Як він опинився в Україні та чому вирішив захищати її від російських окупантів, Деніс Шелер розповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу.
Читайте Мені довелося хоронити одного за одним, – інтерв'ю з військовим капеланом Андрієм Зелінським
"Коли почалася Революція гідності – я одразу зрозумів причину, сенс і мету"
Деніс Шелер спілкується виключно українською, хоча каже, що до війни не знав її та не розумів. Розповідає, що Україна цікавила його і до Революції гідності через історичні зв'язки.
Коли почалася Революція гідності – я одразу зрозумів причину, сенс і мету. В Хорватії я вийшов на контакт з деякими людьми з патріотичних рухів в Україні. Наприкінці Майдану, після анексії Криму, коли стало зрозуміло, що це не закінчиться Євромайданом, що це матиме подальший слід, коли розпочалася війна, – я просто прийняв рішення поїхати в Україну,
– зазначив "Пєна".
Крім війни в Хорватії, Шелер пройшов багато курсів спеціальної підготовки. Чоловік вважав, що має досвід, який може бути потрібний Україні. В інтернеті він знайшов електронну пошту Міністерства оборони України, зв'язався та англійською мовою написав листа, що "готовий поїхати".
Розвідник полку "Азов" Деніс Шелер / Фото з фейсбуку Шелера
Шелер уточнив, що сценарій всього того, що відбувалося в Україні нагадував сценарій того, що відбувалося на Балканах від 90-х років 20-го століття.
Одна країна зі своїми імперськими бажаннями, як і в Україні, так і там хотіла забрати територію в іншої країни. Я конкретно говорю про Сербію та війну у Хорватії. Я одразу зрозумів. Це одразу було зрозуміло, що це відкрита агресія з боку Російської Федерації,
– наголосив чоловік.
Як почалася війна у Хорватії
На початку 1992 року в сепаратистську "Республіку Сербська країна", яку проголосили серби на території Хорватії, ООН ввела миротворчі війська. Загребу не вдалося повернути самопроголошену "республіку" до складу Хорватії політичним шляхом. Тому в 1995-му хорватська влада розпочала воєнну операцію проти сепаратистів. Війна в кінцевому підсумку призвела до здобуття державної незалежності на всій хорватській території."Я дав своє слово"
Відповіді від Міноборони чоловік не отримав, але у травні 2014 року він дізнався, що є полк "Азов", який приймає до своїх лав іноземних добровольців. "Пєна" пригадує, що його родина "не дуже була рада, що він їде". Однак, каже чоловік, "я така людина, що якщо прийму рішення, то йду до кінця. Тому це просто був факт і вони знали, що мене не відмовлять від того".
Я дав своє слово, як і друзям з якими домовився, що піду, так і "Азову". Не можу сказати, що вони (рідні) раді чи пишаються тому, що я був там, що допоміг, скільки зміг. Я думаю, що це було страшніше для них, ніж для мене,
– додав військовий.
Однак уся родина підтримувала його, а згодом рідні самі прийняли проукраїнську позицію та розповсюджують її по Хорватії. Підтримували розвідника й громадяни Хорватії. До Шелера звернулося ще кілька людей, які розділяли його погляди щодо України й вони почали підготовку – тренувалися, збирали допомогу для полку, зокрема, медичне спорядження, військову форму.
Шелер розповів, що дав слово "Азову" / Фото з особистого архіву Шелера
Цікаво Чим більше часу проходить, тим болючіше, – історія ветерана АТО з Луганська
Зокрема, в його групі було сім людей, а загалом в Україну поїхало понад 20 хорватських громадян. Свій шлях вони розпочали з бази "Азову", яка була у готелі "Козацький" у Києві.
