Компартія проти коронавірусу
Лідер Китаю виступає у захисній масці/ photo: Daily Wire
Як не дивно, але пандемія коронавіруса дала Компартії Китаю змогу реально показати свою владу в країні – закривати величезні міста-мільйонники, максимально обмежувати пересування людей всередині країни, садити націю-гіганта на карантин. Поки що це дає свої плоди. Але є серйозне побоювання, що Китай вийде з епідемії ще більш суворою та авторитарною диктатурою.
Фото Як виглядає китайський коронавірус під мікроскопом
Макрон не перший, хто назвав протистояння коронавірусу війною. До нього так зробили в Китаї, оголосивши вірусу "народну війну", у яку кожен громадянин мав привнести щось від себе – щось, що зупинить "демона".
Але навіть якщо Сі все знав за два тижні до того, як вперше публічно виступив на цю тему, то зроблено було "занадто мало, занадто пізно". КНР повідомило ВООЗ про спалах в місті Ухань 31 грудня 2019 року, якраз на Новий Рік. Але публіці про це ще не сказали. З 5 по 10 січня, влада Уханю не оновлювала число захворівших.
Лише після зустрічі Сі з членами Постійного Комітету Політбюро Компартії 7 січня машина почала свій рух (втім,"Сіньхуа" не повідомило, що обговорювали саме вірус). Через два дні в КНР помер від коронавірусу перший хворий. Закриття Уханю було заплановане лише на 23-тє січня, а поки там накрили банкет на 40 тисяч людей!
А 20-го Сі Цзіньпін виступав у Великій Народній Залі в Пекіні і розповідав як він провів Китай через складний рік. Коронавірус згаданий не був. Трохи пізніше в цей ж день лікар Чжень Наньшань виступив по ТБ і підтвердив, що вірус передається від людини до людини.
Ми можемо виграти цю битву, – сказав Сі Цзіньпін.
Число померлих тільки офіційно вже було 106 людей (а реально, скоріш за все - набагато більше).
Поки керівництво Китаю намагалося зупинити спалах дистанційно, основну роботу виконувала місцева влада. Вона часто не справлялася, особливо в епіцентрі хвороби.
Сі відзначив це у зверненні 7-го лютого, вказавши на "недостатнє виконання партійних директив". І все одно в Ухані ще довго відмовлялися визнавати реальність: передачі між людьми немає, лікарі не хворіють. Ба більше, нових випадків теж немає!
Хоча все навкруги казало про геть інше. Як мінімум двоє високих партійних чиновників в провінції Хубей були звільнені особисто президентом КНР, щоб вгамувати зростаюче невдоволення у регіоні. Це був дуже серйозний крок, бо звільнення регіональних партійних очільників – рідка практика навіть в централізованому Китаї. Також змінився офіційний представник від КНР в Гонконзі. До спалаху вірусу, таке сталося лише з двома чиновниками поза межами Пекіну. (останній раз – в 2017 році у місті Чунцин).
Що буде далі Після коронавірусу: що буде з економікою Китаю та Південної Кореї
Пандемія коронавірусу стала найбільш серйозною кризою для китайської влади з 2013 року і гарним тестом, наскільки Сі Цзіньпін втримає авторитарну систему, яку сам в КНР і збудував.
Китайська "верхівка" точно втратила частину легітимності. Китай втратив ауру сильної, стабільної супердержави. І хоча ЗМІ казали, що ситуація під контролем, але від визнання провини у диктатурі дуже складно сховатися.
Нова реальність: китайська влада проти правди
Китайський прапор за колючим дротом/ photo: Reaction Life
В 2020 році, партію в Хубеї очолив тепер вже колишній мер Шанхаю, її секретарем став колишній мер Цзінаня в провінції Шаньдун. Обидва – близькі люди до Сі, який будує свій імідж як навеличніший лідер країни з часів Мао Цзедуна. І йому потрібні абсолютно лояльні до нього люди.
Бо цілі на цей рік – позбутися крайньої бідності та створити "всебічно забезпечене суспільство" – ніхто не скасовував. Тож, для КНР повернення бізнесу до функціонування, відкриття підприємств, пересування та торгівлі – дуже важливо і якнайскоріше. Дві важливих, хоч і церемоніальних, події тепер під загрозою: Народний Національний Конгрес та Китайська народна політична консультативна конференція.
На них тисячі делегатів з усієї країни затверджують політичну програму Партії на наступний рік. Обидві мали відбутися в березні. Це стане серйозною втратою престижу для партії, якщо вони не відбудуться. Тим часом лікарів та блогерів, які намагалися розповідати правду, карали.
Меморіал пам'яті для доктора Лі Венляна та інших жертв епідемії, які хотіли розповісти правду/ photo: The Epoch Times
Незадоволення та критика перейшли з вулиць у соціальні мережі (які уряд теж намагається контролювати, але не так успішно як публічний наратив). Особливо активно обговорювали смерть офтальмолога з Уханя Лі Венляна, який ще в грудні розповідав про поширення смертельної хвороби, а влада зацензурувала його та змусила мовчати.
