Що змусило українську владу оголосити АТО

12 квітня 2014 року українці були шоковані кадрами з провінційного містечка Слов'янськ на Донеччині, де раптово з'явилися російські диверсанти. Вони захопили спочатку міський відділок МВС, а згодом встановили контроль над всім містом.

Читайте також Нові темні віки: як Луганськ та Донецьк опинились в окупації, а Харків дивом уник їх долі

Нині відомо, що операцію по захопленню Слов'янська здійснили рейдові групи військової розвідки росіян – спецназу Головного управління Генштабу РФ (колишнього ГРУ). Лише згодом професійні диверсанти передали "владу" професійним акторам – прапорщику-реконструктору Ігорю Гіркіну, колоритному кулеметнику Олександру "Бабаю" Можаєву та іншим фрікам. Тоді ж українці дізналися про їхніх московських кураторів Бородая та Кургіняна.

Захоплення Слов'янська було легендоване за кримським сценарієм – начебто місто під контроль взяли "сили самооборони". Саме для цього й був потрібні "блаженний" Гіркін та "народний мер" В'ячеслав Пономарьов. Втім, ні в кого не викликало сумнівів, що за операцією стоїть Росія. Власне, цього не приховували навіть самі учасники "шоу".

Наступного дня, 13 квітня 2014 року, вранці у Києві оголосили про початок Антитерористичної операції або АТО. Вона офіційно почалась наступного дня. Нагадаємо, на той час Росія вже оголосила про загарбання українського Криму та кілька тижнів "шатала" ситуацію у східних областях України – найбільш вдало на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Одещині та Запоріжжі.

Чому Київ зволікав

Нерішучість Києва пояснюється просто: на той час в Україні фактично було безвладдя. Після втечі президента Януковича вибори його наступника були призначені на травень, а виконувачем обов’язків голови держави та головнокомандувача збройних сил став спікер парламенту Олександр Турчинов.

турчинов ато
Олександр Турчинов виконував обов'язків президента України / Пресслужба РНБО

Цей політик попри своє іронічне прізвисько завжди був занадто обережним, не бажав робити різких рухів та бути за щось відповідальним.

До теми Фарс у Кремлі: як Росія 7 років тому вкрала український Крим

Можливо, саме тому на Сході України проголосили режим АТО замість воєнного стану. За грою слів криється принципова різниця. Воєнний стан передбачає переведення життя країни на особливі умови, зокрема, скасування виборів та обмеження прав і свобод заради ефективного опору агресії. В умовах воєнного стану уся повнота влади належить Президенту України – верховному головнокомандувачу, що делегує її військовим.

Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України,
– виконувач обов'язків Президента України Турчинов оголошує про початок АТО.

Чому АТО

Антитерористична операція по суті є поліційною операцією. Нею опікується Антитерористичний центр СБУ, а здійснює не ЗСУ, а співробітники спецслужб і МВС, зокрема – Національної гвардії.

Голова МВС Аваков про старт АТО:

Турчинов 13 квітня заявив, що до проведення АТО будуть залучені й ЗСУ, але у перші місяці операції вплив армії був мінімальним. Кадрові військові не займались плануванням, а армія розглядалась здебільшого як сировинна та матеріальна база (у випадку 25-ї бригади – для прибічників "руського міра"). Втім, навіть такий стан речей лякав окупантів.

Якщо Київ дійсно почав застосовувати армію в Слов'янську, то це дуже серйозний злочин проти свого народу,
– Путін хвилюється за долю російських диверсантів у Слов'янську та підтримує АТО в її початковому форматі.

Турчинов обрав останній варіант і фактично уник відповідальності за подальші події. Перед цим Україна без бою віддала Крим росіянам, тому у Києві сподівалися, що окупанти на цьому зупиняться. Але апетит приходить під час їжі – й у Росії були план на всі східні області України.


Колона 25-ї бригади ЗСУ, заблокована під Краматорськом / Getty Images

Агресор не зупинився і продовжує організовувати заворушення на сході країни. Це не війна між українцями. Це штучно створена ситуація протистояння, яка має на меті послаблення та знищення самої України,
– в.о. президента Турчинов, 13.04.2014.

"Дивна війна" по-українськи

Після оголошення режиму АТО українські сили, які складались з добробатів і спецпризначенців СБУ і МВС, швидко зайняли панівні висоти над Слов'янськом та блокували росіян у місті. Українці мали значну чисельну та якісну перевагу над ворогом. Втім, на подальші рішучі дії вони не наважились – не було наказу про масштабний штурм, а окремі розвідки-зачистки були відбиті росіянами.

