4 роки за вбивство дитини й до 8 за крадіжку в супермаркеті: що не так із правосуддям в Україні

Правосуддя ≠ справедливість

Досі нереформована та сліпа Феміда продовжує працювати, а результати цієї роботи досить часто викликають значний резонанс.

До теми Вони будуть сміятися з нас, – бабуся Кирила Тлявова у розпачі через вирок за вбивство онука

• Так, 16 березня 2023 року Воловецький районний суд Закарпатської області виніс вирок у справі про сексуальне насильство щодо неповнолітньої школярки. Він визнав підлітків винними, однак їм призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки.
• 24 травня 2023 року Обухівський районний суд Київської області засудив до 11 років позбавлення волі двох поліцейських з Кагарлика, яких звинуватили у зґвалтуванні і тортурах.
• А вже 25 травня 2023 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області виніс вирок у справі про резонансне вбивство п'ятирічного Кирила Тлявова. Експоліцейський Іван Приходько отримав 4 роки ув'язнення, з яких 3,5 він вже відсидів у СІЗО. Одного із фігурантів засудили за незаконне поводження зі зброєю до 4 років ув'язнення із встановленням іспитового строку 2 роки, а решту фігурантів – виправдали.

Водночас, коли ймовірні вбивці та ґвалтівники отримують умовні та відверто смішні терміни ув'язнення, реєстр судових рішень рясніє вироками, де люди за крадіжку продуктів у супермаркеті можуть отримати від 5 до 8 років позбавлення волі.

Чому за дрібні крадіжки так суворо карають

Законом України від 3 березня 2022 року № 2117-IX були внесені зміни до частин четвертих статей 185 – 187, 189 та 191 Кримінального кодексу України (далі – КК України) однакового змісту: доповнені кваліфікуючою ознакою здійснення злочинів "в умовах воєнного або надзвичайного стану".

Внаслідок цих змін всі злочини, вчинені після 07.03.2022 року, незалежно від обставин їх вчинення і інших кваліфікуючих ознак (повторність, попередня змова, проникнення, великий розмір тощо), судами та слідством кваліфікуються за частиною 4 цих статей.

Зокрема, згідно з частиною 4 статті 185 КК України, крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, – карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Що ж вважається крадіжкою

Крадіжкою є таємне викрадення чужого майна, вартість якого перевищує 268,41 гривні (станом на 2023 рік).

Актуально У Верховному Суді беруть хабарі: як так сталося і що з цим робити

При цьому, виходячи із законодавчих змін, які набули чинності 07.03.2022 року, будь-яка крадіжка майна, вартість якого є вищою ніж 268,41 гривні, розглядається поліцією як тяжкий злочин за який встановлено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі. Оскільки ця крадіжка, на думку правоохоронців, є вчиненою в умовах воєнного стану.

Дійсно, існують випадки коли крадіжка вчиняється на територіях, де ведуться бойові дії. Скоюють її особи, які використовують безпорадний стан мешканців певних територій під час бойових дій для грабежу та розбою, а також привласнюють чуже майно на полі бою, застосовуючи трагічні обставини для власної наживи.

Втім, за вказаною статтею покарання переважно отримують особи, які вчинили такий злочин в умовному Львові чи Ужгороді. Для правоохоронців важливим є не той спосіб, у який було вчинено відповідний злочин, а виключно факт, що з 24.02.2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану.

Як вирішують ці справи суди

Усі судові рішення в Україні доступні до перегляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За пошуковим запитом в Єдиному державному реєстрі судових рішень за виразом "ч. 4 ст. 185 КК України і призначити" (стандартне формулювання резолютивної частини вироку) із застосуванням фільтра "вирок" та обмеженням періоду з 7 березня 2022 року (дата набрання чинності відповідним законом) до 6 березня 2023 року (250 робочих днів) система знаходить 7 550 вироків.

Водночас за такими ж параметрами в період з 7 березня 2021 року до 6 березня 2022 року в реєстрі знаходиться 21 вирок, 7 березня 2020 до 6 березня 2021 – 18 вироків, з 7 березня 2019 року до 6 березня 2020 року – 30 вироків.

Збільшення кількості вироків з двозначного до чотиризначного числа неможливо пояснити інакше, ніж застосуванням ознаки "в умовах воєнного стану".

