У перші дні повномасштабного вторгнення ефективність української ППО складала до 30%. Та з кожним днем, в чималій мірі завдяки партнерам, Україна нарощувала м'язи й гідно вистояла проти масованих ракетних атак Росії.

Дивіться також Змінять хід війни: основні характеристики F-16 і позиція Заходу щодо передачі літаків Україні

В Україні почали з'являтися сучасні західні системи, передачу яких донедавна було складно уявити. Крок за кроком Україна долала табу західних партнерів, тим самим підвищуючи свої шанси у протистоянні агресору в небі.

Попри виснажливі та кровопролитні бої на суходолі, питання у повітряному просторі відіграє не менш важливу роль. Україні потрібні сучасні системи ППО та винищувачі, щоб захистити цивільне населення та визволити тимчасово окуповані території.

Речник Повітряних Сил ЗСУ, полковник Юрій Ігнат в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів, завдяки чому ефективність ППО України зросла до 75%, та як наші пілоти ціною власного життя протистояли окупантам у першій дні вторгнення.

Також він пояснив, які типи ракет українські військові можуть збивати, і чого росіяни намагаються добитися, коли запускають повітряні кулі в Україні.

Юрій Ігнат розповів, чому росіяни не здійснили авіаналіт на роковини повномасштабного вторгнення, та детально пояснив, чому Україні потрібен такий винищувач, як F-16.

Чому сили ППО збивають не всі ракети? Наприклад, 18 лютого з 4 "Калібрів" збили 2. Натомість 10 лютого з 71 ворожої ракети вдалося збити 61. Від чого залежить ефективність ППО та які ракети ми збиваємо?

За всіма нормами – і міжнародними, і нашими, якщо навіть збито 30% крилатих ракет – робота ППО вже вважається успішною. Важливо, якими ракетами атакують! Ми можемо назвати типи ракет, які здатні збивати, та які ні. Ми можимо збивати типи крилатих ракет, чиї тактико-технічні характеристики дозволяють їх збивати комплексами, які є у нас на озброєнні.

Основні комплекси, які в нас на озброєнні: Бук-М1 та С-300. Це зенітні керовані ракети, які можуть збивати як літаки, так і крилаті ракети.

Пуски з С-300 в Україні
Пуски з С-300 під час військових навчань в Україні / Фото надане 24 Каналу

Які ракети ми можемо збивати:

  • "Калібр" (3М14) – крилата ракета морського базування (якою ворог атакує з Чорного моря – 24 Канал),
  • Х-101/Х-555/Х-55 – крилаті ракети повітряного базування,
  • Р-500 (9М728) – крилата ракета наземного базування зі складу комплексу Іскандер-К (аналог "Калібра"),
  • Х-59 – керована авіаційні ракета "повітря-земля",
  • Х-35 – протикорабельна ракета повітряного, морського або берегового базування.

Ми не збиваємо балістичні ракети. Зокрема, "Іскандер-М" – це балістичні ракети 9М723, які противник багато застосовував на початку війни. Фактично весь свій стратегічний запас "Іскандер-М" росіяни витратили на початку війни, тож згодом почали застосовувати застарілі комплекси "Точка-У". По Краматорському вокзалу, наприклад. Також, на жаль, немає можливості перехоплювати ракети РСЗВ, як от "Смерч".

Російська ракета Х-22 зруйнувала будинок у Дніпрі
Російська ракета Х-22 зруйнувала будинок у Дніпрі 14 січня 2023 / Фото ДСНС

Всі ці ракети летять швидко – по балістичній траєкторії і фактично падають на ціль з величезною швидкістю. Для того, щоб збити те, що вже падає, потрібні спеціальні зенітні ракетні системи. До балістики ми також відносимо і зенітні керовані ракети С-300, які окупанти застосовують по наземних цілях у прифронтовій зоні на відстані до 150 кілометрів.

Що більша відстань від місця запуску, то більша неточність, тому часто вони потрапляють не туди, куди хотіли, й гинуть мирні люди. У такому застосуванні – це ніщо інше як зброя тероризму.

