Буремні події 2013 – 2014 років об'єднали нашу діаспору різних поколінь. Більше про те, як українці підтримували Майдан за кордоном й намагалися привернути увагу світу, читайте у матеріалі в рамках проєкту "Барикади Гідності".

Читайте також Майдан у 50 фото: промовисті кадри Максима Баландюха, які повертають у дні Революції

Юліан Гайда – американський українець

29-річний Юліан Гайда народився у США, все своє життя він провів у Чикаго. Він є українцем у третьому поколінні з обох сторін – мами й тата. Дідусі й бабусі були біженцями Другої світової війни.

"Вони всі галичани. Але маю все ж таки якісь, кажуть по татовій стороні, козацькі корені. Також походжу зі священницького роду з Підкарпаття", – пригадав чоловік.

Батько Юліана був священником, мама – викладає в університеті. Сам чоловік близько 10 років працював у сфері журналістики. Тепер він вивчає богослов'я у Київській семінарії УГКЦ. "Зараз, особливо в умовах пандемії, відчувається, які у світі є біль та страждання. Я почув і відповів на покликання до священства", – пояснив він.

Спогади з часів Майдану

Коли у 2013 році почався Майдан, Юліану було лише 21. Він бачив, зокрема й у соцмережах, як багато його нових друзів з України виходять на протести. Були діаспоряни, які вважали, що нічим не у змозі допомогти землякам, хіба лише вислати гроші.

Натомість інші розуміли, що повинні брати активну участь у тому, що відбувається, що варто не лише звертатися до американських конгресменів й сенаторів. Але також і їхати в Україну або підтримувати й організовувати мітинги у США.


Одна з перших акцій на підтримку Майдану в Чикаго / Фото Оксани Камі

"Я все життя жив у Чикаго, але часто бачив друзів з Клівленда, Філадельфії, Нью-Йорку. Адже коли людина належить до таких організацій як Пласт або СУМ, чи грає на бандурі, це значить, що вона знає багато кого в інших місцях. Я граю на бандурі і я належу до Пласту (усміхається – 24 канал )", – зазначив Юліан.

Юліан організовував акції підтримки у США

Разом з однодумцями він вирішив створити у США нову громадську організацію українців – "Колектив журналістів Євромайдану". Усі її учасники тоді були ще студентами. Вони намагалися перекладати якнайбільше новин про Майдан з української на англійську мову. Адже в американських ЗМІ майже нічого про це не писали, навіть про побиття студентів.

Ми дуже вірили, що з того (протестів – 24 канал) щось буде. Що є нове покоління українців, яке не має пам'яті Радянського Союзу, і хоче чогось кращого,
– підкреслив Юліан.

Місцеві організації у Чикаго організували дуже багато акцій підтримки, зокрема – під українським консульством у Чикаго, одним із найбільших у США. Втім, Гайда не розумів, чому заходи, на яких американську публіку закликають підтримувати Україну, мають відбуватися саме в українському середовищі.

Є в англійській мові вислів: "Священник проповідує хорові". Тобто хор вже знає, про що мовиться. А треба іншим проповідувати. Коли я особисто організовував акції, це було у центрі міста,
– пояснив чоловік.

На них українці збиралися поблизу Chicago Water Tower у районі Magnificent Mile – з елітними бутиками, стильними ресторанами й розкішними готелями. У передріздвяний час там якраз було ще більше людей, ніж зазвичай. Тож саме туди й пішли наші діаспоряни. У руках вони тримали плакати: "Запитайте нас, що діється в Україні".


Юліан під час акції протесту в Чикаго / Фото Оксани Камі


Українці на вулицях Чикаго / Фото Оксани Камі

Як американці на все це реагували

За словами активіста, більшість американців проявляли підтримку, часто підходили й розпитували детальніше про ситуацію в Україні. Діаспоряни друкували для них тисячі буклетів й роздавали їх на вулицях. Раніше, ще до Майдану, Юліану часто доводилося пояснювати, що він українець. А його мати, яка виросла у Чикаго, мусила переконувати вчителів, що Україна взагалі існує. Втім, після Революції Гідності все змінилося.

