аерофлот" ще має доступ, зокрема до Шрі-Ланки та Узбекистану.
Далі вантажі приймає вже російська сторона. Сам по собі такий маршрут не є незаконним, оскільки значна кількість товарів досі може легально експортуватися до Росії.
Проте західні спецслужби вважають, що саме ці логістичні канали використовуються і для переміщення товарів подвійного призначення, які підпадають під санкції.
Що кажуть власники компаній?
Власник Proco Air Такехіко Мікі підтвердив журналістам знайомство з Максимом Фільченковим. Водночас він категорично заперечив, що знав про його зв'язки з російською військовою розвідкою.
Також бізнесмен заявив, що його компанія перевозить лише дозволені товари, переважно медичне обладнання та косметичну продукцію.
Проте журналісти звернули увагу на один із транспортних документів, який Мікі сам показав під час інтерв'ю. Попри спробу приховати назви компаній, у документі вдалося розгледіти, що кінцевим отримувачем була московська компанія "Р-Фарм".
Її засновник Олексій Репік перебуває під санкціями Великої Британії, Канади та Австралії через тісні зв'язки з Володимиром Путіним і підтримку російської військової кампанії. Саму компанію "Р-Фарм" Японія під санкції не внесла.
За інформацією The New York Times, українська влада неодноразово зверталася до офіційного Токіо із доказами використання японських технологій російською армією. Лише протягом квітня 2025 року Міністерство закордонних справ Японії отримало щонайменше вісім дипломатичних нот із фотографіями та переліками компонентів, знайдених у російських ракетах і безпілотниках.
Згодом було направлено ще приблизно стільки ж звернень. У документах містилися дані про десятки електронних компонентів, друкованих плат, передавачів і напівпровідників японського виробництва.
При цьому жодних доказів того, що японські компанії свідомо продавали продукцію Росії, українська сторона не наводила. Йшлося саме про подальший реекспорт через інші держави.
Серед виробників, чиї компоненти були виявлені у російській зброї, називаються NEC, Panasonic, Toshiba та інші великі японські корпорації. Усі вони заявили журналістам, що суворо дотримуються санкційного режиму Японії та не здійснюють заборонених поставок до Росії.
У NEC також зазначили, що частина знайдених компонентів уже багато років не виробляється.
Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії повідомило, що регулярно попереджає компанії про ризики обходу санкцій та вже внесло до санкційних списків десятки іноземних організацій, підозрюваних у допомозі Росії.
Чому саме Японія стала базою Росії?
Експерти зазначають, що проблема значною мірою пов'язана з особливостями японського законодавства. Після Другої світової війни країна суттєво обмежила діяльність власних спецслужб.
У Японії досі немає окремої служби зовнішньої розвідки, а законодавство щодо боротьби зі шпигунством вважається одним із найм'якших серед розвинених держав. Саме цим, на думку західних спецслужб, активно користується Росія.
Водночас японська влада останніми роками почала поступово реформувати систему національної безпеки та посилювати можливості контррозвідки.
На початку 2026 року токійська поліція повідомила про викриття російського розвідника, який, видаючи себе за українця, намагався отримати комерційні секрети японської компанії. Проте самого агента затримати не вдалося – він залишив Японію ще до висунення обвинувачень.