Лише 22 березня 2023 року суди кваліфікували за частиною 4 статті 185 КК викрадення мобільного телефону вартістю 469,42 гривні, магазинні крадіжки парфумів вартістю 520,66 гривні, пляшки віскі, товарів загальною вартістю 731,29 гривні, свинячого ошийка вартістю 508,10 гривні і багато подібних за розмахом і тяжкістю діянь. За ці кримінальні правопорушення засуджені отримали по 5 років позбавлення волі зі звільненням від покарання з випробуванням.

Важливо Лише 4 роки в'язниці за вбивство Кирила Тлявова: обвинувачення оскаржуватиме вирок

Водночас таке ж покарання і таке ж звільнення від покарання з випробуванням отримали засуджені:

• за сексуальне насильство, вчинене групою осіб, щодо неповнолітньої особи (частина 3 статті 153 КК);
• за вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, за попередньою змовою групою осіб (частина 2 статті 149 КК);
• за викрадення людини і катування (частина 2 статті 127, частина 2 статті 146 КК);
• за перевищення влади, коли патрульний поліцейський зі спільником посадили перехожого в машину, вивезли в ліс, жорстоко побили, зламавши ключицю (частина 2 статті 365 КК);
• за перевищення влади, коли поліцейські у відділі поліції жорстоко побили затриманого (частина 2 статті 365 КК).

Тільки за 22 березня 2023 року суди ухвалили 68 вироків за частиною 4 статті 185 КК, призначивши таким чином не менше 340 років позбавлення волі. У більшості випадків, призначивши 5 років позбавлення волі і розуміючи очевидну невідповідність тяжкості правопорушення, суди звільняють засуджених від його відбування з випробуванням.

Однак така практика застосування статті 75 КК сама по собі є виключною проблемою, оскільки спотворює інститут звільнення від відбування покарання, не призначене для нуліфікації непомірно жорстокого положення кримінального закону.

Також таке тлумачення ознаки "в умовах воєнного стану" призводить до того, що будь-яка крадіжка розглядається як тяжкий злочин. Відповідно, це спотворює саме поняття "тяжкого злочину". Якщо правова система тривіальну крадіжку свинячої вирізки розглядає як тяжкий злочин, то виникає питання, як кваліфікувати ті злочини, які до цього вважалися тяжкими і заслуговували на таку кваліфікацію?

Чи відповідає така судова практика меті законодавця

Відповідь очевидна: НІ!

При тлумаченні закону слід враховувати, на досягнення якої мети цей закон був спрямований. Мета обговорюваних змін до статей 185 – 187, 189 та 191 КК на рідкість чітко висловлена у офіційних документах Верховної Ради, пов'язаних із цим законом.

У Пояснювальній записці до законопроєкту в обґрунтування необхідності прийняття закону було зазначено: "Військові дії змушують людей полишати свої домівки та майно. Нерідко такі обставини використовуються зловмисниками з метою фактично безперешкодного заволодіння цим майном шляхом проникнення до квартир, житлових будинків, офісів чи закладів торгівлі. Мають місце й випадки відкритого заволодіння чужим майном, у тому числі із застосуванням насильства".

Посилаючись на поширеність використання злочинцями цих обставин, законодавець обґрунтовує необхідність посилити кримінальну відповідальність за злочини, вчинені з використанням таких умов і обставин, які він назвав у цій пояснювальній записці "мародерством". Також там зазначено, що ці зміни сприятимуть: "Підвищенню ефективності засобів кримінально-правового реагування на прояви мародерства з боку військовослужбовців або цивільних осіб, загальній превенції мародерства, тобто запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень цього виду".

У висновку до цього ж законопроєкту Комітет з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України зазначив: "Законопроєкт покликаний посилити відповідні покарання за привласнення чужого майна на полі бою або використання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи шляхом пограбування людей, в тому числі вбитих або поранених".

Комітет підкреслив що саме для досягнення цієї мети законопроєктом вносяться зміни та доповнення до статті 185 "Крадіжка", статті 186 "Грабіж", статті 187 "Розбій", статті 189 "Вимагання", статті 191 "Привласнення, розтрата майна або заподіяння ним шляхом зловживання службовим становищем" КК. Відповідно до змін пропонується кваліфікувати ці діяння в умовах воєнного або надзвичайного стану за частинами 4 відповідних статей.

Саме тому, такий ясно висловлений намір законодавця не дає підстав вважати, що метою цього закону було виключити можливість застосування відповідних ознак в обставинах, які не мають нічого спільного з використанням безпорадного стану мешканців або інших умов, створених воєнними діями, що полегшують вчинення злочинів в ступені, що значно відрізняється від обставин звичайного життя.