"Американські тітушки"

За словами Юліана, вже наприкінці протестів й на початку війни на Донбасі у США з'явилися фактично "місцеві тітушки", які намагалися спровокувати українську громаду. Моментами було справді страшно, наприклад – коли залишали петарди перед українським храмом.

Їх було дуже мало, але вони дають про себе знати й творять протистояння до нас. Це ті, хто підтримують путінську Росію й виступають проти всіх західних структур – чи це НАТО, чи ЄС, чи американська влада,
– зауважив українець.

Поїздка в Україну на Майдан

Перебуваючи за тисячі кілометрів від епіцентру подій, Юліан зрозумів, що мусить поїхати в Україну. Вперше він прилетів у Київ 10 грудня – "Колектив журналістів" привіз допомогу від українських ГО. "Це не був перший раз, коли спецслужби побили мітингувальників. Але саме тоді "Беркут" постарався зовсім скинути Майдан", – пригадав діаспорянин.

Коли ввечері 10 грудня Юліан приїхав у центр Києва, то був дуже здивований. Він побачив сцену, там якраз виступала Руслана. Але людей було дуже мало, десь до 2 тисяч. "Громада очікувала, що я щось їм розповім цікаве, покажу, але нічого не відбувалося. Виглядало так, що за кілька днів все закінчиться", – зазначив Гайда.


Юліан Гайдна на Майдані у Києві, 2013 рік / Фото з особистого архіву

Тож, провівши якийсь час на Майдані, він поїхав ночувати до пана Юхима – батька своєї куми. Коли вже вдома вони увімкнули телевізор, то побачили, як наступає "Беркут". Юліан зрозумів, що має повернутися. Втім, господар не хотів його пускати й навіть закривав на ключ. Мовляв, це небезпечно, особливо – для американця.

Я казав: "А подумайте, якщо мене поб'ють, тим більше тоді у США послухають". Врешті, він мене таки впустив. Але не дозволив їхати самому, дуже переживав,
– пояснив Гайда.

По дорозі на Майдан Юліан та пан Юхим підбирали незнайомих людей, які йшли туди пішки, оскільки не працювало метро. І за ту годину чи дві, що їх там не було, на вулиці вийшли тисячі людей.

"Тисячі людей були готові вмирати"

Гайда пригадав один із наймоторошніших і найкращих водночас моментів, які пережив тоді у Києві. Вулиці обливали водою, активістів залякували й намагалися розігнати. Але вони, попри все, трималися разом й залишалися на Майдані.

"І тоді лунав гімн. Руслана співала "душу й тіло ми положимо за нашу свободу". Я ці слова усе своє життя промовляв, але у комфорті американської школи. А тут я вперше зрозумів зміст тих слів, значення. Бо я був серед людей, які справді в ту мить були готові покласти душу й тіло за свободу. Ніколи не забуду той момент, коли довкола мене тисячі людей були готові вмирати", – підкреслив Юліан. У ту ніч він залишився на Майдані аж до світанку.

До теми Пам'ятаю, як вночі приїхав зі сім'єю захищати Майдан, – Вакарчук про Революцію Гідності​

Після повернення до США діаспоряни організували тур по країні, їздили по університетах та громадських центрах, щоб розповідати про те, що бачили на Майдані. Тоді Гайда вперше, стоячи на сцені перед 500 людьми, розповів про те, як протестувальники співали гімн й готувалися до смерті. І не міг стримувати сліз.

Я дуже радий, що Майдан почали називати не Євромайданом, а Революцією Гідності. Бо є певні речі, які ніяка держава чи союз не можуть забезпечити, а тільки люди, які можуть захистити права,
– наголосив чоловік.

Юліан із друзями ще кілька разів поверталися до Києва – спочатку в лютому 2014 року, а потім під час виборів у травні. Їхня організація існувала до 2016 року, поки не приєдналася до іншої – "Разом для України".

