Росіяни безуспішно намагалися "домовитись та співпрацювати" з Маркушиним. Попри погрози, замахи на життя та знищення батьківського будинку мер залишився проукраїнським та брав участь у боях за визволення Ірпеня.
Читайте "Відкривай двері, бо кину гранату": як окупанти тероризували жителів Ірпеня
Місто повністю звільнили від російських окупантів 28 березня. У рамках проєкту "Інтерв'ю24" ми поговорили з Олександром Маркушиним про підготовку міста до війни, тяжкі бої, важливі рішення для захисту Ірпеня, евакуацію міського населення, скоєні ворогом жорстокі військові злочини, а також про повернення людей до міста, його відновлення та ексгумацію тіл загиблих.
Емоційна розповідь мера Ірпеня Олександра Маркушина про війну: дивіться відео
"Наші хлопці потужно відбивалися": про початок війни і створення штабу тероборони
Яким був перший день повномасштабного вторгнення Росії для Ірпеня та вас, як мера міста?
Це мав бути звичайний день – четвер. Це повинен був бути спокійний день. І мала бути чергова сесія Ірпінської міської ради. Але о 6 годині ранку все змінилося. Коли Київ зазнав ракетно-бомбового удару, коли одна з перших ракет влетіла у наш будинок в Ірпені по вулиці Гостомельське шосе – ми одразу дуже швидко по тривозі зібрали позачергову сесію. І о 8 годині депутати були на місці.
Ми проголосували за два питання. Одне з них – створення штабу територіальної оборони, де командиром обрали мене. І було питання фінансування цього штабу. Одразу ми взялися за роботу. Я почав продзвонювати всіх хлопців, військових. Я кажу: "Друзі, треба зараз допомога. Їдьте до міської ради, беріть власну офіційну зброю, бо почалася війна".
Першим завданням було зробити блок-пости на в’їздах у місто. Ми їх називали блок-пости, але це була перша лінія оборони. Там були окопи, бліндажі.
Міський голова Ірпеня Олександр Маркушин / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Я почав дзвонити керівництву в область, державу та говорити, що нам потрібна зброя. Спочатку вона була своя – автомати, карабіни, гвинтівки. Дуже швидко нам давали зброю і дуже швидко ми почали укріплюватися. І на трьох напрямках – "Синергія", "Жираф" і "Каравангал" у нас вже було по 40 людей.
У перші дні було 30 людей територіальної оборони, потім збільшилося до 200. І ми чітко розподіляли, хто командир взводу та роти там. Ми вже більш-менш були озброєні – у нас були гранатомети, кулемети. Нам дуже потужно допомогли ті хлопці, які були в АТО, або військові, які пішли на пенсію. У них є озброєння і всі зайняли оборону.
Ірпінь, один з напрямків, де велися бої / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Я пам’ятаю, о 6 ранку через день колони вже йшли з Бучі до нас через "Каравангал". Вони йшли розслаблено, бо ніде не було спротиву. Ми по тривозі збирали хлопців в окопи й тримали оборону.
Першу "коробочку" техніки наші хлопці спалили. Вони (російські солдати – 24 канал) не очікували цього. Там було близько сотні піхоти і вони почали тікати. Наші хлопці потужно відбилися. Ми трохи зраділи, але радіти було рано, бо через пів години почався ще один наступ. І ще одну "коробочку" їхню спалили, піхоту перебили. І тоді вони вже відійшли далі.
У боях за Ірпінь ми "віджали" 12 одиниць російської техніки
Потім ми познайомилися ближче з нашими військовими. Лінія оборони Києва була за річкою Ірпінь, а місто було попереду. І вони кажуть: "Друзі, переходьте за річку. У нас тут є укріплені райони і будемо воювати з цієї сторони". Я говорю: "Ні, ми Ірпінь не здамо. Це наше місто". Вони кажуть, що "за даними розвідки, в Ірпінь зайшли з трьох напрямків, його захопили". Я кажу: "Та ні. Це наші блокпости і це наша лінія оборони. Хлопці тримаються".
Ми поїхали з військовими і продивилися все. Вони були шоковані й потім дуже потужно допомогли нам. Зокрема, Головне управління розвідки України, яке дало нам спеціалістів.
