Все, що ми усвідомлюємо в той чи інший момент стає частиною нашої свідомості, йде поруч з нами, пліч-о-пліч, і ми вже не можемо цього не помічати. Cаме тому, суспільству так тяжко буває змусити виховати в собі почуття причетності до історії рідної країни та взяти на себе відповідальність за перспективи розвитку держави. Складно нести відповідальність, адже якщо виникнуть якісь труднощі чи проблеми, простіше було б спробувати їх не помічати. А якщо робити вигляд, що проблеми не існує, то може взагалі вона зникне сама по собі?
Битва за свідомість українців – це не втомлюватись пояснювати, що існує не лише особиста (індивідуальна) свідомість, тобто окремий світ якоїсь однієї людини. А що існує ще свідомість національна та суспільна свідомість. А ще краще, не пояснювати, а стати прикладом для оточуючих.
Читайте також: Війна, що об'єднала народи: книга "Укри" – бойова проза про Героїв сучасності
Так чи є війна в Україні?
Саме через страх взяти на себе відповідальність, людям важко визначити для себе поняття війни та миру. Українці гинуть в зоні бойових дій вже не один рік, проте й досі велика частина населення не може відповісти на питання – так є війна на сході України чи її немає?
Ще донедавна війна була чимось несумісним з теперішнім життям сучасної урбаністичної людини в Україні. Багато хто й досі не вірить чи не хоче вірити в те, що в ХХІ сторіччі в центрі Європи, одна держава хоче привласнити землі іншої держави, а людина вбиває людину.
Багато не хочуть помічати цю війну, але від цього вона не стає менш кривавою, а постріли менш смертельними. Війна завжди привласнювала собі народи та епохи.
І є лише два шляхи – далі не помічати того, що відбувається навколо. Або стати краплею в морі – допомагаючи своїй армії.
Звідки взяти свідомість в період війни
Суспільна свідомість в процесі еволюції людини почала виконувати головну свою роль – проявляти себе в соціальній активності. Суспільна свідомість людини це особистий рівень відображення дійсності, усвідомлення людиною особистої відповідальності за прогрес суспільства в якому вона живе.
Читайте також: Росія готується до повномасштабної війни з Україною: карта
Людина починає усвідомлювати, що вона не лише пасивно засвоює культуру, а й активно творить її.
"Я не розуміюся на військовій справі" чи "Я нічого не знаю про сучасну війну" зовсім не означає, що не потрібно приймати участі у суспільному житті своєї країни, тим паче в період війни. Уявіть, навколо вас розбиті шляхи зони бойових дій, що колись називалися дорогами. І ви їдете цими шляхами на старенькому і такому ж, як ці дороги, розбитому бусі. Що для вас буде найціннішим у цей момент? Навряд чи нові мобільні телефони або фірмовий одяг за останніми модними тенденціями. Справжнім стають, здавалося б, такі невагомі речі – грілка у кишені військової куртки та спогад про рідних, які тебе чекають вдома з цієї й досі неоголошеної війни.
Війна підняла в українському суспільстві фундаментальні поняття людяності. Лише від нас залежить чи навчитись керуватися у своїх вчинках моральністю чи прожити своє життя тихенько, собі під ніс повторюючи фразу "а щоб я один зміг змінити?"
Найбільше, про що мріють українці останніми роками – щоб цієї війни не було.
Проте вона є.
Ми освічені, ми сильні і ми маємо спробувати якісно змінити суспільство навколо себе, тому що нам тут ще жити. Спроба щось змінити на краще в своїй країні – це щоденний бій свідомого українця.
Проте навіть в період війни найбільша наша битва ще попереду – це битва за свідомість.