– Коли ще рік тому я з колегами наполягали на тому, що в Україні має бути справжній окремий Антикорупційний суд ми внесли цю норму в закон про судоустрій і статус суддів, і прописали, що в нас має бути цей суд. Слухайте, на нас дивилися, як на міських якихось божевільних.
Читайте також: Які судді відзначилися у справі Крисіна: хто прикривав та хто засудив злочинця
– З високих трибун розказували: Антикорупційні суди бувають тільки в Уганді, в країнах третього світу, Україна ж не така, у нас же все добре, нащо нам той Антикорупційний суд, забудьте. В кулуарах ніхто, навіть одного відсотка не буде, не думав, що в Україні, справді, з'явиться Антикорупційний суд. Але ми зі своїм єврооптимізмом не залишали спроб, і, власне, ось результат.
Там є група, яка ні за що ніколи не проголосує за Антикорупційний суд, і вони не проголосували. Це люди, для яких Антикорупційний суд дорівнює в'язниця. Є група людей, які теж побоюються колись за грати потрапити за корупцію, але думають, що зможуть уникнути такої відповідальності. Вони не дуже хотіли голосувати, але їх можна було переконати. Яким чином можна було переконати? Тут декілька аспектів.
– Дуже часто потрібно переконувати не самих депутатів, а тих, хто за них приймає рішення. Бо, на жаль, в діючий політичній системі сьогодні, хоч ми і живемо у парламентсько-президентській республіці, але центр прийняття рішень розташований де завгодно, тільки не в парламенті. От там є 100-150, які здатні приймати власні рішення, а всі інші – просто кнопкодави. Власне, ось тут без міжнародних партнерів досягнути результату нам би не вдалось. Також значну роль зіграли медіа.
Більше – дивіться у програмі.