Як ракетний терор росіян впливає на фінал війни: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Росіяни все ще сподіваються, що подібними ракетними атаками їм вдасться переконати західних союзників вмовити українців сісти за стіл перемовин із ворогом. Про це та інші важливі теми читайте в ексклюзивному інтерв'ю на 24 Каналі з радником голови Офісу Президента України Михайлом Подоляком.

Важливо Нова загроза для Києва та виклик для ППО: для чого Росія перекидає ракетні комплекси "Бал"

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми вже розповідали про ураження Чонгарського мосту та підготовку окупантами техногенних катастроф на Запорізькій АЕС і "Кримському титані". Більше – читайте за посиланням.

Чи вплинуть ракетні обстріли окупантів на фінал війни

– Росіяни дуже сильно обурені Чонгаром, але забули про те, що вночі "Кинджалами" намагалися поцілити та зруйнувати дамбу в Кривому Розі. На щастя і завдяки професійності наших сил ППО, ворожі ракети не влучили в ціль. Відповідно вони вже анонсували удари по мостах у Молдові й Одеській області після Чонгара.

Росія конкретно воює з цивільним населенням України. Вона використовує всю ракетну техніку: і балістику, і гіперзвук, і крилаті ракети, і дрони для атак на цивільну інфраструктуру. А паралельно з цим знищує цивільне населення. Тобто це свідома тактика ведення війни.

Це інструмент війни – руйнація об'єктів, які не дозволяють країні жити у XXI столітті. Країна-агресорка намагається перетворити Україну на Росію, в буквальному сенсі цього слова. Щоб ми мали точну таку ж неохайну країну, якою є і завжди була Росія.

Крім того, вона демонструє гуманістичному західному світу: ми – "бєпрєдєльщіки", продовжуйте нас боятися, шукати можливості домовитися з нами коштом України.

Коли "Кинджал" заходить на той чи інший об'єкт – це демонстрація для західних спільнот, щоб вони боялися Росію та примушували Україну відмовитись від свого суверенітету на користь країні-агресорки. Це вже навіть не про територію. Якщо ця війна неправильно, несправедливо завершиться – в України немає суверенітету. Нам не треба мати якісь ілюзії, що ми зможемо потім домовитись.

У 2014 році ми суттєво втратили суверенітет, який Росія продовжувала "надгризати". Постійно говорила: "ви Донбас маєте забирати на наших умовах, це взагалі має бути наша територія в складі вашої країни, яка домінуватиме з точки зору зовнішньої політики".

Росіяни й сьогодні хочуть отримати контроль над суверенітетом. Росія виходить і каже: "дивіться, ми маємо дбати про свою безпеку, тому знищуватимемо всі країни, які нам не подобаються, і не заважайте нам це робити". Це свідчить про те, що країни як Білорусь, мають дотримуватись виключно зовнішньополітичних пріоритетів, які будуть рекомендовані чи нав'язані Росією.

Тож Росія використовує цей інструмент – крилаті ракети – і відповідну риторику виключно для тиску. Не на Україну, для нас немає російської риторики, яка даватиме певний тиск. Крім конспірологічних версій, які потім закидують у наш інформаційний простір і починається: "дивіться, це ж перевірене джерело, Росія сказала, от саме так все й відбувалось". І починається політичний дискурс у невеличкому прошарку населення.

Утім, з точки зору цих технологій це не впливає на Україну. Атака ракетами не впливає на Україну в межах розуміння, як ця війна має завершитись і що нам треба робити в цій війні. Але це все ще впливає на певні спільноти, які говорять, що у Росії достатньо ресурсу й вона може вести війну роками. Мовляв, вона буде затяжна, тому треба все ж таки шукати якісь рішення.

Сьогодні почув "красиву" бразильську концепцію, мовляв, треба, щоб сторони сідали, домовлялись і йшли на якісь поступки одна одній. Я не зовсім розумію: які поступки, якщо війна триває не десь на нейтральній території, а виключно на території України шляхом убивства її цивільного населення.

Відтак, коли ви це пропонуєте, то говорите не те що про капітуляцію України – ви пропонуєте світу відмовитись від міжнародного права. Тоді ви й говоріть про це: пропоную світу відмовитись від міжнародного права і тоді примусити країну, яка не є ядерною та мілітарною, ще й менша за розміром, виконати забаганки Росії, яка абсолютно точно знищила всі цивілізовані норми й правила.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Угорщина допомагає Росії у знущанні над полоненими

– Україні вдалося повернути з Угорщини 3 з 11 полонених. Решта ще перебуває на території Угорщини. Угорська сторона не сильно хоче йти на контакт?