Нам дали хлопців і техніку, нас посилили. І під час цих п’яти днів боїв наші хлопці "віджали" 12 одиниць російської техніки. Вона вже воювала на нашому боці. Артилерія перенаправила удари і ми тримали місто.
Понад 2 тижні ми воювали за кожен будинок, за кожен квартал
Потім зі сторони "Синергії" окупанти прорвали оборону, бо сили були нерівними. З цієї сторони зайшло до 50 одиниць техніки. Але ми закріпилися за декілька кварталів і вже у місті їм було дуже важко вести бій.
Вже підтягнулися ЗСУ і спеціалісти. І вони з дахів та вікон просто палили ці танки. Окупанти не могли просуватися. А хлопці з кулеметами та снайпери відсікали повністю піхоту. Вони захопили тільки 30% Ірпеня і майже два з половиною тижні ми воювали за кожен будинок, за кожен квартал.
Олександр Маркушин розповів про перші важкі бої за Ірпінь / Фото Аліни Туришин, 24 канал
У мене було неймовірне бажання якнайшвидше їх видушити з нашого міста. Але ми чітко розуміли, що якщо ми зараз підемо в наступ, то в нас немає достатньої кількості людей та озброєння. Навіть, якщо ми і виб’ємо їх – ми покладемо наших хлопців. А найголовніше за все – це життя людей. І ми позиційно тримали цю оборону.
Але в цей час росіяни з Градів, артилерії, танків, мінометів повністю накривали наше місто з ранку до ночі. Вибухи та обстріли не припинялися.
Ірпінь після обстрілів окупантами / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Останні три дні, коли велися бої, окупанти з трьох напрямків вже пішли в наступ. Зі сторони "Жирафа" вони не йшли, бо там до Бучі було близько 30 одиниць розбитої техніки нашою артилерією. Вони просто не могли проїхати. Тому йшли зі сторони "Синергії", "Каравангалу" та Стоянки.
З трьох напрямків одночасно вони почали наступ. З двох ми потужно стримували їх, а зі сторони "Каравангалу" вони зайшли танками, бронетехнікою та великою кількістю живої сили. І потихеньку нас сунули. І росіяни мали великі втрати, і ми. Але на якийсь період вони зупинилися, бо в них також закінчувалася БК, техніка була знищена. Вони чекали підкріплення. Але наша артилерія це підкріплення відрізала.
Або ми їх тут розіб’ємо і підемо в бій, або втратимо місто: про вирішальний контрнаступ
У той час і в наших хлопців не було сили, вони були виснаженими, бо три тижні тримали оборону. А останні три дні було просто пекло. Навіть порівнювали час з Донецьким аеропортом. Просто був жах тут. Але всі "зібралися в кулак". Ми провели збори хлопців і сказали, "або сьогодні ми їх тут розіб’ємо і підемо в бій, або ми втратимо місто".
І на останніх силах, на ентузіазмі, на надії, що ми переможемо, – пішли в бій і це був контрнаступ. Це була дуже авантюрна ідея, бо й сили були нерівні, й вони від нас не очікували цього. Ми пішли і на всіх трьох напрямках їх повністю розгромили. Вони просто тікали, залишаючи техніку. Це було дуже правильне рішення керівництва Збройних Сил України.
Маркушин розповідає, що наші захисники повністю розгромили окупантів / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Коли ми відкривали вікна і кричали "Слава Україні!", то люди збігалися
Як зараз пам’ятаю, як вони вдень тікали з Бучі. Наступного дня ми мали заїжджати звільняти Гостомель, Бучу, Ворзель, але ми трохи не дочекалися. О 16 годині я з групами завантажили вантажівки з їжею. Ми заїхали у мікрорайон "Стіколка", що у Бучі. Окупантів вже не було, а люди не могли зрозуміти, хто це їде. Вони боялися. Але коли ми відкривали вікна і кричали "Слава Україні!", то люди збігалися.
Важко передати те відчуття, коли близько 500 людей збіглися на площу і плакали від радості. Ми роздавали їжу, бо в них була гуманітарна криза. Росіяни не давали нічого їм завозити, виходити кудись і щось брати. Наступного дня ми їм привезли ліки та наших медиків. Дуже допоміг також "Червоний Хрест". Приходили люди літнього віку і діти з квітами й дарували нам. Ці спогади викликають сльози.
