Український шлях боротьби з корупцією довгий і тернистий. Від хаосу 90-х, коли корупція була нормою виживання, до спроб системної боротьби з НАБУ та САП. Рідкісні покарання, неможлива екстрадиція, затягування судів на роки й топкорупціонери, які живуть на віллах за кордоном з награбованими мільярдами – все це до болю знайомо.

Кожен президент обіцяв очищення, але система адаптувалася: "газові схеми" Кучми поглибили залежність від Росії, "любі друзі" Ющенка зловживали дружбою, Янукович зробив корупцію способом управління, з його "Межигір'ям" і "золотим батоном". В часи Порошенка скандали стали медійнішими завдяки ЗМІ та антикорупційній вертикалі: "діамантові прокурори", "Роттердам+", афери Онищенка, "Свинарчуки". Зеленський обіцяв "саджати будемо", та схеми тривають навіть під час війни: воєнкоми, МСЕК, "яйця по 17", Енергоатом із "Карлсоном" Міндічем.

24 Канал нагадує найбільш резонансні та показові справи часів Незалежності. А щоб нікому з топкорупціонерів не було образливо, згадаємо їх у хронологічному порядку.

Читайте також Операція "Мідас", друг президента та Че Гевара: хто є хто в масштабній схемі розкрадання мільйонів в енергетиці

Познайомив українців з корупцією п'ятий прем'єр-міністр незалежної України Павло Лазаренко. У 1999 році його заарештували при спробі в’їхати з фальшивим панамським паспортом до США, де в політика було ранчо.

Тамтешні правоохоронці швидко взяли українського нардепа (з 1998-го він очолював фракцію власної кишенькової партії "Громада") в оборот і розговорили на кілька окремих епізодів. Справа Лазаренка в США стала медійною, а він сам став зіркою корупції.


Павло Лазаренко разом із сином Олександром чимчикує на судове засідання в США, 2004 рік / фото Paul Sakuma / Associated Press, розміщене в авторитетному виданні New York Times, яке у своєму матеріалі називає Лазаренка "українським клептократом"

У підсумку Лазаренка засудили до 97 місяців тюремного ув'язнення і штраф у 10 мільйонів доларів за відмивання грошей та інші злочини. Більшість цього терміну українець відбув під домашнім арештом у власних апартаментах в Сан-Франциско, але трохи побув і за ґратами.

З 2012 року він – вільна людина та живе з новою родиною десь у Каліфорнії, ніби натякаючи на те, що чистий перед законом. Але лише американським, бо в Україні до нього залишилось чимало питань. Вітчизняна Феміда робила декілька боязких спроб заявити про своє право на екстрадицію топкорупціонера.

Довідково! Екстрадиція – юридична процедура, за якою одна держава видає іншій особу, яку розшукують за скоєння злочину, для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.

В Україні Лазаренка підозрювали в розкраданні держмайна в особливо великих розмірах і Верховна Рада навіть встигла зняти з політика депутатську недоторканність (власне, через це він і опинився у США). Але Америка міцно вчепилася в українця та не відстала, поки (за чутками) не обдерла його до нитки. Решту спадщини Лазаренка поділили його колишні клієнти в Україні, яким вистачило розуму не бігати по світу з підробленими документами.

Судове переслідування українського громадянина в США зняло негласне табу в Україні на публікації в ЗМІ про корупцію Лазаренка, його оточення, партнерів та суперників. Завдяки чому сформувався сучасний погляд на 90-ті – з протистоянням "дніпропетровських" і "донецьких", замовними вбивствами та дерибанами.

При цьому Павло Лазаренко, цілком вірогідно, був навіть не найбільшим українським корупціонером свого часу, а лише – найменш обережним. Саме в цей час оформилась "українська олігархія", яка б не була можлива без корупції у вищих ешелонах влади. Про масштаби якої можемо лише здогадуватись, ностальгуючи над "плівками майора Мельниченка" та згадуючи легендарне кучмівське: "Ніяких нічиїх інтересів, бл..дь! Тільки державні!".

