Після війни: що чекає Ізраїль та Палестину

Бойові дії між ХАМАС та Армією Ізраїлю поки що продовжуються, хоча дипломати обережно кажуть про деескалацію. Втім, головної проблеми це не знімає: як жити далі євреям та арабам, які ще нещодавно були готові вбивати один одного? А жити разом доведеться точно і коли закінчиться чергове загострення. 

Всі подробиці конфлікту Ескалація між Ізраїлем та Палестиною

ХАМАСу завдано великих втрат: що каже армія 

Перш ніж говорити, що буде далі, треба розібратись з теперішнім. Інтенсивність обстрілів території Ізраїлю наразі йде на спад. У ніч з 16 на 17 травня терористи випустили лише 60 ракет (за ніч раніше – 120). Але заворушення та теракти не затихають, тому казати про кінець операції "Вартові Стін" поки що зарано. 

Читайте ще Ізраїль проти палестинців: як нова ескалація відчиняє ворота пекла

Терористам ХАМАС, між тим, завдано серйозної шкоди. Вбито багато незамінних командувачів, знищено 15 кілометрів підземних тунелів, які в Газі називають "Метро"; ліквідовані висотні будинки, де ХАМАС займався командуванням та плануванням і місця запуску ракет. Загалом під маленькою площею Сектора викопано приблизно 1000 кілометрів ходів та тунелів. 

Обстріли Сектора Газа продовжуються без зупинки /Фото ABC7 New York

З "Метро" також пов'язаний контроверсійний епізод. ЦАХАЛ опублікував твіт "Зараз наші повітряні та наземні сили атакують в Газі". Він був сприйнятий міжнародними ЗМІ як початок масованої ескалації та входу армії у сам Сектор. 

Втім, цього не було – танки та артилерія стріляли, не заходячи туди, підтримуючи головні повітряні сили. Чи було це помилкою або свідомим введенням всіх (насамперед бійців ХАМАС, які побігли до тунелів так там і загинули – 24) точно невідомо і досі. 

А що далі? Аналіз військового кореспондента Times of Israel Єгуди Арі Гросса дає уявлення ситуації.

Попри те, що "цілей ще достатньо", основні активи вже знищені або пошкоджені. Зокрема, виробництво ракет "Палестинського Джихаду" та ХАМАС тепер серйозно підірвано на місяці, якщо не роки (щоправда, як показав період 2014-2021 років, вони чудово вміють відновлювати резерви – 24). 

Зверніть увагу Ні зброї, ні підтримки: США переглянуть відносини з ключовим союзником

Голова генштабу ЦАХАЛ Авів Кохаві сказав: відповідали згідно з раніше розробленим планом. Дещо вже виконано, а дещо – ще попереду. Але наразі вже можна сказати про "тактичний успіх Ізраїлю, який дозволить відкласти новий конфлікт на багато років". Бойовики теж показали дещо нове: більш потужний арсенал, готовність до жертв (як серед своїх, так і серед мирного населення – 24). 

Найбільш болюче та жорстке рішення давно ухвалене: в Єрусалимі поки що залишають при владі в Газі ХАМАС, бо не бачать їм достойної альтернативи. А без хоч якоїсь влади (навіть терористичної) Газа порине в тотальний хаос. Максимальне послаблення угруповання і є головною ідеєю кампанії. 

Проблема у тому, що більша частина коштів, які передають в Газу, йде на розвиток терористичної інфраструктури. З'явилися субмарини та дрони камікадзе. Щоправда, їхнє використання було більшою мірою провальним. Ізраїль також запобіг терактам біля своєї нафтової платформи "Тамар".

Карта тунелів з Гази до Ізраїлю / Карта Армії оборони Ізраїлю 

Цивільних жертв, щоправда, більша, ніж під час 51 дня операції "Непорушна Скеля" 2014 року, загальна кількість випущених ракет теж більша. Більшість людей загинула, не досягнувши бомбосховища, один хлопчик загинув, коли ракета пробила захисну кімнату (попередньо, це була російська протитанкова ракета "Корнет" – 24).

