Китай поступово дистанціюється від Росії, хоча поки й не говорить про це прямо. Втім, стає очевидно, що Кремль перестає буди реальним союзником Китаю у його протистоянні із Заходом.

До теми Китай уперше дорікнув Росії за війну в Україні

Китай засудив "ракетний теракт" Росії в Україні

Спікерка МЗС Китаю Мао Нін висловила стурбованість ракетними атаками проти України та наголосила, що всі країни заслуговують на повагу їхньої територіальної цілісності та суверенітету, а також вчергове озвучила позицію Китаю щодо пошуків мирного врегулювання конфлікту.

На перший погляд, у позиції Китаю начебто й нічого не змінилося, адже на офіційному рівні, Пекін і раніше заявляв про підтримку територіальної цілісності України, і водночас утримувався або голосував проти усіх резолюцій ООН, націлених проти Росії, задля збереження позитивних дипломатичні відносини з Москвою.

Путін власними руками закопує відносини з Китаєм

Цього разу Владімір Путін, у недолугих спробах зіграти на емоціях свого ядерного електорату, власноруч відкрив Китаю вікно для публічної критики. Адже за кілька годин після ракетного обстрілу, Путін сам зізнався, що цілями цієї атаки були саме об’єкти критичної цивільної інфраструктури. Тобто, терористична організація, що засідає в Кремлі взяла на себе відповідальність за скоєний теракт.

Натомість цього разу Путін перейшов певну червону лінію. Свідомо пішовши на ескалацію, він ще й порушив обіцянку, щодо пошуку мирного рішення у цій війні, яку давав Сі Цзіньпіну на саміті ШОС.

Брехливі обіцянки Путіна в Самарканді

15 вересня Владімір Путін відправився в Узбекистан на саміт Шанхайської організації співробітництва. У Самарканді він зустрівся зі своїми найближчими на сьогодні східними партнерами – лідером Китаю Сі Цзіньпіном та прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді.

Лідери двох країн подали Путіну прямі сигнали, що війну в Україні слід завершувати якомога швидше, адже ще глибше закопування Росії в американські санкції може спричинити шкоду й економікам цих двох країн, які наразі є головними споживачами російських енергоресурсів.

Нарендра Моді висловив свою позицію публічно, під час спільної пресконференції з Владіміром Путіним. Натомість Сі зробив свої зауваження щодо війни в Україні кулуарно, проте пізніше Путін сам озвучив та підтвердив позицію Китаю щодо якнайшвидшого "врегулювання конфлікту".

До теми Як саміт у Самарканді став тотальним приниженням росії

Путін продовжує палити усі мости для відступу

Майже місяць потому, Владімір Путін не лише не досягає суттєвого результату у врегулюванні війни, а лише продовжує посилювати ескалацію. Спочатку він оголошує про приєднання окупованих територій, хоча Україна попереджала, що це закриє будь-яку можливість для перемовин з Росією.

А вже після продовження провалів своєї армії на усіх ділянках фронту, кривавий диктатор вдається до відкритих терористичних дій проти цивільної інфраструктури України.

При цьому, ці ракетні удари не принесли Росії жодної користі – фронт продовжує сипатися, "відключити" електрику в Україні не вдалося, як і залякати суспільство. Захід також не "впав на коліна" з благаннями про перемовини.

Єдине чого зміг досягти Кремль, так це кривавого бенкетування на усіх пропагандистських каналах та у російському сегменті соцмереж. По усіх інших напрямках Путін, як завжди, досяг негативного зростання, тобто зворотних результатів, а потім ще й прямо у цьому зізнався.

Цікаво "Шедевр таємної диверсії": як світ реагує на підрив Кримського мосту та контрнаступ ЗСУ

Китай починає бачити проблему конкретно в Путіні

Саме це й стало очевидним сигналом для Пекіна, що Кремль, своїми діями, починає працювати проти інтересів Китаю. Захід єдиним фронтом виступив із засудженням ракетної атаки проти України. При цьому, риторика Європи та США настільки загострилася, що до офіційного визнання Росії державою спонсором тероризму залишився один маленький крок.

Китай вбачає у цьому пряму загрозу своїм власним інтересам, адже якщо Росія отримає статус терористичної держави, будь-які фінансові операції з такою країною будуть підпадати під санкції. Так, Китай все ще зможе знайти певні шляхи закупівлі російських енергоносіїв, але цей процес буде суттєво складнішим та дорожчим. Особливо на тлі публічних заяв про спільне будівництво газогону "Сила Сибіру-2".

При цьому, для Пекіну тепер очевидний і творець цих проблем – Владімір Путін особисто взяв відповідальність за ці обстріли, хоча і з невеликою ремаркою у бік російського Міноборони. Очевидно, що Китай давно бачить проблему саме в Путіні, і тому на його ювілей з нагоди дня народження від Пекіну не пролунало жодних привітань.