Ракета Х-22 хоч і класифікується як крилата ракета, але її швидкість 4 – 5 тисяч кілометрів на годину. Її запускають з дуже великої висоти, і при заході на ціль вона фактично пікірує, як балістика. Ця ракета має смертоносну бойову частину вагою 950 кілограмів. Саме вона знесла будинок у Дніпрі та ТРЦ у Кременчуці.

які ракети може збивати українська ппо
Які ракети може збивати українська ППО / Інфографіка 24 каналу

Чому важко збити ракету Х-22?

Жодна з понад 120 ракет Х-22, які були випущені з початку повномасштабної агресії, не була збита. І цьому є просте пояснення.

Так, радіотехнічні війська бачать, як летить літак Ту-22М3 чи група літаків, як вони розділяються, як проходить сходження ракети теж видно на радарах. Інша річ – перехоплення ракети та її знищення.

Коли ракета летить з такою великою швидкістю і входить у зону ураження зенітного ракетного комплексу, в нашої бойової обслуги С-300, скажімо, є усього до 40 секунд, щоб її виявити обзорним радаром, безпосередньо захопити радаром підсвіту та здійснити пуск ракети. Цього часу фізично замало операторам застарілого радянського комплексу для успішного виконання такого завдання.

Багато з тих 120 не влучили в ціль. Деякі з них впали у полі… Але чимало з них завдали руйнувань та принесли багато горя українцям. Для того, щоб збивати Х-22, Україні потрібна зенітна ракетна система, яка може працювати в автоматичному режимі, тобто самостійно прийматиме рішення без участі людини – з новітнім радаром та сучасною ракетою.

ЗРК NASAMS в Україні
Норвезький ЗРК NASAMS, розгорнутий в Україні / Фото надане 24 Каналу

У такому автоматичному режимі можуть працювати навіть німецький Iris-T й норвезький NASAMS, втім у нас наразі не так багато цих ЗРК. Та й створювались вони не для роботи по балістиці. Але спробувати, звісно можна… Питання лише в тому, що комплекс повинен перебувати в потрібний час і в потрібному місці.

Коли Україна зможе збивати Х-22?

Україні необхідні комплекси, які практично здатні збивати ракети Х-22 та інші швидкісні ракети. Йдеться про ЗРК Patriot та FSAF SAMP/T, які, сподіваємося, надійдуть вже незабаром. Але їх дальність ураження балістичних цілей – лише близько 40 кілометрів.

Для розуміння, зенітний ракетний комплекс (система) складається із командного пункту, на певній відстані від якого розташовується радар, на віддалені від радару, скажімо, 4 пускові установки, плюс машини забезпечення. Таким чином, якщо уявити розташування пускових, наприклад, півколом, то можна захистити повітряний простір від балістики на ділянці умовно понад 120 кілометрів..

ЗРК Patriot
ЗРК Patriot / Фото dpa

Якщо ми говоримо про крилаті ракети та літаки, гелікоптери й БпЛА, то тут вже Patriot та FSAF SAMP/T б'ють до 150 кілометрів. У такому випадку установки можна розставити подалі один від одного, але за умови, щоб радар був на зв'язку з ними.

Плюсом цим західних систем є можливість працювати в єдиному інформаційному полі, тобто обмінюватися інформацією в режимі реального часу. Якщо на цій ділянці не дістав ціль NASAMS, то зіб'є десь далі на маршруті Iris-T, а якщо ні – то Patriot.

Які ще ракети наразі не здатні збивати сили ППО?

Аналогічна до Х-22 склалася ситуація щодо надзвукових протикорабельних крилатих ракет берегового базування Р-800 "Онікс", які часто запускають по Одещині.

Ну і звісно ж найновіша загроза – гіперзвукова аеробалістична ракета Х-47 "Кинджал", що застосовується з літаків МіГ-31К. Складність її ураження умовно в кілька разів вища, ніж тієї ж Х-22, через значно вищу швидкість польоту, ще менший час на реагування техніки і людини.

Донедавна їх застосування мало разовий характер, але нещодавній залп з 6 ракет (Росія випустила 6 "Кинджалів" вночі 9 березня – 24 Канал) підтверджує дійсну небезпеку цією зброї і критичну потребу в сучасній ППО.