Часи Кучми – це також початок "газових схем" або як тоді казали "муток", а пізніше – "тємок". Вони також коштували державі мільйони чи навіть мільярди доларів, а найстрашніше – поглибили енергетичну залежність України від Росії, що згодом призведе до укладання кабальних контрактів із Москвою та значних політичних поступок по Чорноморському флоту та Криму.

Детально Велика біографія Леоніда Кучми та де він зараз

Все починалося з "дитячих пустощів" кучмівського завгоспа Ігоря Бакая, продовжилось махінаціями компанії Юлії Тимошенко ЄЄСУ, а згодом схемами все тієї ж Тимошенко та Ігоря Фірташа.

Той, до речі, нині перебуває в Австрії та інвестує чималі гроші, аби уникнути екстрадиції до США, де на нього заведено справу за хабар. Україна також наполягає на екстрадиції Фірташа, але поки в України йде війна, ніхто повертати олігарха під бомби із затишного Відня точно не збирається.

Усунення Кучми та кучмізму, а головне – відтермінування приходу до влади в країні так званого донецького клану внаслідок перемоги Помаранчевої революції та обрання Віктора Ющенка президентом не принесло Україні порятунку від корупції у вищих ешелонах влади.

Навпаки, здавалося, що стало гірше. Такий ефект дала свобода слова, яка прийшла на місце задухи часів Кучми. Цьому сприяла поява нових ЗМІ та поширення інтернету, де корупція стала топтемою. Насправді ж усе було як зазвичай, тобто погано.

Сюжет телеканалу Ахметова про "любих друзів, 2005-й рік: дивіться відео

Навколо президента-ліберала Віктора Ющенка, який хотів бути "батьком нації" й більше ніким, утворилося коло соратників, які вирішили використовувати свою близькість (подекуди дружбу) з президентом у власних інтересах. Цю неформальну групу, яка насправді групою не була, в народі стали іронічно називати "любі друзі", віддаючи шану кумедному звертанню, яке постійно повторював Ющенко.

До числа "любих друзів" входили Олександр Третьяков, Віктор Балога, Микола Мартиненко, Давид Жванія, Євген Червоненко та інші, а головним був Петро Порошенко.

Він, отримавши після перемоги Майдану пост секретаря РНБО, був звинувачений колишнім другом і партнером Олександром Зінченком у тому, що сформував тіньовий Кабмін на базі РНБО та узурпував владу в країні за спиною довірливого президента.

Ці закиди коштували Порошенку тільки репутації, на лаву підсудних він не потрапив, а звинувачення розійшлися в ЗМІ. Не були тоді покарані й інші учасники "гуртка".

Президентство Януковича – це суцільна корупція, яка стала способом управління державою, а боротьба з нею у вищих ешелонах влади обмежувалась лише помстою "донецьких" представникам "помаранчевих".

Так, у часи Януковича за ґратами опинилися Юрій Луценко та Юлія Тимошенко, натомість команда Віктора Федоровича отримала карт-бланш на грабунок країни. Фактично вона сприймала свою роботу в Києві як вахту, за час якої потрібно було вкрасти якомога більше та віджати по максимуму приблизно все.


Золоте преспап'є у вигляді батона у натуральну величину і вагою 2 кілограми, більше відоме як "золотий батон", стало одним із символом клептократичного режиму Януковича / фото ЖЖ Іллі Варламова

Символом корупції часів Януковича стала вкрадена ним у держави резиденція "Межигір'я". Але це був лише епізод на тлі системного "дерибану" та "віджиму" бізнесів і власності. Оператором корупційних процесів був прем'єр Азаров, виконавцями – урядовці та чиновники Арбузов, Клименко, Портнов та інші.

Нахабне здирство здійснювалось в інтересах родини Януковича та на користь його старшого сина Олександра (він же "Саша-стоматолог") і гаманця родини президента Сергія Курченка.

Не забував Янукович і про старих друзів, зокрема про Юрія Іванющенка, більше відомого як Юра Єнакієвський.