Ідеальний шторм 

Аналітики Brookings Institution назвали ситуацію "ідеальним штормом" для Палестини та Ізраїлю. На фоні конфлікту відновлюються старі протистояння. За один тиждень вдалося витягти та розпалити майже всі ключові проблеми. Приналежність землі, напади на святі місця, релігію, етнічне походження. 

Все почалося з зіткнення біля Дамаських воріт і штурму мечеті Аль-Акса у Східному Єрусалимі під час священного місяця Рамадан, а закінчилося 10-ма спаленими синагогами по всій країні. Рішення, яке було прийняте, виявилося невірним та призвело, серед інших, до нинішньої ескалації. ХАМАС лише цього й чекав, щоб встати "на захист Аль-Акси" і підвищити свої шанси у внутрішній палестинській боротьбі. 

Тепер в людей є страх перед сусідами, особливо якщо це змішані райони чи міста. Є бажання та імпульс вдарити першими (що і робилося). Цей ідеальний шторм впливає і на тих, хто приймає рішення і на тих, хто їх аналізує чи просто підпав під їх виконання.

Поліція змінила маршрут Ходи Прапорів на День Єрусалиму, заборонила євреям підійматися на Храмову Гору, а Верховний Суд відклав рішення про виселення родин з Шейх Джаррах. Тоді здавалося, пише видання New Lines Magazine, що все можна вирішити мирно. Але ХАМАС мав іншу думку та вперше за сім років випустив шквал ракет по Єрусалиму. 

Залізний Купол перехоплює ракети з Гази / Фото Business Insider

Люди готові захищати символи, на які нападають, показувати свої найгірші страхи та вірити у конспірологію.

В столиці євреї намагаються повернути будинки, втрачені після втечі зі Східного Єрусалиму у 1948 році (тоді він контролювався Йорданією – 24). Це стосується і району Шейх Джаррах. Араби жили там десятками років, а тепер їх можуть виселити. Справа поки що на розгляді у Верховному Суді. 

Для палестинців, які у 1948 році й далі залишаються без своєї держави, це – вічна Накба, "Катастрофа". Масла у вогонь підлив і День Єрусалиму, який знаменує собою святкування перемоги у Шестиденній війні 1967 року і захоплення східної частини міста. 

А у змішаних містах почалися жорстокі та безконтрольні напади, атаки, заворушення та зіткнення між євреями та арабами. Лод, Тверія, Акко, Яффа, Хайфа, Бат-Ям – ось лише кілька місць, кадри з яких шокували світ. Такого рівня місцевої жорстокості тут не бачили десятками років. 

Ізраїль був змушений воювати на два фронти: внутрішній та зовнішній з постійною загрозою нападу з боку набагато краще озброєної, ніж ХАМАС та "Джихад", "Хезболли" з Лівану. 21% населення країни – це палестинці. Вони мають набагато менше можливостей, набагато менше уваги, менше поваги та прав, живуть у набагато гірших умовах. 

Актуально Гра престолів у Йорданії: як монархія пережила спробу перевороту

Провідна ізраїльська газета "Єдіот Ахронот" згадала, що останній раз подібна ситуація відбулась рівно 100 років тому – маловідомі зараз "заворушення в Яффі" з 1 по 7 травня 1921 року. Тоді, як і зараз, араби спеціально шукали євреїв, щоб напасти на них і навпаки. Загинуло 47 євреїв, 48 арабів.

Заворушення в Яффі у 1921 році / Фото Historycentral.com

Британська слідча комісія дійшла висновку, що це сталося через "почуття невдоволення та ворожості з боку арабів до євреїв через політику. А також через економічні причини, пов'язані з єврейською імміграцією". 

Коли дві єврейські (комуністична та націоналістична – 24) процесії зустрілися, почалася бійка, до якої доєдналися мусульмани та християни. Напади поширилися на все місто і навіть на інші поселення. Як і тоді, так і зараз, обидві сторони бачили у натовпі знайомих та сусідів.