По-перше, це дуже дивна історія. Сьогодні нею опікується Міністерство закордонних справ України. Вона має такий вигляд: Угорщина бере участь у знущанні з військовополонених України.

Незалежно від їхнього етнічного походження, вони є громадянами України, комбатантами, які захищали й були захоплені на полі бою російською стороною. Тобто, Угорщина демонстративно бере участь у програмі знущання з українських військовополонених.

Варте уваги Фактично українські військові залишаються полоненими: Угорщина тримає воїнів в ізоляції

По-друге, так історія не може розгортатись. Якщо третя країна готова взяти участь в обміні полоненими або забрати полонених, то треба робити це виключно в межах юридичної процедури – екстракції, як це було зроблено в Туреччині.

Однак для цього треба було доводити до відома українську сторону й залучати її. Коли військовополонені вже потрапили на територію третьої країни – Угорщини – тоді треба було запросити наших дипломатичних представників для відповідних процедур: фіксації стану, юридичного положення, умов перебування.

І третє, Угорщина демонструє абсолютне ігнорування відповідних декларацій щодо захисту прав людей. Вона не допускала до цих заручників представників України, громадянами якої є ці люди.

Тоді я переходжу до висновку: Угорщина сьогодні демонстративно принижує Європейський союз. Вона безпосередньо бере участь у певній пропагандистській дії, яка цікава тільки Росії. Вона демонструє зневагу до прав громадян іншої країни. Вона є агентом по суті російської складної політичної гри.

Я не бачу поки, чому в ЄС, якщо зважати на це все, немає відповідних чітких конкретних дій щодо країни, яка демонстративно порушує не тільки Женевські конвенції, а й Загальну конвенцію про права людей. Це дивно й провокує подальшу ескалацію.

Україна вже повернула 3 полонених з Угорщини / Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

Якщо говорити в цілому про військовополонених – ми бачили, що відбувається в Ростові. Ми бачимо, як Росія поводиться з нашими військовополоненими. Є певні конвенції щодо поводження з військовополоненими – Росія демонстративно їх не дотримується.

Ба більше, ми не бачимо відповідних дій Міжнародного Червоного Хреста, у компетенції якого будь-яким способом зайти на територію Росії та модерувати процес контролю над поводженням з нашими військовополоненими. Росія використовує військовополонених як ресурс тиску. І немає жодної реакції від гуманітарних місій ООН та інших міжнародних інституцій.

До того ж Росія використовує військовополонених з допомогою третіх країн, таких як Угорщина, для тиску на етнічні спільноти України – для певних інформаційних провокативних програм. І знову ми не бачимо відповідних реакцій міжнародних інституцій і ЄС. Якщо речі називати своїми іменами, це – занулення міжнародного права. Тобто, правил немає.

Тобто усе сьогодні будується на добровільному бажанні виконувати або не виконувати той чи інший міжнародний договір або конвенцію, як це робить Росія. То чи існує сьогодні міжнародне право? Чи гарантує це міжнародне право захист ваших інтересів, якщо проти вас стоятиме велика мілітарна країна?

З нашими західними партнерами зрозуміло більш-менш. У будь-якому разі десь ми бачимо цей злам, який відбувається в їхніх головах, і вони розуміють та бачать до чого мають прагнути. Вони надихаються Україною, а значить, мають їй допомагати – інакше їм буде важко нами надихатись.

Як Путін намагається компенсувати свої страхи

– Володимир Путін рік не коментував воєнні дії, а тепер його ледь не щодня показують на телевізорах з будь-якого приводу. Якась показова тенденція: або пропаганда не справляється, або Євгєній Пригожин настільки заполонив інформаційний простір, що Путін розуміє, що втрачає будь-які бонуси, або все настільки погано, що він виходить для підтвердження "статистики" Шойгу?

Ви абсолютно праві щодо мотивації, чому це відбувається. Але я додам ще декілька парадоксальних речей. Хай так і буде, це ж чудово. Людина публічно щодня демонструє абсолютну неадекватність. І це нормально, не для нас, але для західних спільнот.

Це дуже важливо, коли людина настільки впевнено демонструє свою неадекватність, бо тоді західні спільноти нарешті починають розуміти, чому ми пів року тому чи більше зафіксували неможливість проведення будь-яких переговорів з Путіним.