Суму збитків, які завдала державі ця банда, важко уявити, найгірше, що майже ніхто з членів ОЗГ Януковича не був покараний, а за корупцію – навіть заочно. Оскільки більшість цих персонажів переховується в Росії, питання екстрадиції наразі не вирішене. Тож українці в такій ситуації поки сподіваються суто на карму та роботу народних месників.

Після перемоги Революції Гідності та втечі Януковича завдяки роботі ЗМІ топкорупція стала більш видима, а терпимість суспільства до цих ганебних явищ суттєво знизилася. Також значну роль відіграла поява в Україні антикорупційної вертикалі, насамперед НАБУ та САП, незалежних антикорупційних органів з опцією громадського контролю за їх роботою

До теми Антикорупційна вертикаль в Україні: що таке НАБУ та САП та чим відрізняється від ДБР і БЕБ

Цікаво, що у сфері громадського контролю відбулася своя корупція, бо цю сферу спробували узурпувати грантові організації, що фінансувалися західними урядами, які, власне, й дотисли президента Порошенка, щоб той дав згоду на утворення згаданої вертикалі.

Окремі громадські діячі буквально перетягнули на себе антикорупційну ковдру та перетворились на лобістів, справжню мотивацію яких стало важко розуміти. Вони самопроголосили себе месіями та оголосили про власну недоторканність і, відповідно, вседозволеність.


Нардепи Кононенко, Грановський та Березенко в часи Порошенка регулярно отримували підозри в корупції, але лише від ЗМІ / фото "Українська правда"

Активність українських співробітників, де-факто, західних структур свідомо чи несвідомо зіграла злий жарт з Україною. Бо ті так завзято почали підсвічувати та буквально залякувати Захід українською корупцією (як відомо – другою за милозвучністю у світі), що в нинішній час сформувався негативний імідж України як держави суцільної корупції, яка окутала всі можливі сфери життя. Нині такі тези, ніби аксіому, говорить віцепрезидент США Венс та інші політики-популісти.

Звісно, проблем вистачає, але не треба Україну ховати. Корупція є всюди, це вам скаже будь-який Орбан чи його зебри, а боротьба з нею визначається не тишею і відсутністю повідомлень, а саме офіційними викриттями та скандалами, а також реакцією суспільства на ці скандали. Інша справа, що факт і звинувачення потрібно доводити далі в суді, щоб корупціонери отримували реальні покарання. З цим наразі маємо проблеми, бо часто далі гучних заголовків і ефектних роликів справа не заходить, але на то ми й молода держава. До речі, далеко не завжди в цьому винен брак досвіду, але це окрема розмова.

Довга прелюдія потрібна була для того, щоб показати, що Петро Порошенко був не найгіршим в історії України президентом, але саме на час його каденції припадає чи не найбільше корупційних скандалів.

Як і належить президенту (сарказм), у нього був свій "любий друг" – таким став армійський друг і бізнесмен Ігор Кононенко. Саме його ЗМІ та розслідувачі корупції бачили на вершині корупційної вертикалі. Інтереси Кононенка охоплювали нібито різні сфери й до всього йому було діло, навіть до "модної" у 2025-му році енергетики. При цьому жодне притомне звинувачення щодо цього пана доведене до пуття не було. Після поразки свого патрона він по-тихому втік із країни та осів десь за кордоном, чи то в Австралії, чи то в Іспанії на одній зі своїх розкішних вілл.

Не було покарано й міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Цей харківський бізнесмен, немов кліщ, вчепився в МВС і перетворив його на власну вотчину, зацементувавши в такий спосіб неофіційне звання другої людини в державі.

Фактично Аваков діяв автономно та крутив свої схеми на власний розсуд. Так само призначав на високі посади людей із кримінальним минулим, психічним розладами та відсутністю жодних компетенцій. Інколи це могла бути одна й та сама особа (наприклад, Ілля Кива), інколи – рідний син (справа про рюкзаки Авакова), але з одним наслідком – нікому за це нічого не було. Нині Арсен Аваков проводить час на своїй італійській віллі Сан-Феліче-Чірчео та просто насолоджується життям.