Інші захищали євреїв та надавали їм притулок (у наш час, деякі мусульмани гасили палаючі синагоги, виносили звідти сувої Тори та іншими способами рятували ситуацію – 24). 

Зіткнення культур: що може бути далі 

Все ж таки, ці зіткнення провокувала агресивна меншість. Більша частина країни й в таких непростих умовах (пандемія, відсутність стабільного уряду, постійні вибори, напади ХАМАСу – 24) залишається спокійною та функціонуючою. Два народи все ще бажають жити разом та активно це демонструють, попри ще більше поглиблення прірви. 

Проблема у тому, щоб лідери Ізраїлю побачили: потрібно не лише покращувати роботу та реакцію поліції (яка повністю провалила тест під час заворушень – 24), але й більше працювати в сторону рівних можливостей євреїв та арабів. Особливо у бідних та нерозвинутих містах.

На жаль, політика у яку грає голова уряду Беньямін Нетаньягу, шкодить як одній стороні (праворадикалізація Кнесету) так і іншій (використання арабських тем для політичної вигоди). До того, як ХАМАС атакував, Ізраїль майже отримав коаліційний уряд ще й з підтримкою арабської партії РААМ.

Нетаньягу може найбільше виграти від загострення ситуації/ Фото NBC News

Хоча раніше арабські політики не вступали в перемовини з тими, хто воював з Газою, Єгиптом та Ліваном. Тепер же, скоріш за все, "неможливого альянсу" не буде. А от п'яті вибори та праворадикальний уряд – цілком. 

Зверніть увагу Іранські секрети: як елітне військо керує країною та її політиками

Ідеальний шторм залишиться і після того, як змовкне зброя, як і розділення племен. Зовнішні сили – Єгипет, Туніс, Норвегія, Пакистан, Туреччина, та інші – активно закладають підвалини перемир'я. Але в РБ ООН ці зусилля блокуються Сполученими Штатами – вірним союзником Ізраїлю. 

Із затягуванням часу, арсенал ракет ХАМАСу зменшується, як і запас перехоплювачів Армії Ізраїлю і двом сторонам доведеться робити вибір, як бути далі. Навряд чи вони підуть на мирову самі – занадто нереальні умови вони один одному висувають.

Часткове зняття блокади та гумдопомога в обмін на спокій та припинення обстрілів може бути робочим варіантом. Це дозволить Єрусалиму та Газі відійти від лінії зіткнення та перевести подих. ХАМАС вже просив про гуманітарну паузу, але отримав відмову. Більш глобально, політика незаконного виселення арабських родин має припинитися (як і будівництво нових поселень на Західному Березі – 24). 

Держава, як пише Кризова Група, має "засуджувати насилля та запальні висловлювання ненависті незалежно від їхнього джерела". Палестинські та ізраїльські громадяни мають бути захищені як від дій поліції, так й від цивільного насильства.

Й у цьому велика роль політиків з обох сторін. На жаль, погляди, що призвели до шокуючих подій, культивуються як в громадах, так і на найвищих рівнях держави. Зупинка етнічного підбурювання є запорукою самозбереження, оскільки альтернатива набагато гірша. 

Справжній ворог Ізраїлю 

Письменник Йоссі Кляйн Халеві у своїй колонці для NYT переживає, що буде після зупинки бойових дій. І згадує про Лод – робітниче містечко за кілька хвилин від аеропорту Бен-Гуріон. Воно стало епіцентром всіх сутичок між євреями та арабами за останній тиждень. Молоді араби спалили 5 синагог, вигукували гасла про знищення Ізраїлю, нищили машини. 

Єврейські екстремісти провели контратаки, а насильство поширилося аж до Хайфи на півночі. Крихка рівновага руйнувалася на очах. Але є одна сфера, яка встояла: медична система Ізраїлю є однією з найбільш інтегрованих у світі. Лікарі з обох сторін стояли разом, закликаючи до миру в країні. 17% лікарів, 24% молодшого персоналу – араби.