Сили явно нерівні. Відмашка на застосування зброї проти мирних жителів своєї країни вже дана. Якщо сьогодні цю військову машину не зупинити, то це призведе до великої кількості загиблих і поранених. Проти мирних громадян діють підрозділи Національної гвардії , а також батальйони з екстремістів "Правого сектора", розпочато формування батальйону Донбас. Придушення виступів мирного населення здійснюють перекинуті в Донецьк і Луганськ бійці спецпідрозділів служби безпеки України, а також МВС,
– міністр оборони Росії Сергій Шойгу погрожує Україні.

Після 2 невдалих спроб та під тиском російської влади, яка під виглядом військових навчань стягнула війська до кордонів з Україною, прийняли рішення про відмову від активних дій та початок блокади. Саме цього нові "господарі" Слов'янська й чекали.


Контрпропаганда у 2014 році працювала не дуже вдало / Соцмережі

За час "дивної війни" росіяни обжилися у Слов'янську та створили чудову "картинку" проросійської вольниці для ЗМІ країни-окупанта. Безпорадність українських військових та нерішучість влади додала оптимізму окупантам й надихнула їх на рішучі дії. А ще дозволила краще підготуватись до нового вторгнення.

Актуально У роковини окупації Слов'янська до зали місцевої ради внесли російський прапор

Слов'янська епопея завершилася 5 липня 2014 дефіле бойовиків до Донецька та захопленням обласного центру. На марші колону терористів ніхто не атакував. Вони фактично без втрат прибули у серце Донбасу, де отаборились й "засідають" донині.

АТО в умовах відкритої російської агресії

17 липня 2017 року російський ЗРК "Бук" з російською обслугою з-поміж кадрових російських військових збив у небі над Донеччиною цивільний літак – рейс MH17, на борту якого було 298 людей. Усі вони загинули. Перед цим росіяни знищили декілька українських бортів, зокрема – транспортних. За місяць до цього у небі над Луганськом вони збили український Іл-76, в катастрофі тоді загинули 49 громадян України.

Ветеран українсько-російської війни Максим Музика розповідає про перші бої з окупантами:

Крім російських сил протиповітряної оборони до України прибули чисельні найманці, зокрема – бійців так званої "ПВК Вагнера" та кадировці. Останні склали основу першої хвилі нападників на Донецький аеропорт 26 травня та незабаром сформували екіпаж вже легендарного "Камазу", що його у паніці розстріляли свої ж.

Наприкінці літа 2014 року до України зайшли вже не "зелені чоловічки", а офіційні російські військові частини. Нині про це відкрито говорять самі росіяни.

Нещодавно член громадської ради при міноборони РФ Руслан Пухов навіть назвав їх точну кількість.

Наприкінці серпня 2014 року введення обмеженого угруповання (8 батальйонних тактичних груп) дозволив здійснити розгром українських військ і змусив Україну припинити наступальні дії проти "ДНР" та "ЛНР" та підписати мінські угоди,
– представник міноборони окупантів Руслан Пухов визнає факт агресії проти України.

Російські військові завдали українському війську двох важких поразок під Іловайськом та Дебальцевим. Підписання кабальних для України мінських домовленостей закріпило вигідний для Росії стан речей на Донбасі, врятувало 2 російські анклави в Україні під назвами "ДНР" і "ЛНР" та сприяло перетворенню тимчасово окупованих територій Донбасу на нові Придністров'я чи Абхазію.

Спогади українського ветерана Павла Чайки про російську агресію на Донбасі:

У цих умовах війна у підвішеному стані, тобто АТО просто законсервувала статус кво. Більшу частину своєї каденції президент Порошенко уникав того, щоб називати війну війною. Він наважився на часткове введення воєнного стану лише після скасування АТО, але це більше нагадувало не ефективну спробу протидії агресору, а доволі жалюгідні потуги утриматись при владі за допомогою перенесення на невизначений час виборів. Подальші події лише підтвердили це припущення.

ООС замість АТО

Указом президента Петра Порошенка за 4 роки після свого початку АТО була скасована. З 30 квітня 2018 року їй на зміну прийшла Операція Об'єднаних Сил (ООС), яка є породженням юридичної казуїстики й вже вмотивована не нерішучістю, а неспроможністю змінити хід подій.

Президент Порошенко довго не наважувався називати війну війною / Пресслужба РНБО

Час втратили ще навесні 2014 року. Тоді українська влада наважилась лише на півкроки та війну у "підвішеному стані", натомість отримала повномасштабні бойові дії та відкриту російську агресію, жертвами якої стали понад 13 000 українців.

Захоплення Слов'янська – спогади учасників подій:

Внаслідок російської агресії на Сході України кілька мільйонів людей змушені були залишити свої домівки та стати біженцями, а мешканці окупованих територій опинилися заручниками бойовиків та нині стали учасниками нелюдського експерименту під назвою "нові темні віки".

Нині, як і 7 років тому, Росія знову збирає військо на кордонах з Україною. Її перші особи знову говорять про необхідність "захисту російськомовного населення" на території іноземної держави, а цивілізований світ знову занепокоєний.