Про бойові дії, мотивацію воювати за Україну, Вальгаллу, жахи війни та волонтерів – ексклюзивно сайту 24 каналу розповів доброволець із Данії Карл Бальдерсон (Інтернаціональний легіон), якого російські ЗМІ ховали вже тричі (в одній із версій військовий просто пішов із сокирою на танк).

Читайте Добровольці із понад 50 країн світу прибули в Україну: потужне відео

"Я – трішки шалений вікінг"

Коли ти зрозумів, що хочеш долучитися до Інтернаціонального легіону та воювати за незалежність України?

Коли 24 лютого почалася війна в Україні, я все вирішив для себе та вже через тиждень був в Україні.

Розкажи детальніше про те, як ти потрапив до легіону. Було складно?

Я був одним із перших, хто долучився до Інтернаціонального легіону. Мені пощастило, оскільки у мене були зв'язки в Україні ще до початку війни, тому проблем не було. Мій загін створили одним із перших. Легіон – це абсолютно нове чудове формування. Впевнений, що всі у цьому ще переконаються.

Авто бійців Інтернаціонального легіону / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Які задачі ти виконуєш зараз? Які операції ти виконував після завершення тренувань?

На початку ми проходили тренування, потім брали участь в бойових діях на північному напрямку, зокрема в селі Нова Басань. Після того, як ми вигнали росіян назад до Росії, знову багато навчаємось та тренуємось, щоб відправитися на нові завдання.

Куди ваш загін можуть відправити після навчань? На Донбас?

Не можу сказати точно, хоча сподіваюся, що скоро буду на Сході.

У тебе вже був бойовий досвід до приїзду в Україну?

Ні, просто я трішки шалений вікінг. Таке життя, я – доброволець. Я – така людина, яка хоче тут залишитися, щоб боротися, як і всі ми. Варто бути трішки божевільним.

"Шторм" називає себе шаленим вікінгом / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Про мотивацію та участь у боях

Що мотивує тебе бути в Україні та виконувати цю роботу? Оскільки деякі іноземні військові вже встигли розчаруватися.

Для мене все буде просто. Я залишатимусь тут, допоки війна не закінчиться. Навіть, якщо вона триватиме десять років, я буду тут десять років. Я вирішив це ще до приїзду в Україну. Особисто для мене, повертатися додому зараз – не варіант, війна триває. Це і є моя мотивація.

"Шторм" та його побратим із Фінляндії Марк / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Чи були у тебе історії на цій війні, які вразили та запам'яталися?

Так, було декілька. Під час боїв у Новій Басані в одному з будинків я побачив маленького хлопчика, який просто сидів та грався іграшками. В той момент не міг стримати сліз.

Діти не повинні бачити війну в своїх домівках. В жодному разі.

Хлопчик із села Нова Басань, який викликав щирі емоції у "Шторма" / Фото з з Instagram Карла Бальдерсона

Також, коли ми приїжджали у звільнений Ірпінь, де напередодні тривали бої моїх побратимів з легіону, було багато зруйнованих будинків. Боляче бачити, як росіяни вибивали двері приватного будинку, щоб обікрасти його. Я поспілкувався тоді з місцевими цивільними людьми, які просто сиділи на землі біля своїх будинків і не могли повірити, що вони вже вільні. Це дуже сильний досвід, коли особисто спілкуєшся з людьми, відчуваєш це.

Може зацікавити "Українське сафарі": ЗСУ захопили ворожий танк на Чернігівщині – фото трофею

Окупанти завжди залишали людські оселі не без слідів свого перебування там?

Для мене – все просто, якщо ти одягаєш російську військову форму, в моїх очах ти – вбивця дітей та педофіл. Бо все, що вони робили – це ґвалтували дітей та вбивали їх.

Нікому не бажаю побачити те лайно, яке доводилось мені, це просто огидно. І мене направду дивує те, що світ досі так мало допомагає Україні. Беззаперечно, в Україні всі мають бути вдячні за підтримку з боку США та ЄС, але цього недостатньо. В жодному разі недостатньо.

Про фейкову власну смерть та міфи російської пропаганди

Деякі пропагандиські проросійські медіа писали про твою смерть в Україні. Що б ти відповів їм?

Я "помирав" уже тричі. Були фейкові новини про те, що я начебто сам пішов із сокирою в руках на російський танк і той мене вбив.

Це лише одна з таких історій, але це неправда. Можливо, я б лише запитав, для чого вони це роблять, хоча мені байдуже. Якось після цього випадку хлопці з легіону дивилися на мене, як на привида через "новину про мою смерть". Це, звісно, дуже така дивна слава. Також бачив, як росіяни публікували у своїх телеграм-каналах мій паспорт, фото та писали, що, на жаль, я досі живий. Це забавно. Хай говорять собі скільки захочуть.

Проросійські медіа вже тричі писали про нібито смерть "Шторма" / Скриншот з Instagram Карла Бальдерсона

Російська пропаганда часто каже, що ви начебто іноземні найманці та отримуєте тут великі кошти.

