Що приховує Путін за шантажем з "ядерним потягом" й "атомними торпедами "Посейдон"

Чи мають підстави "ядерні" страхи

І що це начебто неабияк "перелякало розвідку НАТО", вслід за якою "перелякались країни Альянсу".

Цікаве Як Україні витримати іспит власного "бойового злагодження"

Потім – перелякало повідомлення про "ядерний потяг", який начебто "в напрямку фронту" відправив кремлівський диктатор. Путін начебто планує "ядерні випробування" поблизу кордонів з Україною. І це теж начебто неабияк "перелякало розвідку НАТО", вслід за якою "перелякались країни Альянсу".

По суті, тут вже відповів Центр протидії дезінформації при РНБО – що це все вкиди та елемент ядерного шантажу Путіна, володар Кремля так намагається примусити Україну до перемовин. Але тут також варто відповісти і по формі.

Почнемо з "Посейдона". Росіяни стверджують, що їх ядерна торпеда матиме довжину корпусу 20 метрів, ширину – 1,8 метрів, водозаміщення – 100 тонн. По суті, це має бути мінісубмарина з ядерним реактором та атомною бомбою на борту, завдання якої – дійти до узбережжя США та влаштувати "радіоактивне цунамі". Невразливість такій "диво-зброї" мала би забезпечувати заявлена швидкість ходу до 200 вузлів. Але от нюанс – навіть самі кремлівські пропагандони визнають, що їх "Посейдон" досі настільки "сирий", що виріб досі не вийшов на практичні випробування.

Що ж до "ядерного потяга" – тут справа ще простіша. За "ядерний потяг" автори повідомлення видали ешелон із тентованими вантажівками.

Але раз на те пішло, 12-те Головне управління Міноборони РФ для доставки "спец-БЧ" використовує лише вантажівки із кунгами. Бо спецтранспорт повинен забезпечувати належний мікроклімат для ядерного боєприпасу.

Актуальне Росіяни відстали із графіком відлову "чмобіків": куди відправлять впольованих

Зброя "судного дня" стала ахіллесовою п'ятою Росії

Логіка ядерного шантажу Кремля доволі зрозуміла – вони так намагаються приховати свою реальну слабкість в класичних складових ядерної тріади. В чому саме можуть проявлятись слабкі місця ядерного арсеналу РФ, можемо прочитати, наприклад, в одній зі статей польського порталу Defence24.

Аналітики видання оцінюють атомний арсенал Росії у приблизно 6 тисяч боєзарядів. Із яких 1500 – боєголовки, які насправді давно відслужили свій строк, тому їх потрібно утилізувати. Інші 2500 ядерних боєзарядів – це стратегічна складова, яка перебуває на постійному бойовому чергуванні та розміщена на міжконтинентальних балістичних ракетах (МБР) зі складу РВСН (ракетних військ стратегічного призначення) та ВМФ РФ (атомні підводні човни – носії МБР).

В стратегічну складову ядерної тріади входять також 76 літаків стратегічної авіації – 16 бомбардувальників типу Ту-160 та 60 бомбардувальників Ту-95МС. Але, як стверджують автори Defence24, боєзаряди до крилатих ракет типу Х-102 та Х-55 не перебувають на бойовому чергуванні та закладені на бази зберігання ядерної зброї зі складу 12-го управління Міноборони РФ.

Інші 2000 боєзарядів – це тактична складова, для застосування із ОТРК типів "Точка-У" чи "Іскандер", літаків тактичної авіації чи бомбардувальників стратегічної авіації. Ця частина рашистського ядерного арсеналу також лежить на складах 12-го управління Міноборони РФ.

Із чого випливає такий висновок – лише 41% ядерного арсеналу Росії теоретично готовий до застосування "одразу по команді".

Важливо Буряти і калмики закінчаться в чорноземах України

Питання без відповідей

Якщо ж брати ті 59% атомного арсеналу РФ, що зараз зберігаються на об'єктах 12-го управління Міноборони РФ, то тут виникає такий географічний нюанс.

Із 12 баз зберігання ядерної зброї п'ять розташовані безпосередньо або біля Москви, або в прикордонних з Україною областях – Брянськ (військова частина 42685, "Об'єкт 365"), Воронеж – військова частина 14254, "Об’єкт 387"), селище Можайськ Московської області (військова частина 52025, "Об'єкт 365") та Бєлгород (військова частина 25624, "Об'єкт 1150").