Відтак, на мою думку, ознаки "в умовах воєнного або надзвичайного стану" в частинах четвертих статей 175 – 187, 189 та 191 КК мають тлумачитися як "з використанням умов воєнного або надзвичайного стану". Тобто як спосіб вчинення злочину, а не як вказівка на час вчинення такого, тобто "в період дії воєнного або надзвичайного стану".

Як відновити справедливість і як бути із такими "тяжкими" злочинами

Відповідні категорії справ нерідко доходили до Верховного Суду, який вважається "судом права" в Україні, а його висновки щодо застосування норм права повинні враховуватися іншими судами під час розгляду аналогічних справ.

Наприклад, своєю ухвалою від 17 січня 2023 року Верховний Суд залишив в силі вирок особі у вигляді 5 років позбавленні волі із встановленням 3-х років випробувального терміну за крадіжку 3 пачок чипсів, 6 пляшок енергетичного напою та однієї пляшки пива.

Зокрема, на думку Верховного Суду у цій справі, кваліфікуючі ознаки – вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану та з використанням умов воєнного стану – є різними ознаками. Однак норма закону України про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 185 КК України) передбачає саме ознаку "вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану", а тому встановив, що особа засуджена правомірно.

Однак, надія на відновлення справедливості таки існує.

Проривною у практиці розгляду судами таких "тяжких" злочинів слід вважати ухвалу Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 722/594/22.

Вказана ухвала, що повинна "змінити правила гри", прийнята під головуванням судді Аркадія Бущенка через понад рік з дня відповідних законодавчих змін. Вказане судове рішення, на відміну від рішень колег-позитивістів, дійсно відповідає критерію верховенства права, оскільки в ньому вперше порушено питання щодо правильності застосування відповідної ознаки національними судами України.

Це свідчить про недосконалість суддівської системи, оскільки питання не повинно було "тягнутися" до Верховного Суду, а вирішуватися судами на місцях виходячи із засад справедливості.

Цією ухвалою Верховний Суд констатував, що дії суддів та органів слідства при тлумаченні будь-якої крадіжки як тяжкого злочину є неправильними. Він передав цю справу до Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа порушує питання системного тлумачення кримінального закону з врахуванням його мети і призначення.

Разом з тим, станом на сьогодні через понад 2 місяці з дня постановлення ухвали Велика Палата Верховного Суду так і не прийняла до свого провадження відповідну справу. Цей процес з урахуванням останніх корупційних скандалів може затягнутися на місяці.

На мою думку, Велика Палата здатна розставити крапки над "і" та припинити свавільну практику застосування згаданих положень КК України. Однак поки це питання не вирішене, законодавець повинен діяти.

Зокрема, цю проблему здатні вирішити зміни до КК України, якими слід викласти відповідну ознаку у формулюванні "з використанням умов воєнного або надзвичайного стану".

Таке формулювання відповідатиме дійсній волі законодавця і позбавить нашу судову систему від засудження осіб до позбавлення волі за крадіжку дезодоранту чи продуктів харчування.

Рекомендуємо Пів мільйона зарплати – достатньо, – Юрчишин сказав, як побороти хабарництво серед суддів

Як позбутися "особливо небезпечних злочинців"

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Разом з тим, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Водночас крадіжка є одним з найпоширеніших складів злочину в Україні, як, зрештою у світі. Тому питання кваліфікації дій відповідних осіб є кричущим. Це вимагає негайного втручання законодавця.

Встановлення такого значного розміру покарання є несправедливим. Такий розмір через необізнаність населення жодним чином не здатен запобігти крадіжкам як явищу у суспільстві.

Ба більше, встановлення такого суворого покарання за викрадення будь-якого майна на суму від 268,41 гривні є невиправданим на фоні тих судових рішень, коли за вчинення набагато тяжчих злочинів особи отримують менші чи взагалі умовні терміни ув'язнення.

Відтак, Верховна Рада повинна діяти на випередження і не чекати, коли це питання буде вирішене Великою Палатою Верховного Суду. Адже кожного дня суди призначають все більше і більше років позбавлення волі "особливо небезпечним злочинцям".

Тому у вказаному питанні на долю законодавця впав обов'язок все-таки поставити кому у реченні "покарати неможливо помилувати".