Вони казали: "Дякуємо Богу, що ви нас звільнили". У них був жах і дуже багато мешканців загинуло, багато не змогли виїхати. В Ірпені у нас також багато загинуло.
Міський голова Ірпеня Олександр Маркушин / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Скільки людей загинули в Ірпені за цей час?
Майже 300 людей. Але в нас Ірпінь рахувався б на тисячі. Я вважаю, що наша команда зробила неймовірне. Ми евакуювали 100-тисячний регіон, 95% мешканців вивезли. Спочатку робили це три дні на потязі. Потім, коли його розбомбили і він з’їхав з рейсів, то на автобусах. Люди йшли і пішки до Романівки. Десь ми підвозили їх, переводили через той розбомблений міст.
Там вони близько 800 метрів йшли пішки, а тоді людей вивозили на автобусах. Через той міст перейшло майже 40 тисяч людей. Вивозили поранених, лежачих хворих. Дуже потужно працювали наші волонтери. А назад вночі ми заводили підрозділи, завозили їжу, ліки, воду і розвозили нашим мешканцям. Ми зберегли багатьом нашим людям життя, бо 95% – це дуже потужний результат евакуації населення.
Багато мешканців, яких випускали з Бучі та Гостомеля, йшли через Ірпінь. І ми також їх евакуйовували. Але це 1,5 – 2% лише.
Через цей міст перейшло майже 40 тисяч людей / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Я відмовився співпрацювати з росіянами, тому було завдання знищити мене
Ви розповідали, що окупанти намагалися вас вбити. Як це було і через що?
У перший день війни мені прийшла пропозиція співпрацювати з росіянами. Обіцяли, що буду неушкоджений, обіцяли гроші та співпрацю. Але однозначно я відмовився і виставив це публічно. Я принципова людина і ніякої співпраці з ворогом бути не може. І після цього було завдання знищити мене. Перший раз мені розстріляли автомобіль. І добре, що дивом я залишився живим.
Мої хлопці, які їхали позаду, підстрахували мене і ми вели бій.
Всі ці дні я був на місці. Не було світла й ми готували на вогнищі та плиті з балоном. Я ночував в батьківському будинку. Мабуть, Бог береже, бо в той день ми поїхали до товариша в якого була баня на дровах. Треба було помитися ж за тиждень. Ми помилися і я кажу: "Давайте вже тут і залишимося, а завтра зранку прийдемо додому та переодягнемося".
Розстріляний Ірпінь / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Обстріли тривали кожен день і кожну хвилину. І більше на один обстріл, чи менше – ніхто не зважав. Коли ми під’їхали до будинку, щоб переодягнутися, то я побачив, що він догорає. Частина мікрорайону була повністю неушкодженою, а він був повністю зруйнований. Залишилися тільки стіни. Потім експерти та військові сказали, що в нього влучила теплова ракета.
Третій раз був, коли ми виїжджали. Нас відстежували по мобільних телефонах, раціях, позивних. Коли ми їхали через один сектор, його накрило "Градами". Коли позаду обстрілюють такими системами залпового вогню, а ми їдемо, то треба скоріше виїжджати. А я чогось водію кажу: "Зупиняйся! Ми зараз в окоп вибіжимо". Він зупиняється, а я кажу: "Ні, поїхали далі".
Окупанти намагалися кілька разів вбити міського голову Ірпеня / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Коли ми рушили, то побачили, що попереду, десь за 100 метрів, влетіло шість розривів "Градів". Це страшно. Машину пошкодило, але ми залишилися живими. Один осколок влетів мені в спину, але я був у бронежилеті. Я залишився живим.
І десь десять днів тому мені прийшло ще одне повідомлення з погрозами, що "ми тебе знищимо".
Це вам такі повідомлення писали?
Так, у соцмережах. Я опублікував це, щоб вони бачили, що ніяких перемовин з терористами ми не будемо вести.
Коли ви побачили зруйнований будинок ваших батьків, які у вас були відчуття?
