Галузь практично втратила суттєві обсяги державної підтримки за рахунок Збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Якщо у 2010 році на підтримку цих галузей було виплачено майже 413 млн грн, то у 2014 році – лише 43,9 млн грн, а у 2015 році ця підтримка скасована,
— уточнив він.
Разом із планами Уряду зупинити дію спецрежиму справляння податку на додану вартість для сільгосптоваровиробників з січня 2016 року, втрата такої підтримки може призвести до значного зменшення витрат на виноградники, зниження урожайності та подальшого зменшення їх площ, зазначив експерт.
Найбільшу загрозу для галузі, на його думку, складають негативні макроекономічні тенденції, особливо зменшення обсягів платоспроможного попиту населення. Оскільки виноград і вино не відносяться до продуктів першої необхідності, цілком ймовірно, що українці можуть зменшити споживання продукції галузі.
Негативний вплив матиме і подальше скорочення обсягів експорту виноробної продукції до Росії внаслідок воєнного конфлікту та зростання напруженості у взаємовідносинах. За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, російський ринок у 2014 році спожив 84,3% всього експорту виноградного вина з України, а у 2013 році досягав 89,4%.
Українським виноградарям та виноробам також належить довести конкурентоспроможність своєї продукції в умовах створення Асоціації Україна–ЄС, зростання конкуренції на світовому ринку, продовження глобалізації економіки тощо.
Для успішного подолання викликів необхідно підвищити ефективність галузі.
Ідеться про диверсифікацію та розширення ринків збуту, підвищення ємності внутрішнього ринку, включаючи столовий виноград та винопродукцію, використання можливостей концентрації виробництва та відновлення позитивної практики державної підтримки галузі,
— зауважив Юрій Лупенко.
Читайте також: Як українці втрачають виноробну галузь