Як Україна може співпрацювати з Казахстаном?
Для України Казахстан сьогодні – не лише сусід у ширшому пострадянському просторі, а й ключовий гравець, здатний суттєво змінити регіональний баланс сил. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Маю погані новини з Молдови
Важливо підкреслити, що Київ уже мав досвід спроб залучити до посередництва у відносинах із Пекіном президента Туреччини Реджепа Ердогана. Проте ані особистий авторитет турецького лідера, ані прагматизм його політики не дали відчутних результатів для України. Це радше засвідчило небажання Китаю коригувати свої стратегічні орієнтири або обмеженість впливу Анкари на Пекін.
На цьому тлі постать президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва видається значно перспективнішою. Політик має багатий дипломатичний досвід, добре володіє китайською мовою та сприймається у КНР як надійний партнер. Його позиція, заснована на принципі багатовекторності, дозволяє Астані одночасно підтримувати відносини з ЄС, США, Китаєм та іншими гравцями, залишаючись важливим регіональним центром сили.
Казахстан – найбільша економіка Центральної Азії з ВВП понад 300 мільярдів доларів. На його частку припадає понад 60% сукупного виробництва регіону, 70% усіх прямих іноземних інвестицій та 80% експорту. Це не лише енергетичний гігант, а й країна, що активно просуває диверсифікацію своєї економіки, інвестуючи у транспорт, цифрові технології, машинобудування та переробну промисловість.
Казахстан стає ядром нової логістичної карти Євразії: розвиток Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту ("Середнього коридору") створює альтернативу російським транзитним шляхам. Для України це стратегічно важливо, адже саме через російський контроль логістики Київ втратив значну частину ринків Центральної Азії після 2014 року.
З іншого боку, економічні основи для українсько-казахстанського партнерства вже існують. До 2022 року в Казахстані працювало близько 1,5 тисячі компаній за участю українського капіталу, з яких майже 300 були спільними підприємствами. За цим показником Україна входила до десятки найбільших іноземних інвесторів, випереджаючи навіть окремі регіональні держави.
Однак політична конфронтація з Росією та її контроль над логістикою фактично заморозили цей потенціал. Сьогодні відновлення співпраці могло б означати для Києва повернення до регіональних ринків, а для Астани – створення нового мосту до Європи.
Перспективи спільної роботи виходять далеко за межі торгівлі. Україна має інженерний і промисловий потенціал, інтеграцію з ЄС та доступ до європейського ринку. Казахстан – ресурси, енергію та географічне положення транзитного вузла.
Поєднання цих факторів відкриває шлях до створення нових виробничо-логістичних ланцюгів, орієнтованих не лише на двосторонню торгівлю, а й на глобальні ринки. Взаємодія у сфері видобутку й перероблення стратегічних ресурсів (уран, титан, рідкоземельні елементи), агропромисловості та машинобудування здатна підняти співпрацю на якісно новий рівень.
Що означає для Києва діалог із Токаєвим?
Центральна Азія загалом і Казахстан зокрема перетворюються на стратегічний центр глобальної економіки. За останні роки регіон демонструє стабільне зростання, а Транскаспійський маршрут поступово набуває ключового значення для Європи, США й Китаю.
Якщо у 2021 році через нього проходило лише близько 0,8 мільйона тонн вантажів, то у 2024-му – вже понад 4,5 мільйона тонн. Казахстан планує збільшити пропускну здатність цього коридору до 15 мільйонів тонн на рік до 2030 року.
Для України це шанс переорієнтувати свій експорт, вийшовши на ринки Центральної Азії та Китаю без використання російської території.
З огляду на зростання попиту на рідкоземельні метали й критичні мінерали, Казахстан стає одним із головних постачальників для глобальної економіки. За оцінками, у країні може бути до 5 тисяч невідкритих родовищ рідкісноземельних елементів, загальною вартістю близько 2 трильйонів доларів.
Цікаво Цього можна повчитися: Казахстан вкотре принизив Кремль
Це змінює його роль на міжнародній арені: Астана стає не просто експортером сировини, а потенційним центром нової ресурсної геополітики. Для України, яка також володіє значними запасами стратегічних мінералів, співпраця у цій сфері може створити додаткові можливості для інтеграції у глобальні ланцюги постачання.
Очевидно, що на порядку денному зустрічі Зеленського та Токаєва були питання логістики, економічної кооперації та усунення торгівельних бар'єрів. Сторони прагнуть відновити потенціал, втрачений через політичні та геополітичні обставини. Тут постає важливе питання посередництва.
Напередодні очікуваної зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, яка може мати доленосні наслідки для України, спілкування із Токаєвим є не лише доречним, але й стратегічно виправданим. Казахстан має значно більше важелів впливу на Пекін, ніж Анкара, а самого Токаєва у Китаї сприймають як надійного і зрозумілого партнера.
Таким чином, зустріч Зеленського й Токаєва у Нью-Йорку – це більше, ніж протокольна подія. Вона символізує розворот України до Центральної Азії та готовність будувати стратегічні альянси, що виходять за межі регіональних інтересів. У цьому діалозі закладено основу для нової архітектури співпраці, здатної посилити позиції Києва в Євразії та нівелювати вплив Росії на пострадянському просторі.