Я виріс у цьому будинку. Звичайно, частину моєї душі, спогадів ця мерзота знищила. У мене було бажання далі їх знищувати.
Понад 50% Ірпеня зруйновано
Скільки будинків зруйновано та пошкоджено в Ірпені?
Близько тисячі будинків пошкоджено. Понад 50% міста зруйновано. А загалом 71% будинків у тій чи тій формі є пошкодженими. Це дуже багато. І дуже високу ціну Ірпінь заплатив за цю війну. Але вже не просто Ірпінь, а місто-герой, яким його визнав президент.
Як відбуватиметься процедура відшкодовування помешкань жителям Ірпеня?
Зараз працює програма державної обласної адміністрації. Це відшкодування встановлення вікон і ремонт покрівлі на приватних будинках та багатоповерхівках. Спочатку це будуть багатоповерхові, а потім – приватні. А далі ми чекаємо механізму від держави, як саме будуть відшкодовуватися повністю зруйновані квартири та будинки.
Наше завдання зараз полягає в тому, щоб провести експертні звіти та оцінку того, чи підлягають будинки ремонту. Люди пишуть заявки, ми їх упорядковуємо за тим, хто має розбиті вікна, хто покрівлі, а хто взагалі має знищений будинок. Систематизуємо всю цю історію.
71 % будинків в Ірпені є пошкодженим / Фото Аліни Туришин, 24 канал
У місто повернулися 15 тисяч мешканців, але просимо ще зачекати
Після звільнення Київщини від російських окупантів багато людей почали повертатися додому. А як з Ірпенем? Чи активно повертаються мешканці?
Повернулося близько 15 тисяч мешканців, але ми максимально просимо, що потрібно ще трохи часу. Нам треба відновити електропостачання на 100%, провести водопостачання та водовідведення. У нас це виходить, але треба ще декілька тижнів, щоб це зробити. Тоді, звичайно, можна буде повертатися людям. Цього тижня вже будуть відкриватися магазини.
Хтось приїжджає, відкриває квартиру, а там снаряд лежить
Місто розміноване?
Ірпінь на 100% поверхнево розмінований. Але, звичайно, хтось приїжджає, відкриває квартиру, а там снаряд лежить. Десь у приватному секторі можуть розтяжки бути. Стовідсотково ми не можемо сказати. Поверхнево розміноване все, але ми створили групу при нашій ТрО по розмінуванню. І хлопці їздять на виклики, допомагають, розбирають. Буває і по 20 викликів за день є.
Ірпінь на 100% поверхнево розмінований / Фото Аліни Туришин, 24 канал
По розстріляних людях їздили танки, доводилося лопатою відшкрябувати тіла
Які військові злочини зафіксовані в Ірпені?
Мешканці розповідали багато. А я особисто на власні очі не бачив як російські солдати розстрілювали цивільних людей. Ми воювали й не були на окупованих територіях. Місто ж було окуповане на 30%. А наші села – Михайлівка-Рубежівка, Козинці, Діброва, місто Буча були повністю окуповані.
Коли ми повністю звільнили Ірпінь, то бачили ці злочини. Ми бачили людей, яких розстріляли. По них їздили танки. Три тижні по людях їздив танк. І вибачте за подробиці, але приходилося лопатою відшкрябувати тіла. Це була жінка і два чоловіки.
Люди також розповідали, як окупанти заїжджали у двір і, якщо їм щось не подобалося, то могли розстріляти.
Вбитих мешканців Ірпеня ховали в дворах та вздовж доріг / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Жінок з дітьми відділяли від чоловіків. Останніх забирали на обмін полоненими.
Також загинула дитина з мамою. Їх розстріляли під час евакуації автомобілем.
Ми говорили з жінками. Вони були в дуже жахливому емоційному стані. То, мабуть, були знущання над жінками. Але вони мають подавати заяви до правоохоронців.
Коли була евакуація, то на моїх очах у людей влетіла міна. Це була жінка з двома дітьми та волонтер. Одразу всі четверо загинули.
Також окупанти обстрілювали автобуси, приватний сектор, багатоповерхові будинки, школи, садочки, знищили будинок культури, стадіон, лікарню, амбулаторії. Там не було військових. Тому це дійсно військові злочини. Зараз цим займається поліція, прокуратура та СБУ.