У часи Порошенка суспільство дізналося, що гроші від корупції краще зберігати не в папірцях, а в діамантах (звісно, якщо у вас є такі можливості). Цьому навчили нас так звані діамантові прокурори Володимир Шапакін та Олександр Корнієць.

Детально Що варто знати про справу "діамантових прокурорів": основні деталі

Ці пани вимагали хабарі за "зняття шлагбаума" на видобуток піску на Київщині. На цьому й погоріли. Під час обшуків у них вилучили 500 тисяч доларів готівкою та ще чимало іншого цінного, але найголовнішим стали 35 пакетиків із діамантами. Найцікавіше відбулося пізніше – генеральний прокурор Віктор Шокін почав відмазувати "діамантових" підлеглих і позвільняв слідчих та свого зама – Давіда Сакварелідзе, який на цій справі активно піарився.

Згодом "управу" на Шокіна знайдуть лише за допомогою віцепрезидента Байдена, який, щоправда, мав свої причини (і свого Миколу Злочевського). До речі, судовий розгляд справи досі не завершений, бо 10 років для вітчизняної Феміди – не термін.

За "діамантовими прокурорами" полетіли й інші справи. Серед них "газові махінації" навколо компанії Укргазвидобування народного депутата-моделелюба Олександра Онищенка, який, схоже, в якийсь момент почав діяти як агент російських спецслужб і намагався документувати незаконні торговельно-грошові операції з оточенням Петра Порошенка та самим президентом.


Олександр Онищенко в оточенні Періс Хілтон (чи навпаки) / фото Jetsetter

Громадськості врізалися в пам’ять слова Онищенка про сумки з грошима, які він тягав в адміністрацію Порошенка. Вважається, що корупційна діяльність Онищенка завдала державному бюджету України збитків на майже 3 мільярди гривень.

У підсумку на депутата завели кілька справ, але він втік і спершу переховувався десь у Європі чи ОАЕ, а потім остаточно осів у Німеччині. Україна декілька разів зверталась до німецьких судів за екстрадицією свого громадянина, але судді Вищого земельного суду Ольденбурга чемно відмовляли, пояснюючи це браком комфорту в українських тюрмах.

Можливо, саме через це тодішній міністр юстиції України Денис Малюська придумав VIP-камери.

Але навіть справа Онищенка потьмяніла на фоні масштабної схеми, що увійшла в історію як "Роттердам+". Згідно з нею Україна, яка внаслідок гібридної російської агресії втратила Донбас з його вугільною індустрією, мала компенсувати потребу в горючих копалинах вугіллям із ПАР, ціна на яке формувалася за рахунок визначення ціни в порту прибуття (нідерландському Роттердамі) та додаванням витрат на доставку в Україну (той самий "+").

Звісно, ніхто вугілля з ніякої Африки не віз, а тягнув його з шахт окупованого ОРДЛО (так у другій половині 2010-х називали окуповану росіянами частину Донбасу).

Відео до 5-го ювілею формули "Роттердам+":

ЗМІ писали, що в цій схемі були задіяні Рінат Ахметов як власник ДТЕК і більшості шахт (дивно, що в цьому тексті прізвище найбагатшого українця з’явилося тільки зараз), а також міньйон Петра Порошенка – Ігор Кононенко та інші дійові особи, наприклад, уродженець Тореза – Віталій Кропачов, який миттєво злетів до статусу олігарха на мінімалках. Найнеприємніше, що заробили на схемі й сепаратисти з так званих ДНР/ЛНР, які отримували з України живі гроші на фінансування своїх піратських республік.

Вважається, що внаслідок дії схеми "Роттердам+" українці як споживачі електроенергії переплатили структурам Ахметова на 20 мільярдів гривень більше (з 2016 по 2019 рік). У 2025 році розслідування корупційної схеми було вкотре відновлене і Вищий антикорсуд (ВАКС) розпочав судовий розгляд (на лаві підсудних – дрібні клерки з ДТЕК), зазначивши, що загальні втрати держави становлять 39 мільярдів гривень. Це в 9 разів більше, ніж від "ландромату" Тимура Міндіча.

