Боротьба двох русофілів: хто "вкрав" вибори в Бразилії та що вони означають для України

Кандидат у президенти Бразилії від правих Флавіу Болсонару після провалу на виборах несподівано назвав результати сфальсифікованими, оголосив себе "легітимним президентом" країни, а потім втік, але не до Ростову-на-Дону, а до Сполучених Штатів. А куди ж іще тікати політику, який переконаний, що в нього вкрали вибори, як не до Дональда Трампа – головного світового експерта в цій галузі.

Американський президент, який сам роками розповідав про фальсифікації на виборах 2020-го року, а тепер судиться з Бі-бі-сі, які натякнули, що й до нього самого є питання, охоче прийняв бразильського однодумця та навіть підтримав його у критиці результатів голосування в Бразилії. Щоправда, до кінця не зрозуміло, чи була підтримка з боку Трампа взагалі вигідною для бажаного результату.

Перемогу на виборах зрештою здобув чинний президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва, який тепер готується очолити країну вже вчетверте. І хоча втеча Болсонару стала справжнім подарунком для політичних противників, для України результати виборів навряд чи є приводом для святкування. Адже поки Болсонару шукає порятунку у Трампа, президент Лула продовжує загравати з Володимиром Путіним.

24 Канал проаналізував результати президентських виборів у Бразилії, щоб розібратися, як і чому Лула да Сілва вкотре вирвав перемогу, чому Болсонару-молодший вирішив втекти саме до Штатів та чому для України протистояння двох бразильських політиків скоріше цікавий політичний спектакль, ніж щось, здатне вплинути на русофільську політику Бразилії. Розібратися в тонкощах великої бразильскох політики допоміг засновник аналітичної спільноти Resurgram Дмитро Корнієнко.

"Легітимний" Болсонару та вкрадені вибори: чим завершилися президентські перегони в Бразилії

Ще на початку голосування здавалося, ніби політична кар'єра 80-річного Лули да Сілви поступово добігає кінця. Так вважати були і політичні, і суто фізіологічні підстави.

У першому турі президентських виборів 4 жовтня чинний глава держави несподівано поступився своєму головному супернику з правого флангу Флавіу Болсонару. Син 38-го президента Бразилії Жаїра Болсонару отримав 47% голосів, тоді як Лула – лише 45,2%. Для політика, який уже тричі перемагав на президентських виборах, такий результат став доволі неприємним сюрпризом.

Однак уже за три тижні ситуація кардинально змінилася. За офіційними даними, 25 жовтня у другому турі, Лула отримав вже 51,8% голосів проти 48,2% у Болсонару. Отже, Лулі вдалося повністю перевернути ситуацію і вперше в історії бразильських президентських виборів перемогти у другому турі після поразки в першому.

Причому одним із головних чинників такого розвороту стала активна мобілізація лівого електорату. Після невдачі у першому турі команда Лули активізувала широку кампанію в соціальних мережах, організувала численні вуличні акції та фактично перетворила голосування на протистояння між демократією та поверненням до влади клану Болсонару.

Місцеві медіа пишуть, що кампанія виявилась настільки вдалою, що одна лише створена депутатом Андре Жанонесом група прихильників Лули у WhatsApp об'єднала понад 10 мільйонів людей.

Політолог Дмитро Корнієнко у коментарі 24 Каналу звертає увагу, що одним із факторів перемоги Лули як раз і міг стати сам Дональд Трамп. Адже його погрози та спроби вплинути на бразильські вибори могли лише посилити підтримку чинного президента.

Дмитро Корнієнко

засновник аналітичної спільноти Resurgram

Лулі вдалося мобілізувати додатково 10 мільйонів виборців на противагу 3 мільйонам Болсонару. І це стало, зрештою, вирішальним фактором. І важливим тут називають також ті нападки, які здійснював Трамп на Бразилію, зокрема погрози митними війнами, агресивна риторика тощо. Якщо ми подивимося на останню заяву Лули щодо Болсонару, то він підкреслив, що той поїхав цілувати чоботи американцям.