Як Майдан змінив українську діаспору

Як пояснив Юліан, підтримувати Майдан у США виходили українці з дуже різних хвиль еміграції. У таких містах як Чикаго, Детройт чи Клівленд, наприклад, проживає багато емігрантів з повоєнної хвилі. Багато з них були великими антирадянськими активістами. Саме вони одними із перших намагалися організувати акції на підтримку України восени 2013 року.

При цьому, допомагали їм у цьому активісти вже з нової хвилі. Тобто хвилі еміграції справді вперше почали разом співпрацювати під час Майдану,
– наголосив Гайда.

Він також розповів, що у Чикаго та Нью-Йорку є дуже велика єврейська спільнота, яка походить з України. До Майдану її представники називали себе "російськомовними або пострадянськими" євреями. Втім, вони добре розуміли, що антиукраїнська пропаганда у часи Майдану – фейкова, й що Путін та його прибічники займаються антисемітизмом. Тож ця спільнота також організовувала акції на підтримку нашої держави, але окремі. Вперше там почали брати на себе українську ідентичність.

Читайте також Гідність, Барикади, Вогнехреще, Небесна Сотня: згадуємо Майдан у 10 словах

Щось схоже відбувалося і з кримськими татарами. Раніше українська діаспора не мала нічого спільного з їхньою спільнотою у США. Втім, після окупації Криму все змінилося, тепер вони часто організовують разом заходи. "Хоча їхня діаспора тут існувала також десятками років. Ми абсолютно нічого не мали спільного, а тепер маємо. І то є така нова діаспорна солідарність. Думаю, це дуже позитивно", – зазначив Юліан.

Я б не сказав, що це було відразу з початку Майдану, з початку війни. Але протягом наступних місяців та років почалося. Тобто українська діаспора дуже змінилася після цього,
– наголосив він.

Гайда підкреслив, що дуже багато людей у США підтримують Україну та суверенітет. Навіть ті, кого мало що пов'язує з українською діаспорою та ідентичністю. Вони просто вірять, що наша держава має мати право на самостійність, розвиток власних державних структур, фундаментальну гідність. Це розуміють і ті, хто бореться там за людські права на місцевому рівні.

"От, наприклад, моя дружина. Я її не знав під час Майдану. Але вона дуже активна в афро-американському русі у США. Вона чітко розуміє, що це, коли поліція б'є людину, коли держава знущається. Інші люди, які мають інший досвід, розуміють це вже не на душевному, а на філософському рівні. Моя ідеологія полягає у тому, що не повинні люди такого дозволяти (насильства, порушення прав – 24 канал)", – додав Юліан.

"Треба плекати світову солідарність"

Гайда наголосив, що у 2013 – 2014 роках вперше вдалося відчути особливу світову солідарність, якої раніше в діаспорі не існувало. Він закликав пам'ятати, що у світі є також багато інших людей, які мають досвід, схожий до українського. Зокрема – у Гонконгу.

"Хоча вони й не є сусідами України, але треба плекати цю світову солідарність. Бо люди розуміють українську справу, ми розуміємо їхню справу. І можемо ділитися новою парадигмою волі та гідності. І не забувати про них", – переконаний чоловік.

Що відбувалося у Гонконгу: дивіться відео


У цьому контексті він пригадав цікаву історію. Один із його товаришів китайського походження був раніше протестантом. Але тепер він – український греко-католик. Коли у канадському Ванкувері, де живе цей чоловік, були акції на підтримку Гонгонгу, там не було жодного китайського пастиря. Усі вони боялися китайської влади.

Єдиним священником, який прийшов тоді підтримати активістів, був український. Він не зміг приїхати в Україну під час Майдану, але відчував, що мусить виступати на підтримку людських прав й у своєму середовищі. "Тепер у нього є парафія, яка має щось 40 китайців. Бо вони кажуть, що це – церква, яка поважає людську гідність", – підсумував Юліан.