Як Росія застосовувала "летючу авіацію"

Ну а тепер це дослідження має свій терапевтичний ефект, щоб зрозуміти, як же так вийшло, що росіяни в перші ж дні війни заявили про повне "знищення нашої авіації та ППО", потім ще декілька разів про таке заявили, а в підсумку вже самі втратили понад 300 літаків й майже 300 вертольотів.

Читайте також Від "тріумфу" до капітуляції

Якщо до того ще додати інші дані, вже відомі з відкритих джерел, то побачимо наступну картину. Як і зараз, так і на початку повномасштабного вторгнення, Росія мала на кордоні з Україною понад 700 літаків та гелікоптерів.

Для першого удару 24 лютого 2022 року росіяни змогли залучити всього лише 350 літаків, для яких 2 години знадобилось лише на постановки й бойовий порядок.

Використання своєї бойової авіації Росія спланувала достатньо раціонально. Окупаційні льотчики мали бити саме по тих районах, куди мали рухатись механізовані колони російських військ, така собі "летюча артилерія". Спочатку ворожі авіатори мали повністю придушити нашу ППО за допомогою всього набору тактичних крилатих ракет, навіть Х-59. А уже потім застосовувати некеровані авіабомби по сухопутних підрозділах ЗСУ

Вони навіть доволі підступно спланували використання авіації так, щоб перевантажити нашу ППО – в перші дні війни темп вильотів підтримувався до рівня 140 на добу. З них лише до 25% були групові, із розрахунку – за одиничними бортами наші винищувачі та ЗРК все одно не вгоняться. В цілому їх стратегія працювала, якщо зважити хоча б на те, що у перші дні війни російські літаки залітали вглиб території України на дистанцію до 300 кілометрів.

Далі окупанти "посипались" на тому, що в політичній думці називається "відсутність зворотного зв'язку", або ж більш профільно – відсутність "об'єктивного контролю ураження цілей".

Рекомендуємо Росіяни терористи, як і таліби, а українці врятували мене у бою: ексклюзивний блог воїна з США

В України на російському папері авіації "вже нема"

Російські військові просто у всіх своїх звітах про всі об'єкти нашої військової інфраструктури заявляли як "знищені", без оцінки, що там реально взагалі було пошкоджено. Тому в них "на папері" нашої ППО не існувало, а в реальності лише за перший день війни було збито щонайменше 10 російських літаків.

Десь 3 березня 2022 року росіяни вирішили перейти до терористичних бомбардувань Чернігова, Сум та передмістя Києва. Однак бомбити безкарно окупанти могли лише до 10 березня 2022 року, бо саме на цьому рубежі зафіксоване постачання перших західних ПЗРК, не лише американських Stinger, але й французьких Mistral.

Як можемо пригадати, десь у цей же час вороги почали активніше бити крилатими ракетами по цивільній інфраструктурі України. Тут свою роль зіграв вишкіл, який отримали наші зенітники ще осінню 2021 року. Тому відсоток збитих ракет ворога вже на старті тримався на рівні 20 – 30%, що було дуже гарно, як на тодішні умови для роботи нашої ППО.

В міру того, як наші зенітники збивали черговий російський літак, самі росіяни втрачали літунів, здатних тривалий час вести інтенсивну війну в повітрі. Вже в середині травня 2022 року зійшлись одночасно два фактори:

  • армія Росії втратила уже 200 літаків (або 20% всієї авіації, зосередженої для вторгнення);
  • втратила майже всіх пілотів з бойовим досвідом (а тих, що залишились, вирішили поберегти).

Актуально До кінця року Україна повинна розібратися з ворогом: що буде в іншому разі

Тому вже із червня 2022 року російська тактична авіація воліє взагалі не перетинати лінію фронту та застосовувати переважно крилаті ракети для тактичної авіації типів Х-31 чи Х-59.

Повітряний наступ росіянам не вдався

Ну а зараз, в лютому 2023 року, росіяни виявились нездатні на обіцяний "масштабний повітряний наступ" тактичною авіацією одразу через декілька факторів.

Для початку – з тих 700 літаків та вертольотів, які є "на папері", насправді не все можна використовувати для боїв. Адже в цю кількість входять:

  • літаки на аеродромах, поставлені на консервацію;
  • допоміжні борти типів А-50 чи Ил-22ПП;
  • літаки транспортної авіації та навіть Ту-134, точне призначення яких на супутнику й не видно;
  • Су-57 та МиГ-31БМ, котрі відстрілюють свої ракети десь взагалі над територією Росії;
  • раритетні Бе-12 та Ил-38 десь на летовищах в тимчасово окупованому Криму чи Кубані.

Окрім падіння якості льотного складу, у росіян почали накопичуватись проблеми і з технічним станом бойових літаків. Через які, наприклад, уже черговий Су-25 намотується на ЛЕП десь в районі Бєлгорода.

Ні, це аж ніяк не означає, що російська авіація за 2 – 3 тижні вийде з ладу, як про то вже написав Купер. Але й повторити жахіття перших днів війни російська авіація не здатна.