Інші 7 – або біля Уралу, або на Далекому Сході. Везти аж звідти "спец-БЧ" для застосування проти України – накладно як мінімум щодо логістики. А об'єкти в європейській частині географії РФ самі можуть опинитись під прицілом, наприклад, наших партнерів з НАТО.

Врешті, є і такий політичний момент щодо ядерного арсеналу РФ. Так зване 12-те Головне управління Міноборони РФ – це автономна структура, яка має повноваження самостійно планувати формат застосування ядерної зброї, якщо відповідний наказ віддасть Путін.

Але от контррозвідуальне забезпечення та охорону все одно забезпечує ФСБ. І хто у випадку кризи виявиться фактичним "контролером" ядерного арсеналу РФ – питання лишається відкритим.

Інший важливий пункт – засоби доставки ядерної зброї. Чи залишились в росіян ядерні авіабомби для літаків тактичної авіації та атомні снаряди до гармат калібру 152 міліметри та 203 міліметри, достовірних даних нема. Деякі джерела стверджують, що такі спецбоєприпаси були утилізовані на початку 2000-х років.

ОТРК "Іскандер" в теорії може виступати носієм ядерної зброї. Але орки воліють використовувати такі ракети не для "останнього удару", а для "рутинного терору" цивільного населення. І це при тому, що запас "Іскандерів" у рашистів ще наприкінці серпня опустився нижче позначки в 200 ракет.

Може зацікавити Які авто стали улюбленцями українців у воєнний час

Крилаті ракети-носії ядерної зброї Х-102 та Х-55, що запускаються із Ту-95МС та Ту-160, за своїми льотними характеристиками нічим не відрізняються від своїх неядерних версій Х-101 та Х-555. Тому рівно таким же чином вразливі для нашої ППО.

Що ж до стратегічного арсеналу російських МБР, то тут є такі нюанси. Автори довідника The Military Balance за 2021 рік уточнюють, що на кінець минулого року росіяни мали 336 міжконтинентальних балістичних ракет-носіїв ядерної зброї.

Із них 66 МБР – це ще радянський спадок, 20 ракет УР-100 та 46 ракет Р-36М, більш відомих як "Сатана". Інші 96 ракет – це "Тополь" та "Тополь-М", виробництво яких відбувалось у 1990-х та 2000-х роках, із яких 60 – в шахтному варіанті та 36 – на мобільному шасі.

Залишок у 170 МБР – це комплекс "Ярс", із яких 152 – в мобільному варіант та інші 18 – у шахтному. Виробництво "Ярсів" відбувалось у 2000 – 2010-х роках.

Заявлений строк служби комплексів "Тополь" та "Ярс" коливається на рівні 10 – 15 років. У 2018 році Міноборони РФ заявляло про намір замовити роботи з подовження строку служби цих ракет, але чи пішла справа далі слів – точно невідомо.

Перспектива "оголеної" Москви

Відтак, ми можемо припускати, що зараз насправді левова частка рашистського арсеналу МБР насправді відслужила свій нормативний строк служби. І на цьому фоні фрази в стилі "якщо Кремль натисне "червону кнопку", то ядерна бомба швидше рване у них" – виглядають не бравадою, а просто спрощеним переказом реального стану справ.

Є ще один нюанс, про який, певно, воліють не згадувати рашисти – ймовірно, у них нема чим захищати Москву від можливого ядерного удару у відповідь. Основу системи протиракетної оборони (ПРО) Москви складають 68 шахтних пускових установок для запуску "протиракет" типу 53Т6 зі складу комплексу А-135 "Амур", який поставили на бойове чергування ще у 1970-х роках.

Не пропустіть Чия візьме у битві за Сватове

У відкритих джерелах були повідомлення, що ці "протиракети" 53Т6 ще на початку 2010-х років остаточно вичерпали свій нормативний ресурс, щоб зберегти їх на бойовому чергуванні, довелось проводити відповідні контрольні випробування в Казахстані.

Теоретично, для оновлення системи ПРО Москви призначений комплекс А-235 "Нудоль", випробування якого відбулись восени 2021 року.

Але схоже, що організувати серійне виробництво такого комплексу ПРО росіяни виявились нездатні.
Тому знайшли для А-235 "Нудоль" інше "застосування" – час від часу погрожувати, що саме цією "диво-ракетою" вони позбивають супутники Ілона Маска.

Актуальне – аналітики спрогнозували наслідки імовірного ядерного удару Путіна: дивіться відео