Такою думкою із 24 Каналом поділився політолог Микола Давидюк. На його думку, втрата Росією свого впливу в Центральній Азії може стати першим кроком до розпаду цієї країни.

Дивіться також Розширить ескалацію чи припинить її: з чим до Білорусі прилетів міністр оборони Китаю

Хто конкурує з Росією за Білорусь

Путін втрачає Білорусь. Показовим тут є нещодавній візит міністра оборони Китаю до Олександра Лукашенка.

"Це можна вважати маркером того, що Китай вважає Білорусь країною зі своєї сфери впливу й не визнає її підпорядкованість Росії", – впевнений Давидюк.

Тож, якщо між Росією та Китаєм станеться "розлучення", більшість країн зі сфери впливу Москви переорієнтуються на Китай. Передовсім йдеться про колишні радянські республіки, що в 1991 році отримали незалежність.

Микола Давидюк про геополітичні зміни в центральній Азії: дивіться відео

Поразки Росії змінюють її політичний статус

Сьогодні у Центральній Азії немає практично жодної країни, яка б у свій зовнішній політиці робила ставку на Росію.

"Може статися так, що Путін, який мріяв відновити Радянський союз, передасть всі пострадянські країни у сферу впливу Китаю. Росія перестане бути навіть спадкоємцем СРСР зусиллями імперіаліста Путіна", – зазначив Давидюк.

Винятком з цього переліку є країни, які обрали для себе європейський вектор розвитку, а також Туркменистан та Азербайджан, які також намагаються розбудовувати двосторонні відносини зі Стамбулом.

Через агресію проти України Путін програє Китаю в боротьбі за глобальний вплив. Втрата пострадянського спадку може стати першим кроком до розпаду Росії, всередині якої також є утворення, що прагнуть незалежності.

"Українська дипломатична робота та перемоги на полі бою політично знищують Росію. Тепер країни, що перед тим бачили у ній "сильну руку", будуть відвертатися від Кремля", – спрогнозував політолог.

Поразки Росії в міжнародній дипломатії

  • Росія втрачає свій вплив і в арабському світі. Раніше країни Близького Сходу намагалися налагоджувати відносини з Москвою, однак сьогодні вони розчаровані в Росії, яка блокує зернову угоду та підтримує перевороти в африканських країнах, де мешкає значна кількість мусульман. Україна ж користується цим сповна, як показав виступ Зеленського на саміті Ліги арабських держав.
  • Проблематичність Росії як партнера також розуміє й переважна більшість африканських країн. У ще одному регіоні, де вплив країни-агресорки був надзвичайно високим, російські провокації із зерновою угодою сприйнялись вкрай вороже, через що 2/3 держав континенту вирішили не приїздити до Росії на велику зустріч.
  • Ще одним міжнародним проєктом, у який вірила Росія, був БРІКС; крім неї, в нього залучені Бразилія, Індія, Китай та ПАР. Однак щонайменше дві з чотирьох країн-партнерок Росії мають певні претензії до неї, через що погодились взяти участі в обговоренні української формули миру в Саудівській Аравії.