Ода зрадості – забутий хіт 2016 року: дивіться відео:

Цікаво, що посередником між Києвом і ОРДЛО виступав ще один титан української корупції – Віктор Медведчук, який водночас позиціював себе як посередник між Україною та Путіним, а за це отримував "плюшки" і там, і там.

У Росії йому та його родині дали в "окормлєніє" кілька підприємств, родовищ і цілий НПЗ – Новошахтинський завод нафтопродуктів, а в Україні дозволили створити медіаімперію і дали встановити контроль над частиною магістрального нафтопродуктопроводу "Самара – Західний напрямок", яка стала відома як "труба Медведчука".


Медведчук дивним чином зблизився з командою президента Порошенка під прикриттям участі в потенційних обмінах полонених / фото з соцмереж

Інколи до цієї назви додають прізвище Порошенка, бо ощадливий український президент залишився в схемі. Власне, через це нині ходить по судах (бо справа триває) та отримав санкції від РНБО.

Щодо Медведчука, то його епічно схопили у 2022 році, а згодом не менш ефектно обміняли на українських військових – героїв оборони Маріуполя. Нині Медведчук переховується в Росії.

Збої та корегування корупційної системи

Справа “діамантових прокурорів” стала маркерною та показала, що:

  • корупція нікуди не поділась;
  • влада чинить шалений спротив і діє в межах стратегії “рука руку миє".

Згодом останній факт підтвердився під час "справи судді Чауса", який зберігав гроші від хабарів у скляних банках на городі. Цього добродія буквально викрали спецслужби (цікаво, хто їм наказав це зробити?) та підкинули в Молдову.

Втім, інколи система все ж давала "збій" і кидала громадськості "велику рибу". Такою стала "бурштинова справа" депутата з Житомира Борислава Розенблата.

Він "погорів" на хабарі в 300 тисяч гривень, які хотів отримати за "кришування" бурштинового бізнесу та внесення вигідних "бурштиновій мафії" законодавчих змін. Поплічником Розенблата (БПП) був уманчанин Максим Поляков ("Народний фронт"), але проблемою стало те, що спілкувалися вони не з емісаром копачів бурштину, а з таємною агенткою НАБУ "Катериною Сікорською", яка стверджувала, що представляла арабських інвесторів в українську викопну смолу.

Всі переговори детально документувалися та стали медійною бомбою. Втім, від смакування деталей до розгляду справи пройшло понад 5 років.

Нині як Розенблат, так і Поляков перебувають в Україні та старанно ходять на суди. При цьому перший домігся визнати себе потерпілим через хитрість НАБУ, а другий засвітився в неправомірному отриманні 367 тисяч гривень з бюджету (більше, ніж від "Катерини") компенсації за житло.

При цьому досі ходять чутки, що Розенблата та Полякова "злила" саме "бурштинова мафія", бо ті:

  • полізли не у свої справи;
  • порушили баланс сил;
  • ледь не обвалили ринок корупції демпінгом, бо отримувати хабарі в гривнях – моветон.

Іншою людиною з "системи", яка опинилася на лаві підсудних, став впливовий та заможний депутат Микола Мартиненко. Він вважався одним із "гаманців" партії Авакова та Арсенія Яценюка "Народний фронт" і при цьому активно впливав на політичні процеси та ухвалення рішень, очолював комітет Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу.

Як вважається, він перехопив "кураторство" над нині модним Енергоатомом і добряче присмоктався до українських АЕС. Також його інтереси сягали титанового бізнесу. Справи щодо афер Мартиненка завели ще у 2016 – 2017 роках, в Україні та Швейцарії.

Політика звинуватили у заволодінні коштами Енергоатому на 6,4 мільйона євро і коштами Схід ГЗК на 17,2 мільйона доларів (поставки уранового концентрату з Казахстану через австрійську "прокладку" Steuermann). Бонусом йшли 300 тисяч доларів хабаря від чеської компанії SKODA JS.


