Які основні елементи інформаційної системи, яку збирається будувати влада?
Важливо: Зеленський розпорядився розробити загальний стандарт новин для ЗМІ
Інформаційний омбудсмен
У разі схвалення закону, українські медіа "в умовах інформагрессії" чекає тотальна реєстрація. Мова звісно йде про інтернет-ЗМІ, багато з яких не зареєстровані як медіа, на відміну від друкованих засобів масової інформації, радіо чи телебачення. Також пропонується заборонити росіянам володіти медіа в Україні, що в умовах неоголошеної війни в принципі можна лише вітати.
Кадрове "ноу-хау" – інформаційний омбудсмен. Судячи з того, що розповіли в "гуманітарному" міністерстві – інфо-омбудсмен – це новий чиновник, головна задача якого моніторити ЗМІ, шукати в них дезінформацію і звертатися до суду задля її заборони.
Що власне кажучи означає ця сама заборона в уряді не пояснюють, вочевидь, мова йде про вимогу до медіа видалити ту чи іншу інформацію, яку омбудсмен вважатиме дезінформацією. Питання досить спірне по суті своїй. З одного боку, під критерій "дезінформація" може потрапити що завгодно, що не сподобається омбудсмену. І це при тому, що саме по собі поняття "поширення дезінформації" стає кримінально караним.
Кому і за що загрожуватиме покарання?
Карна відповідальність "світить", якщо поширення "дези" йде систематично. Також саджати пропонують за втручання в роботу медіа або журналіста, а також їх підкуп. Адміністративне ж покарання передбачено лише за одноразову дезінформацію і без ознак замовлення. І за відсутність вихідних даних редакції.
Цікаво прочитати: Міністр Бородянський хоче ввести кримінальне покарання для журналістів за маніпуляції
Усі ці резонансні норми, як запевняють в уряді, будуть предметно напрацьовуватися спільно з журналістським співтовариством, яке має делегувати своїх представників для обговорень у профільне міністерство. З урахування того, що часу до законодавчого дедлайну – кіт наплакав, очевидно, що редакції мають це робити "тут і зараз".
Цікаво, що експертизу дезінформації майбутній омбудсмен буде проводити за допомогою фактчекінгових організацій. Що це за організації в КМУ не уточнюють, але в неформальних бесідах називають структури на кшталт "Інституту масової інформації" (ІМІ).
Критики напрацювань міністерства Бородянського кажуть, що "дезінформаційна" норма – це ніщо інше, як спосіб залякування журналістів. З іншого боку, ні для кого сьогодні не є секретом, що інформаційне поле країни настільки засмічене, що бодай якимось чином потрібно розчищати ці "авгієві конюшні". А ось чи потрібні спеціальні додаткові механізми – питання дискусійне.
Українські ЗМІ
Наразі журналісти порівнюються з іншими громадянами. Їх можна переслідувати за цілком конкретні статті ККУ – розпалювання міжнаціональної ворожнечі, заклики до порушення цілісності держави, тощо. За недостовірну інформацію ЗМІ відповідають за цивільним кодексом – по заподіяному збитку, якщо хтось подасть позов про захист честі і гідності, або з вимогою спростувати недостовірну інформацію.
Тепер же пропонується кримінально карати медіа за дезінформацію, чіткого терміну якої в самому уряді ще чітко не сформулювали (!).
Створення самоврядної організації журналістів
Вам буде цікаво: Якими мають бути відносини медіа та влади: де є межа невтручання
Неоднозначною цеглинкою, яку Зе-команда хоче закласти у медіазаконодавство є створення самоврядної організації журналістів (СОЖ), яка повністю або частково буде фінансуватися з держбюджету. СОЖ буде стежити за етичними стандартами журналістської діяльності і розробить критерії достовірності новин. Але "вишенька на торті" – ця фактично держустанова буде вирішувати, хто журналіст, а хто ні.
"Підтвердження або надання статусу журналіста чи зупинка статусу", – така функція прописана в презентації уряду. Критерієм того, журналіст людина чи ні – буде "Кодекс етики українського журналіста", який буде писати та ж таки СОЖ, яку навіть з натяжкою неможливо назвати незалежною, хоча б тому, що вона фінансуватиметься державою.
Ця ж організація буде перевіряти новини на достовірність і присвоювати їм спеціальний індекс. Як приклад в Кабміні наводять британський Global Disinformation Index (GDI) – некомерційну британську організацію, чиї звіти ніяких юридичних або політичних наслідків не мають. Чи буде так в Україні – велике питання.
Нові стандарти передбачають також писати, хто автор інформації, навіть якщо він підписується псевдонімом. Тут теж виникають питання, ключове з яких наступне: якщо редакція вважає, що інформація, викладена в тому чи іншому матеріалі може в результаті становити загрозу для автора, чому вона має бути позбавлена права поставити псевдонім або зовсім не називати ПІБ журналіста?
Посвідчення журналіста
Які правила для ЗМІ пропонують ввести?
Цікаве ноу-хау пропонують для інтернет-ЗМІ. Якщо на якусь інформацію подали заявку про спростування, то в заголовку чиновники пропонують ставити позначку "Подана заявка на спростування" – і неважливо, правомірна вона чи ні. Зрозуміло, що це, по-перше, апріорі знижує вагу матеріалу в очах читачів, по-друге, кожен зможе вимагати спростувати будь-яку інформацію, яка не сподобалася і сказати, що в таких умовах виникне інформаційний каламбур – нічого не сказати.
Дізнайтеся більше: Наступ на свободу слова в Україні чи політичні розбірки: що відбувається насправді
Пропонують в уряді пункт про те, що ЗМІ повинні за свій рахунок застрахувати життя і здоров'я журналіста. Яка відповідальність передбачатиметься для редакцій-порушників поки що не уточнюється, але цілком очевидно, що далеко не всі медіа можуть дозволити собі страхову розкіш для своїх співробітників і тому не виключено, що їм доведеться шукати гроші "на стороні", що навряд чи посприяє незалежності окремо взятих ЗМІ.
Ще один пункт – це безкоштовна правова допомога, якщо на журналіста заведуть справу і забезпечення охорони журналіста, якому загрожує небезпека.
Також передбачена виплата державних компенсацій журналісту, який втратив роботу внаслідок цензури з боку роботодавця. Яким чином ця допомога буде відрізнятися від стандартних виплат по безробіттю – питання відкрите.
Дуже хочеться вірити, що до моменту внесення на розгляд парламенту "журналістського" законопроєкту всі вищеназвані прогалини у "гуманітарному" міністерстві Бородянського, яке лобіює документ, будуть заповнені. І заповненні з реальним, а не декларативним залученням до дискусії безпосередньо учасників "торжества", себто журналістів.