Це неправда. Тому що мій загін та мої побратими не отримують за це гроші. Ми все купуємо за власні кошти. Також нам дуже пощастило отримувати фінансову підтримку від багатьох людей з України та з-за кордону, зокрема з Естонії. Наприклад, зараз ми збираємо кошти, щоб відремонтувати авто.

"Кожен воїн, який загинув в боях за Україну – герой"

Чи є у тебе друзі, які загинули на цій війні? Що ти відчував в той момент?

Всі солдати, які йдуть на війну, розуміють, що війна не буває без втрат, вони усвідомлюють цей ризик. У моїй країні це навпаки вважається торжеством, це культура воїнів у моїй релігії (скандинавське язичництво – 24 канал). Зазвичай ми влаштовуємо велике свято і святкуємо життя, а не сумуємо.

Тому для мене кожен, хто вмирає на цій війні, є вікінгом, який загинув у бою. Це дуже сильна людина, яка викликає захоплення. Було б егоїстично думати лише про себе, коли так багато людей страждають від цих орків.

Смерть – це не сумне відчуття, це гарне відчуття, що зараз хтось у Валгаллі (у скандинавській міфології – це місце, куди потрапляють воїни, які загинули в бою – 24 канал). На мою думку, нікому не повинно бути сумно через смерть цього солдата. Кожен воїн, який загинув в боях за Україну – герой, чиє ім'я має бути в пам'яті назавжди. За це варто радіти.

Ми, як добровольці, на своєму місці та усвідомлюємо всі ризики. І наші друзі та родина, звичайно, це знають. Було б егоїстично думати лише про себе, коли так багато людей страждають від цих орків.

На думку "Шторма", не потрібно сумувати за загиблими солдатами – ними варто пишатися / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

"Я залишуся тут": про власну сім'ю та плани після війни

Твоя сім'я знає, що ти поїхав на війну?

Я поїхав, нічого не сказавши, ні сім'ї, ні друзям. Попросив лише одну людину потім повідомити усім, що я поїхав. Звісно, це сумно, але вони зрозуміли мій вибір. Зараз вони допомагають збирати кошти та спорядження для мене та моїх побратимів. Це тішить мене. Мабуть, треба бути сліпим, якщо ти не хочеш допомогти військовим, які б'ються проти армії росіян.

Сім'я Бальдерсона була здивована його рішенням, проте зараз вона активно допомагає йому / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Про волонтерів

Зараз в Україні неймовірно багато волонтерів, багато приватних осіб допомагають нам із військовим спорядженням, їжею та пошуком житла. На мою думку, таких людей потрібно цінувати зараз найбільше. І зараз, і після війни. Вони роблять величезну допомогу для військових.

Людям в Україні, і особливо в Києві, ще рано розслаблятися, вони мають пам'ятати, що війна ще не закінчилася.

Чи змінилося твоє ставлення до росіян? Який меседж ти б хотів їм донести?

Якщо ти живеш в Росії та ніяк не реагуєш на події в Україні, то ти такий же, як ті російські солдати, які приходять в Україну ґвалтувати та вбивати. Це моя думка. Російські солдати тут через бездіяльність росіян.

Чим плануєш зайнятися після закінчення війни?

Побачимо після війни. Сподіваюся, я залишуся тут, придбаю будинок та одружусь. Не планую повертатися додому, лише навідаю їх. Дуже поважаю Україну і поважав до 24 лютого. Але після того всього, що тут відбулося, звісно, хочу залишитися тут.

Карл Бальдерсон уже набив татуювання, яке завжди буде нагадувати йому Україну / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Тебе не лякають труднощі? Наприклад, дефіцит певних речей і бюрократія.

Я розумію, що зараз такий час, і я розумію, що влада робить все, що в її силах, особливо під час війни. Тому я не можу сказати нічого поганого про Україну, її владу, легіон, ні про кого. Кожен робить все можливе для перемоги.

Що б ти побажав українцям?

Вірте в майбутнє. Я зустрічав занадто багато українців, які сумніваються в майбутньому. Я ніколи не сумнівався. Я вірю у велику та потужну Україну в майбутньому. Люди повинні вірити в це. Зараз кожен працює на своєму фронті. Від мирних людей та волонтерів до поліцейських і військових. Кожен робить те, що в його силах.

Карл Бальдерсон закликає українців вірити в потужне майбутнє України / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Уже за декілька днів "Шторм" та його побратими з Інтернаціонального легіону вирушать на передову. Проте, ще досі не зібрали всю потрібну амуніцію. Бажаєш допомогти військовим? Залишаємо реквізити для фінансової допомоги.

"Дякуємо усім українцям, що допомагають мені та моїй команді боротися з нечистю! Ми продовжуємо збирати кошти на придбання:

  • шоломів;
  • палива;
  • медикаментів;
  • бронежилетів;
  • ремонт машини;
  • одягу та взуття".

Реквізити для переказів:

Biriukova Daria (Бірюкова Дар'я)

5375 4141 2397 0476 (Monobank)

Отримувач: Бірюкова Дар'я Олександрівна (Biriukova Daria)

IBAN UA703220010000026202328384494

ІПН/ЄДРПОУ 3534104844

Обов'язково вказуйте призначення платежу!

Варто ознайомитись – Шалені втрати окупантів: дивіться відео