"26 лютого 2014-го спроба від'єднати Крим від України спровокувала масові вуличні зіткнення між "російською єдністю" і кримчанами. Населення показало, що не готове миритися з проросійськими настроями і хоче лишитися в Україні. Їх опір був подоланий лише грубою силою російських військових. Дехто вважає, що люди мали взяти до рук зброю, аби не потрапити у склад Росії. Ця заява абсурдна. Кримчанами доля Криму, України і цілого світу не вирішується. Об'єктивна реальність не дозволяла доторкнутися до зброї. Тим більше цієї зброї у мирного населення тоді не було", – сказав голова правозахисної організації "Правозахисний рух Криму" Енвер Кадиров.

Повернути півострів можна тільки дипломатичним тиском на Росію

Юрист Кадиров вважає, що третя світова війна може покласти край людству, тому російсько-український конфлікт має вирішуватись тільки дипломатичним шляхом, а не збройним опором.

Саме порушення прав людини є основним аргументом дипломатичного тиску. У Криму моніторингом та фіксацією порушень прав людини займаються ООН та місцеві правозахисники. Докази порушень лягають в основу звітів, які відображаються у рішеннях міжнародного суду. Відтак у резолюції ООН 2016-го і 15 грудня 2017-го чітко заявлено, що Росія – агресор, а відносини між країнами – військовий конфлікт. Росію зобов'язують припинити використовувати своє законодавство в Криму і Севастополі та визнати представницькі органи кримських татар. Саме завдяки клопіткій роботі міжнародних організацій ми отримали аргумент, що спонукає Росію здати свої позиції і не бути настільки впертою. Тепер вона готова сісти за стіл переговорів щодо подальшої долі Криму. Тому жодного збройного опору, тільки дипломатичний тиск,
– наголошує Кадиров.

На думку кандидата педагогічних наук, доцента університету "КРОК" Андрія Хорошенюка, за уми національних меншин півострова потрібно боротися просвітницькою роботою.

"Молодь здатна підняти суспільство. Однак через брак досвіду боротьби найлегше піддається гібридній війні. Найбільший виклик перед Україною – захист прав національних меншин. Кримські татари – оплот українства, що залишився в Криму. А тутешня окупаційна влада не може реалізувати право кримських татар і українців, що лишились, на якісну освіту, оскільки дипломи не визнаються світом. Тому частина студентів переїжджає навчатися на континентальну частину України. Якщо Україна обрала напрям на євроінтеграцію, то має інтегрувати і свою систему освіти. Адже потік студентів з 2014 року не припиняється", – зауважує Хорошенюк.

Читайте також: КримНаш: як змінився окупований півострів

Експерт також акцентує, що кримські татари потребують державної підтримки у адаптації на материковій частині України.

Коли Україна знову контролюватиме Крим

Залишилось менше часу бачити Крим і Донбас під окупацією, аніж вже пройшло. У цьому переконаний кандидат історичних наук, журналіст "Радіо Свобода" Сергій Громенко.

Бачимо різні часові проміжки анексій у історичному зрізі. Російська окупація Прибалтики тривала сорок років. Анексія Іраком Кувейту – менше двох. Процес дезінтеграції Росії вже запущений. А нам потрібно не впасти раніше, ніж впаде окупаційна влада,
– додав експерт.

Натомість доцент КПІ ім. Сікорського, кандидат політичних наук, виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда сумнівається, що можливо точно визначити хронологічні межі. Процес тривалий. Але українцям потрібно не чекати повернення Криму, як мани небесної, а долучатися до боротьби вже зараз.

"Для повернення окупованих територій країні треба провести роботу над помилками – ліквідувати причини окупації, зробити більш ефективною внутрішню політику країни та зовнішню наступальну. Зміни в ЗСУ – один з елементів, який сприятиме поверненню Криму та частини Донбасу і відновленню суверенітету та державної цілісності", – зауважує Магда.

Чи готується Росія до повномасштабної війни

Росія на провокування третьої світової війни свідомо не піде, бо більшість дітей російських політиків живе за кордоном. Там знаходяться і їх статки. Для Путіна ідеєю-фікс є не зруйнування західного світу, а збереження влади. Одна ядерна бомба, яка пролетить крізь протиракетну оборону Москви, може позбавити його цієї влади. Він це розуміє,
– говорить Громенко.

Журналіст вважає, що Росія вже перейшла кульмінаційну точку у вторгненні на територію України. А все, що могла досягти – досягла у 2014-му. З тих пір Україна значно зміцніла, а Росія послабшала, про що свідчить нинішній рівень ВВП.

"Мені видається малоймовірним початок великого вторгнення з ударами авіації на всіх напрямах. Не виключаю зіткнень на тому ж Донбасі, який вже окупований. А от прорив через Чернігів на Київ – як то було в 1918 році – маловірогідний", - додав Громенко.

За його словами, треба зосередити зусилля на запобіганні спецоперацій Путіна. Бо після них можливі військові дії.

"В Одесі та Харкові придушили "псевдонародні" виступи, тому там і військова операція не почалася. Якщо Україна втримає території, не доводячи до "Бессарабських" чи "Харківських народих республік", то боятися вторгнення не потрібно. Але внутрішньополітична ситуація при наближенні до виборів, активізація опозиціонерів, пов'язаних з українськими олігархами-втікачами, робить інші виклики. Тому маємо діяти у ручному режимі і орієнтуватися у поточному часі", – додав експерт.

Читайте також: Як Росія анексувала Крим: ретроспектива розгубленості і зради