Микола Мартиненко спробував перетворити суд на політичне шоу / фото Грати

У квітні 2017 року Мартиненка затримали детективи НАБУ, але за три дні відпустили. Той обрав єдиний можливий шлях захисту – звинувачення в політичних репресіях і тиску президента Порошенка на уряд Яценюка. Порошенко натяк зрозумів і довершувати справу довелося вже його наступникам. Відтак звинувачення у "репресіях проти патріотів" по справі Мартиненка Володимир Зеленський отримав у спадщину.

  • Справи Мартиненка розглядаються відразу в кількох юрисдикціях. Наразі є вирок швейцарського суду, який у червні 2020 року визнав Миколу Мартиненка винним у відмиванні грошей і засудив до 28 місяців ув'язнення (16 місяців умовно), але й вона потонула в апеляціях.
  • В Україні справу розглядає Вищий антикорсуд (ВАКС), але й там все затягується. Сам Мартиненко залишив Україну на початку повномасштабного вторгнення (цікаво подивитися в очі політикам, які брали його на поруки), востаннє його бачили в аеропорту Відня в березні 2024 року.

Ще одна справа, яку Зеленський отримав "у спадок" – історія легендарно удаваного хворого голови федерації дзюдо та очільника Державної фіскальної служби Романа Насірова.

Представник БПП був учасником газових схем Онищенка та отримував від того хабарі за "сліпоту".


Насіров і його ковдра / фото 24 Каналу

Під час отримання чергового траншу Насірова взяли на гарячому. Але запам'ятався він не цим, а ефектною появою в залі суду в горизонтальному положенні та під картатою ковдрою у 2017 році.

Справа Насірова тяглася до 31 жовтня 2025 року, поки ВАКС не поставив у ній крапку. Удаваному хворому присудили 6 років в'язниці та 17 000 гривень штрафу.

Перелік гучних корупційних справ часів можна продовжувати й далі, можна згадати таємну мандрівку верховного головнокомандувача на Мальдіви, яку спецслужби провели як операцію прикриття, можна говорити про відлуння глобального офшорного скандалу, який зачепив українську еліту, але варто зупинитись на одній дуже показовій, бо вона фактично "поховала" президента. Це так звана справа Свинарчуків.

Свинарчук – справжнє прізвище наближеного до Порошенка бізнесмена, управителя його бізнесів (тих самих "сліпих трастів") та першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського.

Як виявилося, він після переходу на чиновницьку службу від бізнесу не відмовився, а продовжив збагачуватися коштом стратегічної для України мережі підприємств "Укроборонпром". Причому робив це цинічно та недбало, довіривши оборудки власному сину.

Така чутлива історія не могла не вибухнути – факти, оприлюднені в програмі розслідувань Дениса Бігуса, обурили людей та стали одним із вирішальних факторів розгромної поразки президента Порошенка на виборах 2019 року.


Олег Гладковський і Петро Порошенко / фото АП

Навесні 2019 року його називали не інакше як "сивий мародер", обігруючи попереднє шанобливе прізвисько президента – "сивочолий гетьман", яке насаджували його інтернет-прихильники.

Як це часто буває, "справа Свинарчуків" забуксувала, Гладковський з родиною сховався в Іспанії, екстрадицією наразі навіть і не пахне.

Володимир Зеленський побудував свою сенсаційну кампанію на гаслах і закликах викорінити корупцію в Україні. Оте його: "Весна прийде – саджати будемо" було геніальним слоганом, в який повірили українці. Як прості, так і обтяжені топкорупцією.

А як було не повірити, коли сам Зеленський без зупину записував "відео", де говорив про майбутню "команду мрії" – групу ідеальних менеджерів-технократів, в якій не буде армійських друзів президента, кумів та інших Свинарчуків, а буде чесність та професіоналізм. Звісно, це був відвертий популізм. Можливо, в це вірив сам шостий президент України, але реальність була іншою.

На чолі його патронажної служби – Офісу Президента – опинився відвертий авантюрист із манерами троля Андрій Богдан, а на чолі уряду поставили не готового до цієї ролі Олексія Гончарука. При цьому залишився "вічний голова МВС" Арсен Аваков і багато інших майстрів схем.

