Трамп хоче "воювати" з Китаєм, але упускає важливий нюанс

Китай – ворог, а Росія – ні?

Улюбленою тезою тієї частини республіканців, які рішуче виступають проти допомоги для України, є ідея про те, що ворог США – Китай, а не Росія. Мовляв, з останньою краще домовитися і "вирішити усі питання".

Читайте також У чому полягає план Трампа про завершення війни в Україні за добу

Такі ідеї підтримував Вівек Рамасвамі, який нещодавно зняв свою кандидатуру у президенти перед початком праймеріз республіканців і підтримав Дональда Трампа. Рамасвамі казав, що, мовляв, треба "домовитися" з російським президентом Владіміром Путіним про припинення союзу з Китаєм. Звісно, ціною України. От такий "геніальний план".

Залишимо поза увагою саму ідею укладання будь-яких домовленостей з політиком, що порушує ці домовленості уже 25 років. Як конкретно усі ці теоретики-геополітики від республіканців уявляють собі руйнацію союзу Китаю та Росії? І чи не думають вони, що про таке міркувати вже занадто пізно?

Однією з базових ідей кампанії Трампа є майбутня "торговельна війна" з Китаєм. Зокрема, він запропонує впровадити 60% мито на китайські товари. Зрозуміло, що все це матиме дуже серйозні наслідки для світу.

Подумаймо – чи буде на це якось відповідати Китай? Швидше за все – буде. Як він буде це робити? Наприклад, за допомогою численних режимів, які у сучасному світі є повністю від нього залежними.

Цікаво Рішення суду ООН поставило хрест на прагненнях України, але відкрило нові двері

США не вийде воювати лише з Китаєм

Республіканці-ізоляціоністи так захопилися "реальною політикою", що геть проґавили формування "вісі зла". Не як пропагандистського конструкта 20-річної давнини, а новітньої реальності. Зараз у цій "вісі зла" Іран, і всі проксі Ірану, і росіяни, і КНДР. Усі вони – пов'язані з Китаєм. Дуже дивно думати, що вони зможуть воювати з іранськими аятолами, ворогувати з китайськими комуністами, але дружити з російською владою.

Вони, звісно, збагнуть помилковість та безперспективність своїх суджень. Але набагато пізніше. І зрозуміють, що підрив допомоги для України грав не на користь, а на шкоду їм самим.

Вони могли б подумати про це і зараз, якби трохи цікавилися американським науковим дискурсом. Але статті різних "розумників" зараз нікого не цікавлять. Простіше обіцяти "легкі та швидкі рішення".