Андрій Коболєв переконаний, що ймовірність газової кризи дуже висока, і навіть назвав її "новою газовою війною". На думку глави "Нафтогазу", мета Росії – створити з початку 2020 року штучну кризу. Вона дозволить Москві "проштовхнути власний інтерес", як це було в 2009 році.
Чи буде нова газова криза
Експерти, до яких звернувся 24 канал, погодилися, що вірогідність кризи досить висока.
Експерт "Інституту національної політики" Марина Багрова зауважила, що рукотворна газова криза з боку Росії існуватиме завжди, поки існує російська агресія проти України. Незважаючи на це, зауважила вона, за понад 5 років російської агресії наші "газові керманичі" продовжують купувати для України газ з Росії, через реверс з території Словаччини. Притому, що, за різними дослідженнями, Україна володіє значними запасами власного газу, здатними забезпечити газові потреби не тільки всієї України, але і експорт в країни Євросоюзу.
Політолог Владислав Сердюк також зауважив, що в російсько-українських відносинах вже існує прецедент, коли ми мали "нульовий" транзит російського газу через українську ГТС. Але, на його думку, Київ на сьогоднішній день має стратегічну перевагу над Москвою: обхідних газопроводів, що можуть "покрити" споживання російського газу, в Європі ще немає, а гілки Турецького потоку ще не підведені до Угорщини. В крайньому разі, європейським країнам треба буде розпочати викачку газу зі сховищ, якщо Україна і Росія не домовляться. Що експерт вважає малоймовірним.
Читайте також: Газовые проблемы России, или Какие новые козыри появились у Польши и Украины
Коли чекати на нову газову кризу
Ймовірність початку ініційованих Росією газових воєн можлива взимку 2019-2020 років. В кінці 2019 року, після парламентських виборів і завершення формування нового Кабінету Міністрів, Росія може почати черговий "газовий шантаж", але вже нового політичного керівництва України. Заодно, це дуже зручний час року для шантажу з метою капітуляції національних економічних інтересів України, вважає Марина Багрова.
Читайте також: Чи платитимуть українці за газ за ринковою ціною
Звідки знову взялася криза
У 2016 році урядовці переконували нас, що Україна "злізла" з російської газової "голки". Тепер нас знову попереджають про газову кризу. Що пішло не так?
Кандидат економічних наук, викладач Запорізького національного університету Костянтин Денисов нагадав: урядова статистика свідчить – від 2016 року Україна взагалі не купує газ напряму з Росії (див. діаграму). Вже три повних роки поспіль 100% імпортного газу ми отримуємо з Європи, хоча він перед тим закуповується нею у "Газпрому". Якщо зважати на це, то "штучна газова криза" більш небезпечна для Європи, хоча Росія навряд чи наважиться на енергетичні війни.
Україна не імпортує газ з Росії напряму
Економіст і аналітик Олексій Кущ зауважив, що за останні кілька років Україна не створила механізму, який міг би нас убезпечити не лише від газової кризи, але й від спроб застосування якихось політичних тисків. "Нафтогаз" рухається в протилежному напрямку, максимально гальмує андбандлінг – розділ на три складові – добування, транзит і продаж газу.
Навіщо потрібна криза
На думку Олексія Куща, переслідуються дві приховані мети. Перша – через рік-два вивести "Укргазвидобування" на приватизацію, продати, під приводом необхідності погашення зовнішніх боргів, наприклад. Друга – навіть за умови запуску "Північного потоку-2" Росії все одно потрібна частина української ГТС для транзиту 45-50 мільярдів кубометрів газу на рік і наші підземні сховища, тому що це унікальні балансуючі потужності.
Думаю, буде лобіюватися рішення, коли під виглядом італійських чи словацьких операторів в Україну спробують завести оператора, за яким через другі-треті руки "стирчатимуть вуха" "Газпрому". Ймовірно, це буде гарно замасковано, бо "Газпром" добре навчився упаковувати в два-три шари свою форму участі у капіталі різних європейських компаній,
– вважає він.
На переконання експерта, зараз буде лобіюватися ідея транзиту в бік Словаччини, Угорщини, Австрії та Італії, країн, які традиційно підтримують Росію. А ще частина газопроводу буде передана, під тиском так званої газової війни, в управління квазієвропейському оператору, за яким так само стоятиме "Газпром".