Саджати всіх корупціонерів також швидко не вийшло – справи затягувалися, спускалися на гальмах та розвалювалися. Винятків було небагато.

  • Одним із них стало затримання в серпні 2019 року на хабарі (всього вимагав 1,1 мільйона доларів) колишнього заступника міністра з тимчасово окупованих територій Юрія Гримчака. Вже 23 лютого 2022 року він тихо і без зайвої метушні отримав свої 10 років буцегарні.
  • Нові факти та викриття корупції шокували мало не щотижня. Так, у перші роки правління Зеленського було викрито масштабну ОЗГ, яка діяла під виглядом Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). Там крутилися шалені гроші й судді поводилися як всемогутні "володарі життя", що мріяли як "віджати" з Лувру "Мона Лізу".


Голова Окружного адміністративного суду Києва Суддя Павло Вовк вивів корупцію на новий рівень та задав тренди / фото ОАСК

У 2022 році за наказом Зеленського ОАСК було ліквідовано, але це була лише крапля в морі, адже прогнила вся система. Згодом це довів арешт голови Верховного суду Всеволода Князєва. Той погорів на хабарі у 2,7 мільйона доларів від олігарха Костянтина Жеваго за справу, де Жеваго та його компанія Ferrexpo були праві й мали перемогти без всякого втручання.

Олігарх нині сидить у Франції, яка регулярно відмовляє Україні в екстрадиції, тепер – через загрозу життю пана Костянтина від рук російських окупантів. Цікаво, що до посередництва імовірно могла бути причетна поважна юрфірма "Ілляшев і партнери". Про це згадується, зокрема, в матеріалах "Української правди", "Texty" та Forbes.

Як пояснюв співрозмовник УП у НАБУ, це було загальне правило для злочинної групи: посередники для хабарів зазвичай не працювали захисниками в судах. Однак їхні колеги знали про існування таких посередників через контакти на ринку. Журналісти УП вказували, що достеменно не відомо чи "Ілляшев та Партнери" знали про кримінальні змови в суді. Сама компанія запевняє, що не має жодного стосунку до подій.

"Ми працюємо у звичному режимі, жодних звернень з боку правоохоронних органів до нас не надходило", – спростовував звинувачення у коментарі Forbes керуючий партнер Михайло Ілляшев ще в 2023 році.

Зверніть увагу! Як вказують "Тексти" у своєму великому матеріалі на цю тему, ситуація з хабарем Князєву могла негативно відбитися на юркомпанії "Ілляшев і партнери", яка супроводжувала "перемогу" Ferrexpo у Верховному суді.

Компанія й раніше фігурувала в репутаційних скандалах. Наприклад, до них були питання щодо офісів у Москві та окупованому росіянами Сімферополі (їх закрили лише в 2022 році після повномасштабного вторгнення, а роботу на території агресора в компанії пояснювали необхідністю захисту прав клієнтів). Також фірму як потенційного партнера для корупційної схеми називав екснародний депутат і ексвласник Укрбуду Максим Микитась під час спроби дати хабар меру Дніпра Борису Філатову.

"Ілляшеви" фігурували й у справі про завищення видатків авіакомпанії "Антонов" на юридичні послуги. Про це писали в "Економічній правді". Компанія обслуговула низку інших підприємств Укроборонпрому й могла робити це разом зі структурою, ймовірно близькою до колишнього заступника голови Офісу Президента Андрія Смірнова.

Повномасштабне вторгнення росіян згуртувало українців перед спільною загрозою, але не зупинило корупційні схеми. Склалося враження, що відбувшись переляком першого року повномасштабки, корупціонери оклигали, адаптувалися та розробили нові схеми отримання незаконних надприбутків.


Тетяна Крупа на лаві підсудних / фото ЦПК

Новими зірками корупції під час війни стали українські воєнкоми (найбільш відомий випадок – одесит Євген Борисов), лікарі (голова Хмельницької Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) Тетяна Крупа та підрядники-виконувачі державних контрактів (родина Гринкевичів).

