Незабаром Вільям Бернс, що працював на високих дипломатичних постах за п'яти президентах та десяти державних секретарях, може стати керівником найпотужнішої розвідки світу. З яким багажем він починає цей етап свого життя – читайте в матеріалі 24 каналу.
Читайте також Байден призначить директором ЦРУ відомого дипломата
Біографія Вільяма Бернса
Вільям Бернс народився 4 квітня 1956 року у Північній Кароліні (США) у родині військових. Батько Вільяма – генерал-майор армії Сполучених Штатів, власне, сам Бернс-молодший народився на території військової бази Форт-Брег.
Батьковим шляхом Вільям Бернс не пішов, а вирішив будувати цивільну кар’єру. Він отримав ступінь бакалавра історії у престижному університеті Ла Салля у Філадельфії, далі здобував освіту у Великій Британії – Бернс має магістерські та докторські ступені (тобто – кандидата наук відповідно до української градації) в Оксфорді, де навчався як стипендіат Маршалла.
Alma mater пишається бакалавром історії Бернсом:
Ця престижна програма уряду Великої Британії дає можливість щорічно лише 40 обраним громадянам США здобути елітну освіту у кращих вишах Королівства. Спеціалізацією юнака були міжнародні відносини. Він захистив дисертацію на тему американо-єгипетських стосунків, до теми Близького Сходу він неодноразово повернеться у майбутньому.
На дипломатичній службі
Після завершення навчання дилеми щодо подальшого працевлаштування у Бернса не було - він пішов на службу у Держдеп США та розпочав кар’єру дипломата – ще у далекому 1982 році. У пригоді йому стало знання трьох мов – Бернс володіє російською, арабською та французькою.
У Держдепі Бернс починав як "совєтолог" (його колегою по Групі політичного планування Держдепу було чимало вчених зі світовим ім’ям, зокрема – Френсіс Фукуяма). Також Бернс був на дипломатичній "передовій" у дні війни США з Іраком, відомої як "Операція Буря в Пустелі", не забував і про Європу – на початку 90-х років минулого століття займався розв’язанням конфлікту на Балканах та був одним з координаторів євроатлантичної інтеграції у регіоні.
З 1998 року Вільям Бернс став послом США у Королівстві Йорданія. За 3 роки Бернс вже був помічником держсекретаря США Коліна Пауела по Близькому Сходу та разом з Джорджем Тенетом (згідно з однієї з теорій, на його честь названо свіжу кінострічку Крістофера Нолана) намагався примирити Ізраїль та Палестину і був співавтором перемир’я під час Другої Інтифади, щоправда – нетривкого. Згодом Бернс виконував важливі дипломатичні місії щодо Лівії, Іраку, працював над покращенням стосунків США та Індії.
На російському напрямку
У середині 2000-х років Вільям Бернс повертається до того, з чого починав – його перекидають на так званий "російський напрямок". З 2005 року він - посол США у Росії. Його каденція запам’яталась скандалом зі "зливом" WikiLeaks.
Зокрема стали відомі аналітичні записки та донесення з Москви авторства Бернса. В них посол констатує посилення Росії (це був другий термін Путіна), зростання агресивних апетитів цієї держави та активізацію геополітичного протистояння Росії з США. Також Бернс доповідав про посилення ролі в Росії очільника Чечні Рамзана Кадирова.
У секретному донесенні до Вашингтону посол розповів про дагестанське весілля з класичним набором у вигляді надмірних порцій алкоголю, зливків золота, недоумків зі зброєю та особистим освяченням події Кадировим. За словами Бернса, під час згаданого весілля Рамзан Кадиров "незграбно витанцьовував з позолоченим автоматичним пістолетом, який застряг у задньому кишені джинсів".
Посол Бернс на зустрічі з президентом Росії / Фото – kremlin.ru
Ця доповідь справила великий резонанс, а автор тексту мав честь бути прирівняним з майстром гротеску Івліном Во одним з авторів британської The Guardian.
Після завершення каденції Бернс пішов на підвищення та став заступником держсекретаря США Кондолізи Райс та виконувачем обов’язки держсекретаря перед призначенням Ґілларі Клінтон у січні 2009 року. З 2011 по 2015 рік Вільям Бернс був першим заступником держсекретаря США (Клінтон та Керрі).
У якості члена команди президента Обами Бернс займався "іранським питанням" та був одним з авторів так званої "ядерної угоди", що мала на меті умиротворення Ірану, відміну санкцій та запровадження фінансової допомоги в обмін на відмову Ірану від збагачення урану та планів на створення власної ядерної зброї.
Білл Бернс розповідає про путінську Росію та путінізм:
Восени 2014 року Бернс вийшов у відставку (яку двічі відкладав за проханням президента Обами та свого шефа Джона Керрі).
Майбутній голова ЦРУ
На пенсії Бернс не відпочивав - у 2015 році він очолив впливовий аналітичний центр – "Фонд Карнегі за міжнародний мир". Ця організація тісно пов’язана з розвідувальною спільнотою США, а тому не дивно, що 11 січня 2020 року обраний президент Джо Байден оголосив, що бачить у 64-річному дипломаті з чудовою репутацією ідеального кандидата на позицію директора ЦРУ.
Білл Бернс — зразковий дипломат з багаторічним досвідом роботи на світовій арені, який забезпечував безпеку наших людей і нашої країни. Американський народ буде міцно спати з ним в якості нашого наступного директора ЦРУ, — так прокоментував Байден номінацію Бернса.
Якщо Сенат США схвалить номінацію - Вільям Бернс увійде в історію як перший кар’єрний дипломат, що став директором ЦРУ.
Джо Байден анонсує номінацію Бернса:
Кандидатура Бернса була консенсусною для демократичного табору США, також він був серед головних претендентів на пост держсекретаря за умови перемоги Ґілларі Клінтон, втім, тоді перемогла не вона, а Дональд Трамп.
Призначення Бернса також видається цілком очікуваним з огляду на те, що одним з керівників кампанії Байдена був учень та близький друг дипломата Джейк Салліван.
Дипломатичні мемуари
У 2019 Бернс видав власні спогади The Back Channel: A Memoir of American Diplomacy and the Case for Its Renewal. У книзі, яка у 2020 була перекладена на російську та вийшла під назвою "Невидима сила: як працює американська дипломатія", Бернс розповів чимало цікаво, проте вміло уник "гострих кутів". Це лише підтверджує його хист до дипломатії.
Бернс і його книга:
Основну увагу у книзі приділено взаємовідносинам США та Росії, що не дивно, адже Бернс є фахівцем саме у цій царині. Дипломат розповідає, як змінювалися погляди американської дипломатії на Радянський Союз та його войовничу наступницю, аналізує стосунки двох держав та визначає курс президента Путіна як такий, що спрямовано на конфронтацію Росії з США. За словами посла, Путін був наляканий революціями в Грузії та Україні, а також подіями "Арабської весни" і був упевнений, що вони зроблені руками Держдепу, ба більше - дуже боявся, що США влаштує щось подібне й у Росії. Саме тому російська влада пішла на загострення стосунків із Заходом.
На жаль, про події Революції Гідності в Україні та подальшу військову агресію Росії Вільям Бернс практично не згадує, оскільки був "переведений" на "іранський дипломатичний фронт" й займався ядерною угодою від імені Обами. Втім, він визнає, що зміцнення обороноздатності Україні та відновлення миру є одним з найважливіших завдань США. Щоправда, дипломатично уник конкретики. Можливо, вона з'явиться, коли Бернс повернеться на державну службу.