Ключовим завданням реформи було очищення і оновлення судової влади. Рішуче звільнення негідників і призначення суддями незаплямованих фахівців мало змінити обличчя і якість правосуддя та відновити довіру до нього.
Читайте також: Кумівство та вседозволеність: як друзі Порошенка окуповують Верховний суд
Для цього внесено зміни до Конституції, де прямо передбачено, що суддя має бути доброчесний. Хто не може пояснити свої статки – підлягає звільненню, а кожен діючий суддя проходить перевірку на компетентність і доброчесність.
Верховний Суд формується заново на прозорому конкурсі, куди можуть податись не лише судді, але й адвокати і науковці. Все це з прямою трансляцією у інтернеті та за участі громадськості. Загалом все виглядало дуже непогано. Якщо б добросовісно реалізували ці норми, ми б мали зараз зовсім іншу картинку.
Що вийшло насправді?
Новий Верховний Суд на 80% складається з старих суддів, а чверть – це судді з "червоною" карточкою від громадськості, яка вказала на конкретні факти їх недоброчесності. Їх мали ганебно звільнити, натомість показово зробили "вінцем судової реформи".
Вже пройшли перевірку понад 2 тисячі діючих суддів. Вища кваліфікаційна комісія визнала абсолютну більшість цих суддів і компетентними, і доброчесними. За результатом співбесід, лише 4 % мають звільнити, але реально звільнено не більше 10-ти осіб.
Ще рік тому Комісія вирішила, що одіозний суддя Санін, який заборонив Майдан більше не має права бути суддею. Так от, він до сих пір спокійно працює і отримує зарплату з наших з вами кишень.
Суддя Богдан Санін
Суддю Майдану Віктора Кицюка з Печерського суду вже 3 роки судять за винесення неправосудних рішень і мали звільнити ще у вересні 2017 року. Але він до сих пір вважається суддею і теж отримує зарплату, хоча взагалі нічого не робить.
Судова реформа передбачала і оптимізацію самих судів. Президент ліквідував старі суди і створив нові. Ну як нові: на більшості просто вивіски поміняли, деякі об’єднали без будь-якої логіки. А от ті, які варто ліквідувати так, щоб і згадки про них не було – залишились недоторканими. Зокрема, Президент раптом передумав ліквідовувати Окружний адміністративний суд Києва, яким скоро цілком заслужено будуть лякати малих дітей.
У новостворених судах мали обрати нових керівників. І щоб ви не сумнівались – абсолютна більшість старих керівників очолили нові суди. Серед них і відомий голова Шостого апеляційного адміністративного суду Андрій Горяйнов, чиї статки за класикою жанру оформлені на колишню тещу.
Вже давно мав би сидіти у тюрмі одіозний Володимир Бабенко. Натомість він і досі голова апеляційного суду Черкаської області. Загалом, найкраще демонструє результат судової реформи жест від судді Лариси Щербань із Запорізької області.
Суддя Лариса Щербань під час засідання
Суспільство теж відреагувало. За останніми опитуваннями фонду Разумкова повністю довіряють судам – 1,8 %, частково довіряють 9,6 % і зовсім не довіряють понад 40 % населення.
Читайте також: Вірять у безкарність: хто з суддів Майдану намагається потрапити у Верховний суд
Чому ж так сталося? Ключову роль у втіленні судової реформи відігравали два органи – Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя. Обидва органи у своїй більшості складаються із суддів, обраних самими суддями. Тобто судді мали би очистити самих себе. Ну це як бджоли проти меду.
Так, це європейський стандарт. Сподіваюся, колись ми до нього доростемо. Але наразі в українських реаліях він не працює, результат реформи тому доказ.
Хто входить до складу органів, які оцінюють доброчесність суддів:
• Павло Гречківський, якого судили за хабар у розмірі 500 тисяч доларів.
• Олексій Маловацький, який замішаний у сумнівних оборудках пов’язаних з газовидобуванням.