​Важливий процес Ізраїль прагне стати миротворцем в регіоні: нащо Єрусалиму мир з ОАЕ

Одна медсестра-арабка навіть читала молитви з помираючим ортодоксальним євреєм.

Недовіра між двома народами Ізраїлю все глибшає/ Фото TRT World

Але інші питають: як ми можемо існувати разом з тими, хто відкидає єврейськість Ізраїлю, потакає нашим ворогам? З іншого боку, окупація, приниження та конфіскації виростили глибоку недовіру до Ізраїлю з боку його ж арабських мешканців. У них досі є глибокі рани з минулих боїв. 

Ще складніше все стало після прийняття Закону про національну державу, який визначав Ізраїль лише як "національну державу єврейського народу". Це суперечить Декларації про незалежність, яка гарантує демократію всім жителям Ізраїлю, громадянам та іншим.

Ізраїль, пише Кляйн Халеві, "який більше не прагне до демократичних цінностей, втратить розум. А якщо перестане захищати вразливих євреїв у світі – то душу". Центристи намагаються встояти, коли зліва та справа вимагають пожертвувати чимось одним. Виживання залежить від управління напругою. 

Ізраїльтянин це далеко не обов'язково єврей. Але від своїх коренів не відмовиться. Остання ескалація – частково через нездатність поставити важкі питання. Як це: окупувати родину ваших арабських сусідів? Як це: постійно жити в облозі? Можливо, з цього місця, де суспільство вже розбите, постане новий Ізраїль? 

Перемога? Складне питання 

Як гарно підмітили журналісти CNN, перемога у цьому конфлікті – складне питання, яке залежить від багатьох факторів. І кожна сторона бачить його по-своєму. Для Ізраїлю – знищення інфраструктури ХАМАСу, ватажків та рядових членів, "відновлення стримування", як вони говорять. Щоб на кілька наступних років терористи не могли підняти голову. 

Оскільки це битва на символічному рівні, кожна сторона намагається постійно відновити цей баланс. 

Тому про перемогу може заявити кожна сторона окремо, або обидві разом. Найближче вони до неї підійшли за участі Білла Клінтона, Ясіра Арафата та Іцхака Рабіна у 1993 в Осло. Але якщо тоді підняти Грааль миру не вдалося, то зараз й поготів.

Особливо тривожно виглядає цивільна жорстокість на вулицях міст Ізраїлю, якої майже не було під час обох Інтифад та попередньої війни з Газою у 2014 році. Це може здатися абсурдним, але такий стан справ влаштовує обидві сторони. Оскільки дозволяє їм отримувати політичні та ідеологічні бали для майбутніх баталій за владу. 

ХАМАС не може допустити поновлення мирних міжнародних перемовин, бо тоді його збройна доктрина програє. З іншого боку, Бібі Нетаньягу напряму залежить від голосів ультранаціоналістів та правих сил, які не хочуть віддавати правління країною центристам або лівим. 

Його головний супротивник, міністр оборони Бені Ганц сказав: "ми маємо зміцнити блоки поселень та Голани, з яких ми ніколи не вийдемо. Долина Йордану буде нашим кордоном". Зараз там проживає 440 тисяч ізраїльтян. Колись сильний лівий край політики Ізраїлю наразі позбавлений лідерства, енергії та ідей. 

Рішення ООН "дві держави для двох народів" виглядає все менш реалістичним. Західний Берег Йордану перетворився на мозаїку палестинських міст та єврейських поселень. Фонд Карнегі назвав його таким, що "підтримує окупацію та структурно не здатним забезпечити мир і безпеку людини".

Інша ідея – "одна держава для двох народів" – де жителі Палестини та Гази отримували б рівні права та громадянство, виглядає абсолютно неможливою. Ця війна закінчиться, але це буде не більше ніж перемир'я.