Псевдомир в Україні також прийнятний для Китаю

Та як би не мінялася позиція Китаю щодо Росії, не слід захоплюватися хоч і частковою, але зміною риторики. Задля збереження власної стабільності, Китай готовий проштовхнути "мир" між Росією та Україною на будь-яких умовах. Замороження війни також виглядає для Пекіна прийнятною умовою для подальшої деескалації.

При цьому, Пекін стримано виступає проти збільшення військових постачань в Україну, адже він прямо звинувачує Захід у провокації Росії на війну. І саме "накачування" України західним озброєнням і є одним з цих провокаційних факторів.

Це також вкладається в уявлення Китаю про проблематику Тайваню, куди США передають озброєння для захисту від можливої атаки з материка.

Читайте також Байден розставив усі крапки над "і" щодо захисту Тайваню, якщо на нього нападе Китай

Збереження "путінізму" вигідне для Китаю

Персона Владіміра Путіна стає все токсичнішою з кожним днем, а провина російського диктатора у багатьох світових проблемах стає очевидною навіть партнерам Росії у Пекіні. Попри це, Китаю вигідно збереження російської системи, тобто так званого "путінізму", навіть із заміною її засновника та першоджерела – самого російського президента.

Всім очевидно, що путінізм, як такий, протягом багатьох років систематично послаблює російську державу. Корупція на всіх рівнях, провал у війні та фактичне васальне положення Росії повністю задовольняє Китай.

Китай за свою історію кілька разів переживав повний розворот у відносинах з Москвою. Дуже яскравим прикладом є китайсько-радянський конфлікт. Спочатку Мао Цзедун мав дуже дружні відносини з Йосипом Сталіним. Партнерство між двома країнами опиралося на спільні комуністичні ідеї та потужне просування культу особистості в Китаї та СРСР. Стосунки Мао та Сталіна були настільки міцні, що останній навіть мав власну фракцію у китайській компартії.

Втім, як тільки на заміну Сталіну прийшов Нікіта Хрущов, він почав руйнувати напрацювання свого попередника, а зокрема й культ особистості Сталіна. Врешті, відносини між Китаєм та СРСР скотилися до відкрито конфронтаційних, що навіть переросло у поодинокі військові сутички на радянсько-китайському кордоні.

Та не лише прикордонні інтереси Китай вбачає у путінізмі. Наразі, Росія продає Китаю ресурси з величезними знижками задля дрібної політичної підтримки з боку Пекіна, а найближчі плани у спільних енергетичних проєктах зроблять ціну російських ресурсів для Китаю ще нижчою.

Як Китай розчищає шлях до ринку зброї за рахунок Росії

Після вторгнення в Україну Росія також стала відрізаною від світової торгівлі зброєю. Москва займала велику долю на ринку зброї в азійських, латиноамериканських та африканських країнах. Торгуючи модернізованими радянськими зразками техніки та зброї по доволі низькій ціні, Росія мала змогу задовольняти потреби цих країн. Тепер цей ринок активно починає займати Китай.

Після того як Росія скоротила постачання зброї на тлі власних потреб та світової ізоляції, Китай пропонує аналогічні види озброєнь за такою ж низькою ціною. Про це на сторінках видання Foreign Affairs пишуть міжнародні оглядачі Васабджіт Банерджі та Бенджамін Ткач.

При цьому Пекін продовжує нарощувати виробництво, що говорить про те, що Кремль може вже ніколи не повернутися на ці ринки.

Китай хоче зберегти "путінізм" без Путна, адже будь-яка реальна демократизація Росії може суттєво зашкодити китайським інтересам, як з огляду на безпеку – ймовірне єднання Росії з Заходом та НАТО, а також і у питаннях економічної взаємодії, коли Китай фактично викачує російські ресурси за безцінь.

Путін втрачає китайський імунітет

Владімір Путін, який тривалий час розповідав про особисті дружні відносини з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, схоже, стрімко втрачає його підтримку. Проблема не лише в терактах в Україні, які мають однозначне забарвлення для усього світу, включно з Китаєм.

Путін зруйнував усі державні інституції всередині своєї країни та перейшов на руйнацію інституцій міжнародних. Саботаж діяльності ООН з боку Росії абсолютно неприйнятний для Китаю, який має в цій організації сильну позицію і всіляко виступає за збереження цієї організації.

Китай бачить, що Путін явно програє у цій війні, і несе пряму загрозу всьому світу. При цьому, Китай може стати тим самим важелем тиску на Путіна, який втримає його від використання ядерної зброї. Аже глобальний обмін ядерними зарядами точно не входить у плани Пекіну.