Сам Болсонару вигадав доволі цікаве пояснення своєму програшу. У день голосування через сильні дощі та проблеми з громадським транспортом бразильська влада дозволила частині виборчих дільниць працювати на дві години довше.

Флавіу Болсонару одразу ж скористався ситуацією, заявивши про маніпуляції з голосами, і навіть вимагав анулювати результати. Щоправда, доказів масштабних фальсифікацій він так і не надав, а різниця між кандидатами врешті становила аж 4,4 мільйона голосів.

Особливого шарму ситуації додає те, що навіть власна Ліберальна партія Болсонару зрештою офіційно визнала перемогу Лули. Ба більше, у членів партії взагалі ніяких проблем з голосуванням не виникло, адже правим вдалося суттєво зміцнити позиції в бразильському Конгресі. Тож навряд чи можна говорити про політичний розгром партії Болсонару, мова скоріше про персональне фіаско та невдоволення результатами з боку її лідера.

І підстав для хвилювання у Флавіу Болсонару, насправді, доволі багато, і тягнуться ці проблеми ще з часів президентства його батька. Врешті, поки його однопартійці святкували збільшення мандатів у бразильському Конгресі, екс-кандидат у президенти вже шукав спосіб якнайшвидше залишити Бразилію. І вибір зрештою пав на Сполучені Штати Америки.

Батько під арештом, син в екзилі: як клан Болсонару бореться за владу в Бразилії

Історія родини Болсонару вже поступово перетворюється на своєрідний політичний ситком для Бразилії. Ще наприкінці 2022 року колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару, програвши вибори цьому самому Лулі да Сілві, вирішив не чекати передачі влади й поспішно вирушив до американської Флориди, відмовившись визнавати свою поразку на виборах.

А вже у січні 2023 року його прихильники, відмовляючись визнавати результати, влаштували справжній штурм урядових будівель у столиці Бразилії. Подібність до подій у Вашингтоні 6 січня 2021 року була настільки очевидною, що бразильські заворушення швидко охрестили локальною версією штурму Капітолія. Не дарма ж Болсонару-старший ще до початку свого президентства отримав прізвисько "Тропічний Трамп".

Щоправда, на відміну від Дональда Трампа, Жаїру Болсонару не вдалося повернутися до влади. Як і уникнути правосуддя, що може бути вагомим аргументом у суперечці про верховенство права у Сполучених Штатах і Федеративній Республіці, якби вона виникла. У вересні 2025-го року Верховний суд Бразилії засудив експрезидента до 27 років і трьох місяців ув'язнення за спробу державного перевороту.

Наразі Болсонару-старший перебуває під домашнім арештом, тож на президентських виборах 2026-го року представляти його політичний клан довелося старшому сину Флавіу, який обіцяв не лише продовжити справу батька, але й домогтися його звільнення.

Однак у самого Флавіу Болсонару проблем із правосуддям виявилося не те, щоб сильно менше. Як повідомляє The Washington Post, він опинився під слідством через фінансові зв'язки з банкіром, якого підозрюють у масштабних махінаціях, а також зі ще однією людиною, яку підозрюють у відмиванні грошей, пов'язаних з гральним бізнесом. Сам Болсонару всі звинувачення відкидає і прямо називає ці розслідування політичним переслідуванням.

26 жовтня суддя Верховного суду Бразилії Александре де Мораес зобов'язав політика здати паспорти та заборонив йому залишати країну. Проте замість цього Болсонару разом із дружиною та двома доньками вже наступного дня – 27 жовтня – оперативно перетнув сухопутний кордон з Аргентиною, звідти приватним літаком вилетів до Еквадору, а зрештою – до Маямі. Причому прямо напередодні цієї втечі він публічно запевняв, що не збирається залишати Бразилію #БоНеВтік

Особливо цікавою деталлю цієї "спецоперації" є те, що до організації втечі Болсонару-молодшого доклали руку люди з оточення Дональда Трампа. Як повідомляє The New York Times, приватний літак для Болсонару допоміг знайти радник американського президента Джейсон Міллер, у якого є власна історія відносин з бразильською Фемідою. Причому й сам Трамп зрештою назвав бразильські вибори "дуже дивними" та підтвердив, що дозволив політику приїхати до США.