Ви ж не можете з людиною, яка юридично чи фізично не є дієздатною, проводити переговори, тому що вона не відповідатиме за свої слова. Путін це демонструє і це супер, зокрема для внутрішнього ринку.

Він проговорює неадекватні цифри та мотивації, синхронно з Міноборони, яке вже сьогодні в Росії не вважають об'єктивною інституцією. Тому що це ж Міноборони, яке казало про триденну чи двотижневу війну тощо. Тобто Путін синхронувався з абсолютно не авторитетною токсичною організацією.

Друга парадоксальна річ – це спроба Путіна скомпенсувати свої особисті страхи. Він розуміє, що все йде не так й поступово виходить з-під контролю. Підсвідомо розуміє, бо інтелекту, щоб усвідомити це, у нього недостатньо.

Але підсвідомо він розуміє, що до нього є багато питань, що в елітах починається якесь "бурління", а населення, яке фанатично готове вбивати українців, може вбивати, лише якщо його не вбиватимуть у відповідь. То ж у нього накопичується особистий страх.

Для того, щоб компенсувати це, він виходить і говорить, що все "під контролем", ми вже "знищили" 250 танків, а тут ми з двох установок Patriot нібито "знищили" вже п'ять тощо. Що далі йтиме до фіналу війни, то більш ущербними будуть виступи Путіна, стаючи якісним матеріалом для дисертацій психіатрів.

Російський диктатор Владімір Путін / Getty Images

Ключове – Путін не розуміє, що відбувається. Він справді не оперує об'єктивною інформацією. Це добре, бо він не зможе згенерувати дієві антикризові рішення. Якщо людина не має об'єктивної інформації або аналізу і будує свої думки на підставі фейкової інформації, це не призведе до відпрацювання запасних сценаріїв.

І тут я переходжу до наших партнерів, щоб вони зрозуміли. Сьогодні немає жодного сценарію, крім збройного визволення окупованих територій. Не можна розмовляти там, де люди не оперують об'єктивною інформацією. Ви прийдете на якісь розмови, а людина казатиме про "ліквідовані 250 танків".

Я не хочу, щоб партнери, як це було до війни, сиділи й казали, що в Росії є "страшний гіперзвук, літаки, гармати". Мовляв, вона "за два дні забере всю Україну і піде на Польщу". Я хочу, щоб західні еліти, зокрема розвідспільноти, не припускались тих помилок, які були напередодні великої війни.

Треба розуміти, що з Путіним немає жодного компромісного чи переговорного сценарію, немає жодного сценарію об'єктивного, окрім звільнення територій збройним шляхом.

І тут знову повертаємось в ключове: звільнення територій збройним шляхом для того, щоб не було ескалації терористичного типу, на яку дедалі більше йде Росія, залежить від темпу, швидкості та обсягу зброї. Що швидше Україна звільнятиме свої території, то менше шансів у Росії вчиняти ті чи інші терористичні дії, включно з територією ЄС. І менше шансів у Росії остаточно доламати міжнародне право.

Цікаво Суцільне приниження: чому Путін втрачає вплив на своїх колишніх сателітів і союзників

Отже, хай Путін виходить, говорить усе це інформаційне сміття і це навіть призводитиме до парадоксальних наслідків для самої Росії. Тому що десакралізація Путіна йтиме набагато швидше. Вже сьогодні до нього ставляться точно не так, як перед початком цієї війни – його вже не вважають за "безпомилкового царя" чи людину, яка має на будь-яку кризову ситуацію рішення. Його більше не вважають за людину, у якої стабільна психіка.

Але треба ще певний час та дії Збройних Сил України, щоб остаточно зламати репутацію Путіна на внутрішньому ринку Росії. І щоб нарешті ці еліти прийшли до ключового рішення – якщо вони хочуть втримати певну керованість над тими чи іншими процесами в Росії й не отримати бунтівну революцію, яка затягнеться на довгий час, то їм треба прийняти відповідні рішення щодо адекватності Путіна.

– Дмітрій Пєсков сказав, мовляв, попри складнощі перекладу, Захід зрозумів фразу Путіна "хр*н їм" про скорочення ядерної зброї країни-агресорки. Одразу видно – справжній дипломат говорить зараз із Заходом, тому використовує саме такі тези.