Що таке "Козацький дім"
Хаб соціальних, волонтерських та освітніх проєктів за адресою провулок Шевченка, 5 у Києві. Місце, де проводяться кінопокази, лекції, функціонує художня студія та бібліотека. Раніше в "Козацькому домі" функціонував рекрутинговий пункт батальйону, а згодом Полку спеціального призначення "Азов". Там приймали присягу та звідти відправлялися на фронт бійці, що показали себе при обороні Маріуполя, Іловайській та Широкинській операціях та багатьох інших."Я – колишній футбольний фанат"
За словами Шелера, добровольці з Хорватії не були його друзями раніше. Однак, це були його знайомі футбольні фанати.
Я – колишній футбольний фанат. Понад 20 років я вболівальник футбольної команди "Динамо – Загреб". Був дуже активним у секторі та, між іншим, тут, на заході, був як один з лідерів нашого групування. І наприкінці я став одним з тих, хто причетний до того, що сьогодні ми маємо братські відносини між фанатами "Динамо – Київ" та "Динамо – Загреб",
– розповів чоловік.
За словами Деніса Шелера, в Україну поїхало понад 20 хорватів / Фото з фейсбуку Шелера
"Я був готовий до того, куди я йду"
На війну в Україну чоловік зі своєю групою приїхав у 2015 році та одразу "пішли на Широкине". Зокрема, брав участь у боях за Широкине, Водяне, Чермалик, Пищевик, Павлопіль, Гранітне, під Волновахою. Деніс Шелер уточнив, що це не перша його війна, тому особливих вражень не було.
Я був готовий до того, куди я йду, і я мав досвід. Тому, по факту, емоцій в мене не було, як таких. Я багато розмовляв з учасниками бойових дій на Сході, як з "Азову", так і з інших підрозділів. Мені було легше, ніж українським хлопцям. А стрес – він однаковий, він є постійним, але я не пам'ятаю, щоб щось було таке страшне,
– пригадав боєць.
Воїн був готовий до того, куди йде / Фото з фейсбуку Деніса Шелера
Чоловік розповів, що з війни в Україні пам'ятає добрих друзів, побратимів як з "Азову", так і з інших підрозділів. Каже, що часто жартували навіть тоді, коли діяли в сірій зоні та в тилу ворога. Однак були й важкі дні, зокрема, коли хтось з підрозділу гинув. Але кожна втрата в підрозділі була "додатковою мотивацією залишатися і далі".
Звісно, це були важкі моменти. Але ми всі розуміли, що це війна й це може статися з кожним із нас. Втрати в підрозділі давали мені впевненість, що я зробив правильно, що поїхав в Україну та допомагаю скільки можу,
– зазначив Шелер.
"Просто протягом часу ви бачите, як ці люди з дітей стають дорослими"
Розвідник розповів, що приїхав на війну в зрілих роках. Тому війна особливого впливу на його погляди та цінності не мала. Чоловік пригадує, що "помітив те, що нагадало йому війну в Хорватії".
Я побачив "Азов". Туди приходили хлопці, яким було по 18 – 20 років. Коли ти бачиш, як вони змінюються, не те, що вони поїхали на передову та змінилися... А просто протягом часу ви бачите, як ці люди з дітей стають дорослими. Розумієте, вони залишили свій дім, як діти. І через два роки ти спілкуєшся з ними та бачиш, що реально спілкуєшся з людьми, які, як мінімум, на 15 років старші у своїх думках та поведінці,
– додав розвідник.
На війну приходили 18-річні діти / Фото з фейсбуку Деніса Шелера
"Ми там були – нас там не було"
Шелер розповів, що спочатку хотів переїхати в Україну. Але покинув службу через кілька причин. Основна – відношення держави України до іноземців, які її захищали. Каже, "що ніколи не жалівся, але шість років був не оформлений, не мав медичних та інших прав". Не отримав і посвідку на тимчасове проживання.
Коли ти не оформлений, то є багато мінусів: медичне страхування, робочий стаж. По факту "Ми там були – нас там не було". Це і була причина, чому я покинув службу. Але поставлю акцент, що не через відношення побратимів та не через людей, яких я там зустрів на війні. Це просто питання до держави та бюрократичного апарату,
– уточнив розвідник.