Окрім того, також не збиваються "вузькопрофільні" авіаційні протирадіолокаційні ракети Х-31П та подібні ракети "повітря-земля" меншої дальності – так би мовити, нижчої, тактичної ланки. Але вони здебільшого несуть загрозу лише поблизу лінії бойового зіткнення.

Ми про це все чесно говоримо, щоб марно не вселяти якусь надію. Ми не Росія і не можемо брехати власному народу.

Чим досягається збиття крилатих ракет?

Кожного року на полігоні "Ягорлик" в Херсонській області ми проводили бойові стрільби зенітних ракетних комплексів. З різних підрозділів України створювалось угруповання, яке, за легендою навчань, мало б захищати берегову лінію від нападу крилатих ракет "Калібр".

Роль крилатих ракет виконували радянські безпілотники ВР-3 "Рейс" (Ту-143), які випускали з Одеської області. БпЛА летів в акваторію Чорного моря і звідти прямував на "Ягорлик", імітуючи атаку "Калібра".

Ту-143 – це фактично копія крилатої ракети за параметрами польоту та габаритах, що дуже важливо. Ціль не проста, її потрібно своєчасно радіолокаційно виявити та здійснити пуски. По одному такому рейсу Ту-143 інколи пускали по 3 – 4 ракети. Це і є спосіб, щоб навчитися збивати саме ту потенційну загрозу, яка могла прийти з Чорного моря і в підсумку – прийшла!

Були бойові стрільби, були дослідні випробувальні стрільби й працювала наша тактична авіація. Чому дослідні стрільби? Тому що ми кожного року випробовували здатність бути застосованими та поставленими на бойове чергування зенітних керованих ракет, які є у нас на складах.

Що ж зараз відбувається у Росії – зенітні ракети, якими вони нас обстрілюють, падають у Бєлгородській області. Тобто ракети не долітають навіть до кордонів. Ймовірно це відбувається, зокрема, через те, що росіяни не перевіряють свої старі ракети. Можливо, спрацьовують самоліквідатори або ж щось не так з ракетним пальним.

Юрій ІгнатЮрій Ігнат / Фото надане 24 Каналу

На початку вторгнення ми стикнулися із загрозою, коли противник вдарив з усіх засобів. Нам вдалося вийти з-під удару й набути спроможностей. Вдалося вивезти у великій кількості техніку. Так, на це потрібен був певний час, тому показник збиття ракет спочатку був невисоким.

Це уже не "рейси", коли ти чітко знаєш і чекаєш, що він полетить просто прямо по маршруту. Це технологічні крилаті ракети, які можуть долати систему ППО. Наприклад, у відкритих джерелах є інформація, що "Калібр" коштує 6 мільйонів доларів, Х-101 – 11 чи 13 мільйонів доларів.

Як змінився підхід до збиття повітряних цілей?

На перших порах збивали небагато ракет, адже не набули тих спроможностей. Було 20 – 30% збиття ракет. Застосовували і винищувальну авіацію, втім, це дуже складно. Частіше стали застосовувати ПЗРК у складі мобільних вогневих груп усіх Сил оборони України.

Часу на прийняття рішення в оператора ПЗРК дуже мало. Ворожа ракета летить зі швидкістю 800 – 900 кілометрів на годину. По-перше, її потрібно побачити візуально, що вночі складно дуже. По-друге, супроводити – запустити сам ПЗРК, навести ціль на ракету, захопити й прицільно вистрілити.

Пуски ракет із ЗРК С-300 в Україні
Пуски ракет із ЗРК С-300 під час військових навчань в Україні / Фото надане 24 Каналу

Але ми почали бачити, що це принципі може працювати, питання в системі взаємодії. І тому почали створювати мобільні вогневі групи та пости спостереження. І це трішки посилило ППО. Якщо навіть 10% ракет збивають з тих ПЗРК, а зараз десь воно так і є, то це вже результат і врятовані життя та інфраструктура.

Показники збиття цілей почали стрімко зростати, коли до нас надійшло західне озброєння: як-от NASAMS, Iris-Т та інші.