Це важлива тема. Так, це все меми, але якщо проаналізувати риторику на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, то там всі говорили блатним жаргоном і лише про те, як вони, мовляв, прийдуть, "нагнуть", вб'ють тощо.

Це можливість проаналізувати, що таке сучасна Росія, її політична еліта, і навіть сучасний економічний дискурс в Росії та чому з ними немає про що розмовляти. Неможливо говорити з кримінальником на інтелігентні розмови, тому треба позбутись ілюзій, що ми маємо справу з інтелектуальними, фаховими та компетентними в тих чи інших напрямках людьми. Сьогодні вони абсолютно відверто зняли всі свої маски й чітко демонструють хто вони.

З ними немає про що говорити, окрім одного – Кримінального кодексу та юридичних термінів. Має бути конкретне розуміння, що з ними домовлятись немає про що.

Коли росіяни можуть наважитися на бунт

– Інші "Z-патріоти" вже у своїх телеграм-каналах запустили тези про те, що немає жодної цілі й ідеї в тому, щоби продовжувати "тримати" Запорізьку та Херсонську області. Тобто вони вже починають готувати своє населення до чергового "жесту доброї волі". Щоправда, в мене велике запитання викликає Запорізька АЕС.

По-перше, загалом який сенс був заходити у 2014 році на територію України? А сенс конкретний – вбити Україну. Зайти – вбити. Спочатку частково населення, потім державність. Знищити Україну – це ж конкретна ціль. Вона нікуди не зникла і немає жодних інших цілей. "СВО", війна – це виключно про спробу вбивства України.

Коли вони говорять, що їм тут з тактичної точки зору немає сенсу перебувати, це те саме, коли вони говорять: "ми з Київської області пішли, бо це був жест доброї волі". Ніякий це не "жест доброї волі", не принижуйте Україну. Це Україна відбила Росію з Київської області, знищувала наступальний потенціал ворога, системи забезпечення. Вбивала, вбивала і ще раз вбивала.

Вони готові вмирати абсолютно, і тому ми маємо максимально ефектно знищувати все на окупованих територіях, зокрема у Запорізькій та Херсонській областях. Я вже не кажу про Донецьк і Луганськ, звідки ця "виразка", "ерозія" розповсюджувалася на нашу територію.

Безумовно про Крим ми можемо говорити, що тільки його звільнення, повернення фактичного статусу "Крим – український", бо юридично він і так український, дозволить вийти з цієї війни. Тільки в такому випадку еліти почнуть внутрішні процеси.

Народ в Росії розумітиме, що силова вертикаль вже нічого не контролює, почнуться бунтівські процеси й ми матимемо хоча б 15 років абсолютно спокійного часу для будівництва іншого типу держави в Україні.

– Сьогодні День скорботи та вшанування пам'яті жертв війни (Другої світової війни – 24 Канал), й відповідно війни в Україні. У цей день Путін виліз з бункера – поклав вінок на могилі невідомого солдата. То, можливо, треба нагадати скільки невідомих солдат залишиться в українській землі?

У мене є інша пріоритетна дата війни – 24 лютого 2022 року. Це буде сакральна, священна дата початку геноциду проти України, який відповідно розпочала Росія. Все, що стосується Другої світової війни – це для нас вже має трошки інакший вигляд з урахуванням війни Росії проти України сьогодні.

Після війни треба буде зробити величезну роботу, щоб все ж таки відповідно правильно структурувати події, які передували Другій світовій війні. Як Росія – тоді Радянський Союз – співпрацював з нацистською Німеччиною і чому це мало такі наслідки, які ми сьогодні отримали, й чому Росія повністю скопіювала концепцію геноцидного нацистського типу війни, який сьогодні демонструє.

Тому для мене пріоритетною датою буде 24 лютого 2022 року. Тому що саме ця дата означає і кінець Радянського Союзу як концепції і як партнера та союзника на першому етапі Другої світової війни нацистської Німеччини, і як спроба реалізувати те, що не вдалося реалізувати нацистській Німеччині у Другій світовій війні – спроба реалізувати сьогодні на території України.

Після війни треба сісти й відпрацювати це з точки зору правильних історичних акцентів. Це дуже важливо, бо коли ти не даєш відповідні правильні тези, а Росія після розпаду Радянського Союзу не пішла на покаяння за ті злочини, які були під час довоєнного часу перед Другою світовою війною, і під час, і після, ми сьогодні отримали реанімацію класичного нацизму у виконанні Росії.