Не відставали від них і традиційні чиновники – згадаймо "яйця по 17 гривень" на закупівлях Міноборони, арешт Олександра Лієва, викриття вже у 2025-му році колишнього голови Луганської ОВА та Мукачівської РВА Сергія Гайдая.

А добила всіх історія "Карлсона" – Міндіча, який завербував "Професора"-Галущенка та разом із ним присмоктався до Енергоатому, від якого з такими зусиллями від'єднали Миколу Мартиненка. Потім всі разом "відмивали" гроші та роздавали іншим міністрам, зокрема – Олексію "Че Геварі" Чернишову.

Нині по справі тривають суди. Прокурори САП лякають, що корупція в Енергоатомі – лише епізод масштабної та багаторівневої схеми, натякаючи також на Міноборони та інші галузі.


Міндіч і Цукерман – Dynamic Duo вітчизняної корупції / фото соцмережі

Президент Зеленський при цьому, немов той Лі Куан Ю, мусить карати власного друга та партнера введенням санкцій, але в хитрий спосіб – не як на громадянина України, а Ізраїлю. Міндіч і його підлеглий "чорний бухгалтер" Цукерман сховалися саме там. І це насправді чудове місце для переховування від корупційних розслідувань.

Держава Ізраїль своїх громадян не видає та чхати хотіла на запити по екстрадиції, нехай йдеться про останнього Рабіновича (Вадима Зиновійовича).

Корупція – не сучасний і не український винахід. У цьому легко переконатись, банально відкривши в сусідній вкладці стрічку новин. Там ви точно побачите повідомлення про:

  • 5-річний термін для президента Франції Саркозі;
  • масштабні викриття зловживань у профспілках Ізраїлю (справа Гістадрут), які є донорами керівної партії "Лікуд";

  • обвал до історичного мінімуму філіппінського песо через корупційний скандал у сферах держзакупівель, енергетики та будівництва великих інфраструктурних проєктів.

До теми За що Саркозі засудили до тюрми і як він знову опинився на волі

А ще – скандали з невідомими заробітками родини прем'єра Португалії, фактичний хабар Трампу від Катару (літак у подарунок) та роздача державних контрактів компаніям родичів чи друзів президента США. Згадайте купленого росіянами німецького канцлера Шредера та лідерку французьких ультраправих Марін Ле Пен, звинувачення на адресу прем'єра Словаччини у зв'язках з італійською мафією та палац Віктора Орбана, який дасть прикурити навіть Межигір'ю.

До теми Як світ реагує на корупційний скандал і як це б'є по довірі до України

При цьому саме угорський автократ і його люди є чи не найбільшими викривачами української корупції та кричать про неї ледь не з кожної праски.

Остання гучна заява від міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто стосувалася операції "Мідас":

Брюссель вже багато років фінансує операції української держави за гроші європейських людей. Тим часом в Україні процвітає корупція, тому не дивно, що ніхто ще не бачив точного звіту про витрачання коштів, отриманих від ЄС... Настав час зупинити це божевілля, потрібно припинити надсилати гроші європейських громадян в Україну!

Насправді люди, які реагують на розслідування корупції гірше, ніж на факт її існування, апріорі роблять неправильно. Бо принцип "немає розслідувань – немає корупції" глибоко хибний, бо вона є навіть у Ватикані.


Українське суспільство вже не буде миритися з корупцією і не зважатиме на минулі заслуги / фото 24 канал

Масштабне викриття фактів корупції й тіньових схем в українському Енергоатомі нині дійсно серед важливих новин у Європі та світі. Зрозуміти партнерів та союзників можна й треба, адже вони нині фактично фінансують наш спротив.

За викриті злочини нам соромно самим. Але лише за злочини "Карлсона", "Рьошіка" та "Шугармена" тощо, а не за сам факт викриття. Адже це сигнал того, що Україна не пускає все плином і не намагається сховати кінці у воду, а демонструє бажання розслідувати гучні справи (навіть за участі друзів чинного президента), а отже – попри все перебуває на правильному шляху.