Найжахливіше – коли на моїх очах загинула жінка, двоє маленьких дітей і волонтер
Для вас, як для мера міста, що було найважчим?
Найжахливіше, що я бачив, – це коли на очах загинула жінка, двоє маленьких дітей і волонтер. Найважче, звичайно, спостерігати за тим як руйнується місто, яке наша команда до цього разом з іншим міським головою розвивали. Те, що ми зробили, просто знищується. Бо стріляли вони не тільки по наших лініях оборони, а просто по місту. Вони хотіли нас залякати, але в них це не вийшло. Чим більше вони стріляли, тим більше ми ставали злими й тим більшою ставала мета – знищити та вигнати їх з нашого міста та нашої країни.
Міський голова Ірпеня / Фото з фейсбука Олександра Маркушина
Ви особисто брали участь в бойових діях?
Звичайно. З першого дня. Як командир не може брати участі в бойових діях? Військо розбіжиться.
Люди гинули від осколків, стрілецької зброї, гранат...
Ексгумація тіл вже здійснена?
Ми повністю зробили ексгумацію. І якщо ще десь знаходять тіла, то ми робимо. Але всі трупи ми одразу прибрали з міста або відправили на експертизу в морг. Ми зробили це за три дні, а потім за тиждень повністю зробили ексгумацію з поліцією, слідчими та експертами. Якщо ми знаходимо ще когось, то одразу виїжджаємо, викопуємо та привозимо в морг для судмедекспертизи.
Які найпоширеніші причини загибелі серед цивільних людей?
Різні. Хтось загинув від осколків, хтось від стрілецької зброї, хтось від гранати. Хтось вмирав від старості, від переживань. Люди літнього віку, звичайно, переживали, коли бомбили будинки. 99% загиблих – це наслідки війни.
Читайте У Росії всі налякані, з ними нема про що домовлятися, – одкровення бійця, що захищає Україну
1 мільярд доларів – стільки треба на відновлення міста
З Ірпінького мосту зроблять меморіал?
Президент хоче зробити з ірпінського мосту меморіал. І в проєкті буде ще один міст. І це правильно, бо це місце ми назвали дорогою життя. Ми вивели понад 40 тисяч людей через це місце, повиносили поранених. Я вважаю, що треба там зробити меморіал і всі делегації та люди, які будуть приїжджати в Ірпінь, будуть бачити те жахіття російських військ, що вони робили.
Скільки коштів потрібно на відновлення міста?
Попередньо – один мільярд доларів для того, щоб відновити. Але ми не ставимо завдання відновити місто до стану, в якому він був до 24 лютого. Ми повинні зробити його кращим.
Волонтери розчищають Ірпінь / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Які зараз основні проблеми міста?
Основна проблема – це відновити комунікації. Друга – дати людям тимчасове житло, бо багатьом немає куди йти.
Соціальне житло будувати будете?
Ми вже працюємо над цим. Ми вже запропонували майданчик для соціального житла. І я думаю, що держава не залишить нас осторонь і буде рухатися. Бо дві тисячі квартир – це дуже велика кількість. Це дві тисячі родин, а якщо взяти за кількостю людей, то це 7 – 8 тисяч людей. Ми ж не можемо кинути їх напризволяще. Ми знайшли майданчик, де можна побудувати, а далі потрібне державне фінансування.
Ми бачили багато людей біля міської ради. З якими проблемами вони приходять?
Міська рада працює в цілодобовому режимі. Люди приходять і можуть отримати допомогу. Зараз запрацюють реєстри. Ми надаємо всю допомогу. У нас є волонтерські хаби, де можна отримати продукти харчування та поїсти. Ми годуємо 3,5 тисячі людей за добу.
Комунальні служби на сьогодні працюють без вихідних. Треба максимально прибрати місто та зробити всі комунікації, а потім вже відпочивати. І всі це розуміють і до мене ставляться з розумінням. Я кажу: "Друзі, сьогодні неділя, але в нас немає вихідних. Нам треба працювати, бо ми воювали без вихідних". Але наші комунальники ставляться з розумінням і працюють цілодобово.