Чому навколо Києва зосереджено багато ЗРК і яку хитрість використовуються окупанти?

Тому що росіяни більшість атак спрямовують саме на столицю – її околиці. Мета ворога – вдарити в серце країни. Тому зрозуміло, що область потрібно посилювати. Кожен регіон прикритий різними системами, однак вище військове керівництво держави розуміє пріоритетні цілі ворога. Тому левова частка ракет і "Шахідів" збита на підступах до столиці.

Інколи збивається 100% ракет, наприклад, чотири з чотирьох, а іноді дві з чотирьох. Це нормально, тому що не завжди вдається виявити і перехопити ті ракети. Противник хитрий і враховує всі розвіддані, особливо ті, що стосується космічної розвідки та наземної – агентура працює.

І плюс люди, які можуть фотографіями допомагати ворогу. Крім того, аеророзвідка теж ведеться, щоб виявити позиції. Той самий А-50 злітає, коли працює наша ППО, він бачить приблизні місця пусків. Кожен раз вони різні, але вони складають певний алгоритм. Усе це ми знаємо та враховуємо, але вони теж це враховують під час планування наступних атак.

Відтак росіяни прокладають маршрут ракет та ударних БпЛА таким чином, що вони можуть навіть по колу літати.

Вони використовують рельєф місцевості, русла Дніпра, Дністра, Південного Бугу, щоб і ракета, і "Шахід" летіли якомога нижче. Там підловити і збити повітряну ціль важко, бо радіолокаційно їх не видно. Крилаті ракети так і спроєктовані, щоб притискатись нижче до землі, скануючи під час польоту рельєф місцевості.

ЗРК Iris-T в УкраїніНімецький ЗРК Iris-T в Україні / Фото надане 24 Каналу

Наявні в Україні ЗРК середньої дальності фізично не можуть покрити всю країну, вони прикривають важливі стратегічні напрямки, об'єкти критичної інфраструктури та постійно переміщуються. Решта зон перекривають винищувачі та мобільні вогневі групи. На сьогодні ми маємо у Збройних Силах широкий спектр різних засобів ППО радянського та іноземного виробництва. Але цього замало. Країна у нас велика – одна з найбільших в Європі.

Крім того, успіх у протиповітряному бою досягається професіоналізмом і бойовим досвідом. Жодна країна не стикалася з такими атаками, як у нас. Тому наш досвід стане підручником для всього світу, як у таких умовах з комплексами 1970 – 1980 років протистояти сучасним крилатим ракетами, які коштують 13 мільйонів доларів і розроблялися у 2010 році.

Яку роль у ППО відіграла наша авіація?

Звісно, авіація відіграє важливу роль. Особливо з початку повномасштабного вторгнення, коли росіяни почали атакувати Україну чисельними ударними групами літаків. Зокрема їх перехоплювали наші винищувачі. Росіяни, коли бачили, що на них летять наші хлопці, фактично не вступали в бій, а пускали ракети з великої відстані й відходили. Зближатися їм і не треба, бо технологічно переважають.

Іноді відходили так, що потрапляли в зону ураження нашої ППО. Зрештою, це було одне із основних завдань винищувальної авіації Повітряних Сил – не дати ворогу летіти далі й відтіснити його під дію наших ЗРК.

Для того, щоб відпрацювати по противнику, нашим льотчикам потрібно зближатися на мінімальну відстань, пускати ракету і підсвічувати ціль радаром, допоки вона не влучить.

Ворогу ж достатньо побачити наш літак більше ніж за 100 кілометрів і пустити ракету з активною головкою самонаведення. Таких ракет у нас, на жаль, немає.

Перед 24 лютого з усіх щілин говорили, що буде масштабна атака ракетами чи літаками. Ви 21 лютого сказали, що ніякої масованої атаки сотнями літаків не буде. Як ви думає, чому говорили стільки про цю можливу атаку літаками?

Тому що про "скупчення ворожої авіації довкола українських кордонів" написало Financial Times. Коли поважне видання пише такі речі – вони підхоплюються і стають мейнстрімом у всьому світі, адже тема цікава. Чому ні – роковини вторгненням, масована атака, "можем павтаріть".