Читайте також: Нова ціна газу: чи чекати подешевшання з новим президентом
Костянтин Денисов вбачає у заявах про нову газову кризу підготовку до підвищення цін на газ, зокрема для населення, теплокомуненерго, бюджетних установ. На його думку, ніякого економічного обґрунтування тут не існує, це виключно бажання керівників газових монополістів збільшити власні прибутки.
Криза і ціни
Костянтин Денисов відзначив, що купівля російського газу транзитом через Європу – "українське ноу-хау", адже це суперечить економічному закону цінової дискримінації монополіста, який має продавати однакову продукцію різним групам споживачів за різними цінами (зокрема, з урахуванням транспортних витрат).
Не має під собою економічного підґрунтя формула ціни на газ для населення та теплокомуненерго, яка внутрішні ціни "прив’язує" до імпортних. Ці дві групи щороку сукупно споживають 17-18 мільярдів кубічних метрів газу. А власний видобуток Україною газу становить 20-21 мільярд кубометрів – отже, вітчизняного газу вистачає з надлишком. Його вартість (з урахуванням прибутку) явно є нижчою за імпортний, – пояснив Денисов.
Прив'язку внутрішніх цін нагаз до імпортних експерт вважає неправильною
А Владислав Сердюк зауважив, що навіть підписання договору на умовах Росії спричинить подорожчання газу в Україні. На сьогоднішній день ціна, яку пропонує Росія, вища на 47%, ніж об'єктивна, встановлена арбітражем – близько 517 доларів за 1 тисячу кубічних метрів (в 2014 "Газпром" продавав газ Україні за 485 доларів).
Як позбутися кризи і газової залежності
Питання газових маніпуляцій потрібно вирішувати в буквальному сенсі, вже сьогодні і прямо зараз, наголошують експерти.
На думку Владислава Сердюка, сьогодні головним завданням офіційного Києва є закачати у сховища газ, аби підготуватися до зими і можливої кризи. За даними Сердюка, сьогодні маємо 9,5 кубічних мільярдів у сховищах, а для 100% теплої зими потрібно близько 17 мільярдів. Темпи нарощування – 12 мільйонів кубометрів на добу. "Тобто, мусимо встигнути до початку опалювального сезону", – додав експерт.
Марина Багрова переконана, що нас врятує видобуток власного газу – це стратегічне питання національної безпеки України.
Олексій Кущ бачить великі втрачені можливості України у створенні газового хабу.
Ідеальна модель, яку Україна випускає з рук – модель хабу. У нас для цього є всі складові, щоб цей газовий хаб був успішний: маємо найкрупнішу ГТС, потужні газові сховища, які становлять п'яту частину європейських планових потужностей,
– уточнив Кущ.
Читайте також: Чому він не дешевшає: 5 міфів про власне видобування газу в Україні
Він пояснив: ми могли б створити, умовно, центрально-східний європейський газовий хаб, який би упродовж 5-10 років пройшов три основні етапи становлення – молодий, в стадії розвитку і зрілий. Перший – прокачка і зберігання газу та договори купівлі-продажу. На другому етапі – стати ціновим бенч-марком для центральної і східної Європи, і не орієнтуватися вже на німецький газовий хаб Дюссельдорф+, як зараз. А на третьому етапі – вже проводити операції на ринку і стати майданчиком для диверсифікації газових портфелів як крупний газовий трейдер. Це те, що робить Польща останні роки, створюючи свій газовий хаб і диверсифікуючи газові поставки, в тому числі, і за допомогою поставок зрідженого та норвезького газу. І це ж робить Туреччина, яка забрала в нас частину транзиту за допомогою "Блакитного" і "Турецького" потоків, і яка зараз запускає по газопроводу TANAP транзит азербайджанського газу, – таким чином вона хоче стати хабом для південної Європи.
І якби ми перенесли точки комерційного обліку для газових європейських трейдерів на східний кордон з Росією, а не на західний, як зараз – ми могли б віддати оператору газу свою ГТС, підземні сховища, і таким чином ми б цілком викреслили політичну складову з перемовин з Росією. Тому що з нею вже б розмовляли не наші політики, які намагаються заробляти на цьому якісь політичні бонуси, а розмовляли б з нею – крупні системні європейські газові трейдери, які купують газ у "Газпрому". З ними б Росія говорила іншою мовою, їм би вона не ставила жодних ультиматумів,
– пояснив Кущ.
Крім того, переконаний фахівець, за допомогою газового хабу ми б могли за допомогою ринкових інструментів змішувати газ власного видобутку з імпортним – і отримати набагато нижчу ціну газу і для населення, і для промисловості.