Жителі змушені були ховатися в укриттях та підвалах, а згодом – залишити власні домівки. Про те, що творили російські військові, та як довелося тікати з рідного міста – сайту 24 каналу розповів житель Ірпеня Святослав.
До теми Жахливі кадри зі зруйнованого Ірпеня показав німецький журналіст
"Я кажу: "Сніжана, це війна"
Бої за Гостомель, де війська Росії зайняли аеропорт, поступово поширилися і на прилеглі до нього населені пункти Бучу, Ворзель, Ірпінь. 56-річний мешканець Ірпеня Святослав працював водієм у газовій компанії "Київоблгаз" і мав виходити на зміну. Розповів, що його донька вибігла зранку зі словами, що "не розуміє, що відбулося".
А я вже прочитав в інтернеті, що Путін оголосив війну. Я кажу: "Сніжана, це війна". Я сидів між вікнами й, бачу, як низько-низько летить вертоліт. Потім він розвернувся і полетів другий. Я зрозумів, що зараз щось буде. І в один момент повалилися стелі, вибило вікна,
– зі слізьми на очах розповів чоловік.
Російські військові знищили Ірпінь / Фото Mikhail Palinchak
"Я хотів бути з сином, а через вік не взяли"
Спершу виїхала його донька разом із внуком. Дружина поїхала 3-го березня – Святослав довіз її до Романівки, а там волонтери перевезли до Києва.
Спочатку терпів, а потім ще раз бомбанули. І все... Я перебрався в хату сина, а син з першого дня воює,
– зазначив він.
Ірпінь після російського вторгнення / Фото Mikhail Palinchak
За його словами, у перший день повномасштабного вторгнення, він записався у територіальну оборону. Зі слізьми додав, що не взяли його через вік.
Це несправедливо. Я хотів воювати. Маю військовий досвід,
– сказав мешканець Ірпеня.
13 березня о 11 годині чоловік залишив рідну домівку. Зазначив, що Набережною можна дійти до житлового масиву Романівка. Там підірвали міст, але перехід є, і люди переходять. Російські війська прям Набережну і бомбили, додав він.
Там немає нічого, що вони роблять? Ми перейшли й волонтери нас перевезли. А в мене цих п'ять днів не було зв'язку взагалі. Спочатку там зникло світло, потім газ, потім вода. Тобто, все пропало. Терпів до останнього, а потім… Я хотів бути з сином, а через вік не взяли. Мій син воює в батальйоні "Азов", Руслан звати. 3 березня йому якраз було 40 років. І в цей день я відправив жінку. А сам перебрався в його хату. Там також сну не було. Кожен день і кожну ніч лупало "Градами",
– зазначив він.
"Росіяни зайшли до нас в хату"
Будинок чоловіка розташований на в'їзді в Ірпінь. Коли стеля обвалилася, то чоловік все продовжував жити там.
Позабивав вікна, а тепер донька подзвонила і сказала, що ці росіяни зайшли до нас в хату. Вона обвалена і їм не сподобалося. Порозганяли нас. У підвал я не бігав, ніколи не бігав. Донька ходила два рази, а я ніколи. Не можу я так. Гнути перед ними голову?
– обурився Святослав.
Евакуація, Ірпінь, 2022 рік / Фото Christopher Occhicone
В Ірпені ще залишилися люди. Багато літніх людей та тих, що не можуть виїхати. За словами чоловіка, у місті гинули люди навіть у будинках.
А де хоронити? Біля будинків закопували. Хоронять де попало. Потім, можливо, перезахоронять. Можливо,
– із сумом зазначив він.
Актуально Росія напала на Україну: хронологія основних подій 3 тижня війни
Допомога та підтримка
Волонтерська допомога у місто надходить важко. Ірпінь ділить залізниця. Праву сторону, де була газова компанія, сильно побомбили російські війська. Так само як і Бучу, Ворзель, Бородянку.
Я народився там і виріс, а тепер біжу. Коли ми повернемося, – не дорахуємось сусідів, не дорахуємось молодих,
– сказав Святослав.
Нині чоловік перебуває у Львові. Додав, що їде до своєї родини, але сумнівається, що зможе довго бути там. Він наголосив, що хоче брати до рук зброю та воювати проти російських загарбників.
Цікаво знати – Намагаються атакувати інфраструктуру та військові об'єкти: дивіться відео