Дмитро Корнієнко

засновник аналітичної спільноти Resurgram

Флавіу Болсонару працює над тезою, яка дуже зрозуміла Дональду Трампу, – він говорить про "вкрадені вибори". Це близька тема, яка буде надавати необхідну політичну підтримку, зокрема для того, щоб його родина – фактично політичний клан Болсонару – могла і надалі реалізовувати свою діяльність на рівні парламенту.

Це не кінець історії

Називати цю історію остаточним крахом політичної династії було б передчасно. Адже поки Флавіу Болсонару рятувався від можливого арешту у Флориді, інші представники родини успішно отримували мандати у бразильському парламенті.

До прикладу, дружина його батька – Жаїра Болсонару – Мішель стала сенаторкою, як і його син Карлуш.

Флавіу Болсонару з братом Едуарду на аудієнції в Білому Дому / Фото – Wikimedia

На думку Дмтра Корнієнка, втеча Флавіу Болсонару до США може мати не лише юридичні, але й доволі прагматичні політичні мотиви. Адже тепер колишній кандидат у президенти отримав можливість представляти інтереси власної родини безпосередньо в оточенні Дональда Трампа.

Дмитро Корнієнко

засновник аналітичної спільноти Resurgram

Зараз він буде виконувати роль такого собі почесного посла родини Болсонару в оточенні Трампа. Це необхідно, зокрема, щоб забезпечувати собі та своїй родині певний імунітет і спроможності діяти всередині бразильської політики.

Таким чином, втеча Болсонару може виявитися не стільки завершенням його політичної кар'єри, скільки початком нової ролі – неофіційного представника бразильських правих при адміністрації Трампа. А враховуючи любов американського президента до втручання у внутрішню політику інших держав, для Лули це може стати доволі неприємною проблемою.

Боротьба між друзями Путіна: що для України означає перемога Лули да Сільви

За всіма цими заокеанськими перипетіями виникає ключове питання – а хто із цих персонажів для України сьогодні є більш прийнятним?

Насправді ніякої різниці в широкому сенсі немає, адже обидва політичні табори, попри всю свою взаємну ненависть, виявляються напрочуд поблажливими до Володимира Путіна.

Постать самого Луїса Інасіу Лули да Сілви також заслуговує на окрему увагу. Адже нинішній президент Бразилії пройшов доволі довгий шлях від звичайного робітника та профспілкового лідера до одного з найвпливовіших політиків Латинської Америки.

Він встиг до цього двічі очолити країну у 2003 – 2010 роках, прославився масштабними соціальними програмами та боротьбою з бідністю, а згодом сам опинився за ґратами через корупційний скандал.

Щоправда, у 2021-му році Верховний суд скасував обвинувальні вироки для 35-го президента Бразилії через порушення, а суддю, який розглядав одну зі справ, взагалі визнав упередженим. Зрештою, це дозволило Лулі повернутися у велику політику та знову виграти президентські вибори, перемігши Жаїра Болсонару.

Але якщо всередині Бразилії Лула позиціонує себе як захисник бідних та борця за соціальну справедливість, то його зовнішня політика виглядає дещо менш принциповою, особливо коли йдеться про Росію та Володимира Путіна.

Наприклад, у 2025 році бразильський президент особисто приїхав до Москви на святкування 9 травня, що зіграло на руку Кремлю і дозволило показати світу, що жодної міжнародної ізоляції Росії насправді немає. Ба більше, під час зустрічі з Путіним Лула заявив про бажання розширювати торговельні та стратегічні відносини між країнами в межах БРІКС (нагадаємо, що "Б" у цій конструкції означає Бразилію).

Водночас політолог Дмитро Корнієнко зауважує, що попри тісні економічні та дипломатичні зв'язки з Росією й Китаєм, Бразилія далеко не завжди готова підтримувати їхні геополітичні амбіції. Особливо коли йдеться про Латинську Америку, яку бразильське керівництво традиційно розглядає як власну сферу впливу.