Наша ППО зараз не в тих умовах, що у перші дні вторгнення – для чого російській авіації сюди залітати? Вони знають, що будуть збиті!

Тоді росіяни здійснювали по кілька потужних авіанальотів на добу, на різних напрямках. І більшість з тих літаків і вертольотів, що зараз у статистиці Генштабу ЗСУ, були знищені саме у перші тижні. Наслухалися Ігоря Конашенкова (проводить брифінги міноборони Росії – 24 Канал), який сказав: "Повітряні Сили України знищені, спротив має лише "очаговый" характер. Авіація знищена, аеродроми базові знищені". Їхні військові теж читають пропагандистські телеграм-канали…

Вони думали, що будуть вільно почуватися в українському небі. Але зрештою, що їм боятися на таких літаках, як Су-35, Су-30, якогось нашого МіГ-29. Вони прекрасно знають ТТХ наших літаків.

Українські літаки МіГ-29Українські літаки МіГ-29 / Фото надані 24 Каналу

Росіяни завдавали ракетно-бомбових ударів різними типами літаків. Винищувачі прикривали бомбардувальники й штурмовики. Залітала група літаків у русло Дніпра так, щоб їх було менше помітно.

Відбомбилися на Житомирщині й повертаються назад. Або робили другий захід, знову відбомбилися і полетіли назад.

Рівно рік тому назустріч їм вилетіли два українські МіГ-29. Один із льотчиків – Герой України – Олександр Бринжала. Це високе звання він отримав посмертно, 2 березня була річниця його загибелі.

Разом з напарником вони вилетіли на перехоплення, здавалося б чотирьох ворожих літаків, а виявилося, що там 4 групи по три літаки. В цілому – 12 ворожих літаків.

Олександр Бринжала, який загинув у боях з окупантами
Олександр Бринжала, який загинув у боях з окупантами / Фото з відкритих джерел

Втім наші льотчики не зійшли з курсу і вступили в нерівний бій, щоправда, за підтримки нашої ППО. Бринжала тоді загинув… але в результаті цього бою рашисти втратили аж три новесенькі бойові літаки. І таких випадків було чимало.

Ось так вони залітали в різних регіонах. Їх мета була завоювати аеродроми довкола Києва, висадити десант, оточити, змусити владу здати Україну, капітулювати і таким чином "взять Киев за три дня".

Зараз зовсім не та ситуація. Наша ППО набула потужності та сили. Зараз кожен підрозділ Сил оборони має свою хоч і невелику ППО. Тому масована атака літаками була б неможливою.

А вийшло так, що Financial Times написало, що Росія знову накопичує авіацію… Авіаційне угруповання ворога як було у кількості 750, так і залишається у такій кількості. На місце втраченої техніки прибуває нова. Вони нас атакують з різних аеродромів, а їх близько 40 – Білорусь, окуповані території, Росія. Не можна аеродроми стягнути до кордонів. Аеродроми де були, там і є. Ворожа авіація переміщується відповідно до завдань.

Зима закінчилася, Росії не вдалося знищити ракетами нашу енергетичну інфраструктуру. Що далі? Яка в Росії може бути нова ціль?

Можуть все, що завгодно обстрілювати. У них є пріоритетні цілі – урядові будівлі, будівлі Збройних Сил і Міністерства оборони. Тобто, як вони там називають їх, "центри прінятія рішеній".

Також транспортна інфраструктура, гідротехнічні споруди, очисні споруди. Все, що може принести горе людям й екологічну катастрофу. Ну і як бачимо по наслідках 9 березня, ворог не полишає спроб атакувати наш енергетичний сектор.

Урядові будівлі – це не лише столиця, адже ми пам'ятаємо про Харківську та Миколаївську ОДА. Тому очікувати від них можна будь-чого. Треба просто бути готовим і нищити все, що летить на нас. А людям дотримуватись рекомендацій з безпеки.

