Про загрозу для Білорусі з боку Росії, зокрема, застерігали колишній Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен і американський публіцист Енн Епплбаум, пише Washington Post.

Читайте також: Росія розпочала торгову війну з Білоруссю: першими постраждають яблука

Угоду про тісну співпрацю країни підписали ще у 1997 році, однак реальних результатів у цьому напрямку було не багато.

Деякі російські еліти говорять про те, що створення функціональної Союзної держави дозволить Володимиру Путіну лишитися при владі після завершення його вже четвертого президентського терміну у 2024 році. Він міг би стати першим лідером нової країни,
– зазначає видання.

Однак автори зазначають шансів у Путіна зовсім небагато. Попри заяви білоруського президента Олександра Лукашенка щодо тіснішої інтеграції з Росією, Білорусь насправді поступово дистанціюється від сусіда.

Білоруська влада залежить від альянсу з Росією та її економіки, однак Лукашенко вибудував лояльну й ефективну бюрократичну систему для просування власної зовнішньої політики.

"До прикладу, у 2008 році Білорусь не підтримала російське вторгнення в Грузію. Вона також наголошує на своєму нейтралітеті у війні Росії проти України. Навіть білоруська участь у російських інтеграційних проектах на кшталт Союзної держави і Євразійського Союзу насправді більш риторична, ніж практична", – вважають автори.

Разом з тим, впродовж правління Путіна, Білорусь і Росія постійно сперечалися. Москва все більше невдоволена Лукашенком, це відбивається на економічних суперечках між російською і білоруською сторонами.

Мінськ має важливе значення для Москви, однак у неї закінчуються ресурси для підтримки правління Лукашенка. Росія не хоче тепер фінансувати свого союзника в Мінську, підриваючи імідж Лукашенка як успішного президента.

Однак немає серйозних доказів того, що Росія готує атаку проти Білорусі. Чому ж цей сценарій так активно обговорюється в ЗМІ й серед політичних еліт? Тому що ця загроза переконлива для багатьох гравців, які використовують її для просування власних цілей,
– пише WP.

Так, білоруські чиновники використовують загрозу російської окупації як тактику на переговорах з ЄС і США, щоб відтермінувати виконання їхніх вимог щодо прав людини.

Західні політики говорять про російську загрозу, щоб підштовхнути Білорусь до тісніших взаємин. Білоруські громадські групи використовують цей сценарій, аби мотивувати уряд позбутися російського впливу через ЗМІ. Навіть Росія користується цим сценарієм окупації, щоб натиснути на Мінськ на переговорах про енергоносії.

"Якщо Росія і наважиться колись атакувати Білорусь, це не обов’язково буде для неї перемогою. Більшість населення й еліти країни підтримують білоруську незалежність. А ціна такого нападу буде надзвичайно високою. Також важко уявити, що Путін стане президентом Союзної держави з реальною владою", – наголошують автори матеріалу.

Так, за останні 25 років Лукашенко показав, що він не з тих політиків, які готові ділитися впливом. Білорусь з кожним роком все частіше діє незалежно.

Які шанси у Союзною держави?Розмови про об'єднання Білорусі і Росії стають все гучнішими, хоча Олександр Лукашенко називає їх "дурними і притягнутими за вуха". Голова Держдуми РФ В'ячеслав Володін оголосив про завершення підготовки проекту Концепції зближення законодавств Росії та Білорусі. Там заявляють, що цей крок є необхідною умовою для активізації економічного співробітництва в межах Союзної держави. Зі свого боку, президент Росії Володимир Путін схвалив військову доктрину Союзної держави, до якої входять РФ і Білорусь. При цьому в Кремлі заявили, що можливе об’єднання Росії та Білорусі наразі не обговорюється.

Хоча Олександр Лукашенко все ж побоюється, що Росія поглине Білорусь. Мало не в кожній своїй заяві наголошує, що, як і раніше, підтримує ідею створення союзної держави з Російською Федерацією. Але головна умова – обидві країни повинні бути у рівнозначними у правах.