• Тетяна Весельська, незаконне збагачення якої розслідувало НАБУ.
• Тарас Лукаш, який став членом Комісії завдяки підробленому документу.
• Олег Прудивус, який кожен Новий Рік зустрічає у Москві.
Яскравою ілюстрацією цінностей членів цих органів стало нещодавнє святкування дня народження судді Євгена Аблова.
Суддя Євген Аблов
За одним святковим столом у судді Майдану, на якому клейма немає де ставити, зібрались нардеп Сергій Ківалов, військовий прокурор Анатолій Матіос, голови апеляційних та касаційного суду, член Ради правосуддя Олег Прудивус і голова Вищої кваліфікаційної комісії Сергій Козьяков.
Ну от що можна очікувати від цієї компанії, яка настільки тісно між собою пов’язана?
Що повинен зробити президент, щоб в Україні запрацював справедливий суд?
Понад 20 громадських організацій, які системно працюють з проблемами судової системи виокремили ключові кроки, що потрібно зробити у першу чергу. Це називається "Порядок денний реформи правосуддя".
Найважливіше – це кардинально змінити принцип формування Вищої кваліфікаційної комісії та Вищої ради правосуддя. Для реальної зміни ситуації потрібно, щоб вони не менш ніж на половину складались з тих, хто зацікавлений у справжніх реформах і має довіру суспільства.
Це представники громадськості та міжнародні експерти з бездоганною репутацією. До речі, така практика вже існує у розвинутих демократіях. Громадськість входить до складу таких Комісій у скандинавських країнах, а у Литві її очолює журналіст. Залучення міжнародників показало чудовий результат навіть у нас. На конкурсі до Антикорупційного суду, команда сера Ентоні Хупера зуміла відсіяти більшість негідних кандидатів.
Для зміни принципу формування Кваліфікаційної комісії достатньо змінити закон і новообраний президент повинен ініціювати це якомога швидше. Зміна правил формування Вищої ради правосуддя вимагає внесення змін до Конституції. Цей процес триваліший, але теж можливий і необхідний.
Після цього перевірка суддів та конкурси мають бути відновлені. Потрібно передбачити механізм повторної перевірки суддів, до яких були питання громадськості, але вони залишились на посадах завдяки фейковому оцінюванню, що проводить діюча Комісія.
Вища Кваліфікаційна Комісія
Покарання за незаконне втручання у діяльність судді нарешті має стати реальним і невідворотнім. Президент повинен втілити цей принцип через призначення компетентного і чесного генерального прокурора, який буде боротись не з активістами та американськими послами, а з реальним впливом на суддів з владних кабінетів і з боку голів судів.
Але реформа ніколи не буде повною, якщо ми обмежимось лише суддями. Експерти впевнені, що громадяни також мають залучатись до здійснення правосуддя.
Президент повинен докласти зусиль для запуску повноцінного суду присяжних. А для вирішення комерційних спорів варто залучати представників бізнес-спільноти.
Ну і треба нарешті вирішити базову проблему з компетентністю майбутніх суддів. Сьогодні юристів штампують усі кому не лінь, наприклад, ветеринарні, технічні та культосвітні заклади. У 2019 році 105 000 студентів навчаються на юриста. Кількість вражає, а якість жахає. Президент повинен підтримати законопроект, який підніме стандарти правничої освіти в Україні.
Зрозуміло, що проблем, які треба ще вирішувати набагато більше, але без цих базових кроків реформа не матиме шансу на успіх. Тому новообраний президент має зробити саме їх. Ряд кандидатів у президенти вже заявили про готовність втілити їх у життя.
Читайте також: Оновлення Верховного суду під загрозою: кожен четвертий недоброчесний може стати суддею
Яким буде новий президент наразі залежить саме від нас. Дуже сподіваюсь, що вибір кожного буде усвідомленим і ми зробимо необхідні для справжньої реформи кроки за сприяння, а не всупереч волі новообраного Президента. Боротьба за чесні суди триває і справедливість однозначно переможе.