Будівля Харківської ОДА після ракетного удару
Будівля Харківської ОДА після ракетного удару / Фото Харківська ОДА

Чи будуть вони це робити далі? Хоч виробництво триває, основний стратегічний запас новітніх крилатих і балістичних ракет вичерпується. Йдеться про Х-101, "Калібр", "Іскандер-М", "Кинджал". Це зброя, яка може летіти далеко й влучати у радіусі 10 – 20 метрів. Це високоточна далекобійна зброя.

Останнім часом Росія все частіше запускає в наш простір повітряні кулі, кулі з кутовими відбивачами. Яка головна мета? Виснажити нашу ППО? Наскільки нашим військовим це заважає і чи є це небезпечно?

Будь-що в небі – це повітряна ціль. Її потрібно або збивати, або ні. Тобто залежить від того, яке рішення прийме військове керівництво відповідно до того, яку загрозу несе ціль. Не можна по всьому випускати ракети, які коштують мільйони доларів. Iris-T і NASAMS не дешеві ракети. Для нас вони взагалі безцінні, тому що рятують наші життя. Ми не можемо їх витрачати на повітряні кулі.

Куля така ж сама повітряна ціль. Її видно, тому що вона несе метал чи якусь фольгу, внаслідок чого відбивається радіолокаційний сигнал. Уся інформація про ціль: швидкість, напрямок і висота польоту, а також напрямок вітру – швидко обробляється та аналізується. Робиться висновок, що це за тип повітряної цілі.

Пуски ракет із ЗРК С-300 в Україні / Фото надане 24 КаналуПуски ракет із ЗРК С-300 під час навчань в Україні / Фото надане 24 Каналу

Так само ідентифікують решту цілей: маркер на радарі може бути кулею, або літаком чи ракетою. Ви натискаєте на ціль і бачите, що вона стабільно летить зі швидкістю, наприклад, 800 кілометрів на годину, і розумієте, що це крилата ракета.

Так само на радарі виявляється літак: він маневрує, знижується – швидкість знизилася до 400 кілометрів на годину, а потім набрав до 1200. Це зрозуміло, що це літак і навіть тип можна встановити. Так само повітряна куля – ціль, що теж має свої параметри польоту. Плюс враховуються дані метеослужби про напрямок вітру.

У кожного повітряного об'єкта є відбиваюча поверхня. Що менша ціль, то менша ця поверхня. Оператор може відрізнити кулю від того чи іншого БпЛА. Якщо куля летить достатньо низько, то можна її збити зенітними гарматами, але так буває рідко.

Зрозуміло, що російська авіація все ще становить велику загрозу Україні і нам важко щось протиставити. Який з літаків, що в нас є, – найкращий?

Російське авіаційне угруповання, що атакує Україну, фактично вп'ятеро більше, аніж наші Повітряні Сили, плюс їх винищувачі значно технологічніші.

Попри все, наші винищувачі щодня у небі, вони б'ють ППО противника ракетами HARM, а також прикривають наші ударні групи штурмовиків та бомбардувальників, що завдають до 20-ти авіаударів по позиціях противника щодоби.

Для успішного виконання завдання, вони мусять заходити вглиб оборони противника – в зони ураження як ворожої ППО на окупованій території, так і ворожих винищувачів.

Українські пілоти на літаках МіГ-29Українські пілоти на літаках МіГ-29 / Фото надане 24 Каналу

Ворожа ППО на лінії бойового зіткнення вкрай насичена різними системами. Так, їх багато знищують, але ж Росія є виробником цієї зброї. У них є багато ЗРК – "Тор", "Панцирь-С1", Бук-М1, новіші Бук-М2 та Бук-М3, С-300, С-350, С-400.

ППО не так легко знищити, адже воно "ховається". Залітати вглиб оборони ворога дуже небезпечно й потрібно притискатися ближче до землі. А якщо цього не робити, то легко станеш здобиччю. Але й це не все, бо тут же їх вже видивляються радари ворожих винищувачів… Тому майстерність пілотування на гранично малих висотах і грамотне маневрування – питання виживання наших льотчиків.