Цифрова диктатура на фоні пандемії Як Китай зупиняє коронавірус: штрих-коди та дух Мао Цзедуна
Внутрішня політика Китаю після епідемії Те, що ситуація з вірусом точно посилить владу Сі Цзіньпіня та Компартії, наразі немає сумнівів. Незважаючи на всі економічні та репутаційні труднощі. Особливого спротиву чи тим більше спроб позбавити президента Сі влади наразі немає. Але дещо після кінця боротьби з коронавірусом все ж зміниться. Держава просто переносить заходи, яка вона тестувала під час кризи на життя після неї. Так, в Китаї, скоріш за все, залишиться ще більш авторитарна система, яка буде намагатися слідкувати за поведінкою, подорожами, витратами, листуванням чи не кожного свого громадянина.
І хоча поки що система "цифрової диктатури" не була розповсюджена на всю країну, коронавірус, безсумнівно, дав лідерам КНР таку можливість. Тепер вони можуть спробувати знищити те, що ще лишилося від й так обмеженого індивідуального простору в країні.
А режим зконцентрується безпосередньо на своєму виживанні і придушенні загроз насамперед всередині країни (поки економіка повністю не оговтається, бо торгова війна з США лише на перемир’ї).
Коли цензура заважає лідеру
Портрет Мао на стіні будівлі та почесна варта/ photo: How Stuff Works
Залишається питання, наскільки вище керівництво (президент Сі, голова уряду Лі Кецян, голова МЗС Ван Ї та інші топ-посадовці) володіло інформацією. Та як на її основі народжувались рішення. Точніше: наскільки добре лідер знав, що коїться в його країні? Як не дивно, пише The Atlantic, "цифровий диктат" насправді заважав Сі більше аніж був корисним.
І цьому є приклад в китайській історії. Звичайно, мова йде про Мао Цзедуна. 4 серпня 1958-го року, Мао повідомили про рекордний врожай рису, арахісу та зернових. Він, за розповідями, сказав що віднині китайці можуть їсти 5 разів на день. Багато хто так і зробив, а потім ще й викидав надлишки. КНР продавав велику частину врожаю на експорт у обмін на валюту або обладнання.
А потім настав Великий китайський голод (1958-1962 рр.), у якому загинули мільйони. Як так? Надлишків насправді не було, регіональні комуністичні лідери казали відкриту пропаганду про збільшення врожаїв. Мао не знав, що відбувається в країні насправді, бо в його системі він чув лише про успіхи. Керівники на місцях боялися приносити погані новини в Пекін.
Виїхати з Китаю Евакуація з Уханя: як це робили у країнах світу
В сучасному Китаї, через поширення сучасних технологій, стало з одного боку простіше. Пости у соцмережі Weibo не піддавалися цензурі, якщо містили опис проблеми або нарікання на бездіяльність чиновників. Це навіть приводило до звільнення тих, хто ставав об’єктом критики. Також цей місцевий аналог Твіттера став чи не єдиним майданчиком, де громадяни могли вказати на потенційну корумпованість тих чи інших представників влади (наприклад, помітивши дорогий годинник).
Спілкування з громадянами навіть вийшло в офлайн: люди могли у складі спеціальних консультативних рад обговорювати розподіл бюджету, деякі покращення. Влада навіть подекуди обіцяла ці напрацювання виконувати.
Але все різко змінилося, коли до влади прийшов Сі Цзіньпін. Він замкнув все керівництво виключно на собі. Почав з’являтися культ особистості, посилились репресії. Тепер замість маленьких червоних книжок у китайців додатки та камери, які слідкують за ними.
Одне наразі зрозуміло точно: величезна машина партійної бюрократії розгорталася дуже повільно і без паніки. Майже зникнувши з поля зору, Сі Цзіньпін передав нагальні справи прем’єру Лі Кецяну. Але він дозволив ситуації вийти з-під свого контролю. Питання лише чому. Скоріш за все, як і Мао, він не знав ключових деталей, що вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Влада в провінції Хубей намагалася приховати реальні масштаби не лише від жителів, але й від столиці.
Всі робили вигляд, що все добре поки не стало занадто пізно. На відміну від спалаху атипової пневмонії (SARS, теж коронавірусна хвороба), тепер не було нічого крім офіційних звітів, а повідомлення від лікарів, яка було сказано вище, цензурувались як "плітки".
Тоді у 2002-2003 рр., про нові випадки нібито грипу повідомляли в соцмережах дуже активно. Це дозволило вчасно помітити їх Мережі повідомлення та реагування на епідемію,яка повідомила ВООЗ. І вже ця організація тиснула на КНР, щоб та визнала проблему та почала її вирішувати. Раніше, коли в Китаї ще була монархія, розповідають іншу легенду. Імператор династії Мін Чжу Ді (1360-1424 рр.) нібито сказав: "з давніх часів багато держав впали, бо правителі не знали справ людей".
Сі Цзіньпін піде на третій термін як Генсек китайської Компартії у 2022 році і звісно буде використовувати перемогу над вірусом як доказ ефективності своєї влади. Але він більше не буде невразливим. І або надасть собі майже імперські повноваження, або буде змушений домовлятися з партійною елітою. І тоді порада Чжу Ді стане дуже в нагоді.