Висловлення міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка щодо українських чоловіків, які нині перебувають за кордоном, порушило декілька важливих тем. 24 Канал спробував знайти відповідь разом із юристом T&T Partners Владиславом Юрчаком.

До теми Вони мають відповісти за порушення закону, – МВС про чоловіків, які незаконно виїхали за кордон

Депопуляція країни – страшна загроза і думати над вирішенням проблеми потрібно вже зараз. Наразі в Україні триває дискусія з цього питання, нещодавно до неї зі значним запізненням, та все ж долучилося Міністерство внутрішніх справ в особі очільника Ігоря Клименка. Відзначимо, що МВС є материнською структурою як для Державної прикордонної служби України (ДПСУ), так і для Державної міграційної служби України (ДМСУ).

В інтерв'ю виданню "РБК-Україна" він підняв питання про чоловіків, які залишили Україну з початком російського вторгнення і не горять бажанням захищати державу зі зброєю в руках, як це передбачають закони – писані та неписані.

Ось головні заяви пана Клименка:

  • "На сьогоднішній день таких правил і обмежень не встановлено, але я думаю, що по закінченню війни держава зробить все для того, щоб кожному громадянину нагадати, що він робив під час війни. Маю на увазі тих, хто нелегально перейшов кордон".
  • "Я думаю, це буде закон".
  • "Яким чином поводитись з нашими громадянами, які порушили закон вже один раз. Вони мають відповісти за порушення закону. Я думаю, кожен громадянин цього хоче і зрозуміє державу, якщо будуть якісь обмеження щодо подальшого пересування цих громадян, як мінімум за кордон".

Клименко вважає, що це буде спільна ініціатива уряду та Ради. Слова міністра спровокували дискусію в суспільстві та знову нагадали про десятки тисяч чоловіків – громадян України, які нині нібито опинилися за межами правового поля, але неодмінно мають до нього повернутись.

Як це зробити правильно, а також, де в словах міністра є раціональне зерно, а де лише припущення та бажане замість дійсного, пояснює Владислав Юрчак.

Чи дійсно зараз не передбачено ніяких покарань для тих, хто незаконно перетнув кордон і потім повернувся в Україну? Що взагалі зараз, в умовах воєнного стану, означає і як трактується "незаконний перетин кордону"?

Тут залежить від того, в який спосіб особа перетнула державний кордон.

  • Варіант 1. Поза прикордонним контролем.

Так, законом передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання кордону будь-яким способом поза пунктами пропуску, або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, що тягне за собою накладення штрафу від 3400 до 8500 гривень. Або ж адміністративний арешт терміном до 15 діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

  • Варіант 2. З використанням підробленого документа.

Якщо особа під час перетину кордону використала офіційний підроблений документ, то в цьому випадку додатково такі дії будуть кваліфікуватися за статтею 358 КК України, як підробка документу (до 17 000 гривень або обмеженням волі на строк до 3 років), або ж як використання завідомо підробленого документа (до 850 гривень або арешт на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років).

  • Варіант 3. У разі, коли підстава для законного перетину з часом відпала.

У разі, якщо особа перетнула кордон як волонтер, водій, спортсмен, артист і так далі, то у випадку її неповернення в Україну у відведений час, немає жодної відповідальності за такі дії. Саме відсутність відповідної відповідальності і викликає необхідність реагування з боку держави.

Пан Клименко говорить про тих, що незаконно перетнули кордон і втекли з України, а як бути з тими, хто виїхав до початку вторгнення і не повернувся? Чи каратимуть їх? Або з тими, хто виїхав завдяки системі "Шлях" і потім вирішив не повертатись (той же комік Щегель)?

Щодо осіб, які виїхали до початку війни і не повернулися, то слід зазначити, що на той момент право на перетин не було обмежено. Відповідно, відсутні правові підстави для притягнення таких осіб до відповідальності.

З приводу ж осіб, які перетнули кордон по системі "Шлях" і не повернулися, то виходячи із принципів дії законів у часі, вважаю, що реальні механізми їх притягнення до відповідальності відсутні. Зрештою, якщо відповідний законопроєкт таки буде розроблено, то він повинен пройти ретельний юридичний аналіз перед його схваленням.

Всі зараз активно говорять про статтю 58 Конституції України. Чи матиме "закон Клименка" зворотню силу? Тобто, чи можна буде карати "уклоністів", що втекли з України ще до його ухвалення? Як бути з цією колізією?

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ба більше, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999, Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58).

Тобто, будь-який закон, який буде ухвалено Верховною Радою щодо цього питання, зможе стосуватися виключно тих осіб, які порушать його після набрання ним законної сили.

В іншому випадку такий закон однозначно буде визнано неконституційним і для визнання його таким не потрібно чекати на подання відповідних суб'єктів, а відповідні особи матимуть змогу скористатися інститутом конституційної скарги.

Відтак, що б не прийняла Верховна Рада, але реально покарати осіб, які вже перетнули кордон по сумнівних підставах, їм не вийде.