Натомість сучасні західні літаки змогли б завоювати перевагу в повітрі, стати надійним щитом проти ворожих крилатих ракет і дронів, крім того, ефективно і безпечно завдавати точкові удари, "душити" ППО, перебивати логістику ворога, командні пункти тощо.

Завоювавши перевагу в повітрі на певній ділянці фронту, можна цілком розраховувати на успішну наземну операцію з деокупації. І, можливо, навіть не потрібно буде проводити важкі бої. Можливо, окупанти після цього просто побіжать, як у Херсонській та Харківській областях.

Для чого Україні потрібен F-16?

Сьогодні за таких обставин Повітряним Силам необхідно зосередитись саме на єдиному типі багатоцільового літака, а F-16 – найпоширеніший у світі літак свого класу, саме з тих, що відповідають нашим потребам.

Такі літаки нам потрібні в першу чергу для захисту від терористичних ракетних атак росії по наших містах і критичній інфраструктурі. Вони стануть вагомою складовою загальної протиповітряної оборони.

Літаки типу "МіГ" і "Су" не можуть ефективно збивати крилаті ракети й "Шахіди". Так, періодично це вдається, але це скоріш виключення, аніж правило, ефективність відверто низька. F-16 з потужним радаром та сучасними ракетами дозволить збивати ці цілі дійсно ефективно.

На лінії бойового зіткнення противник почав застосовувати плануючі кориговані авіабомби масою 1500 кілограмів. Російські літаки навіть не входять в зону ураження нашої ППО і запускають ці бомби за десятки кілометрів від лінії бойового зіткнення.

Протистояти цим загрозам можуть далекобійні зенітні ракетні системи, які лише мають прийти в Україну, і то в невеликій кількості. А також і сучасні багатоцільові винищувачі, застосовуючи ракети класу "повітря-повітря", на кшталт AIM-120 AMRAAM.

Одна із модифікацій цих ракет може діставати повітряні цілі на відстані до 180 кілометрів. Таке озброєння швидко б допомогло дистанціювати російську авіацію далеко від наших кордонів і ми б могли уберегли наші міста та села від російських бомбардувань.

Крім того, ця платформа має широкий спектр озброєння, яким можна завдавати потужних ударів по наземних цілях, та навіть морських. Нам потрібен саме літак, який має далекобійну зброю, який може ефективно запускати ракети HARM, запускати сучасні боєприпаси різних типів, які є на озброєнні країн НАТО. Це дуже гарні ракети, керовані авіаційні бомби та інше озброєння.

Командувач Повітряних Сил ЗСУ Микола Олещук
Командувач Повітряних Сил ЗСУ Микола Олещук / Фото надане 24 Каналу

Атакувати ними територію Росії нам не потрібно, адже є чітко заявлені плани України – ми маємо деокупувати свої території, зокрема Крим, Донецьку й Луганську області та відновити свою територіальну цілісність. Для цього нам потрібне сучасне гуманне, себто високоточне, озброєння. Ми не збираємося воювати варварськими методами, як Росія, яка використовує заборонені фосфорні боєприпаси та інше озброєння, яким вщент руйнують міста та села України.

Натомість, періодичні дискусії, наприклад, про А-10 для України не розумію, бо як він нам допоможе із такою загрозою російської ППО і винищувачів? А клопоту та витрат з цією старезною машиною значно більше, ніж з F-16, при значно вужчих функціях.

F-16 наразі є доступні в деяких країнах, які наразі переозбоюються на ще новіші літаки. Але зрозуміло, що дозвіл на передачу F-16 від будь-якої країни мають дати саме США, навіть якщо свої літаки передавати не будуть. Це як з передачею танків "Леопард".

І тут не треба зайвої "зради". Питання непросте, потребує чимало часу, цілий ряд погоджень, але певні зрушення вже є. Наші партнери послідовні. Гадаю, що Україна буде з потужними крилами, які допоможуть нам зберегти якомога більше життів та деокупувати наші землі.

