Тобто, та інформація, яку повідомив Лавров російським ЗМІ, що начебто він погодив усе, що хотів, – далеко неправда. Тому що стенограма, наприклад, не показала, що російський міністр закордонних справ домовився про зустріч Путіна із Трампом, про зняття санкцій або, як мінімум, рух у цей бік. Все ж таки це була доволі холодна зустріч, як її вже охрестили представники ЗМІ Сполучених Штатів.

Водночас, дещо іншою, як мінімум по емоційній тональності, була зустріч Клімкіна із Пенсом, Тілерсоном і Трампом.


Зустріч Клімкіна із Трампом у Білому домі

Про що свідчать останні дії Трампа?

Видно по фото Клімкіна з Трампом, що їх переговори були у більш відкритій обстановці, ніж із Лавровим. До всього, ефект підсилюється тим, що кілька днів тому відбулася зустріч Трампа із представниками Грузії. Це говорить про те, що Трамп заглиблюється у проблеми регіону і намагається їх вирішувати, як мінімум, об'єктивно.

І факт того, що практично одразу після Лаврова президент США зустрівся із Клімкіним, дає нам надію, що подальше врегулювання конфлікту буде, як мінімум, справедливим і об'єктивним.

Читайте також: Трамп ламає традиційні правила

До речі, ця зустріч також знищує російський міф про супердружбу Путіна з Трампом, в який кремлівські сили вклали так багато часу, сил і фінансів. Тобто вони хотіли, щоб питання України вирішувалося за зачиненими дверима між двома лідерами. Але цього так і не відбулося. Тому можемо говорити, що це маленька перемога українських дипломатів, де є позитивний (для України) натяк на розвиток подальших подій.

Чого очікувати після зустрічі?

В першу чергу, говоримо про посилення "Нормандського формату", адже тепер цілком можлива участь США в тому чи іншому форматі. Тобто, ще до кінця не зрозуміло, як саме, але про це вже почали говорити. І це значно посилить українські позиції на переговорах із Путіниим.

Чому посилить? По-перше, Путін все ж таки розраховував на перезавантаження влади у Європі у проросійську сторону. Взяти, до прикладу, його ставки на Марін Ле Пен. Але це так і не відбулося. Відповідно, у ЄС немає достатньої підтрики Росії. Зате посилюється позиція України, як країни, на яку напали.

По-друге, перемога Макрона на виборах теж дає певний оптимізм, тому що це політик нового покоління. Він незаангажований політично, має спільне коло бізнес-спілкування із нашим Президентом. До речі, Макрон практично одноліток із нашим прем'єр-міністром. Тобто, це говорить, вони політики одного покоління, можуть мислити приблизно в однаковому ключі, і мають однакові європоцентристські погляди.

По-третє, Меркель, яка навіть на території Росії говорила Путіну, що вона не боїться його втручання у вибори у Німеччині, які відбудуться восени. Це також свідчить про більш активну позицію канцлерки, ніж до того.


Ангела Меркель і Володимир Путін

Тобто "Нормандський формат" не тільки зберігся у повному складі, ба більше, він ще й посилився!

Зустріч Клімкіна із Трампом дає перспективу долучення Штатів до переговорів, що, у комплексі, цього року може суттєво зрушити переговори з мертвої точки у бік України. Вони дадуть тенденцію до вирішення конфлікту, як мінімум, вирішення питання війни на Донбасі.

Щоправда, це не повинно закрити і зменшити увагу і пильність дипломатів щодо вирішення питання з Кримом. Бо наразі питання Криму, як мені здається, там не піднімалося. Але звучати мало б.

Поступово, питання за питанням, Україна повинна вирішувати в комплексі і один, і другий кейс. І зустріч нашого міністра закордонних справ демонструє, що Штати готові об'єктивно брати участь у цьому процесі.

Ще кілька слів про Макрона

Ставка Росії на перемогу Ле Пен не виправдалася. Мільярди і мільйони доларів, які були витрачені на дестабілізацію ситуації, на теракти, які організовувалися не без участі Росії у партнерстві з ісламістами, себе не виправдали. Французький народ виявися набагато мудрішим і розумнішим, ніж кремлівські технологи. Все-таки французи побороли ті політтехнології, якими намагалися маніпулювати прокремлівські політики.

Тут теж є певний оптимізм, що все-таки парламентська кампанія в червні теж буде на стороні Макрона в силу того, що рефлексія, яка йде після президентських виборів, завжди дає перевагу кандидатам, які перемогли на президентських виборах.

Окрім того, рейтинг Ле Пен буде розмитий представниками інших партій. Тобто вона візьме менше, ніж у другому турі. На щастя, можна стверджувати, що проросійська тенденція праворадикалів у Європі зникає. ЄС іде на політичне перезавантаження, але вже без російського фактора, на який дуже розраховував Путін.

Читайте також: Українське питання набирає важливості у порядку денному Дональда Трампа

А тепер найцікавіше: Путін погрожував усьому світу, розказуючи, що у вас вибори, ви нестабільні, ви шаткі. А зараз, навпаки, всі матимуть змогу "помститися" президенту Росії, нагадавши йому, що в нього теж скоро вибори. Вибори у Росії очікуються вже менше, ніж через рік, і Путіну дійсно треба буде сильно попрацювати, щоб їх виграти. До речі, це будуть найважчі вибори, з усіх, в яких він брав участь. Тому, насправді, очікується цікава кампанія.

А те що його ставка на дестабілізацію Європи не виправдалась – це однозначно.