Тут можна розглядати варіант встановлення на рівні закону обов'язку осіб повернутися з-за кордону. Втім виникає питання критеріїв для такого перетину. Можливим варіантом може слугувати хіба реальне засудження осіб, які сприяли відповідній особі в незаконному перетині і після цього – встановлення обов'язку повернутися і відповідно санкції за неповернення. Втім, такий сценарій видається фактично неможливим, а тому очікувати на його реальне впровадження не варто.

Які реальні важелі має Україна, щоб повернути тих, хто не хоче повертатись? Скільки громадян України може "ховатись" за кордоном?

Реальним важелем для повернення українців, на мою думку, може бути не схема "батога", а виключно "пряника".

  • Держава повинна мотивувати людей приєднуватися до лав ЗСУ, забезпечити порядок дотримання прав осіб під час видачі їм повісток, проходження ВЛК, а також встановити обов'язкове навчання військових перед їх відправкою.
  • Окрім цього, слід також переглянути важелі бронювання військовозобов'язаних та зменшити відповідні критерії для того, аби таким правом міг скористатися не тільки великий бізнес.

До прикладу, можна легалізувати бронювання ІТ-професіоналам, встановивши їм необхідний мінімум щодо сплати тих чи інших податків чи створення певної кількості робочих місць із відповідним рівнем "білої зарплати".

Дуже часто, після низки курйозних випадків із поведінкою працівників ТЦК та СП, люди бояться свавілля і завданням держави є побороти в очах людей "страх військомату", аби досвід взаємодії із цією структурою не викликав страх і паніку, а був схожий на відвідини будь-яких органів, які надають адміністративні чи інші послуги.

Вважаю, що цей показник напряму залежить від держави, а тому для припинення виїзду населення держава повинна діяти і робити це негайно.

Чи не відкриється після перемоги над Росією та завершення воєнного стану новий "корупційний ринок", тепер вже по заїзду? Бо по виїзду є чимало прикладів.

Громадяни України на законодавчому рівні не обмежені на в'їзд до України за жодних обставин, тому очікувати відкриття корупційних ринків не варто.

Що говорить міжнародна практика? Адже відомо, наприклад, про американців, які тікали до Канади під час війни у В'єтнамі, а згодом повернулися?

Серед американської молоді у роки В'єтнамської війни, особливо серед студентів, неабияк поширився рух відмови від служби в армії (найбільш відомий випадок – відмова боксера Мохаммеда Алі). Так, у жовтні 1967 року протестувальники здійснили "Похід на Пентагон", Джон Леннон написав пісню "Дайте миру шанс" (Give Peace a Chance), хіпі висунули гасло "Займайтесь коханням, а не війною" (Make love, not war), тисячі американців втекли за кордон — у Канаду, Швецію тощо.

Рух налічував декілька сотень тисяч учасників (все не завжди проходило мирно, найганебніший випадок – розстріл демонстрації студентів на кампусі Кентського університету). Водночас у США не вводили будь-яких санкцій до таких осіб, окрім громадського осуду.

До речі, яскравим прикладом обмежень на перетин кордону і жорстких санкцій за це може бути Північна Корея, в якій такі дії можуть бути кваліфіковані як державна зрада, за що особу можуть навіть стратити.

До теми Виїзд за кордон, відстрочка та повістки: як триває мобілізація студентів і кого можуть призвати

Яким має бути "ідеальний закон" про закордонних втікачів-уклоністів? Чи відповідатиме він взагалі духу закону?

В ситуації, що склалася, на мою думку, ідеального закону не існує, оскільки з моменту початку дії правового режиму воєнного стану минуло вже понад 1 рік та 3 місяці. Відповідно, такі законодавчі ініціативи хоча і є позитивними, та законодавець відверто запізнився.

Водночас в Україні й надалі діє система видачі дозволів на перетин кордону водіям, волонтерам, спортсменам (понад 200 з них і не думають повертатись на Батьківщину, – 24 Канал), діячам культури та хворим, які потребують лікування. Запровадження відповідальності є необхідним для прикриття так званих тіньових схем виїзду, якими скористалася вже велика кількість осіб.

На мою думку, несвоєчасне повернення повинно каратися за законом, однак щодо розміру санкції, то найдоцільнішим буде покладення на таких осіб саме штрафу в грошовому вимірі, за рахунок чого держава зможе акумулювати кошти для перекриття дефіциту державного бюджету.

Окрім цього, потрібно встановити окрему підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема визначити, що у випадку, якщо особа добровільно повернеться у визначений строк та сплатить добровільний внесок на підтримку ЗСУ, то така особа не підлягає відповідальності.

Зазначимо, на час дії воєнного стану в Україні виїзд чоловіків віком від 18 до 60 років за кордон заборонений. Але є численні виключення. Перелік тих, кому дозволяють виїзд, великий. Серед них чоловіки з інвалідністю, багатодітні батьки, водії, волонтери, моряки, спортсмени, культурні діячі, народні депутати, міністри.