Скільки часу потрібно для навчання пілотів на F-16

Навчання пілотів й інженерів – це дуже складне питання. Це два основних і ключових питання, які, можливо, будуть тим не швидкоплинним і стримуючим фактором. Пілот може полетіти за 1 – 2 тижні, але навчитися ефективно застосовувати всі системи і озброєння – інше питання…

Літак призначений для того, щоб на ньому воювати, і льотчик має на ньому навчитися воювати. До пів року мабуть наші пілоти зможуть оволодіти всіма типами озброєння. Повітряні Сили відібрали найздібніших пілотів зі знанням англійської мови. Вони мають бойовий досвід, сотні годин нальоту, бажання та оптимізм тощо. Це молоді пілоти, які матимуть перспективу подальшого проходження служби. Для кожного пілота є індивідуальна програма підготовки.

Інженери – це теж дуже важливо. Десятки людей щодня обслуговують один літак перед вильотом і після, а також поточні експлуатаційні роботи, ремонт. Візуально американські й радянські літаки наче однаково літають, але всередині системи відчутно різняться. Це непростий процес.

Винищувач F-16 Fighting Falcon
Винищувач F-16 Fighting Falcon / Фото military.com

І про інфраструктуру… У 2011 році перед Євро-2012 на аеродром в Миргород прилітали американські льотчики на F-16 на навчання "Безпечне небо". Там були зокрема і двомісні навчально-бойові літаки, так звані "спарки".

Наші льотчики мали змогу політати на них з американцями. Це називається ознайомчий політ. Американські пілоти у повітрі передавали керування нашим льотчикам. Таку ж процедуру робили і для гостів на наших "спарках". Жодних нарікань щодо умов базування F-16 на нашому аеродромі тоді не було.

Також у 2018 році американці прилітали в Старокостянтинів на навчання "Чисте небо". Цього разу на винищувачах F-15C Eagle. Виконували повітряні бої між МіГами та Сушками проти F-15, дивилися, як все працює, як можна протистояти радянським літакам, розуміючи, що в росіян наразі вже сучасні Су-35, Су-30.

Імітували ці загрози для наших льотчиків, відпрацьовували складні сценарії. Льотчики також обопільно пробували себе в ознайомчих польотах. Це був потужний обмін досвідом, що нині дуже став у нагоді..

Якщо рішення стосовно типу буде ухвалене, скільки літаків потрібно Повітряним Силам для воєнного, а в перспективі мирного часу?

На одному з французьких каналів мене спитали про це. Я амбітно відповів, що для захисту такої великої держави, як Україна, нам потрібно приблизно 200 багатоцільових літаків, щоб сформувати 4 – 5 бригад.

Наразі у нас 5 винищувальних бригад тактичної авіації. Ще є бригада штурмовиків, бригада бомбардувальників та транспортні бригади. Таким чином ми навпаки скорочуємо чисельність завдяки багатоцільовим літакам, які будуть по всій території країни нести бойове чергування, зокрема на додаткових – оперативних аеродромах.

І французький генерал в ефірі каже: "Правий той український полковник. Україна така, як Франція – по величині одна з найбільших країн у Європі. У нас скільки у Франції літаків – 230?" І це йдеться про Rafale та оновлені Mirage. Враховуючи, що Франція член НАТО, довкола дружні країни, така кількість авіації… "А в України довкола вороги – Чорне й Азовське моря, Росія, Білорусь… Та він (Ігнат – 24 Канал) ще мало сказав". Ось так французький генерал заявив на телебаченні.

В Україні триває загальна мобілізація. Які кадри потрібні у Повітряних Силах?

Незалежно від мобілізації, нам передусім потрібна вмотивована молодь для вступу у наш профільний навчальний заклад – Харківський національний університет Повітряних Сил.

Українські військові керують ЗРК NASAMS
Командний пункт ЗРК NASAMS в Україні / Фото надане 24 Каналу

Це стосується і зенітників, які можуть освоїти новітню західну техніку, що вже працює в Україні, це і радіотехнічні війська, війська зв'язку, авіаінженери і, звісно ж, льотний факультет.

Із майбутнім вступом України в НАТО, перспектива військової служби, особливо в Повітряних Силах, виглядає вельми привабливою, але для цього нам обов'язково потрібно перемогти і відбудувати сильну країну, бо сильна армія в нас уже є!