Не треба їх недооцінювати: Росія по ресурсах може дозволити собі грати в довгу

Чому ми перемогли на першому етапі

Їх надурила розвідка, їх надурили манкурти, які обіцяли зустрічі з квітами. Тому вони на основній частині України готувалися до "пабєдного марша", прогулянки, зустрічі з квітами, та швидкої перемоги. Але ніяк не запеклих боїв.

Читайте також Лишився лише шеврон: українські артилеристи передали привіт російським окупантам

Там, де вони розраховували зустріти опір, вони йшли з іншими настроями та ресурсами. ,Особливо це помітно там, де вони йшли з окупованих територій, та залучали найманців, які воювали в АТО/ООС.

Крім них вони задіяли всю агентурну мережу. І вони більш-менш орієнтувалися в часі та простору, на відміну від "материкової" частини, де вони просто не знали, що робити, не мали путньої навігації та мап місцевості. Не кажучи вже про відсутність підтримки місцевих.

Командування скористалося всіма цими перевагами, та в результаті запеклих боїв, ми змогли зупинити навалу на декількох напрямках. Ціною надлюдської самопожертви, втрат та героїзму.

Але ще нічого не скінчилося

Я це кажу як людина, яка не просто допомагає фронту з 2014 року, але й аналізує всю інформацію по розвитку російської армії, та те, як вони застосовують досвід війни 2014 –20 22, через яку прогнали багато своїх офіцерів, та випускників військових вишів.

Не треба їх недооцінювати. Тим більше, що в них майже необмежений ресурс по особовому складу. В них нема ніяких обмежень моральних. Вони вбивають цивільних, використовують їх як захист, та можуть собі дозволити буквально завалювати нас трупами своїх солдат. Бо то в нас кожен загиблий воїн – трагедія. А для здичавілої орди то нічого не значить. Вони їх просто не рахують.

Я це все до чого пишу. Вони зараз перегрупуються, зроблять роботу над помилками, та будуть бити більш жорстоко та ефективніше. Я не залякую. Так воно буде.

На початку вторгнення, війська Росії не мали толком уяви, які сили і де їм можуть протистояти. Та чи будуть взагалі протистояти та чинити опір. Я знаю, що за кілька днів до вторгнення командування змогло приховано перегрупувати наші бригади на ті напрямки, де їх зовсім не повинно було бути за даними розвідки ворога.

Це врятували Харків від оточення. І не тільки. Бо перший ешелон зустрів опір підрозділів, які воюють 8 років. І перші дні нашим захисникам вдавалося розмотувати колону за колоною. Бо росіяни не знали нічого.

Вони не очікували. Майже три тижні вони просто не могли визначити хто їм протистоїть, та якими силами. Але це була перша фаза. Сама легка для нас, як би жахливо це не звучало.

Росія змінила тактику

Зараз, не дивлячись на втрати техніки, вони будуть робити все по-іншому. А в чисельності та техніці у них перевага, яка ні в кого не викликає сумнівів. Це просто факт. Так є. І з цим нам боротися, та це нам нищити до самої нашої перемоги.

Вже зараз відомо, що росіяни задіяли всю агентурну мережу в фронтових та прифронтових містах та населених пунктах. Вже зараз відомо, що їм зливають в багатьох містах багато місцевої інформації про захисників та інфраструктуру, яка може буде задіяна для оборони.

Росія, по ресурсах може дозволити собі грати в довгу. Тому зараз вони все більше та частіше залучають фахівців з радіоелектронної розвідки. Вони вже сформували підрозділи, які обробляють та аналізують всю інформацію, яка до них поступає. Вони вже формують бази телефонних номерів, позивних, автівок, які використовуються в обороні країни в прифронтових містах.

Ворог не спить

За 8 років допомоги фронту, ми знаємо майже всіх командирів в підрозділах, з якими перетиналися. Ми знаємо їх, вони знають нас. З повною довірою. І коли ми починаємо шифруватися – то не наша дурість та параноя, то банальна необхідність.

Ми викреслили з свого лексикону слова "ви зараз де" і замінили їх на "куди та коли під’їхати". Бо я не хочу знати, де зараз знаходяться батареї та дивізіони артилеристів. Просто не хочу. Від гріха подалі. Я не хочу знати, де зараз гуляє БТГр або РТГр, які мені щось замовляли. Просто не маю права це знати.

Я не маю зараз права знати, скільки, де, які засоби, ресурси та озброєння. Все, що не стосується нас особисто, нам знати не потрібно. Ми не обговорюємо телефонами потреби підрозділів. Ми зустрічаємося і обговорюємо це при зустрічі. Я видаляю всі данні з телефону після того, як використав.

Розумієте, це зараз норма. по-іншому нам не перемогти орду. І коли мені в фейсбуці люди пропонують надати листа на закордонний фонд від бригади з потребами, в мене якось в голові це не вміщається.

Люди добрі, то не АТО, не ООС. Проти нас зараз кинуті всі сили, які є в наявності в божевільної країни, яка витрачала на свою армію стільки грошей, що ми не можемо уявити. Так, вони крали ті гроші. Але не всі. Так, там є кар'єристи та тупі. Але не всі. Там купа фахівців та купа сучасної техніки.

Проти нас воює зараз дуже потужна армія. Армія з розвідкою. Яка системно займалася цим. І навіть, якщо якість буває сумнівна, то ціною кількості, вони все рівно дуже і дуже небезпечні.

Ми не можемо озвучувати потреби окремих підрозділів. Не можемо озвучувати де, хто і скільки. Ми робимо все так, щоб ніхто не міг витягти хоча б якусь інформацію про підрозділи, про нас, про місце знаходження. І вас просимо відноситися до цього відповідально. Бо все зараз починається серйозніше чим було.