Нісенітниця, яка заразила частину суспільства
Багато хто дізнався, що головний американський військовий Марк Міллі не ухвалює рішення про виділення нам зброї – це не його компетенція. Безперечно, його думку враховують, однак рішення ухвалюють інші люди.
Читайте також Річ не лише в Саакашвілі: як Грузія обрала неправильний шлях
У нас із самого початку повномасштабного вторгнення Росії активно діє секта, яка намагається протиставити владу та армію, військово-політичне керівництво та військове.
Одна з головних тез, на якій паразитує ця секта: нібито західні військові готові закидати нас будь-якою зброєю, "зброю треба передавати безпосередньо нашим військовим, а політики лише заважають".
На жаль, вразливі громадяни цю нісенітницю підхоплюють. Вона заразила частину наших військових.
Правда у тому, що військові не передають зброю військовим.
Зброю передають політики іншим політикам. Так це працює.
Я вам скажу більше. У низці випадків західні політики передають нам зброю всупереч думці своїх військових. Не тому, що їхні військові проти України. Просто вони мають свої нормативи щодо забезпечення обороноздатності, вони несуть за це відповідальність. Вони кажуть: підтримати Україну – це чудова ідея, але спочатку вирішить, як ви поповните наші власні арсенали техніки.
Цікаво Світове панування вже не потрібне: росіянам начхати навіть на Росію
Проблема західного політикуму
Складність ситуації в тому, що західний політикум не просто насичений агентами впливу Росії та особами, які активно співпрацювали із Москвою. Крім них, є повно людей, які останні років 20 – 30 щиро відстоювали зовсім інший порядок денний.
Роззброювали армії, вимагали винесення шкідливих виробництв, рахували вуглецевий слід тощо. Зараз маятник очевидно хитнувся в інший бік: зростають військові витрати, реанімується виробництво снарядів, активно говорять про реіндустріалізацію та стратегічну автономію за ключовими виробництвами, сировиною тощо.
Рекомендуємо Процес правосуддя над Путіним вже запущений?
Тобто порядок денний змінюється, і цим людям сьогодні потрібно приймати рішення, які ставлять під сумнів або перекреслюють їхню багаторічну діяльність.
У разі поразки Росії та встановлення нового порядку денного, що у прямих лоялістів Москви, що у тих, хто проводив деіндустріалізацію та демілітаризацію, проблеми з майбутнім. Тому, попри всі людожерські витівки Москви, вони не хочуть розгрому московських людожерів. Їх цілком влаштує ситуація, коли "не так однозначно", "потрібні поступки", "компроміси від України" тощо. Тоді вони мають люфт.
Це не геополітичне – це побутове питання, у сфері світогляду і мотивацій конкретних людей. Потрібно 1 – 2 виборчі цикли, щоб розбавити цю публіку. Перебудуватися та змінити риторику без шкоди для себе не у всіх вдасться. Тому потрібна заміна самих людей біля керма.