Маріанна Нещерет створила власний кооператив "Овочі Станичників" у селі Валуйське Луганської області. Жінка вирощує овочі у теплицях та їх продає у регіональній мережі супермаркетів "Сім'я" та іншим гуртовим покупцям. Вона розповідає, що бере участь у проєкті вже третій рік.

Актуально Bayraktar – відповідь Росії: чим грозяться в Кремлі та що кажуть експерти

Навіщо потрібен проєкт

Чому це важливо? Бо іншої перспективи розвитку тут немає. Наприклад, у нашому населеному пункті Станиці Луганській немає ніякої іншої роботи. Ну адміністративні будівлі стоять і все. Все інше – закрите та не працює. Тому треба якось людям виживати та, відповідно, чимось займатися. Ми не займаємося чимось особливим – ми вирощуємо овочі. І без допомоги це було б важко зробити,
– пояснила вона.

За словами Нещерет, після початку російсько-української війни підприємці сильно постраждали в першу чергу через те, що ринки збуту зникли. Крім того, за словами жінки, проблемна вартість логістики.

Російські окупанти змусили українців шукати нові способи заробітку / Фото freeradio

Тому робота з проєктами, звісно, багато в чому допомагає. Ми користуємося послугами професіоналів, зокрема, агроному. Також нам допомагають з менеджментом, договорами, юристами. Всі ці послуги нам надає проєкт. Також вони допомогли створити логотип нашому кооперативу,
– додала вона.

Цікаво Суспільство має проявляти пошану до цих людей, – інтерв'ю з військовим психологом

"Всі економічні зв'язки були порушені"

Директор "Рубіжанської панчішної мануфактури" Геннадій Місюренко відкрив підприємство в Луганській області, яке виготовляє шкарпетки. Експорт вже відбувається до Нідерландів та Іспанії. Він розповідає, що йому хотілося б підтримати Донбас, оскільки частина територій – непідконтрольна й підприємств залишилося дуже мало.

Всі економічні зв'язки були порушені. Хочеться хоч якось зацікавити бізнес та людей, щоб вони залишалися тут. Адже багато хто їде. Навіть у нас виникає проблема з кадрами, людьми. Підібрати людей дуже-дуже важко. Хоча в минулому в таких невеличких містах було значно простіше,
– розповів чоловік.

За його словами, сьогодні спеціалістів важко знайти. Тому він хоче підтримувати бізнес, щоб люди поверталися. Зокрема, й молодь, яка поїхала на навчання. Місюренко зазначив, що хоче, щоб молоді люди поверталися та бачили, що "тут є хоч якась перспектива".

Крім того, чоловік є спонсором місцевої футбольної команди для дівчат – оплачує роботу тренера, а самі заняття для дітей – безплатні.

Нам запропонували, а ми погодилися підтримувати спорт, зокрема, дівчат-футболісток. Через те, що, мабуть, не вистачає грошей у держави, тому ми взяли на себе таку функцію. Це, якоюсь мірою, благодійність, і для себе ми вирішили, що ми не збідніємо і багатшими не станемо, а справу хорошу якусь зробимо,
– додав він.

Рубіжне

"Хочеться підтримувати бізнес, щоб люди поверталися" / Фото wikiwand

Підприємець уточнив, що робить це задля того, аби бачити радість на обличчях дітей.

На якомусь зі змагань ми подарували їм носочки, гетри футбольні. І це було стільки радості в їхніх очах. Заради цього і треба допомагати. Зараз ми замовили для них м'ячі та інший спортивний інвентар, футбольну форму. Тобто, повністю беремо на себе дитячу команду дівчаток,
– додав Місюренко.

"Чарівний пендель"

У місті Кремінна, що у Луганській області підприємниця Олександра Ізуїта відкрила перший у місті дитячий розважальний центр. А також створила громадську організацію "Чарівний пендель", яка об'єднує місцеву молодь. Зараз вони готуються до відкриття першого у Кремінній хабу.

Жінка розповіла, що більшість молоді, яка є в громадській організації, також може побути в дитячому центрі аніматорами. Ті, кому це подобається, залишаються та працюють.

Ми з маленького міста Кремінна. Завдяки цьому проєкту я змогла відкрити цей центр і він єдиний у нашому місті. Без цієї підтримки я б не змогла цього зробити, хоча я вклала і свої кошти, але все одно їх би не вистачило,
– розповіла вона.

У Кремінній з'явився перший розважальний центр для дітей / Фото tribun

Олександра Ізуїта пояснила, що для неї це була велика місія навіть особиста. Адже вона переїхала з великого міста й розуміла, що "не зможе дати навіть своїм дітям те, що вони мали у великому місті".

Я хотіла зробити щось таке, щоб не тільки мої, а й інші діти мали можливість недорого та постійно розважатися. Вдома їм батьки можуть не давати бігати, пригати, скакати, або дають, але це дуже обмежено. А дітям треба це. Вони приходять до цього центру, щоб вибігатися та випригатися,
– додала вона.

Жінка зазначила, що раніше працювала артдиректоркою дитячих розважальних центрів, тому розуміла, що це потрібно дітям.