Дмитро Корнієнко

засновник аналітичної спільноти Resurgram

Бразилія у рамках БРІКС блокувала ідеї росіян, які підтримували китайці, зокрема щодо просування Венесуели на чолі з Ніколасом Мадуро до БРІКС, а також Нікарагуа та інших країн. Тобто Бразилія вбачає, що Південна Америка є її геополітичною зоною впливу і тільки вона може визначати ті країни, які долучаються до таких об'єднань, як БРІКС.

Та мова тут не лише про дипломатичні ігри з російським диктатором. За даними бразильської державної статистики, лише за березень та квітень 2026 року Бразилія закупила російського дизельного пального майже на півтора мільярда доларів. Це понад 81% від усього імпортованого країною дизелю за цей період.

Є інформація, що саме до Бразилії попливе амністований Трампом російський дизель, бо в США ніхто не хоче зв'язуватися з токсичною речовиною.

Отже, поки українські міста потерпають від російських ракетних ударів, а Європейський Союз, хоч і зі скрипом, проте рухається до відмови від енергоресурсів Росії, уряд Лули фактично допомагає насичувати російську економіку мільярдними надходженнями.

На додачу, Лула неодноразово заявляв про необхідність мирних переговорів, і навіть спільно з Китаєм представляв окремий "план миру" у 2024-му році. Втім, це не завадило йому раніше звинувачувати Україну та Захід у затягуванні війни.

Зокрема, ще у квітні 2023 року він стверджував, що рішення про війну нібито ухвалили дві країни, а постачання західної зброї взагалі лише продовжує бойові дії.

Втім, Лула да Сілва все ж робив певні кроки і в бік Києва. У червні 2026-го року він зустрівся з Володимиром Зеленським на полях саміту G7 у Франції та запропонував допомогу в просуванні мирних переговорів. Українська сторона погодилася продовжити консультації, хоча Зеленський тоді ж окремо наголосив на необхідності сильнішого тиску на Росію.

І тут виникає очевидне питання, якщо ж Лулу можна вважати переважно проросійським, чи був би Флавіу Болсонару кращою альтернативою? Враховуючи політичну спадщину його батька, підстав для такого оптимізму, насправді, небагато.

Адже 16 лютого 2022 року, всього за вісім днів до повномасштабного вторгнення, Жаїр Болсонару особисто зустрівся з Путіним у Кремлі та заявив про солідарність із Росією. А вже після початку великої війни відмовився засудити російського диктатора, проголосивши нейтралітет Бразилії.

Щоправда, сама Бразилія тоді все ж підтримала в Раді Безпеки ООН проєкт резолюції із засудженням російського вторгнення. Але не відмовилась від купівлі російського дизелю. Саме таке, цю опцію запустили ще до Лули.

Та в сьогоднішніх політичних умовах, перемога Флавіу Болсонару все ж могла б відкрити для України певні можливості, адже він орієнтований на Дональда Трампа, а отже й діяв би в фарваторі його інтересів, насамперед щодо Китаю. На цей момент у розмові з 24 Каналом вказує Дмитро Корнієнко.

Дмитро Корнієнко

засновник аналітичної спільноти Resurgram

Ми, звісно, не знали б, якою була б його політика щодо України, але ми б знали кілька тригерів, які нам, у принципі, цікаві. Це охолодження відносин Бразилії та Китаю. Це навряд чи охолодження відносин із Росією, але це створення певного паритету у цих відносинах, що теж можна було б розглядати як позитив.

Щоправда, Трамп настільки непередбачуваний для всіх (навіть для себе), що будувати на цьому припущенні якусь стратегію точно не варто.

Та зрештою, головне питання для України полягає навіть не в тому, хто саме переміг на бразильських виборах. Адже, попри всі ідеологічні розбіжності, і ліві прихильники Лули, і правий табір Болсонару традиційно розглядають Росію передусім як вигідного економічного та геополітичного партнера. А отже, зміна президента навряд чи б радикально вплинула на курс Бразилії щодо Кремля.

Привітання переможцю виборів в Бразилії від президента України:

І поки бразильські політики сперечаються про демократію, корупцію та вкрадені вибори, Володимир Путін може бути задоволений результатами голосування незалежно від переможця. Адже в цій історії Росія має значно більше шансів зберегти своїх партнерів, ніж Україна – отримати нового союзника.