Путін 21 грудня виступив на розширеній колегії міністерства оборони Росії. Звісно ж головною темою стала війна проти України та плани щодо розвитку російської армії. 24 канал проаналізував основні заяви та рішення глави Кремля та міністра оборони Сергєя Шойгу.

До теми Росії потрібно 20 років, щоб забезпечити 200 тисяч "мобіків" зброєю та технікою

Видання The New York Times, у своєму лонгріді від 16 грудня про російське вторгнення, розповіло чимало цікавих деталей, які проливають світло на таємні механізми війни.

Зокрема, журналісти дізналися деталі листопадової розмови в Анкарі між російським головою Служби зовнішньої розвідки Наришкіним і очільником ЦРУ Вільямом Бернсом. Тоді підлеглий Путіна заявив, що попри дошкульні поразки Росія не здасться й буде продовжувати війну, не рахуючись з втратами, тобто буквально битися до останнього росіянина.

До теми Шойгу хоче збільшити росармію до 1,5 мільйона

Постає питання, а звідки ж узяти стільки людей? Відповідь на нього запропонували 21 грудня особисто Путін та російський міністр оборони Шойгу. Обидва стали хедлайнерами на "розширеній колегії міністерства оборони Росії".

Продовжити проведення спеціальної військової операції до повного виконання завдань,
– сказав Шойгу на колегії 21 грудня про плани на 2023 рік.


Збори російського командування / фото EPA

Головним підсумком дійства стало фактичне визнання власних помилок та оголошення нової військової реформи в Росії – вже третьої за час правління Путіна. Спочатку були реформи Сердюкова, які мали на меті перетворення гігантської призовної радянської армії на компактну та контрактну, з ліквідацією дивізій та формуванням бригад.

Потім був гібридний відкат, а нині – фактичне повернення до радянської концепції створення ополчення – великої маси одноразових вояків на одноразових танках і з одноразовими автоматами. Власне, цей процес ми вже спостерігаємо у війні проти України, де прикладом реформи Шойгу стали "мобіки", які виконують функції гарматного м'яса.

  • Збільшення армії з номінальних 1 150 000 тисяч одразу на 350 000 тисяч людей (або 490 000, якщо рахувати від 24 лютого 2022 року), тобто до 1 500 000 вояків.
  • Збільшення кількості контрактників з 290 тисяч до 695 тисяч людей. На кінець 2022 року Шойгу обіцяє 521 000 контрактників, що мають нібито замінити "мобіків" (схоже, коштом фізичного перетворення "мобіків" та призовників на контрактників). Для цього Шойгу пропонує легалізувати практику, коли строковикам дозволено укладати контракти з перших днів служби.
  • Збільшення призовного віку з 18 до 21 року та верхньої межі – з 27 до 30 років. Це, згідно задуму Шойгу, має зменшити кількість вбитих на війні нещодавніх школярів. Крім того, молодих росіян у категорії 21 – 30 років більше, аніж у категорії 18–27 років. Дані "росстату" вказують на різницю в 330 000 росіян, тобто таким чином збільшується сировинна база війни.


Путін, Шойгу та Герасамов вигадали новий "план", приречений на поразку / фото EPA

  • Шойгу також запропонував сформувати нові з'єднання, частини та підрозділи. Зокрема, мовиться про 5 нових мотострілецьких і десантно-штурмових дивізій у складі окупаційних загальновійськових об'єднань у Херсонській та Запорізькій областях, а також новий армійський корпус у Карелії.
  • Дивізіями мають стати до 10 бригад, що передбачає збільшення їхньої штатної чисельності в 2–3 рази. Також планується створення нових авіаційних полків і бригад та 5 нових артилерійських дивізій.
  • Раніше "мобіки" потрапляли до вже існуючих військових формувань і були покликані компенсувати раніше ліквідованих "профі". Відтак, деякі мобілізовані стали третім складом для колись легендарної Кантемирівської дивізії, а хтось – четвертим складом не менш "легендарного" 331-го костромського парашютно-десантного полку (звісно, замінили лише назву, про жодну відповідну підготовку мова не йде). Нині Шойгу пропонує формувати з них принципово нові бойові одиниці – на пустому місці.
Осіння "часткова мобілізація" в Росії показала, що росіяни не здатні впоратися навіть з цими обсягами. Заявлено, що мобілізовано було 300 000 росіян, нібито половина з них вже на фронті або десь поруч, половина – нібито проходить вишкіл.

При цьому, самого вишколу, як такого нема – відсутні кадри та можливості (в Росії наразі є лише один сучасний полігон – Муліно (його збудували німці у часи газової дружби), решта полігонів – "обійняти та ридати". Нині росіян у майбутні окупанти готують білоруські інструктори та страйкболісти. Своїх офіцерів та інструкторів у Росії просто нема.

До теми Малоймовірно, що Кремль може зібрати для війни в Україні армію, про яку мріє

Інший аспект – зброя. Для нових частин має бути й нова техніка, по штату. Нині окупанти не можуть відновити штатну кількість для тих підрозділів, що воюють в Україні (Росія вже стала найбільшим постачальником воєнної техніки для ЗСУ, шляхом надання трофеїв). Нову техніку Росія не може виробляти через санкції, також нема й амуніції та спорядження – це для окупантів купують в Ірані та Північній Кореї, дещо витягують з Білорусі, проте, ресурси Лукашенка вже вичерпуються.

З огляду на ці проблеми Росія вирішила компенсувати якість кількістю, а тому банально збільшує свою армію – чекаємо нової хвилі "часткової мобілізації" вже у січні 2023 року, а разом з нею – нову хвилю дезертирів на кордонах Росії та чергового обвалу російської економіки.

Багато, особливо враховуючи, що станом на початок вторгнення у Росії не було й близько рубіжних 1,05 мільйона. Згідно з оцінками експертів, мовилося про 800 000 людей у лавах ЗС Росії. Також у вторгненні беруть участь вояки "Росгвардії", проксі-сили з групи "Вагнера" та її симулякрів, а також "мобіки" з так званих "ЛНР"/"ДНР".

Фактично всі свої сили Москва кинула на війну. За армією вторгнення стоїть армія забезпечення, як правило, у співвідношенні 1 до 3, тобто 200 000 окупантів, що вдерлися до України 24 лютого, має забезпечувати та підтримувати приблизно 500–600 тисяч вояків у самій Росії. Вони відповідають за логістику, розгортання, ремонт та ще багато чого. І саме з цим у Росії виникли найбільші проблеми, пізніше їх взагалі кинули в бій, чим ще більше посилили проблеми.

Росія опинилася у банальному цейтноті – окупаційний контингент у 200 000 вояків виявився замалим для перемоги, більше росіяни виставити не можуть, тим більше не можуть компенсувати якість (найкращі та найбоєздатніші частини були розгромлені в Україні).

З кількістю також є проблеми – на підготовку потрібні ресурси та час. У Росії нема ні першого, ні іншого. Україна не збирається сидіти й чекати, коли умовного "Ваньку" навчать вбивати українців, а тому, цілком можливо, що заявлені Шойгу реформи почнуть давати результат, коли Росії доведеться вже думати, як боронити Кубань або інші етнічні українські землі, що нині всупереч історичній справедливості залишаються окупованими Росією. До цього часу кількість мертвих окупантів може дійсно збільшитись до 300 000 людей, принаймні, російське командування зробить для цього все, що від нього залежить.