За словами Шелера, Хорватія офіційно не має претензій до тих, хто воював за Україну, адже він був волонтером у військовому формуванні Нацгвардії України, яка є під командуванням МВС, а значить – в офіційній структурі. Крім того, Хорватія має чітку позицію щодо анексії Росією Криму.
Офіційно для хорватського Уряду позиція протягом останніх 7 років є, що Крим – це Україна. Хорватія, хоч і маленька за населенням, але це одна з п'яти країн, яка найбільше допомагає Україні – лікування поранених, допомога сім'ям, дітям, надання коштів на допомогу Україні. Також чимало українських військових проходило спецвишкіл у Хорватії,
– додав доброволець.
Як закінчити війну?
На думку Деніса Шелера, головна проблема полягає в тому, що "від першого дня війни в України немає стратегії, розуміння того, що взагалі робиться з Донбасом".
Якби там була якась зрозуміла та чітка стратегія, то військові б дуже добре знали, що їм робити. Ви самі є свідками того, як забороняють стріляти. Так війна не ведеться. Тут Україна, як держава, поставила своїх хлопців сидіти, гнити в окопах на смерть і заборонила їм боротися за власне життя. Це по факту так і є,
– впевнений розвідник.
Україні не вистачає чіткої стратегії щодо війни на Донбасі / Фото з особистого архіву Деніса Шелера
"На війні кольорів немає – є лише чорне і біле, є ворог і є наші"
"Пєна" пригадав, що у 2018 році на Маріупольському напрямку була знищена вся артилерія сепаратистів
Мені ніхто нічого не може сказати, ні президент України, ні міністр, бо я був там і я знаю. Навіть сепаратисти звільнили з посади свого начальника артилерії через ті втрати. І що ми зробили? Нічого. Нічого не відбулося. І замість того, щоб зробити, як мінімум, крок чи два вперед та звільнили цей шматок землі, ми не зробили нічого,
– обурився чоловік.
За його словами, за той час наказом Головнокомандувача полк "Азов" зняли з передових. Шелер розповів, що лінію залишилася тримати морська піхота, яка прийшла на допомогу.
Їх там залишили та через два тижні сепаратисти привезли знову артилерію та продовжили обстрілювати наші позиції. Значить тут є питання не до бійців і не до командирів полків чи бригад. Перше питання треба поставити до президента, до міністра оборони, до начальника Генштабу – що ви хочете і що ви робите?
– зазначив Шелер.
Він наголосив, що "на війні кольорів немає, є лише чорне і біле, є ворог і є наші". Ті люди, додав чоловік, які мали займатися б політикою і військовою стратегією, самі не знають, що робити й у цьому криється найбільша проблема.
На війні кольорів немає, є лише чорне і біле, є ворог і є наші, вважає боєць / Фото з особистого архіву Деніса Шелера
Тим справжнім українцям, за яких я воював та ризикував життям, я можу побажати тільки всього найкращого. А тим іншим українцям, які Україною користуються тільки тоді, коли їм вигідно, для піару та заробітку, – хай вони самі подумають. Бо я, навіть іноземець, добре розумію, яка кількість людей, що проживають на території України, має не ту думку та позицію, яку мали б мати громадяни України, яка перебуває у стані війни,
– підкреслив розвідник.
Яка ціна вашого мирного неба?
Деніс Шелер каже, що в мирного неба немає ціни. За його словами, мирне небо в Україні є сплачене кров'ю, потом, слізьми та надлюдськими зусиллями бійців, біллю, зруйнованим здоров'ям захисників, знищеними сім'ями, містами.
Для когось це просто мирне небо. Для тих, які бережуть його, це мирне небо, до якого шлях йде через пекло,
– зазначив Деніс Шелер.
У лавах батальйону "Азов" також служили громадяни Грузії, Швеції, Словаччини, Чехії, Великої Британії, США, Білорусі, Росії.